Велике китайське зерно: мегаугода між КНР і росією може виявитися профанацією. Або спробою «відмити» вкрадені в Україні врожаї

Згідно з повідомленнями російських пропагандистів, росія уклала контракт із Китаєм на постачання 70 млн тонн агропродукції до 2032 року. Такий обсяг робить цей контракт найбільшим в історії – якби він був принципово здійсненним.

«Сьогодні ми підписали один із найбільших в історії Росії та Китаю контрактів майже на 2,5 трлн рублів на 70 млн тонн на 12 років постачання зернових, зернобобових, олійних вантажів», – заявив голова ініціативи «Новий сухопутний зерновий коридор» Карен Овсепян. Угоду укладено в рамках форуму «Один пояс – один шлях», і в доларовому еквіваленті вона становить майже $25,63 млрд.

Mind розбирався: що стоїть за домовленістю і як вона (не) може вплинути на кон'юнктуру зерна у Причорномор'ї.

Що відомо про «угоду»? Домовленість передбачає постачання на китайський ринок майже 6 млн тонн зерна щорічно протягом 12 років.

Передбачається – та й прямо говориться – що російський товар має компенсувати обсяги, які КНР до повномасштабного вторгнення росії в Україну та блокади Чорного моря закуповувала в українських постачальників.

Карен Овсепян заявив, що рф «абсолютно точно з надлишком» зможе замістити обсяги українського агроекспорту за рахунок Далекого Сходу та Сибіру.

Безпосередньо укладено контракт між Новосибірською виробничо-експортною компанією ЕЛТ та китайською держкорпорацією China Chengtong International, що входить до складу ініціативи за участю Комітету з контролю та управління державним майном Китаю (SASAC).

Чи має рф такі запаси зерна? Теоретично – так.

Це припущення перетворюється на впевненість, якщо врахувати, що рф останні два роки включає у свої баланси вкрадене в Україні збіжжя, тим самим легітимізуючи його. Саме вивезеними з Херсонської та Запорізької областей урожаями пояснюються рекордні показники виробництва й експорту в росії минулого маркетингового року – майже 158 млн тонн і 60 млн тонн відповідно.

За оцінками Інституту кон'юнктури аграрного ринку (ІКАР), у найближчій перспективі можливий обсяг експорту до Китаю з Уралу, Сибіру та Далекого Сходу становить 3–3,5 млн тонн зернових, зернобобових та олійних щорічно. І навіть ці обсяги не відповідають найбільш затребуваним у КНР імпортним характеристикам – високоякісна пшениця із вмістом протеїну 14,5%.

Що із ціною? Зважаючи на обсяг та заявлену суми угоди, розрахункова ціна продукції становить $360 за тонну. Поточна ціна держзакупівель у Китаї, за даними місцевих аналітиків, становить $320 за тонну. Світові ціни мають тенденцію до зниження.

Наскільки здійсненним є цей контракт? Прямо кажучи, не йдеться про чіткі домовленості, швидше це декларація про наміри. Крім того, те, що стороною виступає приватна компанія, позбавляє угоду міждержавного статусу та переводить у розряд комерційних.

Наразі схоже, що мегаконтракт існує в інформполі лише російської сторони, тоді як у світових ЗМІ, зокрема китайських, таких новин немає.

Проте, якщо він виконуватиметься – як це позначиться на Україні та українських аграріях? Допоки морський експорт повноцінно не відновлено – ніяк. За останні два роки КНР випала з-поміж найбільших імпортерів української агропродукції на користь колективного ЄС. І без відновлення судноплавства немає шансів наростити порівнянні обсяги закупівель.

Щоб зменшити ризики, кораблі намагаються триматися ближче до узбережжя країн – членів НАТО – Болгарії та Румунії, а деякі використовують нові маршрути та йдуть у режимі радіо-тиші. Але не всі ці судна призначені під аграрні вантажі – частина їх транспортує метал.