Як повернути освіту на деокуповані території: три головні виклики, які має подолати Україна
Чи вдасться впоратися до 2027 року, як того вимагає Кабмін?
Деокупація територій супроводжується поверненням України в усі сфери життя людей. Одним із перших у звільнених містах і селах має бути відновлений доступ до освіти. Нещодавно Кабінет Міністрів України затвердив план заходів із відновлення освіти на деокупованих територіях на 2024–2027 роки. Про що в ньому йдеться та які кроки передбачені, щоб поновити шкільне навчання за українськими програмами, розбирався Mind.
Ухвалений урядом документ – це покроковий план. Він містить низку непростих викликів. Але державі не доведеться розпочинати їх вирішення з нуля.
По-перше, Україна має досвід відновлення освіти на відвойованих територіях, який варто використовувати. У 2022 році Міністерство освіти і науки випустило покрокову інструкцію для відновлення освітнього процесу після звільнення тимчасово окупованих територій.
У ній, зокрема, йшлося про те, що керівники закладів освіти мають обов'язково здійснювати нормативно-правове забезпечення діяльності закладу (повернення чи відновлення його печатки й основних документів постійного зберігання), організувати документообіг, бухгалтерський облік і звітність, організувати фінансово-господарську діяльність закладу.
По-друге, дуже корисними для цієї роботи можуть бути аналітичні матеріали та дослідження – збірник «Освіта і наука в умовах воєнного стану», підготовлений фахівцями Інституту освітньої аналітики та МОН, «Зелена книга з відновлення освітнього процесу на деокупованих територіях», розроблений експертною групою за участі БО БФ «Соломʼянські котики», аналітичний звіт за підсумками дослідження стану й аналізу потреб закладів загальної середньої освіти після деокупації, створений ГО «Центр інноваційної освіти «Про.Світ», звіт «Деокуповані території України: результати відвідування закладів освіти», виконаний командою БФ «Схід SOS» та інші.
Що вже зроблено?
Україна вже повернула освіту на деокуповані 2022 року території Харківщини та Херсонщини.
Що вона зробила в першу чергу? Респонденти дослідження стану й аналізу потреб закладів загальної середньої освіти після деокупації, які були безпосередніми учасниками або свідками цього процесу, найчастіше згадують актуалізацію списків учнів (64,5%), технічне забезпечення навчання в дистанційному режимі (57,6%), вибір форми навчання та організацію навчального процесу згідно з наявними умовами (55,5%), налагодження комунікації з батьками (53,2%), кадрове забезпечення освітнього процесу (50,9%).
Дослідження показало, що найбільшою перешкодою на шляху до поновлення повноцінного функціонування шкіл понад половина респондентів (52,9%) вважає бойові дії, обстріли або інші суттєві порушення вимог безпеки; 45,4% – відсутність укриттів; 31,5% – фізичні пошкодження шкільних будівель або іншої інфраструктури.
Для різних закладів освіти досвід роботи в окупації та відновлення після звільнення істотно варіюється залежно від регіону, типу населеного пункту й кількості учнів. А за деякими параметрами – зокрема, рівнем безпеки, ставленням до автономії та зовнішньої допомоги, стратегіями відновлення, взаєминами з органами влади й місцевими громадами – відмінності є значущими. Тож різні заклади освіти можуть потребувати принципово різних підходів до відновлення.
Отже, завдання стоїть надскладне – повністю задовольнити освітні потреби у звільнених українських містах та селах. І щоб її вирішити, потрібно зробити сотні кроків, реалізувати сотні ідей та ініціатив. Ось три головні виклики, з якими стикається Україна, повертаючи освіту на деокуповані території.
Виклик 1: Куди повертаємося?
За інформацією Інституту освітньої аналітики, станом на 15 листопада 2023 року на тимчасово окупованих територіях розташовується 1971 заклад освіти. З них школи: у Донецькій області – 162, у Запорізькій – 261, у Луганській – 252, у Харківській – 8, у Херсонській – 238. Окупаційні адміністрації рапортують про те, що на тимчасово непідконтрольних територіях Херсонської, Запорізької, Донецької та Луганської областей функціонують 1250 шкіл, понад 700 дитячих садочків і 23 заклади вищої освіти. Скільки їх працює насправді – невідомо.
Як із цим усім «злетіти»? Першим викликом є формування на деокупованих територіях мережі закладів та установ освіти. І це буде досить важко зробити. За словами уповноваженого Верховної Ради з прав людини Дмитра Лубінця, на початок вересня серйозних ушкоджень зазнали 3798 навчальних закладів, з них 365 – повністю зруйновані.
Скільки зруйнованих і пошкоджених закладів на окупованих територіях? Це достеменно невідомо. Плюс ворог любить використовувати суто гуманітарні заклади як військові об’єкти, тож їхній стан може досить сильно змінитися під час визвольних боїв. Також треба розуміти, якими є перспективи повернення до місць постійного проживання тих осіб, які виїхали з тих територій, зокрема за кордон. Усю цю роботу мають виконувати МОН і Мінреінтеграції, до неї можуть долучитися міжнародні та громадські організації, наприклад, проводячи соціологічні дослідження.
Можливо, для швидшого старту освітнього процесу підійдуть тимчасові рішення. Наприклад – навчатися не в школах, а в придатних уцілілих будівлях, зводити тимчасові модульні споруди або прибудови до наявних закладів. Ще один варіант – пристосування підземних сховищ під освітні потреби, адже, якщо є джерела безперебійного живлення та стабільний супутниковий інтернет, такий простір можна використовувати, не відволікаючись на повітряні тривоги.
Виклик 2: Хто забезпечуватиме освітній процес у звільнених регіонах?
Наступною важливою складовою плану є формування кадрового резерву для забезпечення закладів та установ освіти. Тут йдеться не лише про вчителів та викладачів, а й про директорів і працівників органів управління освітою. Ця робота регламентується постановою Кабміну №1112 від 17 жовтня 2023 року.
Хто може потрапити в цей кадровий резерв? Будь-який освітянин, і вже сьогодні. Потрібно звернутися до органу управління освітою з місцем проживання чи тимчасового перебування, заповнити анкету, надати копії документів, що підтверджують рівень освіти. Це також можна зробити звичайним листом або електронною поштою.
А коли в майбутньому у звільнених містах і селах з’являться вакансії, то з потенційним працівником зв’яжеться керівник закладу освіти чи місцевого органу управління. До речі, згідно з постановою, пріоритетне право на призначення матимуть ветерани війни, внутрішньо переміщені особи та працівники, які обіймали відповідні посади до тимчасової окупації.
До кадрового резерву, очевидно, долучаться і вчителі, які виїхали з непідконтрольних територій, але працюють зі своїми учнями в режимі дистанційної освіти. Адже з 1 вересня 2025 року вимушено переміщені діти вже не зможуть учитись у своїх дистанційних класах, а мають перейти на очне навчання.
Так вирішило МОН і відповідно розпорядилося, затвердивши Порядок та умови здобуття загальної середньої освіти в комунальних закладах загальної середньої освіти в умовах воєнного стану в Україні. Цей документ, наголошують у міністерстві, є частиною комплексної політики «Школа офлайн».
Отже, більшість учителів, які вчили своїх учнів дистанційно, залишаться без роботи. Але вони можуть бути в кадровому резерві, вважає міністр освіти і науки Оксен Лісовий. «Виходячи з моделювання по цьому наказу, частина вчителів втратить своє навантаження. Ми всіх їх залучимо до інших видів освіти, – каже міністр. – Ми зацікавлені в тому, щоб зберегти всіх вчителів. Зокрема, створений кадровий резерв учителів і прийнято політичне рішення щодо збереження їм зарплати».
Але – не освітянами єдиними. На деокупованих територіях (втім, як і в решті країни), до вчительства можна залучати людей і непедагогічних професій. Стаття 58 Закону України «Про освіту» передбачає можливість укладення контракту строком на один рік для людей, які не мають кваліфікації педагогічного працівника. Після першого року вчителювання такі особи мають пройти процедуру атестації для присвоєння професійної кваліфікації педагогічного працівника. Зараз прийняття на роботу людей без педагогічної освіти не є розповсюдженою практикою, але законодавчо така можливість є.
Мабуть, найкраще заохочення до роботи у складних умовах – фінансове. Принаймні для цього можна використати чинну нормативну базу, зокрема постанову КМУ № 928 «Деякі питання оплати праці працівників підприємств, установ, закладів та організацій під час воєнного стану». Цей документ передбачає виплату щомісячної надбавки працівникам установ, закладів та організацій, що фінансуються з державного бюджету, за роботу на територіях бойових або можливих бойових дій (перелік територій постійно оновлюється) у розмірі 50% або 100% посадового окладу. Так само рекомендують чинити й в установах, які утримуються коштом місцевого бюджету.
Виклик 3: Як оцінювати знання, здобуті під час окупації?
Це дуже важливе та складне питання – визначити підходи до оцінювання результатів навчання й визнання кваліфікацій молоді, які вони здобули під час окупації. Цьому питанню присвячена частина плану заходів із відновлення освіти на деокупованих територіях.
Нагадаємо, що всі документи, видані окупаційною владою, в Україні не визнаються (це регламентує Закон «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»). А, за даними окупаційних адміністрацій, у школах ТОТ (крім Криму та Севастополя) навчаються понад 320 тис. осіб. Тож усі вони, по суті, залишаються без чинних документів про освіту.
Але діти, які навчалися в окупації, мають можливість підтвердити здобуття освіти. Зокрема – завдяки Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визнання результатів навчання осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України». Вступаючи до українських технікумів, коледжів чи університетів, випускники з ТОТ мають скласти річне оцінювання з української мови та історії України у визначених закладах освіти. Цей механізм працює, нині ним користуються небагато молодих людей. Але після деокупації охочих значно побільшає, тож потрібно готувати відповідні центри до масштабної роботи.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
