Переділ впливу і території. Які новації очікують ринок електроенергії в Європі
Як вони позначяться на цінах, чому незадоволена Німеччина і чому це важливо для України
Ринок електроенергії – це складне поєднання інженерії та економіки. Щоб зробити його більш ефективним, забезпечивши одночасно надійність постачання і низькі витрати для споживачів, галузеві організації вдаються до адаптації моделей формування оптової ціни з урахуванням змін в ринковому попиті і пропозиції.
Європейські оператори систем передачі електроенергії, об’єднані в ENTSO-E, нещодавно запропонували альтернативний розподіл ринку ЄС на торговельні зони (bidding zones), щоб максимізувати економічну ефективність і надійність енергопостачання для споживачів.
Mind розбирався в економічних і політичних наслідках від цих новацій, а також в перспективах зонування українського енергетичного ринку, який все більше інтегрується з ЄС.
Енергетичні баланси
Останні реформаторські ініціативи ENTSO-E торкнулися, передусім, найбільшого ринку електроенергії ЄС, який об’єднує територію Німеччини та Люксембургу.
Моделювання ENTSO-E показало, що зміни в конфігурації цієї торговельної зони (тобто території, у межах якої електроенергія може купуватись і продаватись без урахування фізичних обмежень електромережі), мають принести найбільший позитивний вплив на економіку бізнесу.
В асоціації підрахували, що переділ Німеччина-Люксембург на дві, три, чотири або п’ять окремих зон спроможний забезпечити щорічну економію (економічну ефективність) від 251 до 339 млн EUR порівняно з чинним статусом-кво.
Економічна ефективність у даному контексті – це різниця між зміною ринкових цін та додаткових витрат на балансування порівняно з поточним станом.
Витрати на балансування мережі в Німеччині у 2023 році досягли 3,2 млрд EUR. ENTSO-E вказує, що поділ на зони може скоротити ці витрати на 50%. Запропонована модель також зменшить перевантаження мережі, створить умови для підключення більшої кількості ВДЕ та скорочення витрат на примусове обмеження в роботі зеленої генерації.
Втім, автори дослідження також звернули увагу, що їх розрахунки базуються на методології енергетичного регулятора ЄС (ACER), а більш точні дані мають враховувати додаткові чинники, як от можливий вплив ринкового зонування на ціну електроенергії для різних груп споживачів, доступ промислових споживачів до відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) в нових зонах і прибутковість ВДЕ-проєктів.
Наступні кроки
Висновки ENTSO-E носять рекомендаційний характер і мають допомогти країнам – членам ЄС прийняти остаточні рішення про доцільність зміни чинного зонування ринку електроенергії, та оприлюднити їх протягом шести місяців. Країни, що відкинуть рекомендації, мають представити альтернативні пропозиції для зменшення перевантаження європейської мережі. Це вимагають правила функціонування ринку електроенергії ЄС. Про своє рішення вони мають повідомити Єврокомісію та Acer.
Швеція, Бельгія та Чехія вже заявили, що переділ зон допоможе знизити ціни для їх внутрішніх споживачів завдяки більш широким можливостям постачати електроенергію до регіонів із найвищими цінами.
Німеччина виступила проти бідь-яких змін, які приведуть до появи кількох ринкових зон на її географічній території. Головний аргумент – нова модель зменшить ліквідність ринку та необґрунтовано підвищить ціни на електроенергію для німецької промисловості.
Крім того, зміни в зонуванні можуть затягнутися на кілька років, перехідний період і спричинена ним невизначеність додатково тиснутиме на економіку Німеччини, послаблену російською агресією.
Тім Маєрйюргенс, операційний директор компанії Tennet Germany (національний мережевий оператор), зауважив, що висновки і рекомендації ENTSO-E ґрунтуються на застарілих або неповних даних, тому «користь від них є обмеженою».
Та водночас він визнав, що звіт галузевої асоціації є сигналом для Німеччини про нагальну потребу пришвидшити розбудову електромереж, щоб уникнути надмірного навантаження, а також нарощувати потужності систем накопичення енергії та резервної генерації.
На думку Бернда Вебера з аналітичного центру Epico, звіт ENTSO-E має стати поштовхом до дискусій про «давно назрілу» структурну реформу німецького ринку електроенергії і «активного діалогу з сусідніми країнами» про сталість енергопостачання.
Проблеми у німецькій мережі спричинені недостатньою пропускною здатністю внутрішньої інфраструктури для передачі електроенергії з півночі (де її багато виробляють) до півдня (де зосереджений попит). Це створює вузькі місця, через які електроенергія перенаправляється до сусідніх зон, викликаючи перевантаження їхніх мереж і зменшуючи доступну транскордонну пропускну здатність для торгівлі.
Зонування німецького ринку стане стимулом для постачання дешевшої енергії з півночі споживачам на півдні країни, а також для інвестицій у нове виробництво.
Клаус Мюллер, керівник німецького регулятора BNetzA, зазначає, що висока ліквідність зони Німеччина–Люксембург є «великим активом», і він не підтримує її поділ на менші зони.
Якщо Берлін відмовиться реформувати ринок, а інші країни ЄС наполягатимуть на поділі, ініціативу може взяти на себе Єврокомісія (ЄК). Це ризикує стати приводом для конфлікту уряду новообраного канцлера ФРН Фрідріха Мерца з його колишньою колегою по партії Християнсько-демократичний союз, а нині – президенткою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн. За словами одного з посадовців ЄС, Брюссель схиляється до змін у форматі торгових зон на ринку електроенергії. Експерти очікують, що Німеччина обере альтернативний план – розширення північ-південних мережевих зв’язків, що може зайняти кілька років для розробки й впровадження.
Аналітичний центр Agora Energiewende (Берлін) вважає, що з поширенням електромобілів, теплових насосів, водневих електролізерів і накопичувачів енергії, зональне ціноутворення стане ключовим для оптимального управління попитом і уникнення перевантаження мережі.
Українські обмеження
Питання про доцільність зонального ціноутворення стає все більш актуальним і для ринку електроенергії в Україні, де посилюється географічний дисбаланс в генерації та споживанні.
Внаслідок пошкодження інфраструктури після російських атак все частіше виникають проблеми із передачею електроенергії з одного регіону до іншого. В пікові години це призводить до вимушених обмежень і відключень електроенергії. Обмеження в мережах також негативно впливають на мотивацію інвесторів будувати нові вітропарки та сонячні електростанції в регіонах, де для цього існують сприятливі географічні умови, проте є низький споживчий попит (південь і схід).
Опитані Mind експерти вважають, що зональне ціноутворення може підвищити ефективність внутрішнього ринку електроенергії в Україні, а також забезпечити будівництво нових потужностей. Але публічне обговорення і впровадження нових правил може стати реальною опцією лише після завершення війни в країні і стабілізації енергосистеми.
Оптова ціна на електроенергію – це вартість, яку постачальники сплачують на ринку при закупівлі електроенергії для своїх клієнтів – кінцевих споживачів. За даними держрегулятора НКРЕКП, оптова ціна в Україні становить понад 50% від загальної вартості електроенергії, яку платить комерційний споживач. Решта – це операційні витрати (тариф на передачу, тариф на розподіл, тариф постачальника універсальних послуг, ПДВ).
Хоч оптова ціна і є основною складовою тарифу, фактична ціна для побутових споживачів значно нижча за ринкову через державне регулювання та субсидії.
Моделі формування оптової ціни у світі:
1. Національне ціноутворення (National pricing)
Україна користується саме цією моделлю. Уся країна – єдина цінова зона, де покупці й продавці укладають угоди за вільно погодженими цінами. Однак модель не враховує обмеження мережі – ситуації, коли електроенергія не може вільно рухатися від генерації до споживання. Можливі наслідки – неефективність ринку, коли ціна не відображає реальних витрат на доставку енергії в різні регіони.
Також застосовується у Великій Британії, Франції, Німеччині, Польщі та Греції.
2. Зональне ціноутворення (Zonal pricing)
Передбачає поділ країни на кілька зон із окремими цінами на електроенергію. Ціни в зонах можуть відрізнятись у кожен торговий період, залежно від навантаження мережі та передавальної спроможності між зонами.
Таку модель використовують Австралія, Італія, Швеція, Норвегія та Данія.
3. Вузлове ціноутворення (Nodal pricing або Locational Marginal Pricing)
Найдеталізованіша модель. Країна поділена на сотні чи навіть тисячі вузлів із унікальною ціною на кожному з них. Ціна кожного вузла відображає вартість доставки додаткової одиниці електроенергії саме в цю точку. Наприклад, лише в американському штаті Каліфорнія є понад 10 000 таких вузлів.
Цю модель використовують Нова Зеландія, Сінгапур і деякі регіони США.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
