Кінопрем’єри тижня: біографічна драма «Прісцилла» і пострадянський нуар «Ля Палісіада»

Цього тижня у вітчизняний прокат вийшли дві різні, але по-своєму яскраві кінопрем’єри – байопік від Софії Копполи про стосунки Короля рок-н-ролу зі школяркою, що згодом стане його дружиною, а також дебютний повний метр у жанрі «іронічний детектив» від українського режисера Філіпа Сотниченка.

Докладніше – в огляді Mind.

Сюжет. Неочікуване знайомство з Елвісом Преслі перевертає життя юної Прісцилли. Король рок-н-ролу оточує її увагою, вишуканими подарунками... і стінами свого палацу. Дівчина навіть не мріяла про весілля з кумиром мільйонів, та невдовзі вони стають головною парою Америки. Але чим обернеться це солодке й безтурботне життя?

У ролях: Кейлі Спені («Погані часи в Ель-Роялі»), Джейкоб Елорді («Ейфорія»), Даґмара Домінчик («Спадкоємці»).

В українському прокаті: з 11 січня 2024 року.

Бекграунд. Відправною точкою подій у фільмі стає 1959 рік. Прісцилла – юна донька американського військового, який несе службу в Німеччині. Дівчина сумує за безтурботним підлітковим життям в Америці й без вагань приймає від незнайомця запрошення на вечірку. Там вона зустрічає Елвіса Преслі – і починається сповнена пригод і небезпек історія їхнього кохання, шлюбу та скандального розлучення.

Фільм заснований на реальних подіях із життя зіркового подружжя, описаних у мемуарах Прісцилли Преслі «Елвіс і Я». Сама ж авторка і колишня дружина Короля рок-н-ролу стала виконавчою продюсеркою картини.

Прісциллу на екрані втілила Кейлі Спені («Погані часи в Ель-Роялі»), яка за цю роль здобула Кубок Вольпі Венеційського міжнародного кінофестивалю – саме на ньому відбулася світова прем’єра стрічки. У попередні роки цю нагороду отримували Кейт Бланшетт («Тар»), Пенелопа Круз («Паралельні матері»), Емма Стоун («Ла-ла Ленд») та інші. Роль Елвіса Преслі виконав актор Джейкоб Ейлорді, відомий за серіалом «Ейфорія».

Над створенням фільму працювала зіркова команда професіоналів. Оператор – Філіпп Ле Сурд, номінант премії «Оскар» за роботу в картині «Великі майстри» Вонга Карвая. Продакшн-дизайном займалася Тамара Деверелл, відома співпрацею з режисером  Ґільєрмо дель Торо – зокрема, нещодавнім серіалом від Netflix «Кабінет курйозів» та стрічкою «Алея жаху», за яку вона отримала номінацію на «Оскар». Костюми для фільму створила Стейсі Баттат – уже постійна дизайнерка у фільмах Софії Копполи («Елітне суспільство», «Фатальна спокуса», «Остання крапля»).

Картина отримала переважно позитивні відгуки кінокритиків і глядачів. Оцінка фільму на IMDb становить 6,7 із 10. Рейтинг на платформі Rotten Tomatoes – 83% із відзнакою «Сертифікована свіжість», яка присуджується фільмам із найкращими рецензіями.

Los Angeles Times назвали «Прісциллу» у своїй рецензії «Найкращим фільмом Софії Копполи за останні роки», а видання Variety описало її як «Пронизливо чесну драму», а журнал Time нарік картину «Просто неймовірною».

Українська прем’єра стрічки відбулася на 7-му Київському тижні критики.

Вам сподобається, якщо: ви хочете побачити новий фільм від оскароносної режисерки Софії Копполи із зіркою «Ейфорії» в ролі Короля рок-н-ролу.

Вам не сподобається, якщо: вам не надто цікаво дивитися історію про «пташку в золотій клітці» та співзалежні стосунки.

Головна причина подивитися: побачити портрет подружньої самотності, історію про брехню й те, що насправді стояло за блиском популярності та зіркової слави. 

Сюжет. Дія відбувається у 1996 році, за 5 місяців до мораторію на смертну кару. Двоє старих друзів, детектив міліції та судовий психіатр, розслідують вбивство колеги. Колись давно вони обидва були закохані у вдову загиблого. Занурені в заплутану справу й давно забуті спогади, вони створюють майбутнє, у якому мають жити їхні діти, успадкувавши нереалізовані прагнення батьків.

У ролях: Андрій Журба, Новруз Пашаєв, Олександр Пархоменко, Валерія Олейнікова, Олена Мамчур, Олександр Малєєв, Степан Барабаш, Сергій Лузановський, Олександр Мавріц, Ярема Малащук, Сана Шахмурадова.

В українському прокаті: з 11 січня 2024 року.

Бекграунд. Робота над фільмом тривала 5 років. Автори винайшли самобутнє візуальне рішення, що підкреслює відповідний історичний період. Для цього оператор стрічки Володимир Усик («Папині кросівки», «Назовні», «Крим, як це було») вирішив використовувати знімальну техніку саме того часу, який хотілося відобразити на екрані. Стрічка була знята на Sony DSR-PD170P, що фільмує у відеоформаті DVCAM, створеному якраз у 1996 році.

Для відтворення атмосфери часу, естетики зйомки, костюмів, декорацій та навіть характерів персонажів творці відштовхувалися від архівних матеріалів. А художник з костюмів Володимир Кузнецов шукав рідкісний одяг всюди – від домашніх гардеробів членів знімальної групи та секонд-хендів до музею МВС та колишніх міліціонерів, які працювали в ті часи.

«Я не хотів робити фільм про 90-ті. Я хотів поговорити про сучасність, у якій ми опинилися. Ми відтворили той час, відштовхуючись від архівних матеріалів та вивчаючи побут кінця ХХ століття. Хотіли створити відчуття 90-х, які лишили свій суттєвий відбиток на декількох поколіннях. Це фільм – спогад. У якому ви можете спробувати відчути історію розвитку особистості різних персонажів стрічки. Фільм може здатися складним, але він простий і місцями навіть смішний», – говорить режисер Філіп Сотниченко.

Світова премʼєра стрічки відбулася під час 52-го Роттердамського міжнародного кінофестивалю в основному конкурсі Tiger Copmetition, де «Ля Палісіада» отримала нагороду Міжнародної федерації кінопреси (FIPRESCI).

А в грудні 2023 року український фільм було номіновано на премію Європейської кіноакадемії у категорії «Відкриття року». Також «Ля Палісіада» була визнана «Найкращим повнометражним фільмом» на кінофестивалях у Вільнюсі (28 Vilnius International Film Festival «Kino Pavasaris») та Турині (41-го Torino Film Festival).

Філіп Сотниченко отримав приз «Серце Сараєво» за найкращу режисерську роботу на Міжнародному кінофестивалі в Сараєво, а оператор Володимир Усик отримав відзнаку за найкращу операторську роботу під час Ukraina Festiwal Filmowy у Варшаві. В Україні «Ля Палісіада» стала найкращим повнометражним ігровим фільмом року за версією Національної премії кінокритиків «Кіноколо».

Вам сподобається, якщо: вам цікаво побачити історію з вайбом антиностальгії за 1990-ми, де є відсилки до Міхаеля Ганеке і Кіри Муратової, – створену зі смаком та продуманістю до найменших деталей і максимальним ефектом присутності.

Вам не сподобається, якщо: ви не хочете дивитися історію, натхненну естетикою 80-х та 90-х років минулого століття з кострубатими хутряними шапками, картатими спортивними костюмами та іншими атрибутами того періоду, а також якщо ви любите динамічний розвиток подій і зрозумілість викладу в кінооповідях.

Головна причина подивитися: оцінити однозначно фестивальне кіно не для масової аудиторії, де є місце для лагідного стьобу над «легендарною» епохою 90-х та рефлексії над різними способами мислення «радянських» людей і сучасного покоління.