Аграрний 2023-й: п'ять трендів, які визначать роботу АПК цього року
Як виживатиме колись ключова галузь вітчизняної економіки
Після практично тотального економічного провалу в березні 2022 року, коли 85% бізнесу в Україні де-факто зупинили свою діяльність, зараз цей показник, незважаючи на перебої з енергопостачанням і ракетні обстріли, які тривають навіть у тилу, становить від довоєнної кількості не більше 30% підприємств, що простоюють.
В агросекторі, який до війни генерував 15% ВВП та 40% експортної виручки, показник можна порівняти із загальнонаціональним. За даними проведеного ФАО – Продовольчою та сільськогосподарською організацією ООН – дослідження, під час якого було опитано 5230 сільських домогосподарств, кожне четверте суттєво скоротило чи зупинило сільгоспвиробництво через війну. Відсоток тим вищий, чим ближче до зони бойових дій – у прифронтових областях він сягає 38%.
Також домогосподарства, зайняті у сфері АПК, найбільше постраждали від зниження доходів. Якщо в середньому по країні про скорочення доходів говорять 55% домогосподарств, то серед аграріїв таких 91% у Сумській області, 86% – у Донецькій та 75% – у Харківській. Це означає, що накопичений раніше ресурс, який значною мірою дозволив учасникам ринку абияк пройти 2022 рік, вичерпано.
Читайте також: 22 з 2022: головні події року, що минає, в Україні
В умовах війни та поки що невизначених термінів її завершення прогнозувати результат роботи будь-якої галузі неможливо, а з такою кількістю змінних (зокрема, погодних) – і поготів. Проте деякі фактори, які матимуть визначальний вплив на роботу сільського господарства, можна виділити вже зараз. Mind наводить їх перелік.
Падіння виробництва
2022-го врожай в Україні впав щонайменше вдвічі в порівнянні з рекордом у 106 млн тонн, досягнутим роком раніше. Точні цифри врожаю-2022 досі обговорюються. За відчуттями учасників ринку реальне падіння було глибшим, ніж офіційно декларується.
Однак поточний результат може виявитися завидним порівняно з урожаєм 2023 року, бо аграрії вже не зможуть спиратися на накопичену ресурсну базу, яка вся була витрачена у 2022-му. Причина посилення просідання – тимчасово окуповані території, на які припадає до 30% усіх сільгоспземель, і дефіцит коштів, що наростає в галузі. В умовах клімату, що змінюється, скорочення інвестицій у гектар прямо пропорційно скороченню врожаю.
В осінню посівну під урожай-2023 було засіяно на 40% менше площ, ніж роком раніше, при цьому з недотриманням усіх можливих термінів і технологій. Перше зумовила надзвичайно несприятлива погода, а економія на технологіях була вимушеною через дефіцит оборотних коштів. Аналогічне просідання прогнозується і навесні, коли сільгоспвиробники сіятимуть яру групу.
Власник групи компаній «Прометей» Рафаель Гороян прогнозує, що цього року врожай становитиме 40 млн тонн, що відповідає результатам України на початку нульових.
Найбільше падіння очікується в сегменті дорогих у виробництві та дешевих на виході продовольчих культур – пшениці, ячменю, а також кукурудзи. Відносно благополучно почуватимуться виробники технічних культур.
«Щодо структури посівів: ключовими культурами залишатимуться соняшник і ріпак через вищу рентабельність цих культур. Соняшник у фаворі, адже він переробляється в межах країни та реалізується як продукт із доданою вартістю у вигляді олії – тобто грошей у країну повертається більше, ніж від продажу сировини. На ріпак попит досить високий у Європі, тому він залишається цікавим для аграріїв, – зазначає директор одного з провідних постачальників ЗЗР та насіння для АПК ТОВ «Сингента» Олександр Кравчук. – Також очікується збільшення посівів бобових, наприклад сої. Зернова група, зокрема озима пшениця та ячмінь, демонструє тенденцію до скорочення».
Також є чітко виражений регіональний тренд: що далі від фронту, то оптимістичніше аграрії. Наприклад, цього сезону на Дніпропетровщині озимих посіяли на 60% менше, при цьому Волинь збільшила цей показник на 2%. «Чим далі рухаємося на Схід, тим більше в аграріїв ризиків порівняно з колегами на Заході України – і це зрозуміло», – каже Кравчук.
При цьому багато аграріїв будуть сіятися, навіть розуміючи, що восени, найімовірніше, отримають збитки. За словами Богдана Вітвіцького, директора ТОВ «Агрофірма Корнацьких», у критичній ситуації опинилися дрібні та середні виробники, що обробляють до 5000 га і спеціалізуються на вирощуванні зернових культур. «Ми сіятимемо, оскільки це вимоги, зокрема, сівозміни. Однак компанія одразу змушена закладати планові збитки», – зазначив він.
Гарна новина в тому, що внутрішнє споживання буде повністю забезпечене, навіть якщо здійсняться найпесимістичніші прогнози стосовно врожаю. Наприклад, щодо пшениці хоча й очікується історичний провал рік до року, але результат буде все одно не менше 10–12 млн тонн за довоєнної потреби внутрішнього ринку на рівні 7 млн тонн. Поточний внутрішній попит є ще меншим.
Читайте також: Запас міцності: за рахунок чого бізнес зміг протриматися у воєнному році
Історичний експеримент із зимуючою кукурудзою
Зимівля в полі є технологічно допустимою для кукурудзи. Таке відбувалося й раніше, але ніколи – у нинішніх масштабах. За підсумками 2022 року близько третини посівів кукурудзи (зібрано урожай із 66% площ, або 2,8 млн га) залишилося в полі. І у 2023-му належить на практиці з'ясувати, що із цього вийшло. Швидше за все – нічого хорошого.
Цього сезону Європа зіткнулася з критично високими температурами, кукурудза страждала від посухи, а в Україні, навпаки, з травня практично всі регіони заливали дощі.
Погода завадила зібрати весь урожай до кінця календарного року. Крім того, наклався дефіцит потужностей із зберігання та перебої з електропостачанням, що почалися якраз напередодні активної фази збирання врожаю і застопорили роботу елеваторів. Повністю зібрати кукурудзу з полів вдалося лише в трьох областях – Чернівецькій, Тернопільській та Миколаївській. Найбільше кукурудзи залишилося на Сумщині – понад 70% площ під цією культурою.
Також через високу вологість (іноді більше 25%) значно зросли витрати на сушіння зерна за одночасного зниження якості, а отже, і ціни. «Вартість досушування кукурудзи досягла просто неймовірно високої позначки, відповідно поріг рентабельності щодо кукурудзи значно підвищився. Раніше він коливався залежно від регіону від 4 до 6 т/га, на сьогодні – це 9–10 т/га, тобто це вже у «нуль», а щоб отримати прибуток – треба зібрати більше», – каже Олександр Кравчук. .
Читайте також: Mind nominations 2022: компанії та люди, які вразили протягом року. Ч.1. Агропромисловий комплекс
Перестій у полі загрожує зараженням шкідниками, а також незворотною втратою кондиційності.
Отже, у наступний сезон переходить колосальний обсяг кукурудзи – як у полі, так і на складах, де вона залишається без можливості експорту (понад 12 млн тонн кукурудзи минулого врожаю та ще 22 млн тонн нинішнього). Цей «хвіст» тиснутиме на ринок і вимиватиме й без того мізерні ресурси в агровиробників.
Зростання собівартості через застосування систем автономного енергоживлення
Елеватори – дуже енергоємні підприємства. А для 2022 та, імовірно, 2023 років це загрозлива характеристика через перебої з енергопостачанням. Перевід сховищ на альтернативні види палива – справа не швидка, а розв'язувати проблему треба «на вчора».
Використання генераторів, яке повсюдно рятує малий бізнес, у випадку великих сховищ не є панацеєю. Надто дорого. Усе це ставить власника зерна перед нелегким вибором: втратити якість або зберігати як слід, але нарощувати витрати, які навряд чи вдасться компенсувати. Вартість сушіння на «генераторній» енергії зросла вдвічі.
Подібні проблеми й у інших підприємств галузі. Так, у молочному тваринництві використання дизельних генераторів призводить до зростання частки електроенергії у собівартості продукції у п'ять разів.
Читайте також: Світло vs повітря: українські міста зіткнулися з досі небаченим засиллям електрогенераторів. Які з агрегатів найменше шкодять здоров'ю?
Складні відносини з банками
Якщо невеликі аграрії скаржаться на дефіцит грошей, то великі агроформування – на те, що колись фінансів було занадто багато.
Більшість агрохолдингів із топ-20 увійшли у війну, маючи величезне кредитне навантаження. Наприклад, у агрохолдингу «Кернел» повномасштабне вторгнення рф збіглося з піком циклу оборотного капіталу. Компанія мала найвищий сезонний (та історичний) рівень боргу в розмірі $1,9 млрд і рекордно високі товарні запаси на суму $0,9 млрд.
На 30 червня 2022 року показник становив $1,5 млрд, що означає відношення чистого боргу до EBITDA у 6,8 раза і є найвищим показником в історії компанії.
Кредити – це здорова бізнес-практика, що реалізує принцип «розвивайся на чужі». Але цей принцип працює лише за мирних часів. У війну ж банки, висловлюючи на словах усіляку підтримку героїчній Україні, дедалі більше переймаються – чи повернуть їм їхні позики.
Оскільки експорт був блокований, а внутрішній попит упав, то у всіх компаній виникли проблеми з ліквідністю обслуговування боргу. Зовнішній кредитний ринок для українських корпорацій закритий. Вихід – переговори з кредиторами, відстрочка або реструктуризація, чому, швидше за все, буде присвячений рік, що настав.
Читайте також: Доступні гроші не для всіх: в Україні відкрито багато програм грантової підтримки бізнесу. Розбираємо, як отримати фінансування на розвиток бізнесу
Урізаний експорт
Відкриття «зернового коридору» в липні минулого року зустріли з тріумфуванням більшість представників аграрного ринку. Лише деякі з них скептично прогнозували, що з торгівлі за участю росії у складі інспекційної групи на Босфорі пуття буде мало. Правда виявилася посередині.
З одного боку, експорт зерна з України розблокований і в окремі місяці (наприклад, у листопаді) виходив на обсяги, порівняні з довоєнними. З іншого – це все ще вузька шийка, і кораблі можуть витрачати до місяця, чекаючи своєї черги на проходження інспекції. Ціна цього простою закладається в закупівельну ціну зерна та ще більше збіднює українського фермера.
Тому заново перевідкриті 2022 року альтернативні канали аграрного експорту – Дунайські порти та «Укрзалізниця» – ще більше зміцняться 2023-го, що посилюватиме спокусу логістичних операторів на цьому «збагатитися». Залізничний держмонополіст уже почав це робити.
Читайте також: Троє в човні не рахуючи росії: чи зможе Україна експортувати зерно поза Стамбульською угодою. ОНОВЛЕНО
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
