Два роки (майже) без російського газу: як почувається економіка Німеччини, чому «Європа не змерзла» і чого чекати далі
До чого тут бюрократія, «зелений» перехід і бебі-бумери на пенсії
За два роки від початку повномасштабного вторгнення рф в Україну Німеччина успішно подолала наслідки енергетичної кризи, що виникла після розриву зв'язків із москвою. Країна змогла диверсифікувати імпорт енергоносіїв і розбудовує інфраструктуру, щоб посилити безпеку енергопостачання. Ці кардинальні зміни державної політики та її перші результати спростували поширену тезу про те, що в основі успіху найбільшої економіки ЄС – постачання дешевого трубопровідного газу від «газпрому», який живив висококонкурентні експортні галузі та без якого вона скотиться в деіндустріалізацію.
Проте деякі експерти продовжують стверджувати, що економічна модель Німеччини непоправно зламана. Але чи є це так насправді?
Що відбувається з німецькою економікою після відмови від російського газу? Реальна ситуація при глибшому вивченні виявилася цікавішою: Німеччина все ще залишається багатою країною, проте російська агресія спричинила перерозподіл еліт у країні: промисловці, які ставили на дружбу з «газпромом», втрачають позиції, а впливу в економіці набуває оборонна галузь, виробники автомобілів, які зробили ставку на електрокари, та інші «зелені» й енергоефективні підприємства. Таких висновків дійшли економісти Міжнародного економічного фонду, проаналізувавши відповідні статистичні дані.
Вони ж звернули увагу, що поточні проблеми ФРН, які ставлять перед країною серйозні економічні виклики, спричинені здебільшого внутрішніми системними чинниками, а не геополітичними потрясіннями. Серед них МВФ виділяє старіння населення і, як наслідок, сповільнене зростання продуктивності праці, яке посилюється дефіцитом інвестицій в інфраструктуру, низьким рівнем цифровізації та «аналоговою» бюрократією. Тобто загалом їх можна окреслити низькою якістю державного управління у країні. Через це прогноз зростання ВВП Німеччини на 2024 рік – 0,1%, і це найнижчий показник серед країн «Великої сімки».
Згадані проблеми рідко провертають достатньо публічної уваги, якої насправді заслуговують. Проте саме їх розв'язання через амбітні реформи здатне відвернути системну економічну кризу в країні.
«Торік Німеччина була єдиною економікою серед найбільш розвинених промислових країн, яка скоротилася, і, згідно з останніми прогнозами МВФ, цього року знову стане країною з найповільнішим зростанням у цій «елітній» групі», – зазначають у фонді.
Безумовно, зупинка трубопровідного газу від «газпрому» у 2022 році призвела до різкого зростання інфляції та вартості життя у країні. Однак зростання цін на енергоносії виявилося тимчасовим. Зараз оптові ціни на газ в єврозоні повернулися до рівня 2018 року.
Що з промисловістю? Інші показники міжнародної конкурентоспроможності Німеччини також демонструють суттєве відновлення: індекс експортних цін повернувся до того самого рівня, який був до енергетичного шоку, а позитивне сальдо торгового балансу торік сягнуло 4,3% ВВП – це нижче, ніж надмірно високі показники в допандемічні роки, але вище середнього значення за останні два десятиліття. Імовірно, це сальдо ще більше зросте протягом 2024 року.
Занепокоєння щодо широкомасштабної деіндустріалізації також виявилися перебільшені. Хоча енергомісткість індустрії (хімічної, металургійної та паперової промисловості) скоротилися, на них припадає лише 4% економіки.
Виробництво автомобілів торік, навпаки, у Німеччині зросло на 11%. Одна з причин – зростання попиту на електромобілі та підтримка автомобільною галуззю «зеленого» переходу. У 2023 році німецький експорт електромобілів збільшився на 60%. Лише на двох німецьких виробників Volkswagen і BMW припадає понад 10% світових продажів електрокарів.
Німецька промисловість також адаптувалася до енергетичної кризи та перебоїв у ланцюгах постачань, переорієнтувавшись на продукцію з вищою доданою вартістю та використовуючи менше сировини.
На думку аналітиків з J.P. Morgan, це свідчить, що додана вартість у виробництві залишилася стабільною, навіть якщо промислове виробництво впало. Інакше кажучи, обсяг промислового виробництва став менш корисним показником ефективності економіки загалом.
Чому ж тоді економіка Німеччини виглядає настільки слабкою? Це відображає поєднання тимчасових і деяких структурних чинників. З одного боку, коли інфляція стрімко зросла, споживачі скоротили витрати на покупки. Європейський центральний банк також підвищив відсоткову ставку, щоб запобігти високій інфляції. Це своєю чергою пригнічувало житлове будівництво та інші чутливі до відсоткових ставок сектори. Постпандемічний перерозподіл споживчого попиту від промислових товарів до послуг також виявився несприятливим для німецької економіки, зосередженій на сфері виробництва.
Хороша новина полягає в тому, що ці перешкоди мають взагалі поступово зникнути протягом наступних одного-двох років. Погана новина пов’язана з фундаментальними факторами: МВФ прогнозує, що зростання продуктивності праці у країні падатиме, а старіння населення різко прискориться. Це є основними перешкодами, з якими стикається Німеччина на шляху до поліпшення свого економічного стану.
Протягом останнього десятиліття кількість працездатного населення у країні збільшувалася завдяки мігрантам, які рятувалися від регіональних конфліктів. Коли ця хвиля закінчиться і бебі-бумери вийдуть на пенсію протягом наступних п'яти років, темпи зростання робочої сили в Німеччині будуть найнижчими серед країн G7.
Тому в країні на кожного пенсіонера припадатиме менше працівників. Це також призведе до потреби в підвищенні податків на соціальне страхування та скороченні пенсій – за умови відсутності структурних економічних реформ. Водночас зростання кількості населення похилого віку збільшить попит на послуги в галузі охорони здоров'я, перетягуючи працівників з інших сфер.
Що із цим усім робити? Потужною силою для протидії цим чинникам могла б стати більша імміграція. Однак перспективи цього є невизначеними.
Іншим рішенням є підвищення продуктивності праці, яка знизилася через недостатні інвестиції в державну інфраструктуру. Німецький парадокс у тому, що грошей, які передбачені на такі цілі, у бюджеті є достатньо. Але ці кошти регулярно недовитрачаються через дефіцит персоналу в муніципалітетах.
Продуктивність також можна підвищити, скоротивши бюрократичну тяганину, яка є бар'єром як для інвестицій, так і для започаткування нового бізнесу. Наприклад, отримання дозволу на будівництво наземної вітрової електростанції в Німеччині займає приблизно п'ять-шість років. А отримання ліцензії для заснування компанії – аж 120 днів. Це більш ніж удвічі перевищує середній показник по ОЕСР.
Диджиталізація державних послуг також залишається нерозв'язаною проблемою. Німеччина відстає від інших країн ЄС у наданні онлайн-сервісів для бізнесу, включно з реєстрацією та поданням податкових декларацій. Наприклад, лише 43% державних служб надають можливість попередньо заповнити персональні дані онлайн, тоді як середній показник у ЄС – 68%.
«Німеччина стикається з важливими економічними викликами, але вона також має політичні важелі для їх подолання та забезпечення світлого економічного майбутнього. Настав час їх використати», – підсумовують економісти МВФ.
Gas United. Авторський Telegram-канал Світлани Долінчук:
- Про реальний газовий бізнес, спираючись на здоровий глузд.
- Як торгують енергоресурсами під час війни в Україні та світі.
- Факти, тренди, коментарі.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
