Точка плавлення: аномальна спека захоплює світ. 5 галузей, на яких це позначиться найбільше

Липень цього року став найбільш спекотним за всю історію метеоспостережень у світі. Але цей рекорд навряд чи проіснує довго – за останні сім років температурні максимуми оновлювалися з тривожною постійністю, і така тенденція збережеться. Згідно з доповіддю Всесвітньої метеорологічної організації, у період з 2023 до 2027 року спостерігатиметься сплеск віддачі тепла від Ель-Ніньо, що зробить наступні чотири роки найспекотнішими в історії кліматичних досліджень.

Традиційно такі прогнози дають поштовх дискусіям про соціальний ефект спеки та її вплив на громадське здоров'я. Проте температурні рекорди – це стрес і для бізнесу. Цілі галузі вже відчувають вплив глобального потепління, і це має пряме матеріальне відображення. Починаючи від встановлення додаткових кондиціонерів на підприємствах – інакше, як нещодавно скаржився один із власників подібного об'єкта, «виробник обладнання знімає гарантію», – до потреби перебудовувати цілі бізнес-процеси та логістичні маршрути.

Mind розбирався: які галузі не можуть назвати себе теплолюбними та наскільки вираженим буде глобальний економічний ефект від Ель-Ніньо.

Якщо рекордні температури фіксуються регулярно, чи є сенс зараз надміру перейматися? Справді, черговий температурний рекорд давно перестав бути сенсацією.

За даними Всесвітньої метеорологічної організації, останні вісім років були найспекотнішими за всю історію спостережень. Згідно з Copernicus, найбільш вразили в цьому плані 2016, 2017, 2019 та 2020-й. За параметром середніх температур 2022-й став п'ятим серед найтепліших років із початку записів у XIX столітті.

Однак різниця в тому, що температури, які планомірно підвищуються, досягли граничних значень на межі з економічною допустимістю. І не помічати їх стало неможливо.

Нинішня хвиля спеки триває довше, ніж звичайно. При цьому вона інтенсивніша, і температура залишається високою навіть уночі, не даючи перепочинку.

Наприклад, 7 липня середня глобальна температура становила 17,24 °C, що на 0,3 °C вище за попередній аналогічний рекорд у 16,94 °C, встановлений 16 серпня 2016 року. Та й загалом днів, у яких середня глобальна температура перевищувала 17 °C, у минулому місяці було зафіксовано понад 20. Хоча раніше за всю історію спостережень жодного такого дня не фіксувалося.

Long story short: так, нинішній рік більш кліматично неблагополучний, ніж попередні, і температурні значення впритул наблизилися до значень, несумісних із повноцінною економічною діяльністю багатьох галузей.

Температурна тенденція може змінитися? Теоретично – так. Навіть найзавзятіші апологети кліматичної паніки визнають, що глобальне потепління наразі не є незворотним явищем. Інша річ, що єдиний інструментарій, який є у людства, аби зупинити його – це відмова від власної промисловості в масштабі цілих держав.

Чи є вплив Ель-Ніньо визначальним для температурних рекордів? Так, і найменш контрольованим. Ель-Ніньо та Ла-Нінья є основними рушійними силами кліматичної системи Землі.

Умови Ель-Ніньйо встановилися в зоні Тихого океану вперше за сім років. Вони створюють передумови для стрімкого підвищення глобальної температури та руйнівних погодних і кліматичних умов.

«Наступ Ель-Ніньо значно збільшить імовірність перевищення раніше встановлених температурних рекордів і спровокує екстремальнішу спеку в багатьох частинах світу та в регіонах океану», – сказав генеральний секретар Всесвітньої метеоорганізації професор Петері Таалас.

Сільське господарство – очікувано головний сектор, на якому в першу чергу позначаються коливання температур – причому у будь-який бік. Оціночно АПК акумулює до 40% усієї шкоди, завданої глобальним потеплінням. Багато хто вбачає в цьому прояв «кармічної справедливості» за принципом бумерангу, оскільки сільське господарство та насамперед тваринництво посідають перше місце за обсягами генерованого метану, який і провокує кліматичні зрушення.

Потепління знижує показники врожайності багатьох зернових, адже процес дозрівання прискорюється, і тому скорочуються обсяги зерна. Крім того, різке потепління порушує здатність рослин отримувати та використовувати вологу.

Користь від зростання середніх температур відчувають на собі хіба що кісточкові фрукти та виноград: зона їхнього вирощування суттєво розширилася. Проте найчастіший ефект – посухи та пересихання орного шару, що не завжди вдається компенсувати збагаченням ґрунту.

За оцінками фахівців Світового банку, при підвищенні середньосвітової температури на 1,5–2 °C та скороченні кількості опадів площі для вирощування кукурудзи, проса та сорго в Африці скоротяться на 40–80% до 2030–2040 років.

У Мексиці через посуху знижується площа земель, придатних для вирощування маїсу (кукурудзи) – основної сільськогосподарської культури цієї країни.

У Південно-Східній Азії обміління та пересихання рік загрожує виробництву основної для регіону культури – рису. У зоні особливого ризику – В'єтнам у дельті річки Меконг, один із світових центрів вирощування рису. Збільшення рівня моря на 30 см може призвести до скорочення виробництва цієї культури на 11%.

За оцінками ФАО, основний вплив підвищених температур на сільське господарство проявиться в зниженні продуктивності (обсягу виробництва з розрахунку на гектар), середньозважене падіння може досягти 16%. Потенційна шкода сконцентрована в країнах, що розвиваються.

У країнах, що розвиваються, середні втрати становили б 15–26%, а середні втрати, зважені за обсягом виробництва, – 9–21%. У деяких із найбідніших країн збитки можуть досягти катастрофічних рівнів (понад 50% у Сенегалі та Судані).

Збитки будуть відчутнішими в країнах, розташованих ближче до екватора, де температури вже в багатьох випадках наближаються до гранично допустимих для сільського господарства рівнів. Має значення також висота розташування країни над рівнем моря. 

Наприклад, через більшу висоту над рівнем моря та нижчі середні температури Уганда може зазнати менших втрат (17% без урахування вуглецевого підживлення), ніж Буркіна-Фасо (24%), навіть попри те, що остання розташована приблизно на 10 градусів на північ від екватора.

При тому що найбільші втрати зосереджені в нижчих широтах, вигоди – там, де вони мають місце, – тяжіють до вищих широт.

*Вуглецеве підживлення – здатність додаткового СО2 стимулювати зростання деяких рослин.

У 2023 році середня температура поверхні моря була рекордно високою для цієї пори року з травня до липня. Нагрів води справляє прямий вплив на розподіл рибальства. За оцінками ФАО, до 2050 року виробничий потенціал цього сектору в 200-мильних виняткових економічних зонах (ВЕЗ), на які кожна прибережна держава має особливі права, може знизитися в середньому на 12%. Найбільш вираженим це явище буде у тропічних країнах – переважно в південній частині Тихого океану.

Під впливом нагріву води змінюється ареал проживання риб. Ця тенденція вже простежується на північному сході та північному заході Атлантики за деякими видами тунця. 

Найбільш уразливими країнами в галузі виробництва прісноводної аквакультури вважаються В'єтнам, Бангладеш, Лаос та Китай, морської – Норвегія та Чилі.

У Європі цей тренд уже видно на прикладі озера Гарда, у якому раніше вдосталь водилося вугра й форелі, але вже кілька років цієї риби у водоймі майже немає.

Також під впливом високих температур аквакультура стикається з поширенням великої кількості паразитів і захворювань.

Зміни клімату – одна з найбільших загроз для здоров'я людини. Теплові удари, смерть внаслідок екстремальних погодних явищ, травми, поширення інфекційних захворювань – це неповний перелік наслідків підвищення глобальних температур.

Хвилі спеки – стихійне лихо з дуже високим рівнем смертності. Воно накладається на зниження якості повітря, що посилює ефект.

За попередніми оцінками, прямі витрати, зумовлені негативним впливом кліматичних зрушень на здоров'я, становитимуть до 2030 року $2–4 млрд щорічно. Це і додаткові лікарняні, і оплата лікування, і зниження продуктивності робочої сили. Очікується, що в період з 2030 до 2050 року зміна клімату призведе до зростання кількості смертей приблизно на 250 000 щорічно.

Водночас у ВООЗ вважають, що досягнення цілей Паризької угоди, пов'язаних із забрудненням повітря, дозволить до 2050 року рятувати близько мільйона життів щороку.

В енергетичному секторі утворюється приблизно три чверті світових викидів парникових газів. Цей показник – один із стимулів розвитку «зеленої» енергетики. До 2050 року потреби в енергії планується задовольняти переважно за рахунок відновлюваних джерел, причому сонячна енергія стане найбільшим окремо взятим джерелом електропостачання.

В Африці зосереджено 60% найпотужніших сонячних ресурсів, та на її частку припадає лише 1% встановлених фотоелектричних потужностей. 

Але зараз підвищена температура перевантажує наявну генерацію. Наприклад, у січні 2022 року масові відключення електроенергії, викликані хвилею рекордного тепла в Буенос-Айресі, зачепили 0,7 млн людей.

У сегменті гідроелектростанцій дефіцитними вже зараз вважають 11%. І приблизно 26% наявних і 23% проєктованих гребель гідроелектростанцій розташовуються в басейнах річок, у яких відзначається «середній» і вищий ризик нестачі води.

Перехід на відновлювані джерела енергії допоможе пом'якшити дедалі більший глобальний дефіцит водних ресурсів.

Для досягнення довгострокової глобальної мети Паризької угоди щодо температури до 2030 року необхідно встановити потужності на рівні 7,1 ТВт для вироблення електроенергії із чистих джерел енергії.

Світова економіка вже відстає від цього плану. І, щоб досягти заявленої мети, до 2050 року необхідно потроїти інвестиції в «зелений перехід».

Енергетичні системи та мережі вимагають модернізації з урахуванням того, що споживання електроенергії зростатиме в літній період – на кондиціювання. І суттєво зменшиться витрата ресурсу на опалення. Нині ж енергосистеми орієнтовані на активніше використання переважно в холодну пору року.

Транспортна діяльність також є відповідальною за забруднення навколишнього середовища – і як споживач нафтопродуктів і природного газу, і як генератор викидів в атмосферу. Наслідки світова логістика вже пожинає: вантажні автомобілі обмежені щодо переміщень дорожнім полотном у період високих температур. Однак найбільший удар спеки беруть на себе порти.

Тож уже зараз опрацьовуються варіанти створення на місцевому та регіональному рівні резервних транспортних можливостей, щоб звести до мінімуму економічні та соціальні наслідки можливих збоїв у роботі основних потужностей. Через впровадження нових технологій інфраструктура та судна стають більш складними, що посилює ризики з погляду як безпеки, так і комерційної експлуатації.

Підвищення рівня моря призведе до того, що явища з катастрофічними наслідками, виникатимуть дедалі частіше. Ті, які сьогодні відбуваються раз на 100 років, можуть набути щорічного характеру. І без додаткових захисних заходів щорічні втрати від затоплення прибережних районів здатні перевищити нинішні у 100–1000 разів.