«Україна – не благодійна скринька»: як зробити українську енергетику ринковою та до чого тут «гігават Зеленського»
Головні тези з енергетичної панелі КМЕФ
Тим часом як світовий політикум дискутує про реалістичність «формули миру Зеленського», що передбачає повне звільнення українських територій, нині окупованих росією, у Києві будують плани, якою має бути відновлена енергосистема країни та як залучати західні інвестиції в енергетичний сектор.
Цій темі було присвячено окрему панель Київського міжнародного економічного форуму: завдяки цьому на одній сцені вдалося одночасно побачити знакових гравців державної енергетики – керівників «Нафтогазу» й «Укренерго». Тобто компаній, контроль над фінансовими потоками яких залишається в центрі уваги не тільки Банкової, а й американських союзників, чиї ресурси та інтереси безпосередньо впливають на умови завершення війни.
На це красномовно натякала участь у заході представника американського Держдепу Джеффрі Паєтта, який виступав онлайн. Проте серед його візаві на сцені не виявилось анонсованого міністра енергетики України Германа Галущенка. Ймовірно, він був ангажований справами більшого державного значення – принаймні саме так припускали гості форуму.
Також дивувала відсутність на тематичній дискусії представників ДТЕК – найбільшої приватної енергетичної корпорації України. Тому тематична панель форуму стала справжнім бенефісом української державної енергетики. Проте її топові керівники не приховують свого прагнення користуватися благами вільного ринку й залучати капітали закордонних приватних інвесторів, аби збільшити фінансові потоки в галузі, сподіваючись на зростання прибутків.
Ключові акценти представників українського держсектору стосувалися бюрократичних новацій, конкуренції за обладнання та того, як «менеджерити» розподіл коштів, готуючись до чергового опалювального сезону в умовах війни. Знайшлося місце й поясненням щодо того, як обмеження ціни на природний газ, продиктоване державою, відкрило вікно для нового прибуткового бізнесу в енергетиці. А от прозоре корпоративне управління й обмеження політичного впливу в держкомпаніях стало пріоритетом доповіді лише одного доповідача – американця Джефрі Паєтта.
Mind занотував головні меседжі учасників енергетичної панелі КМЕФ, аби зрозуміти, у якому річищі розвивається енергетична політика держави та які перепони постали на шляху цього розвитку.
Олексій Чернишов,
голова правління НАК «Нафтогаз України»:
– В Україні діє мораторій на підвищення комунальних тарифів. Це не стимулює розвиток бізнесу, на продукцію якого є регульована ціна. Відбулися певні речі, що дали поштовх газовій генерації. Але з щодо концептуальних змін чи лібералізації – на жаль, в умовах війни нічого не відбулося.
В Україні 85–90% енергетики – це державна власність, яка за будь-яких умов програватиме приватному сегменту в ефективності менеджменту. Так відбувається скрізь по світу. Тому наше завдання – поступово рухатись у двох напрямках. По-перше – дерегуляція енергетики. Максимально, де це можливо, зробити ринок. По-друге – поступова приватизація.
Україна не була Меккою для інвестицій до війни. Війна значно погіршила ситуацію. Та ми маємо залучати приватний капітал, інакше не можемо розраховувати на розвиток нафтогазової індустрії.
Тепер подивімось, що в нас відбувається. Коли газ унаслідок регуляторних обмежень коштує вдвічі дешевше за електроенергію, то стає очевидним, на користь якого ресурсу схиляється споживач. Тому попит на газ постійно зростає. Наприклад, для виробництва тепла використовується газ. За таких обставин і виробництво електроенергії з газу стає доволі цікавим бізнесом. Але все має збалансувати ринок. Пригадаймо, що ціни на електроенергію було збільшено під час війни. Це відкрило можливість поліпшити ситуацію з ремонтом генерації.
Через відсутність ринкових цін замкнутим колом стала підготовка до опалювального сезону й у тепловій енергетиці. Ми заручники ситуації. Триває нескінченний ремонт мереж. А завершиться він тоді, коли будуть ринкові тарифи на тепло, які дозволять фінансувати їх розвиток.
Головна проблема в енергетиці, як і загалом у нашій країні, полягає у неефективному використанні наявних ресурсів, а не в їх достатній чи недостатній кількості. Залишилося зробити так, щоб енергосистема сприяла економічному розвитку, а це неможливо без ринкових умов.
Олексій Брехт,
т.в.о. голови правління НЕК «Укренерго»:
– Ми не очікуємо обмеження електропостачання в разі відсутності обстрілів. Та це не виключає їх. Будьмо відвертими й чесними: локальні об'єкти були відновлені поспіхом, обмеженим ресурсом і якість відновлення далека від ідеальної.
Зроблю доволі цікавий анонс: кожна область сьогодні займається підготовкою так званих паспортів енергетичної незалежності. Як на мене, це злам свідомості. Це документ, який готується для того, щоб населення й об’єкти критичної інфраструктури в кожному регіоні були забезпечені власними джерелами живлення. Для цього документа ми підготували «ідеальний енергетичний мікс» – як має розвиватись енергетика в кожному регіоні, розуміючи його потреби та можливості. Він передбачає виробництво електроенергії на 50% за рахунок відновлюваних джерел, 20–25% – пікові гарантовані потужності й ще 10–15% – установки зберігання енергії.
Ці плани сподобалися нашим іноземним партнерам й організаціям, які готові інвестувати. На початку грудня, коли ці плани будуть фіналізовані та презентовані як внутрішньому, так і зовнішньому бізнесу, ми побачимо дійсно важливий момент енергетичної незалежності кожного району – плани, які ми будемо реалізувати цього й наступного року.
Наталя Бойко,
радниця премʼєр-міністра, членкиня наглядової ради НАК «Нафтогаз України»:
– Для нас підготовка до цієї зими була дуже складною, однак я впевнена, що ми підійшли до неї в непоганому стані. Проте є чітке розуміння того, що обладнання не вистачає. Запит України є величезним. Не завжди це питання грошей, дуже часто це питання часу.
Доступність обладнання виявилася набагато більш лімітованою, ніж нам би хотілося. Ми бачимо конкуренцію в закупках між компаніями, між приватним і державним сектором, а іноді це конкуренція серед державного сектору чи між донорами й державними компаніями.
Багато проєктів у своїх графіках з'їхали на наступний рік саме тому, що обладнання не доставляється вчасно. Тому й той гігават, про який багато говорили, обов’язково реалізується, але із запізненням.
Водночас з погляду функціонування енергосистеми, її гнучкості та ефективності гігавати бувають різними. Не кожен із них може стати корисним. Зокрема, я б не надавала перевагу будівництву сонячних електростанцій не для власних потреб, без накопичувачів. Тому що графік видачі сонця не зовсім оптимальний для профілів споживачів в Україні, він не відповідає запиту.
Нам треба рухатися в бік маневрових потужностей. Ще мені подобається тенденція на здешевлення вітру. Є великий запит із боку приватного бізнесу на проєкти ВЕС. Серед цікавих напрямів – накопичувачі енергії та невеликі маневрові потужності. Та газова генерація, яка зараз будується через нагальну потребу, є досить швидкою в монтуванні й ефективною. За звичайних умов вона працюватиме для покриття піків.
Щоб рухатися далі, маємо пропонувати адекватні ринкові умови під нові проєкти. Без приватних інвестицій я не бачу можливостей для успішного розвитку нашої енергосистеми. Розподілена генерація, яка зробить енергосистему стійкішою до воєнних ризиків, є стратегічним завданням. Аби стимулювати цей напрям, було ухвалено низку дерегуляційних рішень у частині будівництва, підключення до газових, теплових та електричних мереж, щодо контролю виконання цих рішень. Але ще дуже багато роботи попереду.
Джеффрі Паєтт,
асистент Держсекретаря з енергетичних ресурсів Сполучених Штатів Америки, експосол США в Україні (2013–2016):
Реформування корпоративного управління за принципами ОЕСР залишається пріоритетом номер один для компаній державного сектору. Це стосується і НАК «Нафтогаз України», і НАЕК «Енергоатом», і НЕК «Укренерго». З наглядовими радами, які відповідають найвищім європейським стандартам, ці компанії наближатимуть інтеграцію України з ЄС, і США прагнуть не відступати від підтримки країни на цьому шляху.
Реформи важливі також тому, що сприятимуть зростанню приватних інвестицій в енергетичний сектор, у тому числі у проєкти відбудови, портфоліо яких ми формуємо.
Я завжди акцентую, що Україна – це не благодійна скринька. Україна буде європейською енергетичною супердержавою. Тому що ви маєте атомні потужності, маєте умови для розвитку сонячної та вітрової енергетики, для виробництва біогазу.
Стійкість і гнучкість, яку демонструють українці та українські компанії в цій війні, говорять самі за себе. Тому й пріоритет Сполучених Штатів – продовжувати допомагати. І це є пріоритетом і демократів, і республіканців. Бо ми розуміємо, що стійка українська енергетика – це запорука успішної оборони країни, її довгострокової перспективи, процвітання як майбутнього члена Євросоюзу. Ми будемо над цим працювати – дивитимемося на українських партнерів, зокрема на керівників національних компаній, у контексті реформування державної системи та майбутньої архітектури європейської енергетики, яка відповідатиме найвищім стандартам ЄС.
Gas United. Авторський Telegram-канал Світлани Долінчук:
- Про реальний газовий бізнес, спираючись на здоровий глузд.
- Як торгують енергоресурсами під час війни в Україні та світі.
- Факти, тренди, коментарі.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
