«Якщо гроші не можна виводити, їх і не будуть заводити»: сім меседжів про українську ІТ-економіку від Олександра Конотопського
Чому, маючи «нафту», ми поки що залишаємося Венесуелою, а не стаємо ОАЕ
7 лютого проходив захід у рамках 3-ї річниці «Дія.City» – правового та податкового режиму для IT-бізнесу. Під час панельної дискусії «Технологічний сектор як каталізатор українського економічного дива» глава наглядової ради Ajax Systems Олександр Конотопський розповів про своє бачення економічної ситуації в Україні та пояснив, чому справжнього дива поки що не сталося. Mind занотував найцікавіші меседжі.
Олександр Конотопський
Україна – економічне диво зі знаком «мінус»
З погляду економіки, Україна – справжнє диво. Але диво зі знаком «мінус». Бо економіка України з її 30 млн людей дорівнює економіці Дубая, де мешкає лише 4 млн. Створити таке «диво» – це ще треба вміти. І ми його разом будуємо вже 30 років. Не одна людина, не дві – усі разом.
Перше, що треба зробити, – сісти та зрозуміти, що ми у глибокій д#пі.
300 000 технологічних спеціалістів – наш ресурс, але не економіка
Що таке українське IT? Це програмісти, інженери, які не змогли знайти роботу в механіці, оптиці, електроніці чи інших старих індустріях, які були втрачені ще в Радянському Союзі. У західному світі, наприклад, є Mercedes – компанія, що виробляє складну механіку. А в нас немає жодного спеціаліста із цього напряму. Багато інженерів пішли у програмування, бо для цього достатньо лише комп’ютера й інтернету – це дешево.
Так ІТ-індустрія отримала 300 000 спеціалістів. Ті, хто будує інфраструктуру, – це підприємці. А інженери – це наша «нафта». Але нафта може бути в Саудівській Аравії, а може – у Венесуелі. Як у тому анекдоті – є нюанси.
Щоб перетворити ІТ-ресурс на економіку, потрібна інфраструктура
Отже, ресурс у нас є. Але люди, на відміну від нафти, мобільні. Нафту не можна перемістити. Поля, елеватори, порти – теж. А люди переїжджають туди, де їм краще. І щоб перетворити цей ресурс на економіку, потрібна інфраструктура. Як у тій самій Саудівській Аравії. І, якщо будуть створені умови для розвитку, кількість спеціалістів зростатиме. Якщо ж ні – вони виїжджатимуть.
Треба мати мудрість і чіткий план, як це будувати. Держава вже робить деякі кроки. І «Дія.City», на мою думку, – це друга за значенням реформа після спрощеної системи для ФОПів. За весь час незалежності України.
У світі існує рейтинг Free Zone – це своєрідне змагання за найкращі умови для бізнесу. Уже багато років у ньому перемагає дубайська DMCC (Dubai Multi-Commodities Centre), яка формує 15% економіки Дубая. Це величезні гроші. «Дія.City» у багатьох аспектах побудована за моделлю DMCC. Але чому ми досі не відчуваємо прориву? Відповіді на ці запитання непрості.
Диво настане, коли люди не тільки повернуться в Україну, а перенесуть сюди свій бізнес
Важливо перестати вимірювати IT-індустрію лише розміром експорту. Експорт IT – це просто зарплатний проєкт. Досить довго українські ІТ-компанії були зарплатним проєктом для програмістів. Потім з’явився запит на корпоратизацію – так народилася «Дія.City». «Дія.City» вже є фактично окремою юрисдикцією всередині України, зі своїми правилами. І їх потрібно ще більше змінювати.
Тепер це не просто зарплатний проєкт, а бізнес-середовище. Але справжній успіх настане (і з'явиться українське диво), коли ті самі люди, яких ми намагаємося повернути, не просто приїдуть, а перенесуть сюди свій бізнес. Вони зареєструють компанії в Україні, переведуть їх із Німеччини чи інших країн, будуть отримувати тут дохід, виплачувати собі дивіденди й інвестувати. Ось це і є definition of done. Бо якщо ми щось робимо, якийсь проєкт, нам потрібно зрозуміти, де кінець цього проєкту, де definition of done.
Якщо гроші не можна виводити, їх і не будуть заводити
Критична проблема – обмеження у вільному використанні грошей. Якщо підприємцям не дають зберігати капітал у валюті або обмежують його рух, вони просто підуть туди, де таких обмежень немає.
Треба зняти будь-які бар’єри на рух капіталу. Якщо гроші не можна виводити, їх і не будуть заводити. Це проста логіка. Хочете платити зарплати в доларах? Будь ласка. У євро? Нема питань. Це ваші гроші.
Потрібен імпорт справедливості
Ключове – rule of law – створення таких умов, де бізнес і люди захищені. Це основа всього. Я називаю це імпортом справедливості. Британські суди – це еталон правосуддя. Україна має тісні зв’язки з Британією, тож чому б не запровадити подібну систему тут?
Якщо немає справедливості, ніхто не буде нічого створювати. Люди не хочуть ризикувати тим, що можуть втратити. І поки в Україні є навіть найменший ризик для їхніх активів, вони триматимуть тут якомога менше, а за кордоном – якомога більше.
Важливо розуміти: інтерес держави й підприємців не завжди збігається. Бізнес – кросдержавний. Це не Радянський Союз, де всі сиділи на місці. Зараз люди можуть просто поїхати.
Тому справедливість – це основа. Але це надскладна тема, і нехай над нею працюють юристи.
Українські індустріальні парки – кастровані
Якщо говорити про «Дія.City Industrial», то це має стати об’єднанням індустріальних парків, як у Туреччині, В’єтнамі чи ОАЕ. Це може бути дуже потужний проєкт, але поки що українські індустріальні парки – кастровані. Навіщо німецьким чи американським компаніям відкривати заводи в Україні, якщо в Туреччині чи В’єтнамі умови кращі?
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: editor@mind.ua.
