Співзасновник батальйону «Добробат» і радник ексміністра Монастирського: «Мінімум, який можемо зробити для тих, хто пожертвував життям заради нашої країни, – пам’ятати про них»

18 січня на YouTube відбудеться реліз документального фільму «Незавершений політ» про ексміністра внутрішніх справ України Дениса Монастирського.

Картину знято до роковин трагедії, яка сталася 18 січня 2023 року у Броварах неподалік будівлі дитячого садка, де внаслідок падіння гелікоптера, у якому перебувало керівництво Міністерства внутрішніх справ України, загинув очільник МВС Денис Монастирський і його перший заступник Євгеній Єнін.

Спікерами у фільмі виступили, зокрема, Валерій Залужний, Кирило Буданов, Руслан Стефанчук, Денис Шмигаль, Жанна Монастирська, Олексій Резніков, Михайло Федоров, Ігор Клименко, Антон Геращенко, Віктор Андрусів, Олександр Мартиненко та багато інших.

Загалом для стрічки записано майже 40 інтерв’ю з колегами, друзями та рідними Монастирського. Творці запевняють, що Монастирський був нетиповим українським чиновником, який захоплювався східними культурами, любив ходити в гори, а також власноруч відновлював архітектурні пам’ятки.

Автором ідеї фільму виступив Ростислав Смірнов, продюсером – Людмила Бно-Айріян, режисером – Микола Короткий, а сценаристом – Дмитро Терновий.

Mind поспілкувався із співзасновником батальйону «Добробат» і радником ексміністра Монастирського, який також виступив автором ідеї стрічки, Ростиславом Смірновим про те, як і коли народилася ідея фільму, яким був Монастирський поза державною посадою і не тільки.

– Як і коли у вас народилася ідея фільму?

– Денис не дуже любив публічність і мало виходив на інтерв’ю. Якщо вони були, то з якихось прикладних питань. І дійсно, мало хто його знав. Мені б хотілося, щоб про масштаб людини і жертовність, яку він показав, дізналось якомога більше людей.

– Ви знали пана Дениса особисто. Якою він був людиною поза державною посадою?

– Під час знімань фільму я спілкувався з багатьма людьми. І всі говорять те саме: «Денис був абсолютно світлою людиною». Я ніколи не бачив його без усмішки, він завжди був дуже легкий, розважливий, ніколи не ухвалював поспішних рішень. Що б я не запропонував, він завжди казав: «Я подумаю».

Я з ним познайомився, коли ми почали співпрацювати по одному проєкту. І коли я зайшов до кабінету, першим, кого побачив, був Денис. Я його ще не знав, а він взявся проводити мені екскурсію, розповідав, що тут і як.

Він мені показав своє хобі – настільний футбол. З ним можна було спілкуватися годинами, взагалі не помічаючи часу. Було легко й цікаво.

– Як ви оцінюєте роль Дениса Монастирського для України?

– Складно це зрозуміти. Якраз це ми й хочемо показати.

Зараз люди легковажно ставляться до того. «Ну, ми ж вистояли». Ми починаємо забувати подвиги тих людей, завдяки яким ми вистояли. Це було не легко й не даремно. Не просто якийсь міф, тому що ми вистояли й ми молодці. За цим стояли люди, і не тільки Денис. Героїв дуже багато. І той хлопець, який себе підірвав на мосту, щоб зупинити ворога. Тероборона, яка робила все, що можна, аби зупинити рашистів і дати можливість нам перекинути війська чи підготуватися до якихось моментів. 

Саме завдяки таким людям і, зокрема Денису, які в перші дні стояли пліч-о-пліч з усіма – нам вдалося зберегти країну. Це було складно. І от тоді було мінімум публічності, максимум роботи. Якраз про це народ має знати.

– Ви вже зазначили, що Монастирський не був надто публічною людиною. Співтворці фільму говорять, що він захоплювався східними культурами, горами. Розкажіть про це детальніше.  

– Денис завжди був філософом. Навіть якщо говорити в контексті подорожей, його взагалі не цікавили пляж і сонце. Якщо б він поїхав до Єгипту, то дослідив би всі піраміди і ходив би до всіх археологічних пам’яток.

В одному з інтерв’ю дружина Жанна розповіла, що вони хотіли полетіти до Мексики, туди, де поселення Мая. Його це дуже цікавило. Він завжди говорив про інше життя, про реінкарнацію. Я сподіваюсь, що думка, яку мені сказала Жанна, здійсниться. Вона сказала: «Я знаю, що ми з ним зустрінемось, коли б це не було, я знаю». Вони в це вірили.

– Як він вплинув на вас як на особистість? Чому навчив?

– Тут важливий момент. Ми не були найближчими друзями, не росли разом, не вчились. Я не хочу на себе вішати статус «найкращих друзів». Це далеко не так. Та він був абсолютно світлою людиною, з якою я любив проводити час, якою надихався.

Мене він завжди запитував про бізнес-процеси, про книжки з управління командою. Я в нього чимось іншим цікавився. Денис був фаховим юристом. А під час війни зробив багато чого. Країна живе своїми героями – це поети, письменники, творці, видатні українці. Серед таких був і Денис, зокрема, тому, що поклав за це своє життя.