Книжка тижня: «Поглянь, що ти пропустив. Нові способи бачити світ крізь мистецтво» Вілла Ґомперца
Збірка есеїв про митців, чия унікальна творчість допоможе стати більш уважними й допитливими
За книжками про мистецтво закріпився стереотип серйозного чтива, розуміння якого неможливе без спеціальної підготовки, а краще – відповідної освіти. А втім, і в цій тематичній ніші є свої невтомні автори-активісти, які популяризують мистецтво серед широкого кола читачів. Британець Вілл Ґомперц – один із них. Кожна його книжка сповнена жартами, цікавими фактами, несподіваними ракурсами, які дозволяють подивитися на живопис чи скульптуру іншим поглядом.
Книжка «Поглянь, що ти пропустив. Нові способи бачити світ крізь мистецтво» – чудовий приклад того, як за допомогою власного захоплення творчістю конкретних митців можна заохотити інших людей цікавитися артом.
Докладніше – в огляді Mind.
Бекграунд. Попри те, що Вілл Ґомперц – людина популярна та авторитетна в медійних і мистецьких колах Великої Британії, на просторах інтернету дуже мало інформації про його освіту. У шістнадцять років Вілла виключили зі школи. Потім Ґомперц працював продавцем у магазині музичних записів, був робочим сцени, аніматором. У двадцять років заснував медіа про популярну культуру, очолював сайт всесвітньо відомої лондонської галереї Тейт, запустив перший у Великій Британії фестиваль перформансу…
Його історія з освітою свідчить про те, що життєвий шлях часто визначається не у стінах університетів. 2009 року BBC запросили Вілла Ґомперца на новостворену посаду редактора відділу мистецтв. З 2021-го він перебував на посаді художнього керівника мистецького центру Barbican.
А ще Ґомперц пише книжки, які швидко здобувають популярність: «Що це взагалі таке? 150 років сучасного мистецтва в одній пілюлі», «Думай як митець». Їх усі можна прочитати українською.
Видавництво: ArtHuss
Сюжет. До книжки Вілла Ґомперца «Поглянь, що ти пропустив. Нові способи бачити світ крізь мистецтво» увійшли 30 есеїв. Кожен присвячено митцю чи мисткині та певному аспекту їхньої творчості: «У кожному окремому випадку я зосереджуюся на одному творі, щоб розпочати подорож у свідомість художника й відкрити для себе його унікальний спосіб бачення, який, якщо застосувати його в нашому власному житті, стимулює наші почуття, загострює наше сприйняття і спонукає нас повністю розплющити очі».
Водночас Ґомперц не послуговується хронологією, щоб вибудувати структуру книжки. Та не будьмо нудними. Автор прагне зацікавити, закохати в мистецтво, щоб читач уже самостійно міг поглиблювати знання у тому форматі, який вважатиме найбільш прийнятним.
Починає Вілл Ґомперц із Девіда Гокні та роздумів про те, як «не такий досконалий живописець, як рисувальник» вчить бачити природу, переосмисливши пейзаж. Далі черга за Джоном Констеблем і його хмарами – «красивими, ніжними й сповненими характеру». На прикладі полотна «Дві Фріди» автор розповідає про те, як видатна мексиканська мисткиня бачити крізь біль. Жан-Мішель Баскія з'являється у книжці як художник, який міг «відсікати зайве, щоб дістатися до суті предмета», а Рембрандт – як митець, що опанував процес оцінювання та переоцінювання себе, а тому став видатним…
Кара Вокер, Фра Анджеліко, Едвард Гоппер, Василь Кандинський, Артемізія Джентілескі, Джеймс Террелл, Поль Сезанн, Трейсі Емін та інші митці є героями книжки Вілла Ґомперца, у якій біографічні відомості переплітаються з емоціями та враженнями автора, змушуючи читача погоджуватися чи сперечатися – тобто максимально включатися у пізнання такого різного світу мистецтва.
Вам сподобається, якщо: ви вже читали книжки Вілла Ґомперца й скучили за його авторським стилем; прагнете нестандартного, неакадемічного підходу до сприйняття візуального мистецтва; шукаєте книжку, яка б допомогла розвіяти сумні думки про неідеальний світ, бо мистецтво, безумовно, робить його кращим.
Вам не сподобається, якщо: ви вважаєте, що формат есеїстики не може повною мірою розкрити тему творчості певного митця; принципово не читаєте науково-популярні книжки, написані авторами, чия експертність не підтверджена дипломами про вищу освіту й науковими публікаціями; просто не цікавитеся мистецтвом, бо здається, що в епоху ШІ кожен сам собі Девід Гокні чи Фріда Кало.
Головна причина прочитати: в одному з інтервʼю Вілл Ґомперц сказав: «Я вважаю, що нас надмірно залякують мистецтвом, нас виховують, щоб ми були залякані». Тому всі його книжки побудовані так, щоб простою – але не примітивною – мовою розповісти про світ образів, кольорів і форм. Автор жартує, епатує, подає інформацію так, що перед його захватом мистецтвом не встояти.
Книжка «Поглянь, що ти пропустив» написана з його звичним підходом, але дещо іншим настроєм – трохи серйознішим, у чомусь навіть сентиментальним, адже Вілл Ґомперц розповідає про митців, яких любить і цінує. У цьому виданні зустрічаються як наші сучасники, так і класики з різних епох, щоб нагадати – «високорозвинена спостережливість» художників та скульпторів може «спонукати нас по-новому поглянути на світ».
У тому ж дусі:
Йохан Ідема «Як ходити до музею»
Нідерландський письменник і артконсультант Йохан Ідема дає тридцять дві поради читачам щодо того, як «результативно ходити до музею». Що мається на увазі під цим формулюванням? Автор пропонує скористатися особливим «поглядом на те, як поводитися з творами мистецтва, щоб ваш візит до музею залишив незабутнє враження». Йохан Ідема переконаний, що стерильний простір місць, які знайомлять із мистецтвом, не має визначати його сприйняття людиною. Тож трохи зухвальства й креативності – і похід на виставку може засяяти новими барвами в усіх сенсах цієї фрази. Йохан Ідема пише про музейні ноги та ритм пересування виставковим простором, користь від спостереження тих чи інших творів з іншими відвідувачами, про споглядання картини, яку можна з першого погляду не вподобати, але пізніше зрозуміти краще.
Автор пояснює, як сприймати провокативне мистецтво, реагувати на оголеність, не розчаровуватися, а також шукати власний шедевр, який зробить візит до музею не просто відпочинком, а таїнством.
Даніелле Криза «Велика важлива книга про мистецтво (тепер і про жінок)»
Канадська мистецтвознавиця та письменниця Даніелле Криза присвятила свою книжку «нестримним, творчим жінкам минулого, теперішнього і майбутнього».
На думку авторки (цілком слушну та справедливу), історія мистецтва рясніє іменами чоловіків, та хіба жінки паралельно з ними не були дотичними до творення чогось більшого, ніж, умовно, приготування пирогів?
Коли Даніелле Криза взялася за написання книжки, вона вирішила «щедро заповнити її роботами та історіями тих художниць, якими найбільше захоплюється».
«Велика важлива книга про мистецтво» має цікаву структуру: авторка визначає тему та подає історії мисткинь, творчість яких цю тему репрезентує, пишучи про наших сучасниць і видатних попередниць.
У виданні йдеться про живопис, ужиткове мистецтво, колаж та інші техніки, за допомогою яких героїні книжки зазирають у минуле, осучаснюють традиційне, досліджують абстрактне, зупиняють час і навіть увічнюють мить.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
