Кризовий менеджмент по-українськи. Як компанії-лідери долають виклики війни

Уже багато сказано та написано про незламність, витривалість, вигадливість та оптимізм вітчизняного бізнесу, який тримає власний – економічний – фронт з 24 лютого 2022 року. Проте не всі знають, що відбувається «під капотом» компаній, котрі лишились на українському ринку: маючи зобов’язання перед працівниками та відповідальність перед споживачами, вони були змушені прилаштовуватись під реалії обставин або створювати власну реальність, розбираючись у правилах гри по ходу.

2022 року повномасштабна війна проти України, звісно, стала шоком для економіки. Більшість викликів постали саме перед приватними компаніями. Їхня активність і готовність працювати попри все стали економічним драйвером країни.

За оцінками Міністерства економіки, валовий внутрішній продукт України у 2022 році скоротився на 30,4%. З одного боку, це найбільше падіння за новітню історію України, а з іншого – значно менше за прогнози лютого – березня 2022 року (45–50 відсотків).

На початку 2024 року провідні українські компанії, опитані Американською торговельною палатою в Україні, стверджують, що відчувають обережний оптимізм щодо перспектив виживання та подальшої діяльності бізнесу. Так, 86% цих компаній повністю функціонують після двох років повномасштабної війни, 12% – частково, а 30% респондентів зазначили, що нерухомість їхніх компаній була пошкоджена (75% з них мають незначні ушкодження, 25% – невиправні ушкодження. 58% компаній-членів не зазнали жодних ушкоджень після двох років війни.

Три виклики війни

З самого початку війни український бізнес був змушений переглянути пріоритети. Якщо раніше було важливим збільшення ринкової частки, налагодження безперебійності процесів і розвиток бізнесу, то 22 лютого 2022 року все змінилось. З того часу на перше місце вийшли «забезпечення безпеки працівників, їхня релокація із зони бойових дій і всі заходи, направлені на збереження життя команди та їхніх близьких». Так згадує про події того зимового місяця Володимир Костюк, генеральний директор фармацевтичної компанії Farmak.

Схожі виклики долала IDS Ukraine.

«Ми маємо відповідальність за добробут і безпеку трьох тисяч співробітників та їхніх родин, за громади Миргорода та Моршина, для яких заводи компанії є одними із ключових донорів локальних бюджетів. У масштабах країни IDS Ukraine – є великим платником податків для фінансування оборони та відбудови. Від моменту повномасштабного вторгнення наш податковий внесок наближається до 2 млрд грн. Саме тому попри війну та всі ризики у 2022 році ми продовжили динамічний розвиток – запустили нову асептичну лінію, в яку було інвестовано 438 млн грн, згодом пішли у принципово нові для себе сегменти – запуск лінійки енергетиків «Воля» та соковмісних напоїв «Лимонада», цьогоріч ринок зустрів ще дві продуктові новинки», – ділиться власним досвідом реагування на виклики генеральний директор IDS Ukraine Марко Ткачук.

Другим викликом для великого українського бізнесу стали бойові дії та їхні наслідки. Так, Farmak втратив великий склад із готовою продукцією та пакувальними матеріалами в Київській області. Окрім прямих втрат розміром 1,5 млрд грн, констатують у компанії, найболючішим стало унеможливлення в найкритичніший момент допомагати ЗСУ та цивільним із медикаментами.

Не оминули втрати і IDS Ukraine: на додачу до паливної кризи, майже цілковитого порушення логістики та руйнування інфраструктури в країні, що спричинило хаос на початку великої війни, внаслідок окупації частини Херсонської області компанія втратила один із виробничих об’єктів у місті Гола Пристань.

Схожа ситуація склалась і з маркетплейсом Rozetka. Як розповів генеральний директор компанії Владислав Чечоткін, за час вторгнення компанія втратила 26 магазинів.

«Якісь магазини були в окупації, якісь залишилися в ній, якісь були пограбовані та знищені, якісь пограбовані своїми ж. Після того, як з Гостомеля вийшли росіяни, ми прийшли відразу ж із військовими, і нам сказали, що все заміновано. Коли потім ми повернулися, в магазині не залишилося нічого. Винесли взагалі все, навіть меблі – все. А є магазини, які згоріли, вибухнули, як у Макарові чи Маріуполі. До 24 лютого ми мали 270 магазинів», – повідомив він.

Третім викликом для всіх компаній стали перебої із постачанням електроенергії та необхідність будувати власну автономну систему забезпечення енергією.

Стиснувши зуби

Проте наведені вище проблеми не змогли зупинити українських підприємців. Всі опитані Mind бізнеси стверджують, що пережити перші місяці війни допомогли дві речі: концентрація на оперативному вирішенні нагальних питань, а також – рефлексії та переосмислення себе як бізнесу. Так, управлінська команда IDS Ukraine попри загрози та безліч поточних проблем віднайшла нову цінність у забезпеченні сталої діяльності, підтримці масштабів і безперебійності виробництва.

«На час війни робота IDS Ukraine – це не про бізнес чи прибуток, а про соціальну роль компанії. Ми усвідомлювали значущість своєї діяльності, адже IDS Ukraine – найбільший вітчизняний виробник такого критичного продукту, як питна вода, якого гостро потребують люди, особливо в разі руйнувань інфраструктури. Наші вантажівки з водою фактично стали гуманітарними караванами, коли прямували на прифронтові території, на звільнені від окупації місцевості, на позбавлені води землі Херсонщини після підриву дамби Каховської ГЕС», – пояснив Марко Ткачук. З початку російського повномасштабного вторгнення і до цього часу загальний масштаб благодійних і гуманітарних проєктів IDS Ukraine сягнув 350 млн грн, які включають заходи фінансової підтримки проєктів для цивільних і захисників, а також безоплатне постачання якісної води.

Однією з відповідей на виклики війни стала релокація, яка належала до найважливіших завдань, котрі мав вирішити український бізнес. В компанії Uklon на це виділили кілька днів.

«24 лютого в корпоративному месенджері повідомили, що компанія надає всім оплачувану відпустку до кінця робочого тижня. За цей час наші колеги могли переміститися, скажімо, з північної чи східної частини України на захід. У цей день нам було повністю виплачено винагородження за лютий, тобто компанія фінансово підтримала всіх. У кого була можливість, ті вже з наступного понеділка починали потроху виконувати робочі завдання», – поділився Роман Петрик, VP of Product компанії.

IDS Ukraine також запропонувала своїм працівникам покинути небезпечне місто Гола Пристань. Для них компанія організувала процес виїзду в безпечні регіони України, допомогла з переїздом, розміщенням та організацією побуту на нових місцях. Деякі із колег, які покинули окуповану Херсонщину, виявили бажання працювати на заводах компанії в Миргороді та Моршині – тепер вони мають міцну опору та будують своє життя на новому місці.

У Farmak роботи також почались безпосередньо на виробництві, згодом ставши основою для роздумів і «перевинаходження себе».

«Для початку організували релокацію співробітників із небезпечних регіонів, зокрема Харківщини, Донеччини, Луганщини, та надали фінансову допомогу колегам, які втратили житло», – розказав Володимир Костюк.

Однак потім настав час рефлексії. Що робити далі? У компанії згадують, що рішення про продовження роботи ухвалювалось не лише керівництвом компанії або Наглядовою радою. Це рішення насамперед ухвалили працівники.

«Люди об’єдналися, вийшли на роботу та бралися навіть за непритаманні їм завдання. Наприклад, керівники з фінансового департаменту пакували ліки. Тож Farmak вже у середині літа 2022 року вийшов на майже довоєнні обсяги виробництва та відновлення портфеля ліків», – пригадує Костюк.

Стійкість як висновок

Все, що відбулось з компаніями, не могло пройти непоміченим і ніяк не вплинути на бізнес-процеси. І якщо в IDS Ukraine після вирішення нагальних і неочікуваних питань, що постали через початок повномасштабної війни, процеси у більшості повернулись у напрацьовані алгоритми, то іншим довелось провести роботу над помилками.

Як виявилось, у більшості компаній ще до війни були розроблені Плани безперервності бізнесу (Business contingency plan), проте далеко не у всіх вони виявились життєздатними. Всі прораховували ризики, аналізували потенційні кризи та створювали запаси й альтернативні логістичні маршрути. Однак, як визнають підприємці, абсолютно все прорахувати неможливо. Тому після переналаштування бізнесу під вимоги воєнного часу, всі повернулись до оптимізації планів.

«Ми постійно проводимо навчання з домедичної допомоги, тактичної медицини, алгоритму дій в разі аварії на АЕС або навіть ядерної війни. Наш ворог непередбачуваний, і треба бути готовими до всього», – уточнив Володимир Костюк з Farmak.

А от в Uklon стверджують, що завдяки квартальному плануванню та «довоєнним експериментам» майже не довелось вносити зміни в повсякденні процеси.

«У нас були чітко заплановані перший і другий річні квартали. Завдання з кінця першого кварталу довелося робити швидше. Вважаю, що у другому кварталі, який починався із квітня, нам вдалося на 70–90% досягнути тих показників, які ми для себе визначали.

Ми завжди сміливо вносимо зміни до внутрішніх процесів. Наприклад, ще минулого року задля підвищення власної ефективності всі продуктові команди перейшли на канбан. У часи повномасштабної війни це рішення виявилося для нас рятівним. Уже після першого тижня роботи нам вдалося вийти на 80% продуктивності наших команд. Хтось був онлайн, хтось – офлайн. У нашому ІТ-дивізіоні було також квартальне планування, і воно не зазнало змін, ми його досі використовуємо», – розповів Роман Петрик, топменеджер компанії.

Крім того, наведена вище проблема з виїздом великої частки цільової аудиторії багатьох бізнесів змусила керівництво компанії розглядати експортні ринки. Зокрема, Farmak завершує будівництво виробництва в Барселоні, купив маркетингові компанії у Чехії, Словаччині, Польщі, експортує до 60 країн світу.

«У сучасних українських реаліях розширення географії ведення бізнесу – це не стільки про розвиток, скільки про вимушений захід. Це допоможе завантажити виробничі потужності в Україні, зберегти тут робочі місця, сплачувати податки та підтримувати армію», – пояснив Костюк.

Також на зарубіжних ринках сфокусувався маркетплейс Rozetka, який, за словами СЕО Владислава Чечоткіна, повільно, але рухається в цьому напрямку. «Поки все відбувається дуже повільно, і хвалитися нічим… Поки що тяжко», – поділився він.

Ще одним викликом стала енергонезалежність виробництва.

«Зараз енергонезалежність виробництва забезпечують 14 генераторів. Незабаром буде інстальовано когенераційну установку потужністю 3 мВт, яка виробляє одночасно електричну та теплову енергію, дозволяє ефективніше використовувати енергоресурси. Станом на сьогодні в енергетичну автономність підприємства ми інвестували 327 млн грн. Це створення запасу дизельного пального, модернізація трансформаторних підстанцій, запуск резервної парової модульної системи тощо», – розказав генеральний директор фармацевтичної компанії.

Чечоткін стверджує, що така сама історія і в Rozetka, яка передбачила «пункти незламності».

«Нам вистачило сил, засобів і передбачливості для того, щоб організувати «пункт незламності» в себе. Почали це робити значно раніше за державу. Ми обладнали майже всі магазини генераторами. У величезної частини наших магазинів є старлінки. Ми допомагаємо людям, де є наші магазини, з обігрівом, електрикою, звʼязком», – розповів генеральний директор маркетплейсу.

Нові виклики

Проте виклики для бізнесу не закінчуються. Насуваються нові проблеми, з якими наразі невідомо як впоратись. Так, у 2024 році підприємці, бізнес яких залежить від найманих працівників, уже б’ють на сполох і скаржаться на дефіцит кадрів.

43% опитаних респондентів зіткнулися з труднощами під час заповнення вакансій. Про це йдеться в опитуванні Міністерства економіки. І це попри істотне скорочення робочих місць і зростання безробіття протягом 2022–2023 років.

Проблему з кадрами підтверджують і у «Фармак».

«Бракує вантажників, електрогазозварювальників, слюсарів-ремонтників, водіїв вантажних авто, IT-фахівців, інженерів з промислового обладнання, інженерів з вентиляції, інженерів-електроніків та інших фахівців. Ми б залюбки брали на ці вакансії жінок, але таких спеціалісток майже немає на ринку праці», – пожалівся Володимир Костюк.

І йдеться не лише про «синіх комірців» чи навіть «білих комірців». Проблеми в інтелектуальній складовій, яка є засадничою для повоєнного «квантового стрибка» вітчизняного бізнесу.

«Проблеми з науковими спеціальностями почалися ще до початку великої війни, а в майбутньому вони загостряться ще більше. Фармацевтика – це наукоємна галузь, тому важливо подбати про збереження інтелектуального потенціалу українців для майбутньої відбудови та розвитку», – підкреслив Костюк.

Тож працювати є над чим. Зараз підприємці намагаються зрозуміти з ким працювати.

«Ми намагаємося залучати молодь – створюємо спеціальні програми для студентів, забезпечуємо роботою молодих спеціалістів. Але ми не маємо жодних гарантій, що після війни ці спеціалісти залишаться в країні, а не емігрують, бо такі думки від молоді чуємо все частіше, на жаль. Тож починати дбати про те, щоб люди поверталися в Україну та залишалися в країні треба вже зараз. І робити це треба разом», – вважають у Farmak.

В IDS Ukraine у справі розвитку ринку також роблять ключову ставку на збереження працівників, залучення та навчання молоді.

«Стабільна робота та динаміка зростання компанії – це наш найкращий меседж і працівникам, і тим, хто може приєднатись до нашої команди. Наша живучість і завзятість – це зрозуміле сьогодні та прогнозоване завтра для наших співробітників і партнерів. Вже сьогодні кожен український бізнес повинен дбати про своє завтра. Ми маємо програми та проєкти для реінтеграції наших захисників, які повертаються з фронту, взаємодіємо з декількома вишами та професійними навчальними закладами для підготовки та пошуку наших майбутніх колег, запускаємо інтерншип-програму для залучення та рекрутингу талантів, адже люди – це наш ключовий капітал, головний драйвер зростання та відновлення», – вважає Марко Ткачук.

Згадане на початку опитування Американської торговельної палати в Україні свідчить, що головними викликами, які бачать перед собою представники бізнесу, є такі:

• безпека та захист співробітників (85%);
• фізичне та ментальне здоров'я співробітників (70%);
• ракетні атаки росії на критичну інфраструктуру та бізнес-активи (61%):
• залучення та збереження топкадрів (56%);
• економічна та споживча рецесія (54%).

Проте всі дослідження, участь в яких взяли і представники великого бізнесу, і МСБ, і виключно українські компанії, і бізнес з іноземними інвестиціями, свідчать про те, що український бізнес здаватись не збирається, вкотре засвідчуючи звання «незламного».