Гра в рулетку. Газові трейдери готуються збільшити імпорт в Україну
Що може їм завадити покрити дефіцит газу для комерційних споживачів
Український газовий ринок цього року вперше від початку повномасштабної війни став дефіцитним за загальними обсягами доступного ресурсу. Ситуація виникла через численні російські атаки на потужності газовидобувних компаній, що змусило їх скоротити виробництво, а також через зростання внутрішнього попиту на газ в сегменті генерації електроенергії.
В огляді Mind – про те, які є проблеми на ринку, що посилюють ризики нестачі газу для комерційних споживачів.
Надія трейдерів
За різними оцінками, протягом 2025 року потреба в імпорті може досягти щонайменше 4–5 млрд куб м, а за певних умов – 8 млрд куб. м газу.
Одним із наслідків зазначеного дефіциту вже стало зростання внутрішніх цін для комерційних споживачів, які не регулюються державою. У травні вони різко перевищили 23 тис. грн, а до цього трималися в межах 19,4 тис. грн. За останніми даними, різниця у вартості газу в Україні та ЄС наразі становить близько 5%, тоді як взимку вона сягала 30%. А в окремі дні травня ціни українського ринку вже навіть переганяли котирування європейського (див. графік нижче).
Джерело: ExPro
Газові трейдери, які працюють у комерційному сегменті, очікують, що ціновий спред на українському ринку й надалі скорочуватиметься. Це дозволить їм повернутися в активний бізнес – вперше з лютого 2022 року, коли уряд із безпекових міркувань заборонив експорт газу, видобутого в Україні, а державний холдинг «Нафтогаз» посилив вплив на внутрішньому ринку.
Обмеження з боку держави тоді убезпечили споживачів від дефіциту й вибухового зростання цін, проте фактично змусили більшість трейдерів перейти у «сплячий режим», оскільки ринок став закриватися переважно завдяки внутрішньому видобутку. Тепер ринкова динаміка спонукає їх повернутись у гру, оскільки українські промислові підприємства знов цікавляться імпортом газу з Європи.
Проте на ринку залишаються певні проблеми, які загрожують дефіцитом газу для комерційних споживачів.
Тарифний тиск
Минулого тижня держкомпанія «Оператор газотранспортної системи України» (ОГТСУ) повідомила довгоочікувану новину про відкриття з 1 червня Трансбалканського коридору для постачання газу з грецького LNG-терміналу «Ревітуса» в Україну.
Але цей маршрут, який передбачає транзит Болгарією, Румунією та Молдовою, несподіваноне мав попиту в постачальників на місячному аукціоні навіть попри те, що транспортний тариф за новим напрямком вдалося узгодити на рівні €7,8/MWh (з урахуванням вартості регазифікації LNG), що на 20% менше від звичайного тарифу €9,77/MWh.
Трансбалканський маршрут постачання газу від LNG-терміналу в Греції до України
Джерело: Оператор ГТС України
Серед причин невдачі експерти називають не тільки короткі терміни підготовки до торгів, а й певні неузгоджені адміністративні питання, через які Трансбалканський коридор залишається недостатньо конкурентоспроможним для диверсифікації маршрутів газового імпорту в Україну.
«Якби тариф зробили десь €5/MWh, то шансів було б більше. Тут головне – економіка для трейдерів», – сказав у коментарі Mind Сергій Макогон, ексочільник ОГТСУ.
«Ми продовжимо нашу спільну роботу із сусідніми операторами ГТС та іншими зацікавленими сторонами для розширення можливостей транспортування газу до України», – запевняє в. о. генерального директора ОГТСУ Владислав Медведєв.
Політичні ускладнення
Наразі невідомо, коли відбудеться наступний аукціон із бронювання потужностей Трансбалканського коридору. Проте дефіцит газу на українському ринку, передусім у його комерційному сегменті, продовжує зростати. На це вказують численні ринкові аналітики.
«Очікуване річне споживання газу – 21,5 млрд куб. м. Тоді як видобуток – лише 17–17,5 млрд куб м. Атаки на газові об'єкти призвели до втрат від 25% до 40% видобутку. Це суттєво знижує здатність країни забезпечувати себе газом за рахунок внутрішніх джерел і збільшує залежність від імпорту... Комерційний портфель у дефіциті на 40%» – такі дані оприлюднив Володимир Лисенко, комерційний директор ТОВ «Тепла енергетична компанія», під час дискусії Energy Club.
Міністерство енергетики України, яке відповідає за державну політику в галузі, воліє не розкривати прогнозні розрахунки газового балансу на 2025 рік, посилаючись на безпекові обмеження воєнного часу.
Міністерство енергетики України, яке відповідає за державну політику в галузі, воліє не розкривати прогнозні розрахунки газового балансу на 2025 рік, посилаючись на безпекові обмеження воєнного часу.
«Ми ризикуємо опинитися в патовій ситуації. На прикладі з дефіцитом електричної енергії вже всі бачили, що в першу чергу під обмеження підпадає саме бізнес», – попереджає Володимир Лисенко.
У 2025 році не тільки Україна завершила опалювальний сезон із мінімальними запасами газу в підземних сховищах, а й ПСГ у країнах ЄС були заповнені на 20% менше, ніж минулого року. Водночас Єврокомісія зобов’язала до початку наступної зими збільшити цей показник до 80%. Тому українські компанії змушені тепер у значно складніших умовах конкурувати за дефіцитний імпортний ресурс із європейськими покупцями.
«Наші сусіди з Румунії та Молдови так само хочуть формувати собі резерви на зиму, використовуючи ті самі потужності Трансбалканського коридору, які хочемо використовувати ми. Тому наші кінцеві комерційні споживачі конкуруватимуть і за транспортні потужності, і за європейський ресурс не тільки з «Нафтогазом», а й з іншими країнами ЄС», – зазначив президент асоціації «Газові трейдери України» Андрій Мизовець.
Він також звернув увагу на політичні чинники, які здатні впливати на ситуацію на газовому ринку більше, ніж економічна доцільність. «Я маю на увазі Словаччину, Угорщину… Польщу. Ми маємо бути впевнені, що наші сусіди забезпечать нам повноцінний транзит газу з європейського напрямку, що безперервний імпорт працюватиме на повну потужність», – сказав експерт.
Проте, за словами Олексія Ластовця, керівника відділу торгівлі в Україні компанії «Акспо Україна», наразі немає жодних гарантій стабільності. «У нас є проблеми із сусідніми країнами. Ми не можемо бути впевнені, що там не станеться позапланового ремонту на газопроводі, що якийсь інтерконектор не зупиниться на місяць чи два, що туди не прилетить щось випадково. Це все політичні чинники, із сусідами у нас різні, ускладнені, стосунки», – сказав він.
Ризиковані звички
Окрім зовнішніх чинників, у трейдерському ком’юніті говорять про адміністративні перешкоди для імпорту газу, які існують всередині України. Окремі учасники вказують на певні обмеження валютного регулювання, які ускладнюють розрахунки за імпортними контрактами та розмитнення товару.
Володимир Лисенко також звернув увагу на відсутність практики укладання довгострокових газових контрактів комерційними споживачами в Україні. На його думку, такий підхід допоміг би уникнути дефіциту, особливо в періоди значного попиту.
«Ми взагалі працюємо у споті. Тобто кожен день – різна ціна. Кожен місяць споживач змінює постачальника, перестрибуючи з одного на іншого. А ми воліли б працювати в більш організованому ринку, за прикладом Євросоюзу, де значну роль відіграють довгострокові угоди», – сказав він.
Проте українські споживачі не готові до такого переходу, оскільки ставлять за мету економію витрат, а не стабільне газопостачання. У цьому впевнений Кирило Бражко, керівник аналітичного департаменту компанії «Д. Трейдінг».
«Всі комерційні споживачі бояться переплатити зайвого за довгостроковим контрактом. Тому щомісяця «грають у рулетку», замість того щоб імпортер заздалегідь формував портфель із потрібним обсягом ресурсу», – зазначає експерт. За його словами, при такому дефіцитному газовому ринку, який наразі склався в Україні, закупівлі газу для бізнесу є «справжнім викликом».
Співрозмовник Mind Віктор Відзіговський, який має значний досвід роботи в енергетиці, зокрема в компаніях «Київенерго» та швейцарській АBB, висловив думку, що в умовах війни, у яких працює українська економіка, було б доцільно взагалі покласти формування загального резерву енергоносіїв у країні на одну організацію – Державний резерв України.
«У нас війна. Потрібно було вводити із самого початку військовий стан в енергетиці, тимчасово зупинити дію ринку в газі та електроенергетиці. І тоді було б визначено зрозумілий державний орган, який відповідає за запаси та врегулювання всіх ризиків, діє стратегічно і створює необхідні запаси», – зазначив він.
З іншого боку, за словами Віктора Відзіховського, можливий і суто комерційний підхід. «У нас є сховища газу, де можна зберігати і український, і європейський газ, отримувати із цього певні вигоди. Але видобувним компаніям заборонено експорт, який дає можливість заробляти на арбітражі. Виходить, що в країні вже багато ринкових речей заборонено, але не доведено справу до кінця. Тому й бізнес стикається постійно з протиріччями, що ускладнюють ситуацію», – підсумував співрозмовник Mind.
Щоб вийти з такого клінчу, окремі трейдери пропонують відмовитися від експортних обмежень для газу українського видобутку.
Як аргумент вони згадують дефіцит на ринку автомобільного пального 2022 року, що виник у відповідь на впровадження державного регулювання цін. Лише коли всі адміністративні обмеження були зняті, імпортери змогли завезти в Україну достатні обсяги пального, а ціни на АЗС були врівноважені попитом і пропозицією.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
