Плейліст вересня: ностальгічне електронне коріння Джеймса Блейка, боротьба Тома Оделла із самооцінкою, успішні експерименти Animal Collective і не тільки

Том Оделл оспівує свої внутрішні хвилювання та прагнення до недосяжної досконалості, а Animal Collective видають «послідовно винахідливий, а не просто химерний» новий альбом.

У свіжій музичній добірці Mind, як завжди, – дуже різноманітний вибір для оновлення ваших плейлістів сезонними новинками.

Шостий студійний альбом Джеймса Блейка поєднує глибокі та мінімалістичні ритми з його фірмовим електронним стилем.

Цей музикант відомий передусім своїм ніжним вокалом і текстами, а також семплами ритм-енд-блюзу, що переплітаються з UK bass та електронною музикою, особливо з ембієнтом.

Playing Robots Into Heaven знову занурює слухачів в атмосферу танцювальної музики, до якої Блейк додає чимало експериментальних та медитативних елементів з поєднанням синтезаторів, глибоких ритмів і рефлексивної лірики.  

Tom Odell написав пісню Black Friday на власний день народження напередодні однойменного шопінгового божевілля, але вона зовсім не про це.

Суто осіння меланхолія у романтика Тома Оделла: «Я хочу піти на вечірку, повеселитися, бути щасливим. Покажи мені, як це робиться?.. Я хочу краще тіло, кращу шкіру, хочу бути ідеальним, як всі твої друзі... Кожного разу, коли ти торкаєшся мене, я відчуваю адреналін… Я бачу темряву там, де ти бачиш світло». 

Якщо і страждати від сезонної хандри, то красиво й разом із Томом. Критики вже називають цей сингл «божественною та захопливою класикою на віки». Тож послухайте самі цю емоційну відвертість, яка демонструє вразливість її автора і може багато кому глибоко зрезонувати. 

Американці Animal Collective грають експериментальну, неопсиходелічну поп-музику з 2003 року. Й от один із найвизначніших гуртів цього століття повертається у гру, випустивши свій дванадцятий студійний альбом.

Західні критики про Isn't It Now? пишуть, що «незалежно від того, чи є ви давнім шанувальником групи, чи новачком, цей альбом варто прослухати, оскільки він демонструє незмінний творчий потенціал гурту та їхнє вміння вловлювати суть часу в звуку». 

Натхненний Enigma Variations, суперзірковий англієць Ед Ширан записує 14 треків про злети та падіння зі свого життя у сьомому студійному альбомі. Хтось із критиків називає їх нудними, а хтось – чудовими.

Для довідки: «Енігма-варіації» – це оркестровий твір Едварда Елгара, що складається з чотирнадцяти варіацій на оригінальну тему. Написаний між жовтнем 1898 року і лютим 1899-го. Елгар присвятив цей твір «своїм друзям, описаним тут», де кожна варіація – музичний опис одного з його близьких знайомих. 

The Harmony Codex – це сьомий студійний альбом британського музиканта Стівена Вілсона, в якому він тріумфує, не надто стараючись.

Вийшла мерехтлива суміш електроніки та прогу, натхненна антиутопічною притчею.

В одному з інтерв’ю музикант розповів, що минулого року випустив книгу, яка пов’язана з новим музичним релізом: «Деякі розділи розповідали про мої стосунки з шанувальниками, інші були просто списками книг, фільмів і пісень, які мене надихають. Я закінчив книгу коротким оповіданням «Кодекс гармонії». Це була антиутопічна наукова фантастика, і вона нагадувала мрії. Коли я писав цю історію, то почав розвивати початкові ідеї для цієї платівки. Було логічно мати в піснях відчуття розповіді, щоб відповідати кінематографічній якості музики. Був сенс написати уявний саундтрек до цієї новели, створивши музику на основі її героїв та ідей». 

Освіжаюче автентичний четвертий студійний альбом від австралійського музиканта Ангуса Джона Стоуна у його проєкті Dope Lemon.

Стоун описав свіжий альбом, як значний крок вперед для проєкту Dope Lemon, – не в останню чергу тому, що на обкладинці альбому зображено його обличчя: «Ця платівка – все, що є мною. У минулому мої мистецькі роботи були певною мірою анонімними, тому що я намагався досліджувати стилі. Й мати цей щит перед собою було чудово, можна було ховатися в тіні. У новій платівці, роздумуючи про своє дитинство, я зміг побачити, де хочу бути в майбутньому. Тож помістити себе на обкладинку було просто правильно».

Багато хто пам’ятає цього харизматичного португальського співака, переможця 62-го пісенного конкурсу «Євробачення» в Києві, де він представляв Португалію з піснею «Amar pelos dois».

У своєму четвертому сонячному студійному альбомі артист співає португальською, іспанською та французькою мовами про батьківство та донора серця, який врятував йому життя.

«Це цікаво, тому що досі альбоми не відображали моєї щасливої, а часом і дурної особистості, дозвольте це визнати. І я відчуваю, що в цього альбому є й така сторона», – розмірковує Собрал.