Навчити не можна відмовити: доступна ІТ-освіта для дітей. Світовий та український досвід

Як і 10 років тому, робота в ІТ-галузі лишається мрією для багатьох українців. Чому? Бо український ІТ-сектор втримав свої позиції попри всі складнощі та й досі є безперечним лідером серед галузей економіки. Сьогодні галузь посідає перше місце за обсягами експорту та продовжує залучати інвестиції в країну. Світові клієнти надалі обирають співпрацю з Україною, оскільки впевнені в її потужних талантах, високій якості освіти, гнучкості підходу, глибокій експертизі і багаторічному досвіді. Відтак, галузь надає своїм фахівцям фінансову стабільність та впевненість в завтрашньому дні.

Незважаючи на брак профорієнтаційної роботи з дітьми в школах, навіть у віддалених від великих міст регіонах, діти все більше чують про ІТ та все частіше бажають колись стати ІТ-інженером. Як допомогти дітям отримати основи комп’ютерної грамотності і програмування у регіонах, де доступ до освітніх програм і навіть до технологій обмежений? Як забезпечити зростання пулу ІТ талантів на десятиріччя вперед? Розберемося в цій статті.

Світовий досвід

Проблем в сучасної ІТ-освіти в школах накопичилось досить багато. Це і брак кваліфікованих викладачів, і часто застарілі та неактуальні освітні програми, і брак профорієнтації, коли дитина мало або нічого не знає про галузь та свої можливості в ній. У великих містах досить багато приватних шкіл та шкіл з посиленим вивченням інформатики, які частково вирішують цю проблему. Щодалі від великих центрів, то складніше дітям отримати актуальні знання, а відтак, шанси вступити до вузу і навчатись на ІТ-спеціальність – нижчі. І це ще не кажучи про той факт, що багато дітей досі не мають техніки, на якій вони могли б навчатись.

Звісно, в світі ми не єдині з такою проблемою. Фактично в будь-якій, навіть розвиненій країні, існують схожі проблеми, різниться їх масштаб.

Вирішують їх по-різному, але, як показує практика, найефективнішим методом є поєднання зусиль держави, освітян, бізнесу та приватних установ. Адже подібні системні проблеми в освіті точковими методами вирішити неможливо.

Давайте подивимось не кілька прикладів зі світової практики.

Індія

В Індії в 1995 році місцевим підприємцем та освітянкою була заснована програма Read India. Незважаючи на те, що Індія – один зі світових лідерів надання ІТ-послуг, розвиток ІТ-освіти для цієї країни не є першим пріоритетом, через те, що країна посідає 82 місце в світі за рівнем грамотності. Тобто лише 71,2% дорослого населення країни вміють читати і писати. Для порівняння Україна посідає третє місце із показником в 99,9%. Проте ситуація з загальною освітою в Індії схожа на ситуацію з ІТ-освітою, що ми спостерігаємо сьогодні в нашій країні. Щодалі від великих міст – то менше людей мають можливість цю освіту отримати. На вирішення цієї проблеми і направлена діяльність програми Read India. Їх мета – збільшення знань і розвитку дітей з сільських громад задля кращих перспектив на майбутнє. Освітні заходи Read India спрямовані на покращення навичок читання та письма, а також пропонують такі курси, як вивчення англійської та інформаційних технологій, тренінги та навчання дітей раннього віку.

В свою чергу, уряд країни, зацікавлений в подальшому розвитку ІТ-сектору, що приносить в бюджет значні вливання, сприяє підготовці нових поколінь ІТ-інженерів, і системно працює над поліпшенням освітніх програм на всіх рівнях. Поєднання зусиль держави, та таких проєктів як Read India, який один тільки залучив за час своєї діяльності понад 34 мільйонів дітей, приносить свої результати – рівень грамотності серед школярів Індії суттєво підвищився.

Африка

Країни Африки здебільшого мають навіть серйозніші проблеми з освітою, і через високий рівень бідності населення і неможливості отримувати освіту, навіть початкову, і через відсутність шкіл та викладачів поза межами великих міст. В 2006 році підприємець та благодійник зі Сьєрра-Леоне створив організацію Develop Africa, що спрямовувала свої зусилля на кілька ключових напрямів у сфері освіти. Це включає забезпечення доступу до навчальних матеріалів, надання стипендій для покриття витрат на шкільну форму та інші витрати, пов'язані зі школою, проведення занять з сексуальної освіти для підлітків. Організація також забезпечує додаткову освіту у таких сферах, як основи комп'ютерної грамотності та профорієнтація.

Тільки уявіть, на момент заснування проєкту, всього 37.1% дорослого населення країни вміли писати та читати. За час роботи організації, більше ніж 20 000 дітей по всій країні, в першу чергу, у віддалених від міст регіонах, отримали різноманітну допомогу. Спільні зусилля різних організацій, як місцевих, так і міжнародних, допомогли підняти рівень грамотності в Сьєрра-Леоне до 45%, а серед молоді цей показник вже наближається до 70%!

Швеція

Розвинені країни також мають свої виклики в наданні рівних освітніх можливостей для дітей в будь-яких регіонах. Так, в Швеції, працює некомерційна організація Save the Children, створена за півроку після завершення Першої світової війни з метою поліпшення якості освіти дітей, збільшення економічних можливостей, ліквідації наслідків війни та стихійних лих заради загального підвищення рівня життя дітей.

Варто, правда, зазначити, що організації в таких країнах, де освітніх проблем набагато менше, ніж, скажімо в Африці чи Індії, частіше за все працюють не тільки локально, а й на міжнародному рівні. Так, Save the Children, крім власне Швеції, працює з дітьми зі 116 країн світу. Тільки у 2022 році вони надали допомогу 48,8 мільйонам дітей, забезпечивши їх доступом до якісної освіти, в яких би соціальних та/або економічних умовах вони не знаходились.

Велику роль в діяльності таких організацій часто відіграє соціально відповідальний бізнес, який підтримує освітні проєкти як фінансово, так і власною експертизою, а також підсилюючи їх волонтерським рухом. Ще одним яскравим прикладом такої синергії є проєкт Star for Life, заснований шведським активістом та благодійником. Проєкт крім власне допомоги в отриманні якісної освіти дітям Швеції, працює в понад 6 інших країнах світу, і має широкий спектр завдань в залежності від нагальних проблем тієї чи іншої локації. В тому числі вони працюють з дітьми, що проживають у віддалених від великих міст регіонах в багатьох країнах Африки. І це стає можливим завдяки підтримці великих та малих бізнесів, що долучаються до проєкту в якості партнерів.

Україна

В Україні розвиток ІТ-освіти давно в фокусі держави, професійних спілок, бізнесів, і самих освітян. Адже галузь зростає і розвивається, і треба готувати талановиту молодь, яка через 5, 10, 15 років буде робити свій внесок в розвиток індустрії та країні. В цьому питанні ми не винаходили велосипед, а як і інші країни, поєднували зусилля.

На державному рівні відбувається співпраця бізнесів, асоціацій та урядовців для актуалізації освітніх програм, для посилення ІТ-підготовки в школах та створення програми профорієнтації для школярів. Сьогодні Міністерство цифрової трансформації активно інтегрує сучасні програми та формати освіти в шкільні програми, підсилюючи свою позицію експертизою провідних ІТ-компаній.

На цю ж задачу працює, наприклад, і проєкт «Цифрова освіта» від Міністерства цифрової трансформації України. Його мета – за три роки підвищити рівень цифрової грамотності як мінімум 6 мільйонів українців. І хоча аудиторія проєкту ширша і залучає не тільки дітей, в загальному обліку він позитивно працює і на ситуацію з комп’ютерною грамотністю серед школярів. Наразі платформа має вже більше двохсот освітніх курсів, що розробляються спільно з ІТ-компаніями, студіями онлайн-освіти, медіа, благодійними фондами й іншими українськими компаніями.

Бум інтересу до ІТ галузі спричинило появу численних приватних майданчиків і сервісів онлайн-освіти, які переважно надають курси на платній основі. Досить часто через високу ціну або брак інфраструктури та обладнання в самих дітей, що живуть у віддалених регіонах, проблему посилення ІТ-освіти поза межами великих міст ці платформи не вирішують. Нерідко в таких освітніх просторів існує і проблема з якістю та актуальністю програм, які вони пропонують. Проте вони також можуть и роблять свій внесок в популяризацію ІТ-освіти та надання більших можливостей українським школярам, незалежно від місця проживання.

Проте, як демонструє досвід інших країн, вирішувати проблему освіти у віддалених регіонах можна тільки за умови, якщо в країні існують проєкти, що направляють свої зусилля саме в цей напрямок. Такі проєкти в Україні є, як локальні, так і такі, що мають статус міжнародних. Серед таких SOS Children's Village, British Camp, SFL Tech School та інші, що мають на меті посиленні освіти (у тому числі цифрової) для дітей із віддалених регіонів і дітей, що опинились в складних життєвих умовах.

Проєкт Star for Life Ukraine, який я очолюю з моменту його запуску в 2022 році, теж націлений на те, щоб забезпечити рівний доступ до знань та ІТ-освіти всім дітям України. Окремим напрямком нашої діяльності є зміцнення ментального здоров’я дітей. Організація виокремилась зі шведського освітнього проєкту Star for Life, який я вже згадував раніше, і за півтора роки залучила до курсів з комп’ютерної грамотності понад 7 тисяч дітей до своїх курсів, забезпечивши при цьому більше двохсот дітей, що не мали необхідного обладнання для навчання, ноутбуками та комп’ютерами та обладнавши кілька лабораторій в школах в маленьких містечках та селах України. Проєкт активно співпрацює з іншими некомерційними організаціями, які мають схожі цілі для посилення ефекту від роботи. Також ми маємо кілька великих партнерів з міжнародного бізнесу, таких як компанії Nexer, Zacco, Sigma Software.

Єдине і велике «Але» – успішна діяльність таких організацій можлива за умови підтримки їх з боку соціально відповідальних бізнесів, адже освітня діяльність потребує значного фінансування, а держава сьогодні не має можливості інвестувати стільки, щоб закрити всі нагальні потреби. Отже, закликаю ІТ – і не тільки – бізнеси приєднуватися до подібних ініціатив та інвестувати в майбутні таланти на «ранніх стадіях».

Резюмуючи

Аналізуючи успішні моделі в інших країнах і діяльність деяких програм та фондів в Україні, можна зробити висновок, що розробка багатогранного підходу до усунення розриву в освіті є доцільним і перспективним. Успішні програми, спрямовані на покращення освіти та підтримку дітей, доводять, що такі підходи можуть виявитись дієвими у забезпеченні розвитку молодого покоління та створенні сприятливого навчального середовища.

Головне на цьому шляху – не зупинятись та шукати більше можливостей для сінергії та посилення ефекту від роботи на всіх рівнях. Спільна діяльність державних і недержавних ініціатив, а також активне залучення бізнесів може сприяти створенню комплексної системи, що розвиватиме потенціал української молоді і сприятиме розвитку України як цифрової держави загалом.