ЗПГ vs вугілля: що більше шкодить клімату? Американські екологи дійшли неочікуваних висновків, які ставлять чиновників у глухий кут
Диявол ховається в деталях – тобто у способах транспортування до споживача
Природний газ має усталену репутацію найчистішого викопного палива, що здатне забезпечити стабільну роботу енергосистеми, у якій домінує «зелена» генерація. Вугілля, навпаки, відрізняється значними викидами, шкідливими для клімату й довкілля. Це – головний аргумент газової індустрії на користь інвестиційних проєктів, особливо коли йдеться про міжнародну експансію зрідженого природного газу. Відколи маркетологи та чиновники Міненерго США стали називати американський ЗПГ «молекулами свободи», його цінність на ринку ще більше зросла. Таке вдале позиціонування допомагає ЗПГ зі Сполучених Штатів ще більш успішно підкорювати ринки, тоді як росія перетворила енергоносії на геополітичну зброю.
Але ці, здавалося б, непохитні наративи певним чином підпали під сумнів завдяки новому дослідженню від провідних американських науковців-кліматологів, які знаються на підрахунках викидів метану та вуглецю. Про його революційні результати розповідає в статті для журналу The New Yorker знаний еколог Біл Маккібен, який торік відвідував павільйон України на кліматичній конференції ООН СОР27 у Єгипті.
Mind пропонує своїм читачам адаптований переклад цієї публікації. Вона також містить чимало цікавих деталей про політичний контекст і конфронтацію газового бізнесу з активістами, які визначають подальшу роль американського ЗПГ в енергетичній і кліматичній безпеці на глобальному рівні.
Цієї осені перед адміністрацією Байдена стоїть один із найскладніших виборів: чи треба продовжувати видавати дозволи на розширення експорту американського ЗПГ або зупинити стрімке зростання цієї галузі принаймні доти, доки не буде розроблено нові правила кліматичної безпеки? Ставки величезні – розбудова інфраструктури ЗПГ у Сполучених Штатах є найяскравішим прикладом розширення виробництва викопного палива, який зараз розгортається в будь-якій точці світу. Але з'явилися нові дані, що можуть полегшити вибір адміністрації (чи зробити його більш жорстким).
Ці дані взяті з дослідження Роберта Уоррена Говарта, професора екології з Корнелльського університету, який є одним із провідних вчених, що займаються проблемами метану. В аналізі зроблено спробу встановити вуглецевий слід зрідженого газу, що експортується із США до Європи та Азії, і надані цифри вражають.
Вугільна енергетика довгий час була стандартом для вимірювання шкоди, завданої клімату: при спалюванні вугілля у повітря вивільняється вуглець у великих кількостях. Розрахунки Говарта показали, що на внутрішньому ринку природний газ не кращий для клімату, ніж вугілля, через пов'язані з ним витоки метану. Також виявилося, що експорт ЗПГ провокує додаткові значні витоки метану під час транспортування, тому може завдати набагато більшої шкоди довкіллю і клімату, ніж вугілля.
Витоки метану відбуваються на кожному етапі процесу, пояснює Говарт. Навіть після того, як газ зріджується та стискається на борту судна в ізольованих резервуарах, частина його «википає» через ізоляцію. Сучасні моделі танкерів можуть використовувати витоки метану як пальне. Але навіть в такому разі, каже Говарт, частина метану все одно потрапляє в повітря і не спалюється.
Як проводилися виміри? Дослідник змоделював низку різних сценаріїв залежно від того, на яку відстань транспортується ЗПГ і скільки метану може вивільнитися в процесі. Згідно з його розрахунками, навіть якщо газ доставляється найсучаснішим судном і найкоротшим шляхом, викиди парникових газів протягом усього життєвого циклу ЗПГ – від свердловини для гідророзриву пласта до трубопроводів, заводів зрідження, кораблів і кінцевого спалювання – на 24% більші, ніж при видобутку та спалюванні еквівалентної кількості вугілля.
Найгірші наслідки – на 274% вищі викиди СО2 – у разі тривалого транспортування на старих суднах, що спалюють багато нафтопродуктів як палива.
Наскільки остаточним є цей «вирок»? Говарт, однак, обережно зазначає, що, хоча його наукова стаття з описом дослідження була подана до рецензованого журналу, процес рецензування ще не завершився. «Завжди є вірогідність, що я припустився однієї-двох помилок. Сподіваюсь, невеликих», – сказав він.
Якщо вважати, що спрямованість даних залишається (майже) незмінною, це підриває ключовий аргумент прихильників ЗПГ про те, що він чистіший за вугілля. Говарт завершує свою статтю словами, що «припинення використання ЗПГ має бути глобальним пріоритетом».
Чому такі результати є революційними, а подекуди – і руйнівними? Експорт ЗПГ є відносно новим для Сполучених Штатів. Його перші великі відвантаження не залишали узбережжя Мексиканської затоки (поблизу Пермського басейну, одного з найбільших родовищ газу у світі) до 2016 року. Але галузь швидко зростала, і тепер США є найбільшим експортером природного газу.
Наразі побудовано сім великих експортних ЗПГ-терміналів, більшість з яких розташовані на узбережжі Мексиканської затоки, і планується побудувати ще мінімум 20. «Якщо всі вони будуть побудовані, це спровокує додаткові 3,2 млрд тонн викидів парникових газів щорічно, що можна порівняти з усім річним обсягом викидів Євросоюзу. Це неймовірна кількість забруднення, яка призведе до колапсу життя на нашій планеті», – нещодавно стверджував Джеремі Саймонс, енергетичний консультант і ексрадник з питань кліматичної політики Агентства з охорони довкілля.
Як на це відреагували газодобувачі? Зіткнувшись із негативними висновками науковців, американська газова промисловість знову намагається перемикати публічну увагу на відносні, а не абсолютні викиди. Представниця компанії Venture Global, що стоїть за найбільшим проєктом експортного ЗПГ-терміналу в Мексиканській затоці заявила, що «добре фінансовані екологічні активісти, які виступають проти терміналу СP2 (Calcasieu Pass 2) і всіх американських ЗПГ-проєктів, повністю відірвані від реальності».
Вона додала: «За іронією долі, пан Маккібен та інші активісти, які стверджують, що хочуть скоротити викиди вуглецю, насправді виступають за обмеження доступу до більш чистої форми енергії та заперечують енергетичну безпеку мільйонів людей. Це призведе лише до збільшення використання вугілля і перешкоджатиме боротьбі з глобальними кліматичними змінами»
І що тепер із цим усім робити? Якщо відкинути закиди про «добре фінансування» (я завжди був волонтером у Third Act та 350.org – двох кліматичних організаціях, які заснував; разом їхні бюджети становлять мізерну частку мільярдів доларів, які приносить експорт ЗПГ щороку), то «реальність», згідно з висновками Говарта, є неприглядною. Ситуація така, що ЗПГ призводить до зростання глобальних викидів СО2 навіть більшого, ніж вугілля. Це підтверджує графік Говарта, який показує, що навіть найчистіший експортований зріджений газ може бути гіршим для клімату:
Говарт стверджує, що «короткострокові енергетичні потреби» в таких надзвичайних ситуаціях, як війна в Україні, «краще задовольняти шляхом тимчасового запуску закритих вугільних підприємств, ніж розбудовою ЗПГ-інфраструктури».
Як нові відкриття вплинуть на енергетичну держполітику? Факт, що автором дослідження виступив Говарт, є ключовим, оскільки він неодноразово доводив свою правоту. Він і двоє його колег із Корнелла, Ентоні Інграффеа та Рене Санторо, досліджують кліматичні наслідки викидів метану від видобутку вуглеводнів з 2009 року і регулярно публікуються в рецензованих наукових журналах.
У той час видобуток природного газу шляхом гідророзриву пласта широко розглядався як вирішення кліматичної кризи. У кількох щорічних посланнях «Про стан країни» президент Барак Обама вітав поширення фрекінгу, а Державний департамент створив спеціальне бюро, яке стало просувати цю технологію за кордоном. «Бум на природний газ привів до збільшення чистої енергії та посилення енергетичної незалежності. Ми повинні заохочувати це. І саме тому моя адміністрація продовжить скорочувати бюрократичну тяганину та прискорювати видачу нових дозволів на видобуток нафти і газу», – сказав Барак Обама у 2013 році.
З цим погодилися навіть екологи. Тодішній виконавчий директор «Сьєрра клуб» (американської природоохоронної організації, заснованої 1892 року – Mind) об'їздив країну разом із керівником однієї з найбільших фірм, що займаються фрекінгом, вихваляючи нову технологію. (Зараз «Сьєрра клуб» став затятим противником газової експансії). Ця підтримка ґрунтувалася на тому, що при спалюванні природного газу на електростанції утворюється вдвічі менше вуглекислого газу, ніж при спалюванні вугілля. Отже, якби метою було просто зменшити викиди СО2, заміна вугілля на природний газ, можливо, стала б мостом до відновлюваного майбутнього, як стверджували його прихильники.
Що не так зі сланцевим газом? Проблема полягає в тому, що іншим головним винуватцем глобального потепління є метан, CH4, який відповідає за 40% викидів парникових газів, а природний газ здебільшого складається з метану.
Рання робота Говарта і його команди показала, що метан витікає в довкілля, зокрема, зі сланцевих порід, які піддаються гідророзриву, щоб дістатися газу. Рік за роком нові дані, зібрані під час досліджень полів гідророзриву, патрулювання трубопроводів і супутникові вимірювання підтверджували дані Корнелльського університету: рівень витоків метану достатньо високий, щоб вважати природний газ дуже небезпечним паливом.
У 2016 році команда Гарвардського університету опублікувала супутникові дані, які показали, що викиди метану в США різко зросли на 30% з 2002 року – тобто за період, який майже ідеально збігся з появою і розвитком гідророзриву пласта.
За часів адміністрації Трампа навіть федеральні зусилля, спрямовані на уповільнення витоків метану, наприклад, завдяки посиленню контролю на гирлах свердловин і насосних станціях, майже зупинилися. Контроль знов повернувся при президенті Байдені. Але великі гравці ринку викопного палива продовжують робити ставку на майбутнє фрекінгу: на початку жовтня корпорація ExxonMobil купила Pioneer Energy, одну з найбільших компаній, що займається фрекінгом у Пермському басейні. Але найбільший бум спостерігається в експорті, особливо після того, як росія розпочала війну в Україні. І саме в цьому контексті дані Говарда виявилися дуже важливими.
Вони доповнюють інші дослідження, що з'явилися останнім часом. Новий робочий документ команди під керівництвом Дугласа Алмонда, економіста з Колумбійського університету, показує, що супутники тепер можуть фіксувати викиди метану під час розвантаження LNG-танкерів у європейських портах. (Говарт, однак, у своїй звичайній обережній манері, вважає, що фактична кількість витоків під час розвантаження може бути невеликою, і не включає її у свій аналіз).
А кліматична безглуздість будівництва нової інфраструктури на викопному паливі була висвітлена для мешканців Пермського басейну проблемою глобального потепління: від посухи пересихає річка Міссісіпі, і це призводить до того, що солона вода, яка піднімається вгору по течії, загрожує місцевим запасам питної води.
Якими можуть бути політичні наслідки нових відкриттів? Тиск на адміністрацію Байдена продовжує зростати. Федеральна комісія з регулювання енергетики (FERC), яка є першою інстанцією, що розглядає заявки на отримання дозволів на будівництво нових ЗПГ-терміналів, наразі більш схожа на гумову печатку. В жовтні вона схвалила план різкого збільшення видобутку газу методом гідророзриву пласта на одному з об'єктів Venture Global, а також дозволила будівництво великого газопроводу на північному заході Тихоокеанського регіону.
Наступним гравцем (після FERC) є Міністерство енергетики. Воно не може заблокувати видачу дозволів на будівництво інфраструктури, але може відмовити компаніям у видачі експортних ліцензій, необхідних для того, щоб зробити інвестиції прибутковими. Без такої ліцензії постачання американського газу можливе лише до Мексики, Канади та кількох інших країн, з якими США уклали угоди про вільну торгівлю.
Адміністрація Байдена може знайти додаткові аргументи для таких обмежень в ще одному новому звіті, цього разу від Тайсона Слокума з Public Citizen, який робить висновок, що «драматичне зростання потоку експорту ЗПГ, санкціоноване Міністерством енергетики в останні роки, перевертає внутрішні ринки, сприяючи непомірно високим цінам на енергоносії для американців, тим самим загострюючи енергетичну бідність і нерівність у доходах найбільш вразливих верств населення в наших громадах». Використовуючи нові урядові дані, Слокум підрахував, що до 2050 року витрати американських споживачів перевищать $14 млрд.
Найближчий час покаже, чи зможуть висновки Говарта та інших дослідників, не кажучи вже про рекордно високі температури 2023 року, змусити адміністрацію Байдена припинити видачу нових дозволів на будівництво ЗПГ-заводів, переосмислити поняття «суспільний інтерес» і зменшити поглиблення політичного розколу в країни, спровоковане схваленням проєкту Willow, який дозволяє корпорації ConocoPhillips розпочати масштабний видобуток нафти в арктичній зоні на Алясці.
Gas United. Авторський Telegram-канал Світлани Долінчук:
- Про реальний газовий бізнес, спираючись на здоровий глузд.
- Як торгують енергоресурсами під час війни в Україні та світі.
- Факти, тренди, коментарі.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
