Рік незламності: український АПК спромігся не лише вистояти, а й навіть дати показники, дивовижні для «мирних» країн

Минув рік із початку повномасштабного вторгнення росії на територію України. Кампанія, що почалася о 4 ранку 24 лютого 2022 року та була розрахована «на три дні», все ще далека від завершення. І хоча результат її зрозумілий наперед і поразка агресора недискусійна, Україна вийде з цієї війни з величезними втратами.

Будь-які оцінки на нинішньому етапі є попередніми. Цифри можуть оновлюватися кілька разів на день залежно від інтенсивності авіанальотів та бомбардувань. Проте рік – це період, за який заведено підбивати нехай і проміжні, але підсумки.

Mind продовжує проект «Рік незламності», в якому аналізує вплив військової агресії на різні галузі національної економіки. Цього разу сфокусуємося на результатах і перспективах агропромислового комплексу.

«Могло бути й гірше» – інфантильний аргумент, проте він дуже точно характеризує підсумки воєнного року для українського АПК. Повномасштабне вторгнення почалося саме напередодні нового виробничого циклу, коли у звичайні роки аграрії відкривають роботи над формуванням ярої групи врожаю. В умовах березня-2022 частина сільгоспвиробників не могли вийти в поле фізично. Ті ж, хто мав змогу це зробити, не розуміли перспектив в умовах нульового горизонту планування, що призвело до інтервальних зупинок бізнесу.

Читайте також: Рік незламності: 25 цифр, що характеризують економічні втрати України за період війни

Тому для агросектору будь-який результат минулих 12 місяців, що відрізняється від нульового та не підрахований росстатом, міг би сприйматися як успіх. Проте аграрна галузь навіть у реаліях війни вийшла на показники, які об'єктивно вважаються непоганими для України та недосяжними – для більшості країн світу. Ложка дьогтю у цій безумовній перемозі – всі проблеми галузі перенеслися на новий сезон, а тектонічні зміни в АПК, спровоковані війною, можуть стати новою реальністю надовго.

В АПК, зважаючи на рівномірну розпорошеність активів по країні, не залишилося жодного сектора, який не постраждав би від війни. Навіть підприємства, що перебувають у відносно спокійних і не зачеплених активними бойовими діями регіонах, сповна відчули наслідки вторгнення у вигляді падіння цін на зерно через затоварення, блокування експорту, перебоїв з енергопостачанням, мобілізацію співробітників та дефіцит ресурсів.

Аграрний сектор залежить від основного свого ресурсу – землі, і саме в цій частині зазнав найбільших втрат. Зниження врожаю у 2022 році практично дорівнює дельті скорочення територій, що контролюються Україною навесні, на момент розгортання посівної кампанії.

До квітня-2022 влада дала чітку вказівку: сіяти навіть на окупованих територіях. Не скрізь це було можливо, проте розрахунок виправдався щонайменше в Херсонській області, яка була захоплена першою та звільнена якраз до часу збирання пізніх зернових культур.

Крім фізичного скорочення площ через тимчасову окупацію на показник вплинуло постійне зміщення лінії фронту, що унеможливлювало польові роботи, а також забруднення вибухонебезпечними предметами на звільнених територіях.

Аграрії, не розуміючи перспектив збору посіяного урожаю, а також відчуваючи зрозумілий дефіцит оборотних коштів, скоротили вкладення на гектар, що на тлі несприятливої погоди спричинило суттєве скорочення врожайності. Чинник погоди взагалі став доказом приказки «біда не ходить сама». Кліматичні умови працювали проти українського аграрія практично весь рік, а восени тривалі дощі рекордно затягли збирання та змусили залишити частину кукурудзи на зимівлю у полі. Фактично допомогла погода лише один раз, на початку посівної кампанії: через холодний березень старт робіт вдалося розтягнути до квітня.

«Але навіть з урахуванням зниження, урожай все одно добрий», – каже Денис Марчук, заступник Всеукраїнської аграрної ради.

У частині тваринництва просідання виявилося меншим, чому сприяв ефект низької бази – ця підгалузь і до війни не була флагманом агропромислового комплексу. За даними Держстату, минулого року виробництво м'ясної продукції всіх видів скоротилося на 11% порівняно з 2021 роком – до 3 млн т, обсяги виробництва молока впали на 12% – до 7,7 млн т.

Виробництво яєць просіло найбільше – до 11,6 млрд шт., або на -18%. Це пов'язано з активними бойовими діями в безпосередній близькості від найбільшого виробничого майданчика найбільшого виробника яєць в Україні – холдингу «Авангард» Олега Бахматюка – птахофабрики «Чорнобаївка» та «Чорнобаївка нова». «Це найбільший птахокомплекс, де загинуло 4,5 млн птахів», – говорив Бахматюк в інтерв'ю ЕП.

Також були розбомблені птахофабрики «Ареал-Снігурівка» (Миколаївська область) та Київська птахофабрика, пошкоджено Макарівську. Зупинено виробництво у Миколаєві, Волновасі та Бахмуті. «Внаслідок цього «Авангард» впав на 60% від довоєнного обсягу виробництва яєць. Група втратила 35% земель. У натуральному вигляді спад виробництва складає близько 100 млн штук яєць на місяць», – говорить Бахматюк.

Через розірваний виробничий цикл (забезпечення молодим поголів'ям і зрозумілий провал цього етапу на початку війни) проблема дефіциту яєць вирішуватиметься весь поточний сезон.

Читайте також: Золоті яйця: ціни на базовий продукт історично високі. Чого в цьому більше – ринкових реалій чи спекуляції?

Український аграрний сектор – експортоорієнтована галузь. Саме вітчизняний АПК – один із небагатьох у світі, який продає більше половини виробленої продукції. Питома вага аграрної продукції в довоєнній валютній виручці перевищувала 40%.

У березні–квітні постачання зернових вантажів впало до статистично незначущих. У результаті до травня індекс продовольчих цін FAO оновив багаторічні рекорди, а тонна пшениці торгувалася на рівні безпрецедентних $500. Не змогли суттєво вплинути на загальну картину ані «Шляхи солідарності» та маршрути наземного експорту (переважно залізничного), поспіхом налагоджені у Євросоюзі, ані обнулення експортних мит.

Читайте також: Кінець транзитного надлишку: ЄС може зробити жорсткішими умови українського агроекспорту

«У цей період – лютий, березень, квітень – зазвичай активно нарощується експорт. Але з початку повномасштабної війни, коли закрилися морські порти, ми не мали змоги експортувати. А логістика через сухопутні маршрути не була здатна прийняти потрібні нам обсяги – ні у бік Польщі, ні Румунії», – згадує Денис Марчук.

Просідання обсягів міжнародної торгівлі лише на чверть можна вважати відмінним результатом. Його вдалося досягти завдяки надактивному експорту довоєнних січня–лютого та розблокуванню експорту у серпні в рамках Стамбульської зернової угоди.

Читайте також: Зерно із запахом аміаку: що отримала росія за продовження Стамбульської угоди

Суттєва динаміка щодо експорту олійних культур – насправді погана новина: Україна вперше за багато років почала експортувати не соняшникову олію та шрот, а сировину – насіння соняшника. Перероблялося воно на зовнішніх майданчиках, переважно в Туреччині, а також на заводах у прикордонних районах Польщі.

Вартість української агропродукції – один із найдраматичніших елементів минулого воєнного року. Поки світові ціни били рекорди, обіцяючи виробникам надприбутки, український аграрій, не маючи можливості збути врожай, віддавав його за цінами, що часом були нижчі за собівартість, аби звільнити потужності для зберігання та виручити оборотні кошти для посівної.

Залежно від конкретної культури ціни були нижчими за торішні на 30–50%. Їхній рівень був тим нижчим, чим далі від західного кордону розташоване фермерське господарство. Так, якщо неподалік пропускних пунктів ціна ячменю становить близько $240 (понад 8500 грн)/т, то на Півдні фермеру пропонували менше 1000 грн за тонну.

Падіння відбувалося не лише у зерновому, а й у олійному сегменті, який останніми роками був незмінно благополучним. Якщо у 2021 році ціни на насіння перевищували 22 000 грн/т, то у 2022 – максимум 12 000 грн/т, а в деяких регіонах було зафіксовано пропозиції на рівні 8000 грн/т.

До кінця року ситуація трохи вирівнялася завдяки активізації морського експорту. «Ціна кукурудзи на елеваторі – $140/т. Це не безкоштовно, – сказав Юрій Дробязко, власник Аграрної технологічної компанії у коментарі журналу «Зерно», додаючи, що для порівняння у кризовому 2004 році ціна культури становила $65 із ПДВ. І, якщо винести за дужки людські втрати та трагедії, то з погляду бізнесу 2022 рік був не гіршим для АПК у новітній історії.

Читайте також: Запас міцності: за рахунок чого бізнес зміг протриматися у воєнному році

✔ Мінне забруднення. Найпроблемніші території – ті, що були під окупацією та де велися активні бойові дії. Це Харківська, Сумська, Херсонська, Запорізька області. Розмінування – повільний і дорогий процес, який зараз аграрії намагаються частково проводити самостійно, що вже призвело до жертв.

При Кабміні створено Комісію з розмінування – передбачається, що вона займатиметься організацією розмінування не лише гуманітарної, а й аграрної інфраструктури та земель. Станом на сьогодні мільйони гектарів є непридатними для сільськогосподарських робіт і надовго виведені з обігу.

✔ Зерновий коридор залишається хитким. Ще більше підвищив рівень невизначеності політичний процес у Туреччині та майбутні вибори президента. Українські ж аграрії, навчені торішнім досвідом, тепер формують клин за принципом «що простіше у логістиці». Це погані новини для кукурудзи.

✔ Орендна плата спрямує до зниження. Ставки, роздуті у боротьбі за нарощування земельного банку, тепер стали непідйомним вантажем, і оренда по $300/га йде у минуле. Потрапляння у двадцятку найбільших латифундистів більше не є приводом для гордості, а лише обіцяє непосильні земельні платежі.

✔ Кукурудза більше не є царицею полів – дорога у виробництві, залежить від добрив, незручна в експорті.

✔ Нова фаворитка – соя. Невибаглива у вирощуванні та зі зручним ринком збуту в Європі та Туреччині.

  ✔Надприбутків більше не дасть жодна культура – через надмірні логістичні витрати.

✔ Інвестиції в автономні джерела живлення для елеваторів та твердопаливні котли на випадок перебоїв з газом будуть актуальними у найближчий сезон.

✔Перехід на більш ранні гібриди, щоб мінімізувати витрати на сушіння.

✔ Три культури, які мають практично необмежений ринок збуту, – ріпак, соя та соняшник. Між ними відбуватиметься основний вибір.

✔Найстійкішими та умовно автономними залишаються агропідприємства із земельним банком у 5000–10 000 га.

Читайте також: Аграрний 2023-й: п'ять трендів, які визначать роботу АПК цього року

Весь український бізнес опинився перед безпрецедентними викликами у 2022 році, і аграрний – не виняток. Проте ця галузь після 12 місяців наймасштабнішої на європейському континенті війни в новітній історії залишається однією з найпотужніших у світі. І має всі шанси зберегти та зміцнити цей статус у перспективі кількох повоєнних років.