Навіщо Мадуро розпалив кризу: три думки про війну Венесуели з Гаяною
Mind зібрав найцікавіші трактування нового гучного конфлікту в Латинській Америці
Про існування Гаяни тиждень тому майже ніхто не знав. А зараз ця країна у всіх на слуху через офіційно озвучений намір Каракаса анексувати левову частку її території.
Влада Венесуели оголосила, що понад 10,4 млн із 20,7 млн виборців, які мають право голосу, прийшли в неділю, 3 грудня, на консультативний референдум і проголосували за те, щоб відібрати в сусідньої Гаяни багатий нафтою регіон Ессекібо, який займає приблизно 74% території країни та де проживає 125 000 із 800 000 її населення.
Після референдуму лідер Венесуели Ніколас Мадуро опублікував кілька відео, на яких він святкує перемогу в оточенні безлічі прихильників, а президент Гаяни Ірфаан Алі заспокоїв населення запевненням, що державні кордони «залишаться недоторканими» і що гаянцям «нічого боятися в наступні години, дні та місяці».
Напруженість між Венесуелою і Гаяною різко зросла в середу, 6 грудня, після того, як Ніколас Мадуро оголосив Ессекібо штатом Венесуели, представив нову карту країни з включенням цього регіону та розпорядився, щоб державна нафтова компанія PDVSA терміново приступила до видачі ліцензій на видобуток нафти, газу та мінералів у Ессекібо.
Тим часом експерти ламають списи в суперечках про те, яким буде наступний крок Ніколаса Мадуро. Чи готує він військове вторгнення в Гаяну? Чи він лише відволікає населення Венесуели від внутрішніх проблем? Mind пропонує дізнатися три основні версії того, що відбувається.
Мадуро розділив опозицію
Лідер Венесуели розпалює націоналістичні настрої не для війни, а для перемоги на президентських виборах у 2024 році. Так вважає Олівер Стюнкель, німецько-бразильський політолог, письменник і доцент Школи міжнародних відносин Getulio Vargas Foundation у Сан-Паулу.
«Більшість аналітиків згодні, що войовничу риторику уряду Венесуели стосовно Гаяни не слід вважати прелюдією до реального конфлікту... Будь-яке порушення суверенітету Гаяни призведе до майже повної дипломатичної ізоляції Венесуели та поновлення проти неї санкцій США. Президент Іфраан Алі зможе отримати допомогу від Штатів на відкриття військової бази в регіоні Ессекібо», – пише Олівер Стюнкель.
За його твердженням, Мадуро вирішив створити дипломатичну кризу після того, як опозиційні партії Венесуели в жовтні 2023 року змогли без допомоги держави організувати та провести попередні вибори, отримавши феноменально високу явку – 2,3 млн осіб. У відповідь Мадуро провів референдум щодо проблеми Ессекібо й показав, що здатний мобілізувати більше людей. До того ж розпалюванням націоналістичних настроїв він зумів відвернути увагу населення від економічних проблем і розділив опозицію.
«Деякі опоненти Мадуро закликали бойкотувати референдум, але інші виступили на його захист, імовірно, через страх бути оголошеними ворогами батьківщини... Можна очікувати, що Мадуро використовує підсумки референдуму, щоб створити уявлення, що проблема Ессекібо домінує в публічних дебатах. Він, імовірно, зробить безліч політичних трюків, починаючи від переміщень військ до кордону з Гаяною до оголошень про закупівлю сучасних озброєнь у росії», – прогнозує Олівер Стюнкель.
Мадуро створює надзвичайну ситуацію, щоб скасувати вибори
Соціаліст Мадуро непопулярний. Класична лібералка Марія Коріна Мачадо в жовтні набрала на організованих опозицією попередніх виборах 93% голосів і погрожує відібрати в нього президентство у 2024 році. Тому Мадуро нагнітає ситуацію, щоб скасувати вибори, вважає вашингтонський дослідницький центр Інститут Катона.
«Схоже, Мадуро сподівається після референдуму анексувати більшу частину Гаяни під приводом цинічного «антиімперіалізму» і повернення Венесуелі втрачених земель. Більш важливим є те, що стан війни може дозволити Мадуро оголосити надзвичайний стан і відстрочити або повністю скасувати президентські вибори. Він може навіть цинічно вказати на Україну, яка нещодавно зробила те саме, але суттєва відмінність у тому, що Україна не загарбник, а жертва вторгнення», – пише Інститут Катона.
Військові аналітики називають Венесуелу «паперовим тигром», вважаючи її армію погано озброєною. Проте збройні сили Ніколаса Мадуро складаються зі 123 000 діючих військовослужбовців і виглядають колосом на тлі армії Гаяни, у якій налічується 3400 солдатів.
Попри величезну чисельну перевагу, реалізувати вторгнення буде проблематично через те, що більша частина 800-кілометрового кордону Венесуели та Есекібо вкрита густими джунглями, які створять непроникні укриття для малих груп і непрохідні бар'єри для бронетехніки.
«Найлогічнішою можливістю для диктатора Ніколаса Мадуро стане комбінація повітряних атак по нечисленних міських забудовах Ессекібо з висадками десанту», – пише Інститут Катона.
Дослідники наголошують, що військові дії завжди непередбачувані та ризиковані, але Венесуела явно може розраховувати на допомогу Китаю і росії. Хоча Пекін – інвестор Гаяни, він не стримуватиме вторгнення, оскільки більше зацікавлений у створенні незручностей для США в регіоні, у який американські корпорації зробили набагато більші вкладення. Зацікавленість росії ще очевидніша.
Мадуро використовує слабкість Байдена
Венесуельський диктатор, не задовольнившись підкоренням і розграбуванням власного народу, вирішив привласнити нафтові родовища Гаяни. Так стверджується у редакторській статті американського політичного журналу Washington Examiner.
Ресурсами регіону Есекібо, де 2015 року було знайдено величезні поклади нафти, Мадуро планує сплатити вихід із кризи, у якій Венесуела загрузла багато років тому через надмірні урядові витрати, інфляцію, корупцію і неефективне управління власними нафтовими родовищами. Зупинити диктатора можуть регіональні військові важкоатлети – США та Бразилія, але обидві країни потрапили під управління нерішучих лідерів.
Адміністрація Байдена послабила санкції, накладені на Венесуелу за часів президентства Трампа. Мадуро міг розцінити це як відчайдушну потребу Білого Дому у стабільному постачанні венесуельської нафти на світові ринки. У зв'язку із цим венесуельський диктатор може думати, що захопленням великих родовищ Гаяни він лише посилить свою хватку на шиї Вашингтона.
«Мадуро очевидно вірить, що Байден відвернений кризою на Близькому Сході або просто слабкий. Диктатор відчуває, що може загрожувати без суттєвого ризику спровокувати відповідь, про яку йому варто було б турбуватися. Байден може розділити відповідальність із бразильським ультралівим президентом Лулою да Сілвою, який часто говорить про права людини й антиімперіалізм, але навряд чи направить військових на захист Гаяни», – пише Washington Examiner.
Washington Examiner звинуватив Байдена у відмові надати Україні потрібну зброю, у хаотичній передачі Афганістану талібам та «Аль-Каїді», а також у мінімальному реагуванні на недавні атаки сателітів Ірану на Близькому Сході, які обстрілюють із мінометів, атакують ракетами та дронами військові бази та кораблі США.
«Боязкість президента вселяє в Іран віру в те, що він може діяти безкарно. Це збільшує, а не зменшує вірогідність широкомасштабної війни. Це робить Мадуро впевненішим, що його погрози принесуть йому дивіденди. Мадуро шукає можливості в американській нерішучості. Байден не повинен дозволяти йому так поводитися. Це підриває безпеку й демократичну стабільність на американських континентах, це стимулює Сі Цзіньпіна та владіміра путіна реалізовувати їхні імперські задуми більш насильно, і це робить світ небезпечнішим», – підбиває підсумок Washington Examiner.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
