Шість міфів про «Школу офлайн»: чи скасують дистанційне навчання та що робити дітям біженців
МОН спробувало озвучити основні засади майбутньої реформи
Повернути дітей до очного навчання та покращити якість дистанційного, якщо очно навчатися неможливо, – так було заявлено головну мету комплексної політики Міністерства освіти і науки «Школа офлайн». Ця ініціатива уже викликала багато критичних зауважень, адже ідея повернути дітей у школи під час війни, в умовах обстрілів і постійних повітряних тривог у години навчального процесу, не кажучи вже про доступ до української освіти дітей з окупованих територій і тих, хто виїхав з батьками за межі країни, сприймається суспільством не дуже добре.
Тож перше, що зробила новопризначена заступниця міністра освіти і науки Надія Кузьмичова, яка займатиметься питаннями шкільної освіти, – озвучила шість міфів, якими оповиті нововведення. Про які міфи говорила заступниця міністра та наскільки вони життєздатні? Чи треба батькам побоюватись прийдешніх новацій і якою є їхня кінцева мета? Mind занотував основні меседжі.
Що таке «Школа офлайн»?
Основна мета політики – повернути дітей за парти та встановити чіткі правила дистанційної освіти. МОН прагне уніфікувати організацію освітнього процесу на рівні класу – у якому має бути не менше 20 дітей. Адже зараз в одному класі (теоретично) можуть одночасно перебувати:
- діти, які працюють з учителем очно;
- тимчасово переміщені учні, які перебувають в інших регіонах України й долучаються до уроків дистанційно;
- діти за кордоном, які часто не можуть відвідувати онлайн-уроки саме у визначений час, і учитель мусить працювати з ними додатково;
- діти, які перебувають на тимчасово окупованих територіях.
Планується, що ця політика вступить у дію з 1 вересня 2025 року. Більшість учнів, у тому числі тимчасово переміщених, навчатимуться очно. Ті, хто не матимуть такої змоги (через безпекову ситуацію чи переповнення шкіл) навчатимуться у нових, повноцінних дистанційних класах.
«Закордонники» опановуватимуть знання дистанційно, але лише за українознавчим компонентом. Діти з тимчасово окупованих територій займатимуться за індивідуальними формами (пріоритет – патронаж), або в дистанційних класах зі своїми учителями. У дистанційних класах має бути не менше 20 учнів, які навчаються або за повною програмою, або вивчають тільки українознавчий компонент, і поєднувати ці два види навчання буде неможливо.
Міф перший: «Школа офлайн» і скандальний проєкт наказу МОН №850 – це те саме»
Проєкт наказу МОН №850 «Про затвердження Порядку та умов здобуття загальної середньої освіти в комунальних закладах загальної середньої освіти в умовах воєнного стану в Україні», що з’явився у червня 2024 року, мав стати першим офіційним документом, який скасовував дистанційку і повертав дітей у школи. Він викликав бурхливий резонанс в освітянських колах, була організована робоча група щодо його доопрацювання. Зрештою він так і не був затверджений. Однак певні його положення і сенс були перенесені в інші документи.
Надія Кузьмичова наголошує, що «Школа офлайн» регулюється не одним, а серією нормативно-правових актів, серед яких – і накази МОН, і постанова Кабінету міністрів України про кадровий резерв.
«І лише у комплексі дій та застосуванні усіх цих документів ми говоримо про забезпечення політики «Школа офлайн»», – каже заступниця міністра.
Міф другий: «Абсолютно всіх дітей змусять виходити навчатися очно, навіть у прифронтових регіонах»
Надія Кузьмичова підкреслює, що очний формат навчання залежить передусім від практичних можливостей його реалізувати. І наводить приклад: чи відновиться таке навчання в усіх громадах Харківської області? Ні, не відновиться, бо Харківщина є дуже неоднорідною за показниками безпеки.
«Є місто Харків і прикордонні громади, які знаходяться під постійними обстрілами, і є, наприклад, Лозівська громада, яка по рівню безпеки не відрізняється від Полтавської чи Вінницької області, де відновлюється очне навчання, – розповідає заступниця міністра. – Чи означає це, що там абсолютно безпечно? Звісно ні, але ми говоримо про те, що там, де ситуація не відрізняється від регіонів, де відновлене очне навчання, ми як держава зобов’язані створювати умови для тих батьків і учнів, які готові виходити на очне навчання і відновлювати його у своїх закладах освіти. Водночас коли ми говоримо про прифронтові регіони, ми не говоримо про необхідність виходити на очне навчання всім».
Міф третій: «Дистанційну форму освіти заборонять / обмежать / закриють»
«Це абсолютно не відповідає дійсності, адже пріоритет очної освіти не означає заборону будь-якої іншої», – наголошує Надія Кузьмичова.
Так, дистанційна освіта існуватиме й надалі. Що ж відбувається? Посадовиця каже, що зараз йде процес урегулювання дистанційної форми освіти. Означаються цільові групи, які матимуть доступ і можливість навчатися на дистанційці, унормовуються вимоги до технічного і методологічного забезпечення закладів освіти.
«На певній платформі має розміщуватися матеріал, – уточнює вона, – вестись розклад, електронний журнал, виставлятися оцінки, контролюватися якість здобутих знань і навичок. Такий формат не можна забезпечити лише за допомогою месенджерів, хоч би якими просунутими вони були».
І зауважує, що в формулюванні нормативних документів організація здобуття освіти за дистанційною формою може здійснюватися для осіб, які не можуть відвідувати навчальні заклади.
«Не може – не означає не хоче, – наголошує Надія Кузьмичова. – Це означає, що відсутні саме фізичні можливості для доступу до очної освіти. Часто стосовно цього маємо певні маніпуляції».
Міф четвертий: «Школа офлайн» залишить дітей на тимчасово окупованих територіях і дітей за кордоном поза межами української освіти»
«Навпаки, «Школа офлайн» передбачає формат і форми навчання, які відповідають потребам кожної цільової аудиторії», – опонує заступниця міністра.
Наприклад, у більшості країн, де перебувають діти, які виїхали, вони мають відвідувати місцеві школи. Зрозуміло, що повноцінно навчатися і в місцевій, і в українській школі вони не зможуть. Тож такі учні вивчатимуть лише ті предмети, вивчення яких не забезпечує іноземна держава – українська мова та література, історія України, географія, а в старших класах – правознавство і захист України. Оцінки з інших предметів в Україні їм мають перезараховуватись, для цього закордонна школа має видати відповідну довідку.
Міф п’ятий: «Ця політика призведе до катастрофічного скорочення учителів»
Такі побоювання переважно стосуються шкіл, які знаходяться на ТОТ або у прифронтових територіях. Тобто коли вимушено переміщені діти підуть у місцеві школи, вони покинуть дистанційні класи закладів прифронтового регіону, і вчителі втратять педагогічне навантаження, згідно з яким вони отримують свою заробітну плату.
Заступниця міністра наголошує, що при реалізації «Школи офлайн» ставки у прифронтових закладах можуть не лише зникнути, але й з’явитися. Таким «джерелом» стануть учні, які перебувають на ТОТ і навчаються у нас, а їх, за статистикою, більш як 54 тисячі. І пріоритетною формою роботи з такими дітьми стане педагогічний патронаж.
«Цей інструмент індивідуального навчання може компенсувати ставки, які потенційно можуть бути втрачені закладами освіти з тієї території, – переконує Надія Кузьмичова. – Треба подивитися на категорії дітей із якими працюють у кожному закладі. Адже в педагогічному патронажі обрахунок навантаження здійснюється по-іншому, – не покласно, а у прив’язці до окремої дитини».
За її словами, відповідно до положення про індивідуальну форму, це 5 годин початкова школа, 8 годин – середня і 12 годин – старша. У такому випадку п’ять дітей початкової школи будуть означати навіть більше ставки для одного вчителя.
Міф шостий: ««Школа офлайн» призведе до закриття всіх шкіл в окремих громадах»
«Школа офлайн» не передбачає закриття шкіл у цілому, – наголошує заступниця міністра. – У нормативці йдеться лише про тимчасове «припинення» закладу освіти. Таке формулювання є у Законі «Про освіту». Про ліквідацію закладів, їх однозначне закриття не йдеться».
Окрім того, існують два «запобіжники», які не дадуть припинити роботу всіх шкіл у громаді. Перший: якщо жодна школа не може функціонувати, бо не «дотягує» до вимог, то засновник має обрати найпотужніший заклад, який зможе працювати без дотримання вимог до наповненості класів і представленості класів кожного року навчання. Другий: якщо у громаді у жодній школі не може бути сформований конкретний клас певного року навчання, то один клас на громаду може мати наповнення менш ніж 20 учнів.
Також треба не забувати, що «Школа офлайн» – це політика на період воєнного часу, тож після нашої перемоги вона зміниться.
Власне, сам факт існування стількох міфів, визнаних керівництвом міністерства, свідчить про те, що майбутні зміни хвилюють дуже багатьох освітян, учнів, батьків. І для того, щоб не спричиняти подальшу міфотворчість, МОН треба активніше та персоніфікованіше комунікувати з різними суспільними групами. Принаймні, якщо міністерство хоче впроваджувати зміни максимально ефективно та без спротиву.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
