П’ять альтернатив Starlink: яку швидкість надають конкуренти Ілона Маска

З початку повномасштабної війни SpaceХ продала Україні близько 40 000 терміналів Starlink. Втім Ілона Маска, який намагається зберегти бізнес-відносини як з американським, так і з китайським урядами, важко вважати надійним і прогнозованим партнером. У 2022 році власник SpaceХ відмовився ввімкнути супутниковий інтернет у районі Криму на прохання ЗСУ. У відповідь Пентагон тільки в червні 2023 року схвалив угоду про купівлю до 500 нових терміналів Starlink, які Маск не зможе вимикати за власним бажанням.

Тож Україна вже давно шукає альтернативи. Нещодавно стало відомо про одну з них: передачу нашій країні близько 100 терміналів шведської компанії Satcube, які працюють на супутниковій мережі міжнародного оператора Intelsat. Чи це єдина альтернатива? Теоретично – ні. У світі окрім SpaceХ та Intelsat працює ще близько десяти великих компаній (Iridium, Globalstar, OneWeb, SES, ORBCOMM, Eutelsat, Telesat, Inmarsat, Thuraya тощо), які «роздають» інтернет із власних супутників. Якими з них українці можуть користуватися на практиці та чи немає у них російського «сліду», розбирався Mind.  

Які стартові позиції? Поки SpaceХ лідирує серед конкурентів за кількістю супутників (понад 2400 штук). До того ж у компанії Маска всі сателіти – на низькій навколоземній орбіті (близько 550 км над поверхнею Землі). У більшості колег по ринку супутники – на геостаціонарній орбіті (36 000 км). Чим вища орбіта – тим більший час затримки сигналу, нижча швидкість передавання даних і вища вартість інтернету.

Що відомо про «доступних» конкурентів Маска? Mind промоніторив усіх операторів. Зараз в Україні можна знайти обладнання та користуватися інтернетом від п’яти міжнародних гравців (більшість компаній надають послуги через місцевих дилерів і сервіс-провайдерів мобільного супутникового зв'язку: Sattrans, Satphone, «Вега» тощо):

Iridium. Компанію засновано 1991 року. Спочатку вона належала Motorola. Згодом більшу частину акцій придбали інвестори з Японії, Німеччини та … росії. Втім після оголошення про банкрутство у 1999 році компанію викупив Пентагон. Міністерство оборони США вирішило юзати супутники не тільки для власних потреб: щоб заощадити на витратах, військові продовжили й комерційне використання.

Intelsat. Найстаріший міжнародний консорціум супутникового зв'язку, заснований 1964 року з подачі колишнього президента США Джона Кеннеді. Поступово членами Intelsat стали понад 140 країн світу. У 1965-му організація запустила перший у світі комерційний супутник зв’язку Early Bird. У 1969-му передавала телевізійні зображення посадки «Аполлона-11» на Місяць. «Ми ходили по Місяцю з Нілом Армстронгом», – не жартують в Intelsat.

У 2001 році ця міжурядова організація стала приватною компанією. Усі активи країни-члени передали новоствореній Intelsat Ltd. Далі було декілька угод. У підсумку понад 76% придбав фонд BC Partners. У 2013 році компанія вийшла на Нью-Йоркську фондову біржу. У 2022-му успішно пережила загрозу банкрутства.

Eutelsat. Цю компанію 1977 року заснували 17 європейських країн для розробки та експлуатації супутникової телекомунікаційної інфраструктури Європи. У 2001 році активи, пасиви та операційну діяльність Eutelsat передали приватній компанії Eutelsat SA. Зараз її найбільшими акціонерами є British Telecom, France Telecom та Deutsche Telekom. Штаб-квартира – у Парижі.

Eutelsat почала запускати супутники ще 1983 року. Нині продає потужності 36 апаратів на геостаціонарній орбіті та забезпечує покриття Європейського континенту, Близького Сходу, Африки, Азії та Америки. Втім невдовзі покриття та кількість супутників можуть значно розширитися: влітку 2022 року Eutelsat оголосила про початок злиття із супутниковим інтернет-оператором OneWeb (деталі про цю компанію – нижче). Злиття планується завершити цього літа.

Inmarsat. Заснована 1979 року Міжнародною морською супутниковою організацією. Згодом декілька разів міняла власників. Остання угода на $7,3 млрд завершена весною 2023 року. Новим акціонером стала американська Viasat Inc (не плутаємо з британською Viasat World, що пов’язана з рф). Штаб-квартира – у Лондоні.

Thuraya. Заснована 1997 року. Її материнська компанія – YahSat, яка у свою чергу належить інвестиційній компанії Mubadala. Усі фірми прописані в Об'єднаних Арабських Еміратах.

Чи поповниться перелік конкурентів? Найближчим часом в Україні можуть стартувати послуги ще від двох компаній:

OneWeb (раніше WorldVu). Заснована 2012 року. Штаб-квартира – у Лондоні. Має спільне з Airbus Defense and Space підприємство з виробництва супутників у Флориді. Після довжелезної серії інвестугод та банкрутства –  наразі у власності індійської транснаціональної компанії Bharti Global, французької Eutelsat, уряду Сполученого Королівства та японського SoftBank.

У березні 2022 року збиралася вивести на орбіту 36 супутників із росії, незважаючи на санкції Великої Британії. Країна-терорист затребувала гарантії, що супутники ніколи не використовуватимуться з військовою метою. Британський уряд відхилив цю вимогу. рф не повернула (вкрала) супутники. OneWeb отримала за них страхові виплати. Тоді ж компанія підписала угоду із SpaceX щодо запуску решти супутників на ракетах Falcon 9.

SES. Заснована 1986 року. Штаб-квартира – у Люксембурзі. Акції котируються на біржі Euronext у Парижі та на Люксембурзькій фондовій біржі. Перший супутник Astra 1A компанія вивела на орбіту в 1988 році. Зараз у SES приблизно 70 апаратів на геостаціонарній і середній орбіті, що забезпечує покриття 99% Землі.

В Україну компанія вийшла ще понад 10 років тому з послугами супутникового телебачення. А торік анонсувала в нашій країні і запуск доступу до інтернету після виводу на орбіту 11 нових супутників О3b mPower. Наразі вдалося запустити лише чотири. У червні 2023 року було відкладено старт п'ятого й шостого O3b mPOWER.

Яку швидкість надають? Різну. Найвищі показники знову ж таки у Starlink (до 100 Мбіт/с). Виробник терміналів Satcube, що працює на базі Intelsat, заявляє про швидкість до 70 Мбіт/с. В інших операторів показники значно менші: Thuraya – до 444 Кбіт/с, Inmarsat – до 240 Кбіт/с, Іridium – до 88 Кбіт/c, Eutelsat – до 56 Кбіт/с. Втім під час війни цей показник відходить на другий план в умовах, коли зникає мобільний або фіксований інтернет.