Тендери та трейдери: що відбувається за лаштунками відродження ОПЗ
Хто за що відповідатиме та чи зможе гарантувати безпеку підприємства
Російські атаки на українську інфраструктуру після 24 лютого 2022 року та закони воєнного часу прискорили деолігархізацію, залишивши українські фінансово-промислові групи без активів, що приносили їм надприбутки в довоєнні часи. Але позбавити окремих «політично значущих осіб» впливу на економіку та стратегічні підприємства, аби відновити роботу цих активів для залучення інвесторів через приватизацію виявилося непростим завданням. Причина, серед іншого, – у складних переплетіннях відносин у газовому бізнесі, відомому своїми усталеними, політично ангажованими звʼязками, що сформувалися за роки дружби українських ділових еліт із москвою.
Про це, зокрема, свідчить кейс Одеського припортового заводу. Mind зібрав факти про події, що точилися навколо ОПЗ протягом останнього місяця (який пройшов під егідою новин про можливу «реанімацію» підприємства).
ОПЗ відроджується. Дія перша
Те, що відновлення роботи Одеського припортового заводу після трирічного простою – не просто ринкові чутки, які ширяться останніми тижнями, підтвердив Володимир Новацький, мер міста Южне, де розташоване підприємство. В інтерв’ю місцевому телебаченню він розповів про спілкування з директором ОПЗ Юрієм Ковальчуком, від якого отримав «обнадійливу інформацію». «Я дуже обережно про це кажу, бо ми давно цього чекаємо, але директор запевнив, що організаційні питання про запуск заводу практично вирішені», – цитує Новацького видання «Фокус. Медіа Южненської громади».
Як повідомляв Mind, Одеський припортовий завод, підпорядкований Фонду держмайна України, може відновити роботу протягом серпня. Саме в цьому місяці аграрії починають сівбу озимих зернових, яка триватиме до осені. Тож ОПЗ має можливість задовольнити підвищений сезонний попит на азотні добрива й аміак, виробником яких є завод.
Готуватися до посівної керівництво ОПЗ почало минулого місяця. 8 липня наглядова рада ухвалила скликання позачергових загальних зборів акціонерів ОПЗ, на яких 29 липня одноголосно було прийнято рішення про укладання договору з компанією «Агроторггруп» на постачання аміаку та карбаміду. Тобто ця фірма з пропискою в Харкові, що засвітилася на сумнівних аукціонах 2022 року від АРМА з продажу російського аміаку, має стати покупцем добрив, вироблених ОПЗ. Сума угоди – 6,3 млрд грн. Протокол з офіційним рішенням про це був зареєстрований держустановою «Агентство з розвитку інфраструктури фондового ринку» минулої пʼятниці, 2 серпня.
Крім формально-бюрократичного узгодження покупця азотних добрив, на ОПЗ почали шукати постачальників природного газу, яке є сировиною для виготовлення добрив та електроенергії для обслуговування цього енергоємного виробництва.
Як писав Mind, тендер на постачання природного газу був проведений 25 липня (очікувана вартість угоди – 4,13 млрд грн), електроенергії – 30 липня (900 млн грн). В обох випадках йдеться про термін постачання до кінця грудня 2024 року.
Станом на 17:00 понеділка, 5 серпня, результати цих тендерів ОПЗ не оголошував.
2 серпня ОПЗ видав акредитацію постачальника для трейдера ТОВ «Вілбур Коммодітіз». Це дозволяє зробити певні припущення, хто впливатиме на життєздатність намірів щодо відновлення виробництва добрив на ОПЗ.
Що відомо про «Вілбур Коммодітіз»?
«Вілбур Коммодітіз» – компанія з офісом у Києві на вулиці Антоновича, зареєстрована в січні 2018 року як постачальник електроенергії (це її основний вид діяльності). Має також ліцензію від регулятора на торгівлю природним газом. Директор ТОВ – Владислав Рябенко.
За даними системи YouControl, «Вілбур Коммодітіз» є спорідненою структурою більш відомого енерготрейдера – «СхідГазЕнерго» з офісом у бізнес-центрі на київському Подолі за адресою Верхній вал, 68, і входить до фінансово-промислової групи DCH харківського мільярдера Олександра Ярославського. Тут, до речі, розташовується й офіс керуючої компанії DCH – DCH Investment Management.
«СхідГазЕнерго» зареєстрований у березні 2018 року, директор – Сергій Кузьменко, основний вид діяльності – торгівля газом місцевими трубопроводами (умови реєстрації передбачають, серед іншого, також розподіл газу, торгівлю електроенергією, видобуток нафти та природного газу).
Ознаки того, що «Вілбур Коммодітіз» і «СхідГазЕнерго» є спорідненими трейдерами, можна знайти на сайтах обох компаній. Вони оформлені в однаковому стилі, з використанням однакових графічних елементів, містять той самий слоган «Надійність в постачанні, впевненість в партнерстві», а також посилання на один мобільний застосунок – «Енергетика Онлайн», де користувачі – клієнти трейдерів можуть дізнаватися про актуальні тарифи, перевіряти платіжки та повідомляти про зловживання.
За що відповідатиме кожен із трейдерів?
До офіційного оприлюднення результатів тендеру залишається під питанням, хто ж буде постачальником природного газу як базової сировини для запуску ОПЗ. Зрештою, таким постачальником може стати й «Агроторггруп», яку ФДМУ та наглядова рада затвердили в ролі компанії, для якої підприємство вироблятиме з цього газу добрива для подальшої реалізації на ринку.
Про те, що «Агроторггруп» має право здійснювати таку діяльність, свідчить запис у її установчих документах і ліцензія від НКРЕКП, отримана 11 січня 2022 року. А, згідно з текстом рішення наглядової ради, «Агроторггруп» надано можливість придбати добрива, вироблені на ОПЗ. Це дає змогу припустити, що постачання газу на підприємство може відбуватися за участі іншої фірми.
Акредитація для «Вілбур Коммодітіз» свідчить, що на ОПЗ впевнилися в надійності подальшої співпраці з цим постачальником товарів і послуг, у його платоспроможності та прозорості бізнесу. Проте гарантії того, що саме цей трейдер має достатні обсяги природного газу за тією ціною, на яку розраховує ОПЗ, відсутні.
Обидві компанії – і «Агроторггруп», і «Вілбур Коммодітіз» – не є видобувниками газу в Україні. Тож вони мають знайти необхідний ресурс на ринку. На це звертали увагу трейдери у своїх неформальних розмовах у кулуарах форуму Ukrainian Gas Open 2024, що відбувся в Києві 1 серпня.
До речі, саме через відсутність газу відновлення виробництва на ОПЗ було зірвано восени минулого року. Хоча наглядова рада й акціонери тоді вже ухвалювали рішення в інтересах тієї ж харківської компанії «Агроторггруп», ОПЗ мав укласти з нею угоду про постачання аміаку та карбаміду на суму 6,94 млрд грн. Проте підприємство так і не запрацювало. Відомості про оголошення й проведення тендеру в той період на постачання газу та електроенергії, як це сталося поточного року, на сайті ОПЗ відсутні.
Немає впевненості й у тому, що на внутрішньому ринку достатньо газу українського видобутку для запуску ОПЗ.
Дмитро Маляр, гендиректор компанії «Д.Трейдинг», яка є найбільшим енерготрейдером в Україні, вказав на запуск ОПЗ серед факторів невизначеності українського газового ринку. А заявлений заводом обсяг споживання газу – майже 252 млн кубометрів – «дуже суттєвою величиною» для поточних ринкових реалій. Водночас, за словами Дмитра Маляра, запуск ОПЗ стане «великим плюсом для економіки України» та «добрим посилом для закордонних і внутрішніх інвесторів».
Коментуючи наслідки можливого відновлення роботи ОПЗ для газового балансу України, начальник Департаменту управління комерційною діяльністю НАК «Нафтогаз України» Світлана Іванчук зазначила, що це буде «велика супернагода» для українських приватних видобувних компаній продати ресурс, видобутий «у рамках інвестиційних програм», які вони вимушено скорочують через падіння промисловості та урядові обмеження на експорт.
За її словами, «Нафтогаз» при складанні газового балансу на 2024 рік не закладав у нього обсяги на потреби ОПЗ. Проте, ймовірно, певний надлишок ресурсу зможе знайти. «У балансі враховано тенденції минулого року. Ми вбачаємо, що вже йде певне відставання у промисловості, тому що були обмеження по електроенергії, що також вплинуло на споживання газу», – розповіла Світлана Іванчук.
У якому разі ОПЗ не запрацює?
Організація і проведення тендеру на постачання газу, що є ключовою умовою запуску ОПЗ, не гарантує укладання комерційної угоди. За умовами, тендерна комісія має право відмовитися від подальшої роботи з учасниками, які не змогли виконати зобов’язання, взяті під час проведення тендеру. Зокрема, щодо якості, обсягів, строків постачання товару.
Підписання комерційної угоди може зірватися, якщо компанія-переможець відмовиться від співпраці з ОПЗ після тендеру, або заперечення щодо такої співпраці матимуть наглядова рада чи правління заводу. В такому разі підприємство має право визначити найбільш вигідну пропозицію серед інших учасників, які подавалися на тендер.
Форс-мажор може «прилетіти» і з боку ОПЗ. Якщо на якомусь етапі керівництво визнає, що запуск виробництва не відповідає інтересам підприємства, то підписання угоди на постачання газу, як і результати тендеру, будуть скасовані. Це може статися, наприклад, у разі відсутності безпекових гарантій в умовах війни. Найважливішим чинником є те, чи буде підприємство убезпечене від можливих ворожих атак з боку росії.
Хто може виступити гарантом безпеки?
Можливість уникнути ймовірної техногенної катастрофи в Одеській області є вирішальною для ОПЗ. Саме через безпекові ризики було законсервовано його роботу від початку повномасштабного вторгнення рф. Проте зараз є підстави вважати, що воно буде врегульоване під час «тихих і складних перемовин», які відбуваються за лаштунками зовнішньополітичного поля.
Про такий перебіг подій навколо ОПЗ Mind розповів один з учасників газового ринку. Саме тому, за його словами, серед потенційних постачальників газу для підприємства можна побачити енерготрейдерів з орбіти Олександра Ярославського, який свого часу був власником хімзаводу «Азот» у Черкасах, а 2011 року продав його Дмитру Фірташу.
«Попри багаторічне перебування в Австрії, Дмитро Фірташ, відомий давніми звʼязками з російською газовою елітою, зміг зберегти достатньо впливу на український політичний процес. Через нього можуть вирішуватися й окремі безпекові питання, здатні вплинути на запуск ОПЗ та врегулювання заборгованості підприємства перед Ostchem Holding за постачання газу, яка виникла 2013 року», – вказав співрозмовник Mind в уряді.
Нагадаємо: 2018 року Верховний Суд України заблокував виконання ОПЗ рішення Стокгольмського арбітражу про примусове стягнення заборгованості, сума якої на той час становила 5,2 млрд грн (плюс 1,57 грн пені).
В останніх висновках незалежного аудиту від міжнародної компанії «БДО» (наданих у квітні 2024 року) щодо фінансової звітності ОПЗ за 2023 рік йдеться про те, що загальна сума кредиторської заборгованості перед іноземним постачальником станом на 31 грудня 2023 року сягає 12,153 млн грн. Вона стосується саме епізоду з постачанням газу від Ostchem Holding.
Запуск ОПЗ й безпекові гарантії можуть бути частиною домовленостей щодо виплати заборгованості. А постачання газу на підприємство через структури Олександра Ярославського – частиною цих політичних домовленостей.
«Зрештою, державний менеджмент під час війни – це більше про договороспроможність і творче бачення реальності, а не про догму», – вважає співрозмовник Mind.
Олександр Ярославський, який зараз має можливість засвітитися у великих угодах на тлі воєнних реалій, залишив Україну за 14 днів до російського вторгнення в лютому 2022 року. У ніч проти 10 лютого автомобіль із його кортежу збив на смерть чоловіка та залишив місце ДТП. Зараз бізнесмен живе у Великій Британії. В Україну він ненадовго повертався в липні 2022 року. За версією пресслужби DCH – його метою були бізнесові справи; у прокуратурі ж казали про здачу біологічних зразків для експертизи. Слідство в цій справі триває.
У компанії Group DF, яка керує активами Дмитра Фірташа, його вплив не процеси в Україні не коментують. Щодо перспектив запуску ОПЗ, то там зазначають, що основні перестороги повʼязані знов-таки з безпекою.
«Це зараз велике питання: хто із силовиків візьме відповідальність і дасть гарантії безпеки в Одеській області. Попадання в ОПЗ може призвести до драматичних наслідків. Питання про відповідальність за людські життя тут ключове», – каже Олег Арестархов, керівник корпоративних комунікацій Group DF.
У разі запуску ОПЗ, пророкує він, це підприємство й порт Південний стануть великим хабом із перевалки аміаку (зараз такі розташовані на Близькому Сході, на Балтиці, у Тринідаді, Індонезії та Північній Африці). Але колишньої значущості для глобальної торгівлі, коли через «Південний» прокачували до 7% світового обсягу аміаку, досягти вже навряд чи вдасться.
«По-перше, перевалка аміаку з російського міста Тольятті заблокована – аміакопровід розбомблено в кількох місцях. А по-друге, є логістичні перепони – перевезення аміаку морем здійснюється виключно спеціальним транспортом, який дуже дорогий. Чи погодяться оператори такого спецтранспорту зараз возити аміак Чорним морем – велике питання», – підсумував Арестархов.
Gas United. Авторський Telegram-канал Світлани Долінчук:
- Про реальний газовий бізнес, спираючись на здоровий глузд.
- Як торгують енергоресурсами під час війни в Україні та світі.
- Факти, тренди, коментарі.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
