Зерно із запахом аміаку: що отримала росія за продовження Стамбульської угоди

Зерно із запахом аміаку: що отримала росія за продовження Стамбульської угоди

Робота «зернового коридору» з одеських портів триватиме щонайменше до 19 березня. Чим довелося поступитися в обмін на можливість експорту

Этот материал также доступен на русском языке This material is also available in English
Зерно із запахом аміаку: що отримала росія за продовження Стамбульської угоди
Фото: depositphotos.com

17 листопада, за день до формального завершення дії Стамбульської угоди, «зерновий коридор» із портів Одеси офіційно пролонговано ще на 120 днів. Відповідну угоду було прописано у Стамбулі. Гарантами її виконання залишаються Туреччина та ООН.

«Я вітаю згоду всіх сторін продовжити реалізацію Чорноморської зернової ініціативи для полегшення безпечного судноплавства при експорті зерна, продуктів харчування та добрив з України», – заявив генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш.

На саміті G20, що триває в цей же час, всупереч прогнозам місячної давності тема «зернового коридору» у відкритій частині програми явно не була пріоритетною. Можливо через те, що після демонстративного виходу з угоди росія була змушена повернутися до її виконання і навряд чи мала в своєму розпорядженні сили для повторного демаршу, який би зажадав консолідованої реакції. Однак у кулуарах саміту відбулося кілька двосторонніх зустрічей на цю тему, зокрема між Антоніу Гутеррішем та міністром закордонних справ росії сєргєєм лавровим.

«Батько» зернової угоди, президент Туреччини Реджеп Ердоган, який також відвідав саміт на Балі, висловив упевненість, що домовленості продовжать діяти і після 19 листопада.

На те, що Стамбульська угода залишиться чинною, вказував і найчесніший та неупереджений показник – біржові котирування зернових культур. Ціни на пшеницю на основних майданчиках – Чикаго та паризькій MATIF – демонстрували стабільність і навіть трохи, на рівні одного відсотка, знижувалися.

Пролонгація «зернового коридору» змусила весь світ полегшено зітхнути, оскільки постачання українського зерна дає шанс утримати продовольчу інфляцію, що розкручується, і контролювати гуманітарну кризу. Для України збереження морського експорту – практично безальтернативна умова функціонування економіки та виживання ключової аграрної галузі. Mind розбирався – якою є ціна цього досягнення?

Що Україна розраховує вивезти «зерновим коридором 2.0»? За перші 120 днів роботи зернової ініціативи Україна, за даними Мінінфраструктури, експортувала понад 11 млн тонн агропродукції до 38 країн світу.

У наступні чотири місяці, з поправкою на традиційно менш активну навігацію в зимовий період, обсяги української морської торгівлі навряд чи можуть збільшитися. Враховуючи надлишок на ринку в 15+ млн тонн і новий урожай (40+ млн тонн), що надійшов, повноцінно розвантажити його за цей термін не вдасться.

Чому 120 днів гарантованого експорту замало для українських виробників? Наступний звітний період зернової ініціативи – 19 березня 2023 року.

З огляду на динаміку геополітичних подій цей термін здається цілком адекватним горизонтом для планування. Однак для агросектору з його піврічним циклом виробництва цього недостатньо, навіть якщо взяти на віру, що росія виконуватиме домовленості.

Невипадково українська сторона наполягала на продовженні угоди на триваліший термін – рік, щоб дати можливість аграріям планувати діяльність на сезон, а трейдерам – здійснювати форвардні закупівлі та цим заводити гроші в галузь.

Виходячи з фінального результату, досягти цього не вдалося. Тому до початку весняних польових робіт, якщо нічого не зміниться на фронті та/або в архітектурі Стамбульської угоди, питання про обсяг та структуру посівних площ залишатиметься відкритим. Залежно від погоди отримати конкретику із цих питань сільгоспвиробникам потрібно вже наприкінці лютого – початку березня.

Читайте також: Осіння посівна безнадійно відстала від плану: засіяно чверть площ. Втрутилася не лише війна, а й погода 

Також обговорювався варіант включення до зернової угоди Миколаївського порту, робота якого стала теоретично можливою після звільнення області від окупантів. Ймовірно, це питання буде актуалізоване після закріплення українських військових у регіоні та ревізії стану портової інфраструктури, яка кілька місяців перебувала під обстрілами.

Що має покращитися в роботі «зернового коридору»? Із позитивних змін у роботі «зернового коридору» очікується активізація проходження інспекції на Босфорі, де нині зібралося близько 100 суден. Поки невідомо, чи це станеться за рахунок збільшення груп інспекторів, чи пом'якшення процедури перевірки. Зокрема, обговорювався варіант зробити вибірковою інспекцію кораблів, що залишають Україну завантажені зерном.

А втім, «зерновий коридор», що навіть обмежений у термінах і працює небездоганно, залишається кисневою подушкою для аграрної галузі. «Масштабованої та економічно життєздатної альтернативи морському експорту олії не існує», – йдеться у звіті найбільшого українського переробника олійного насіння – холдингу «Кернел».

Читайте також: 10 фактів із річного звіту холдингу Kernel, які характеризують стан українського АПК під час війни

«Жодного іншого шляху, окрім збереження зернової угоди, я не бачу», – наголошує президент Української зернової асоціації Микола Горбачов.

Україна і росія забезпечують близько 30% світового експорту пшениці та ячменю, 20% кукурудзи та понад 50% соняшникової олії. рф також є найбільшим експортером добрив з часткою 15%.

Що хоче отримати росія? У липні поряд із зерновою угодою було укладено ще одну.  Згідно з нею, ООН зобов'язалася сприяти просуванню на світовий ринок російського зерна та добрив. Уже до вересня стало очевидним (насамперед – росії), що успіхи в цьому напрямі набагато скромніші, ніж динаміка української зернової торгівлі.

Навряд чи ООН саботувала свою обіцянку. Проте перелік антиросійських санкцій та їхня різноманітність робили високоризиковими будь-які угоди з товаром made in russia, що відображалося у вартості страховки та фрахту.

Коментуючи продовження «зернового коридору», Антоніу Гутерріш сказав, що ООН також «повністю віддана усуненню перешкод, що залишилися, для експорту продуктів харчування та добрив із російської федерації».

За словами лаврова, ООН «дала письмові запевнення у добрих намірах» Заходу (США та ЄС), які усунуть перешкоди для експорту російського зерна та добрив. Передбачається, що всі економічні оператори, які беруть участь у російських ланцюжках постачання добрив та зерна, не зіткнуться з санкціями. Це дозволить судам із рф заходити до портів Європи, а іноземним – до російських портів. Формально це можливо і зараз, проте оператори вдаються до самосанкцій, оскільки побоюються юридичних наслідків. росія зможе використати той самий маршрут через Чорне море, яким перевозить зерно Україна.

Також обговорювалася можливість розблокування роботи державного россєльхозбанку, який виступає партнером із експортних аграрних операцій – повернення фінустанові підключення до Swift. На сьогодні невідомо, чи було отримано на це згоду. Наразі вірогіднішою є версія, що російському кредитору будуть відкриті кореспондентські відносини в американських банках, але не Swift.

Чи отримає рф доступ до аміакопроводу? Головне, чого досяг кремль в обмін на продовження Стамбульської угоди, – це відновлення використання аміачного трубопроводу, який йде територією України до Одеси. Близькі до переговорів джерела, на які посилаються британські ЗМІ, зазначають: швидше за все, скарги на низькі темпи експорту зерна та банківські санкції були лише прикриттям, а справжньою метою росії був саме аміак.

Аміакопровід «Тольятті – Одеса» було зупинено «Укрхімтрансаміаком» після 24 лютого. До вторгнення ним транспортувалося близько 2,3 млн тонн аміаку, що еквівалентно $2,4 млрд експортної виручки. Плата Україні за транзит становить близько $100 млн. Ще 1,9 млн тонн аміаку росія експортувала через порти Балтії, але там російський товар теж не надто вітають.

Найбільшими покупцями добрив з Одеси у 2021 році були Марокко (800 000 тонн), Туреччина (600 000), Індія (360 000) та Туніс (190 000).

Аміак – ключовий компонент нітратних добрив, нестачу яких світ уже відчуває. Кампанія за повернення російської агрохімії на ринок, зокрема – кліматично складним країнам Африки, почалася у вересні. Її спікерами були, зокрема, представники ООН та Світової продовольчої програми.

Читайте також: Транзит – справа делікатна: чому росія може повернутися до вимог щодо прокачки аміаку територією України в обмін на «зерновий коридор»

Наскільки реально виконати ці забаганки? Передбачається, що для того, щоб уникнути політичної напруги та полегшити комунікацію угоди всередині України, аміак виробництва російського «Уралхіму» буде закуплено американським сировинним трейдером Trammo ще до того, як його запустять у трубопровід. Це зніме питання про транзит російського товару територією України.

«Уралхім» належить російському олігархові Дмітрію Мазепіну, який перебуває під санкціями – тому для угоди американському трейдеру, вочевидь, знадобляться додаткові гарантії та дозволи. Офіційного підтвердження, що цей формат узгоджений усіма сторонами, наразі немає.

Також прокачування аміаку та його накопичення на Одеському припортовому заводі виключає ведення бойових дій у тому районі, оскільки будь-який «приліт» загрожує масштабною екологічною катастрофою. Як можна гарантувати такий режим тиші та «аміачне перемир'я» – невідомо.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у нашому Telegram-каналі Mind.ua та стрічці Google NEWS
Проєкт використовує файли cookie сервісів Mind. Це необхідно для його нормальної роботи та аналізу трафіку.ДетальнішеДобре, зрозуміло