Книжка тижня: «Цінність смутку. Як втрати, любов і туга роблять нас сильнішими» Сьюзен Кейн
Як депресія пов’язана з емпатією, і чому сум – це про піклування, а співчуття – матір суму?
У своїй книжці Сьюзен Кейн пропонує покласти край тиранії позитиву й визнати цілющу силу смутку. Як справжня адвокатка печалі вона показує, чому важливо проживати різні стани й відпускати старі історії. Ба більше, без суму не буде й радості, бо емоції течуть з одного крана.
Докладніше – в огляді Mind.
Бекграунд. Сьюзен Кейн – авторка бестселерів з популярної психології. Представляла інтереси компаній Goldman Sachs і General Electric. Навчала багатьох впливових людей вести переговори. Журнал Inc. назвав її однією з 50 найкращих експертів у сфері лідерства та менеджменту, а LinkedIn – шостою з найвпливовіших людей у світі.
«Вдумливий аналіз меланхолійного характеру… Унікальне поєднання психології, біографії, духовності, музичних посилань і попкультури. Для тих, хто сумує або переживає втрату, ідея перетворити біль на творчість, трансцендентність і любов є переконливою. Кейн чудово працює, використовуючи тематичні дослідження та особисті історії, щоб обґрунтувати свою думку. Це унікальний погляд у культурі, який схильний лікувати сильні почуття, а не вітати їх», – написали у The Wall Street Journal.
Видавництво: «Наш Формат»
Сюжет. Прикрутили печаль – прикрутили й потік радості. Авторка розповідає, чому Печаль поставили на головну роль у піксарівському мультику «Думками навиворіт», чи справді творчість асоціюється із сумом, чи можемо ми успадковувати біль від пращурів, як прийняти смертність і як стати цілісними. Спойлер: останнє можна зробити тільки тоді, коли ми дозволимо собі тужити.
Гарвардський психолог Джошуа Ґрін і принстонський нейробіолог і психолог Джонатан Коен з’ясували: коли людей просять подумати про страждання жертв нападу, у них активується та сама ділянка мозку, що й у дослідженні, коли мамам показували фото їхніх немовлят.
Нейробіологи з університету Еморі – Джеймс Ріллінг і Ґреґорі Бернс – виявили, що коли люди допомагають нужденним, у них стимулюється та сама ділянка мозку, що й під час виграшу призу чи за смачною вечерею.
Ми також знаємо, що люди з депресією (і ті, що від неї вилікувалися) схильніші розуміти інших і співчувати. Своєю чергою, високоемпатичні люди частіше за інших люблять сумну музику.
«Депресія поглиблює наші природні здібності до емпатії, – говорить професор психіатрії Університету Тафтса Нассір Ґаемі, – і з нею потрібне нам павутиння взаємозалежності перетворюється на реальність, а не мрію».
Дарвін один за іншим наводив приклади того, як створіння емоційно реагують на страждання інших створінь. Собака щоразу, коли проходив повз хворого кота, облизував його. Ворони терпляче годували іншу сліпу стару ворону. Мавпа ризикнула життям, щоб урятувати свого улюбленого працівника зоопарку від агресивного бабуїна. Дарвін, звісно, не знав про черепні нерви, передню поясну ділянку кори головного мозку, периакведуктальну сіру речовину. Але він інтуїтивно здогадався про існування функції співчуття – за 150 років до того, як Девід Келтнер довів її існування в лабораторних умовах.
«Ми змушені полегшувати страждання інших, – писав Дарвін, – щоб полегшувався і власний біль».
Дарвін інтуїтивно здогадався, що така поведінка випливає з батьківського інстинкту піклування про потомство. За його словами, марно шукати співчуття у тварин, які не мають контакту з мамою і татом.
Ці висновки вкрай важливі. Це означає, що наш імпульс реагувати на сум інших людей живе там само, де й потреба дихати, їсти, розмножуватися та захищати дітей – там само, де й бажання отримувати винагороду та насолоджуватися приємностями життя. Це свідчить, як пояснив мені Келтнер, що «піклування лежить у самій основі сутності людини»: «Сум – це про піклування. А співчуття – матір суму».
Вам сподобається, якщо: ви хочете стати сильнішими й змінити погляд на світ.
Вам не сподобається, якщо: ви не вірите у книжки із самодопомоги або вважаєте, що вони не несуть особливого змістового навантаження і не дадуть нової інформації на тему психічного здоров’я.
Головна причина прочитати: книжка підійде тим, хто хоче навчитися перетворювати свій біль на творчість, а також почуватися цілісним і натхненним.
У тому ж дусі:
Сьюзен Кейн «Сила інтровертів. Тихі люди у світі, що не може мовчати»
Кілька століть нам нав’язували ідеальний образ людини – комунікабельної, харизматичної, енергійної, – мовляв, саме ці риси – запорука успіху. Тому й не дивно, що більшість переступила через себе, намагаючись відповідати цьому взірцеві. Сьюзен Кейн вважає, що час скинути маски, і на численних прикладах з політики, бізнесу, освіти, громадського та культурного життя розповідає, у чому криється потенціал тихих людей. Кейн сама інтроверт, тому щиро ділиться порадами, як здобути успіх на роботі та в особистому житті, при цьому залишаючись собою.
Авторка показує, як скромність, вдумливість і небагатослівність можуть стати козирями для інтроверта і чому не варто ламати себе. Вона дає рекомендації для екстравертів та інтровертів, як облаштувати своє робоче місце, навчатися, шукати джерела енергії та ефективно працювати/дружити/жити з протилежним типом.
Таня Пітерсон «101 спосіб впоратися з тривогою, страхом і панічними атаками»
Випхайте її за двері. Так, її – тривогу за минуле й сьогодення, себе й рідних, роботу й навчання. Виставте за двері й покажіть, що від сьогодні вона не владна керувати вашим життям. Гарна порада, скажете ви, але як її втілити в життя, якщо в голові постійно дзижчать мухи набридливих страхів? Якщо переживання паралізують мислення й будь-які дії? Якщо доводиться прокидатися у тривозі і з тривогою засинати – або годинами вовтузитися в ліжку, бо страх розігнав сон?
Авторка цієї книжки пропонує ефективні та перевірені способи, що знизять рівень тривожності й допоможуть відновити контроль над власним життям. Це і дихання, і візуалізації (ви зрозумієте, до чого тут гігантська фіолетова білка), і запитання для фрірайтингу, і спроби домовитися з думками. Аж 101 спосіб виставити свою тривогу за двері – а це половина шляху до щасливого життя. На іншій половині варто розвивати себе. Та і з цим ви вже впораєтеся самі, коли завдяки книжці здолаєте першу частину дороги.
Таня Пітерсон – сертифікована консультантка в галузі психології, дипломатка Інституту дослідження стресу, авторка 12 книжок – п'яти романів і семи видань із саморозвитку. Веде курс психічного здоров'я на онлайн-платформі Lernsys і щотижневу колонку на HealthyPlace.com.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
