«Зерновий коридор» у його колишньому форматі віджив своє. Що далі: «турецький конвой», «поступки Заходу» чи «угода без росії»?
Чи можливо зберегти колишні обсяги експорту української агропродукції та за яких умов
За тиждень до закінчення терміну Зернової угоди – чотиристоронньої домовленості між ООН, Туреччиною, Україною та (окремо) рф – про експорт українського збіжжя, сторони намагаються визначити торговий режим, який діятиме після 18 липня.
Тема Стамбульської угоди була однією з основних для Володимира Зеленського та президента Туреччини Реджепа Тайїпа Ердогана на зустрічі наприкінці минулого тижня, 7 липня. До того моменту темпи проходу кораблів формально дійсним «зерновим коридором» критично просіли, а нові контракти на експорт зерна через Одесу не укладалися – трейдери навіть не виставляли ціни.
Стамбульська угода, якій 22 липня виповниться рік, дозволила Україні підтримати сільськогосподарський сектор, розвантажити ринок від надлишків зерна та вийти за підсумками сезону на результати експорту, що перевищують попередній маркетинговий рік. Загалом у рамках угоди було доставлено майже 33 млн тонн зернових.
Чи є шанс на продовження угоди та як зміниться формат експорту зерна, якщо цього не станеться, – розбирався Mind.
Що кажуть – офіційно – сторони за підсумками зустрічі в Туреччині? Нічого конкретного. Позиція зводиться до багаторазово озвученої тези, що експорт українського зерна є критично важливим для світової продовольчої безпеки.
При цьому 17 липня – термін закінчення угоди за версією москви – інші її учасники також визнавали рубіконом.
«Ми продовжуємо роботу по «зерновому коридору». Працюємо над його пролонгацією після 17 липня. Ми хочемо продовження принаймні на три місяці. Ми очікуємо на це й будемо докладати зусиль, щоб збільшити строк дії угоди на два роки», – зазначив Ердоган, додавши, що бідні африканські країни особливо гостро потребують постачання зерна з України.
Зі свого боку Володимир Зеленський заявив, що Чорне море має бути зоною безпеки, а не так званих заморожених конфліктів. «Дуже важливо, щоб ми почали працювати з нашими партнерами для того, аби існування «зернового коридору» і, отже, життя інших людей, як сказав пан Президент (Ердоган), на інших континентах (включаючи Африку та Азію), не залежали від того, у якому настрої прокинеться президент рф», – додав Зеленський.
З обнадійливого – заява Ердогана, що в серпні, під час візиту до Туреччини владіміра путіна, він докладатиме зусиль для пролонгації Зернової угоди. Причому одразу на два роки – у перемовинах віч-на-віч.
Якою є позиція росії? Наскільки можна судити з публічної риторики російських пропагандистів, кремль дуже нервово стежив за перебігом україно-турецьких переговорів. Меседжі, які вони транслювали в інформпростір, як тільки стало відомо про візит Зеленського до Стамбула, зводилися до «турецького лідера хочуть обдурити та змусити зрадити росію».
Офіційний представник кремля дмітрій пєсков сказав, що у рф «дуже уважно стежитимуть за результатами цих перемовин». «Ми підтримуємо наші конструктивні, партнерські відносини з Анкарою і цінуємо ці відносини, відчуваємо взаємність із турецького боку», – заявив він, додавши що «путін і Ердоган регулярно спілкуються».
Раніше в МЗС росії заявили: усе йде до того, що 18 липня Зернову угоду буде припинено, оскільки ООН не виконала взяті на себе зобов'язання. Серед вимог рф – перепідключення россєльхозбанку до системи SWIFT, імпорт запчастин до сільгосптехніки в росію, прокачування аміаку аміакопроводом Тольятті – Одеса.
Підсумовуючи: що буде після 17 липня? З майже 100%-ю імовірністю очікується, що «зерновий коридор» у нинішньому його вигляді припинить існування. Його перезапуск в оновленій формі за участю рф можливий після серпневої зустрічі путіна та Ердогана.
Але річ не лише в дипломатичних талантах турецького лідера. Малоймовірно, але не виключено, що найближчий місяць європейські та американські регулюючі органи виконають адміністративні процедури й оформлять часткові поступки росії. Найреалістичнішим виглядає перепідключення россєльхозбанку до SWIFT, найменш можливим – запуск аміакопроводу. Крім підвищених ризиків, які несе прокачування аміаку через зону бойових дій, сам аміакопровід, за даними заступника голови ОП Ростислава Шуми, отримав пошкодження і не може експлуатуватися.
Є оптимістична версія: якщо 17 липня росія з угоди вийде, Туреччина оголосить про власні гарантії та може почати супроводжувати своїми військовими кораблями каравани в рамках гарантій «коридору». Але такий сценарій наразі викликає багато запитань. Насамперед навіщо Туреччині йти на такі односторонні ризики?
Як ситуацію бачать учасники аграрного ринку? Зараз брокери та трейдери взяли паузу: контракти з умовою проходу через «зерновий коридор» не укладаються.
При цьому, навіть якщо Стамбульську угоду буде продовжено в її нинішньому форматі – тобто зі штучним затягуванням інспекції, ефективність коридору буде близькою до нуля. «Якщо пропускатимуть один корабель на місяць – ніхто не поїде», – зазначають брокери.
Проте перспективу обнулення навіть таких хитких домовленостей учасники ринку вважають за велику проблему. І наполягають, що політикам потрібно намагатися максимально зберегти цей канал торгівлі. Паралельно бізнес намагається збільшити можливості експорту через Дунай; пріоритетні кроки в цьому напрямку – розвиток гирла «Бистре», організація цілодобового проходу суден румунським каналом Суліна та рейдова перевалка в румунських територіальних водах.
Це дозволить українським дунайським портам удвічі збільшити обсяги перевалки українського зерна на експорт: з 2 млн тонн (обсяг перевалки у травні 2023-го) до 4 млн тонн. А румунська сторона одночасно збільшить доходи від портових зборів і розвантажить безпосередньо свої порти, оскільки зерновози не потребуватимуть причалу.
Також у рамках зустрічі Дунайського кластера генеральний директор залізниці Молдови Олег Тофілат заявив, що молдавська сторона готова знизити тарифи для транзиту українського збіжжя її територією до рівня розцінок «Укрзалізниці». Це допоможе налагодити й збільшити транзит українського зерна молдавською залізницею, зокрема в український порт Рені та дозволить розвиватися молдавському порту в Джурджулештах.
Чи може Україна вивозити зерно з портів Великої Одеси без домовленостей із росією? Теоретично – так, сподіваючись, що рф не піде на такий варварський крок, як атака на кораблі з гуманітарними вантажами. З іншого боку, підрив Каховської ГЕС та мінування ЗАЕС залишає мало надій на розсудливість агресора.
Зараз ухвалено рішення виділити 20 млрд грн страхових гарантійних коштів. З цих грошей передбачається гарантувати відшкодування можливої шкоди проходу суден в акваторії Чорного моря. Цей захід потрібний, щоб замінити страхові компанії – жодна з них не застрахує судно з таким маршрутом.
Чи достатньо цієї суми? Усереднити вартість суховантажу складно, оскільки вона є похідною від тоннажу, віку та інших параметрів. Проте вилку $5–30 млн можна вважати орієнтовною.
Знову ж таки теоретично відносно спокійно могли б почуватися кораблі під прапором Туреччини – навряд чи рф піде на прямий військовий конфлікт із наймогутнішою державою на Чорному морі. Однак, по-перше, незрозуміло навіщо Ердогану йти на такий додатковий ризик навіть за умови підвищення заробітку на українському експорті. І по-друге, відносини москви та Анкари явно охолонули після видачі Україні командирів полку «Азов», які перебували в Туреччині.
На цей варіант – «угода без росії» – натякав Володимир Зеленський, заявивши, що наявний зараз «зерновий коридор» «не вільний». «Я вважаю, що мають бути різні коридори», – сказав він.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
