Екологія та штучний інтелект: тренди сталого розвитку для України на 2024 рік

Тренди сталого розвитку є віддзеркаленням сучасного стану суспільства і в основному базуються на глобальних ризиках. Війна змінила правила інвестування в Україну, ризики країни нині визначають долю інвестиційної привабливості.

Про це говоримо з головою Асоціації експертів сталого розвитку Аліною Соколенко.

За оцінкою Всесвітнього економічного форуму поточний ландшафт ризиків включає екстремальні погодні умови, дезінформацію, що може бути згенерована штучним інтелектом, соціальну та/або політичну поляризацію, кризу вартості життя та можливі кібератаки, – пояснює Соколенко.

З огляду на оцінки провідних експертів в галузі, можна спостерігати кореляцію між поточним ландшафтом ризиків та трендами сталого розвитку на 2024 рік.

Так, у своєму дослідженні «Sustainability and Climate Trends to Watch for 2024» MSCI ESG Research визначає 8 основних тенденцій сталого розвитку на які слід звернути увагу у 2024 році. Серед них: управління кліматичними ризиками, та зокрема вплив екстремальних погодних умов на домовласників і працівників; корпоративне управління з акцентом на корпоративному нагляді; управління ШІ; належна перевірка ланцюгів постачання; корпоративне розкриття кліматичної інформації; непередбачені наслідки SFDR для ринків, що розвиваються; приватний борг стає важливим фактором у зусиллях щодо зміни клімату, інвестиції в природу.

Останні тренди сталого розвитку, виклики та можливості для України у 2024 році, котрі активно обговорювались в Українському домі в Давосі, ще раз підкреслюють важливість етичної та відповідальної позиції керівників бізнесів та необхідність інвестицій в українські компанії задля забезпечення функціонування економіки зараз та її зростання після закінчення війни. Відповідальне лідерство є одним із основних аспектів у формуванні довіри з боку інвесторів та побудові стійких та сталих бізнесів. Наявність кваліфікованих фахівців з ESG профілем стає ключовим чинником для інвестування, особливо в Україні, де потреба в таких експертах залишається актуальною.

Важливим аспектом також є людський капітал та його збереження, розвиток та захист в Україні як зараз, так і у пост-воєнний час. Інвестиції відіграють ключову роль у розвитку та забезпеченні добробуту працівників, створенні нових робочих місць, доступності освіти та захисті людського капіталу.

Тенденція до збільшення фокусу на питанні ґендерного балансу та рівних прав в Україні буде продовжувати зростати і у 2024 році. Інвестиції мають вирішальне значення для просування гендерної рівності. Співпраця із європейським ринком та рух України у напрямку євроінтеграції виводить питання сталого розвитку із категорії суто комплаєнсу та інкорпорує в операційну діяльність, підвищуючи довіру інвесторів та забезпечуючи надійні перспективи для компаній. Очікується й збільшення уваги до відповідальності ланцюжка постачання, дотримання прав людини та розуміння усіх складових бізнес-моделі з точки зору ESG аспектів.

Український консалтинговий ринок підтверджує тенденції сталого розвитку на 2024 рік. Зокрема питання розкриття інформації та звітності, навколишнього середовища та адаптації до змін клімату найбільше фігурують у запитах на консультаційні послуги.

Теми стійкого розвитку, які найбільш актуальними в контексті української економіки, відображають загальний рух до вуглецевої нейтральності, де ЄС є одним із локомотивів. Україна, як частина Європи, безумовно, має рухатися в тому ж векторі.

Безперечно, найкритичнішим з точку зору і власної енергетичної безпеки, і виконання зобов’язань в частині запобігання змін клімату і зменшення негативних впливів на довкілля, є подальше поширення відновлювальних джерел енергії та систем їхнього зберігання. Україна має величезний потенціал для будівництва сонячних та вітрових електростанцій, виробництва зеленого водню та біопалива. В той же час збільшення генеруючих потужностей також має поєднуватися енерго- та ресурсоефективністю в усіх галузях – від транспорту та житлового сектору до важкої промисловості.

З темою відновлюваної енергетики пов’язана і соціальна тема, а саме – керування ланцюжками постачання, адже матеріали, з яких виготовляються, скажімо, сонячні панелі або акумуляторні батареї, часто походять з країн, де регулярно відмічається порушення базових принципів керування трудовими ресурсами, а інколи і прав людини, як таких, наприклад, використання дитячої та примусової праці, відсутність адекватних умов праці, безпеки тощо.

Третя тема – це стійкість до змін клімату та врахування можливих наслідків руйнівних природних катаклізмів – повеней, ураганів, зсувів грунту, посух, лісових пожеж – і заходів для їхнього запобігання та пом’якшення при розробці проектів, від енергетичних і транспортних до агропромислових і будівельних.

Бізнес сприймає тренди прагматично та практично. Впровадження принципів ESG в операційну модель не лише підвищує операційну ефективність, а безпосередньо є умовою надання фінансової підтримки від міжнародних банків розвитку.

Війна лише стимулює перехід від звичайного фінансування до стійкого. Але цікаво, що зростання інвестування в екологічні, соціальні та управлінські сфери (ESG) принесло інвесторам новий спосіб думати про ринки капіталу. Зелений перехід в економіці – вже не план, а факт для розвинутих країн.

Денис Шемякін, директор Команди підтримки реформ Міністерства економіки України вважає, що у недалекій перспективі проєкти, які ігнорують екологічні правила, можуть втратити інвестиційну підтримку. У контексті євроінтеграції вже скоро банки можуть почати включати принципи сталого розвитку до умов фінансування, роблячи екологічний контекст одним з чинників для залучення капіталу. Поки НБУ лише готується до включення інструментів ESG, реальне впровадження почнеться після закінчення війни.

«Підприємства, які активно переходять до зеленої економіки, отримають конкурентні переваги. Не тільки ціна, але й нецінові екокритерії визначатимуть відносини з клієнтами, а в них – з їхніми клієнтами. Невідповідність ESG критеріям стане додатковим бар’єром у розвитку. Ланцюжкова реакція від зеленої ініціативи вплине на всю бізнес-екосистему. Зменшення викидів вуглецю у промисловому виробництві стало не просто можливим сценарієм, а нагальною необхідністю. З 2026 року для будь-яких імпортерів ЄС почнеться оплата вуглецевого податку. Це стосуватиметься і країн, у яких не проводяться заходи з декарбонізації, зокрема і українського експорту. Ймовірно, що з 2026 року вимоги до зменшення карбонового сліду ставатимуть ще жорсткішими, з перспективою відміни безплатних квот за 10 років взагалі. Йде мова про мільярди доларів», – пояснює Шемякін.

Розвиток інфраструктури для переходу на зелені стандарти стане ключовим аспектом, зобов'язуючи бізнеси інвестувати в нове обладнання та перебудовувати процеси відповідно до зелених стратегій. Це також стимулюватиме розвиток R&D – вивчення кращих практик і започаткування власних досліджень бізнесами. Інтеграція екорішень у виробництво вимагатиме інвестицій та стратегічного планування. Готуватися до нових стандартів інфраструктури – необхідна умова ефективного адаптивного розвитку.

«Додатково збільшення доступності фінансових ресурсів на зелені проєкти стимулюватиме не лише розвиток традиційно екологічних галузей (альтернативної енергетики, перероблення сміття тощо), а і введення незначних елементів екологізації до будь-якого бізнесу в цілому. Зелений промисловий перехід – обов’язкова вимога для тих, хто бачить себе торговим партнером розвинутих країн. Основний виклик – кардинальна зміна мислення. Ці тренди вплинуть на економіку вже за декілька років, не дивлячись на війну. За два роки бізнес це вже відчує. Завдання на цей рік – переосмислювати та змінювати бізнес-процеси з фокусом на екологічний фактор. Адже це точно крок до конкурентоспроможності», – каже експерт.