Друга воєнна: цьогоріч в Україні сіють рекордні обсяги соняшника, а кукурудза стає нерентабельною. Чого ще очікувати від посівної-2023

вЂУ всіх областях України, за винятком тимчасово неконтрольованих і радикально наближених до лінії фронту, розпочалася весняна посівна кампанія. На кінець першої декади квітня було засіяно близько 700 000 га. Попри те, що сівба проходить у значно спокійніших умовах, ніж торішня, коли вся країна загалом та аграрний бізнес зокрема перебували на піку шоку, багато галузевих проблем за рік лише посилилися.

Непрямою ознакою наростання кризи в АПК є зниження прогнозу врожаю у 2023 році навіть у порівнянні з минулим, шоковим сезоном: 44,3 млн проти 53,1 млн тонн.

Показник у 44 млн тонн еквівалентний результатам роботи аграрної галузі десятирічної давності. Цього обсягу достатньо для задоволення поточної потреби внутрішнього ринку, особливо з урахуванням відтоку населення. Однак АПК – експортоорієнтована галузь, і до того ж фактично єдина придатна, хоч і в урізаному варіанті, для морського експорту. Це робить її незамінним поки що донором бюджету, тому зниження експортної бази обіцяє невеселі перспективи для економіки.

Mind розбирався: які ризикові чинники супроводжують нинішню посівну кампанію і на що чекати за її підсумком.

Які чинники вплинули настільки радикальне скорочення майбутнього врожаю? Основна причина неминучого зниження обсягів виробництва – скорочення посівних площ. Воно у свою чергу обумовлене поєднанням чинника тимчасової окупації частини території, а також мінного забруднення на площах, які контролює Україна. У підсумку це генерувало виведення з обігу близько 7 млн га ріллі, що становить 25% від площі, що обробляється, до моменту ескалації 24 лютого 2022 року.

Цифра не є остаточною.

Також серед чинників, що негативно впливають на перебіг польових робіт та їх майбутній результат:

• перебої з енергопостачанням, які ускладнили та здорожили процес сушіння та зберігання врожаю;
• невизначеність із режимом морського експорту;
• мобілізація працівників чоловічої статі та відтік жінок за кордон. Незважаючи на те, що агропромисловий сектор увійшов до трійки лідерів серед галузей, де найбільше заброньованих працівників – 63 000 осіб із загальної кількості 528 000 осіб, які мають відстрочку від призову, – проблема дефіциту кадрів стоїть дуже гостро;
• зниження врожайності через економію на ресурсах. За прогнозом НААН, очікуваний рівень урожайності може знизитися залежно від регіону та культури на 15–30% порівняно із середньою врожайністю минулих років. Відносно хороша новина в тому, що сільгоспвиробники вважають за краще посіятися навіть в усіченому варіанті, з недонесенням добрив та інших ресурсів, ніж залишити землю необробленою.

Що очікується в розрізі культур?

• пшениця – 4,3 млн га;
• кукурудза – 3,3 млн га;
• ячмінь – 1,4 млн га.

Якщо цих показників буде досягнуто, то можна розраховувати на отримання 39,6 млн тонн зернових, з яких:

• пшениця – 15,8 млн тонн;
• кукурудза – 18,5 млн тонн;
• ячмінь – 4,2 млн тонн.

Площі під олійними очікуються на рівні 9,3 млн га, з яких:

• соняшник – 6,1 млн га;
• соя – 2,0 млн га;
• ріпак – 1,2 млн га.

Прогноз валового збору олійних – 19,8 млн т, з них:

• соняшник – 13,0 млн тонн;
• соя – 4,0 млн тонн;
• ріпак – 2,8 млн тонн;

Прогноз урожаю остаточний? Ні, цифра вже переглядалася й переглядатиметься надалі. Так, на початку 2023 року очікування від сезону стали значно оптимістичнішими через зниження цін на добрива й збільшення доступу до них, а також сприятливі оцінки стану озимої групи.

Який показник експорту формує цю пропозицію і чи може бути реалізований? З урахуванням перехідних залишків потенціал експорту в сезоні, що стартує 1 липня 2023 року, може становити близько 41 млн тонн. І навіть із доступними на сьогодні потужностями українській логістиці цілком посильно його реалізувати.

Попри проблеми в роботі «зернового коридору» – зокрема, плутанину з терміном останньої пролонгації його дії та обмеження наземної логістики, Україна поступово нарощує обсяги експорту зерна, вийшовши до березня 2023 року на показник 6 млн тонн/місяць, що відповідає довоєнному рівню.

Будь-які прогнози до закінчення активних бойових дій нежиттєздатні. Але за умов збереження статус-кво очікується, що Україна здатна експортувати будь-який надлишок, який буде сформований за підсумками збирання врожаю.

Які культури будуть серед фаворитів? 2023-й стане роком соняшника. Площі під цією олійною культурою цьогоріч очікуються на рівні 6,1 млн га. Це близько до рекордного показника 2021 року (майже 6,8 млн га) і безпрецедентно для поточного сезону.

Також прогнозується збільшення посівних площ під цукровим буряком – 220 000 га проти 180 000 га минулого сезону. Сергій Царюк, директор СТОВ «Нива» (Вінницька обл.) у коментарі ЗМІ назвав буряк «найбільш рентабельною культурою цього року», зазначивши, що компанія розширила площі під ним, хоча не вирощувала цукрові буряки останні п'ять років.

У всіх випадках гарантія присутності на полі – безпроблемний збут, тобто орієнтація на європейський ринок та/або високі закупівельні ціни.

А аутсайдери? Як би «заїжджено» це не звучало, але кукурудза більше не «цариця полів».

Причини: високовартісна у виробництві, вимагає особливих умов зберігання, через обсяг затратна в логістиці, експорт був орієнтований переважно на Китай, постачання до якого радикально скоротилося після блокади Чорного моря і не відновилися навіть до порівнянних обсягів.

Як змінився кошторис на проведення посівної? Загальні витрати на весняну посівну оцінюються у 228 млрд грн, що на 17% вище, ніж роком раніше. При цьому ця оцінка враховує суттєву економію на технологіях, до якої змушені вдаватися сільгоспвиробники.

Причини подорожчання: девальвація національної валюти, зростання цін на пальне та добрива. Останні зросли в ціні в 1,5–2 рази порівняно з минулим роком через підвищення вартості енергоресурсів. На загальну площу проведення робіт у 20 млн га це генерує додаткові витрати близько 70 млрд грн.

При цьому залежно від місцезнаходження господарства й поточних параметрів роботи дельта приросту витрат може досягати 40–50% проти весни 2022 року.

Умовно хороша новина в тому, що дефіциту за базовими групами ресурсів – добрива, ЗЗР, паливо – немає; проблеми перебувають у площині їхньої вартості. Найчастіша стаття економії – калійні добрива.

У чому суть мобілізаційних труднощів у галузі? До повномасштабного вторгнення у сільському господарстві працювало близько 3 млн осіб. Згідно із загальним підходом до формування мобілізаційного резерву, до 50% з них можуть бути призвані. Щоб не блокувати роботу галузі та збалансувати мету національної та продовольчої безпеки, аграрії пропонують скоригувати підхід і вираховувати 50% не від загальної кількості співробітників, а на рівні кожної спеціальності.

«У березні в Україні стартувала посівна кампанія. Найбільший ризик, який зараз бачать аграрії, – загальмований механізм бронювання працівників. Так, він має відбуватися за новою процедурою, але вже майже місяць як нічого не відбувається», – йдеться у зверненні асоціації, адресованому Кабміну та Генштабу.