Від ветеранів до експорту безпеки: чи потрібні Україні легалізовані приватні воєнно-охоронні компанії

«Жодних приватних формувань в українській армії немає фактично та згідно з нашим законодавством. Хоча після ультиматумів буду думати про це» – так на початку червня президент України Володимир Зеленський потролив «меморандум» рф із вимогою «розпустити українські націоналістичні формування та ПВК».

За (не)випадковим збігом обставин на початку травня в парламенті був зареєстрований законопроєкт №13257, у якому пропонується легалізувати діяльність приватних воєнно-охоронних компаній (ПВОК).

Нещодавно документ розглянули на засіданні Комітету ВР з питань цифрової трансформації. Який попередній «вердикт» винесли народні депутати? Які послуги автори документа пропонують дозволити надавати ПВОК? Та до чого тут унікальний бойовий досвід ветеранів, створення нових робочих місць і посилення позицій України у світі. На ці та інші запитання шукав відповіді Mind.

Що таке ПВОК і чому вони можуть стати потрібними Україні

Приватні воєнно-охоронні компанії – комерційні підприємства, які надають послуги у сфері безпеки та оборони: від охорони об’єктів і логістики до консультування, тренувань й участі в миротворчих операціях. У світі компанії Blackwater (нині Academi) чи DynCorp давно стали частиною системи безпеки, працюючи під державним контролем у країнах НАТО, зокрема США, Великій Британії та Франції. 

Нині автори нового документа (група народних депутатів) апелюють до розв’язання двох важливих проблем.

Перша проблема: Україна стоїть перед викликом інтеграції сотень тисяч ветеранів

За даними співавтора законопроєкту №13257, заступника голови Комітету ВРУ з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Тараса Тарасенка, в Україні офіційно зареєстровано 1,2 млн ветеранів, після завершення війни їхня кількість може сягнути 5–6 млн (разом із членами родин).

«Кожен із цих воїнів набув досвіду, який не купиш за гроші: ведення бою, тактика, управління підрозділами, знання сучасної техніки. Проте в мирному житті цей потенціал може залишитися невикористаним або навіть обернутися проблемами. Уже зараз демобілізовані постають перед труднощами працевлаштування за фахом – не кожен роботодавець готовий адаптувати під себе колишнього військового командира. Виникає ризик розчарування, соціальної напруженості чи навіть відпливу кадрів за кордон» – так пояснював ключову загрозу Тарас Тарасенко після реєстрації законопроєкту.

Другий виклик, точніше, можливість – економічні дивіденди

«На світовому ринку приватних військово-охоронних послуг обертаються мільярди доларів, українські компанії цілком можуть претендувати на свою нішу. Наші фахівці мають унікальний досвід протистояння російській агресії, якого шукають країни, що хочуть підвищити свою обороноздатність. Уявімо собі: українська компанія укладає контракт на підготовку армійських інструкторів у країні-партнері по НАТО, або забезпечує охорону морських суден від піратів, або консультує уряди інших держав із питань кібербезпеки. Все це – реальні приклади «експорту безпеки», який може приносити прибуток Україні та підвищувати її міжнародний авторитет», – вважає Тарас Тарасенко.

Які послуги зможуть надавати ПВОК

Законопроєкт називається «Про міжнародну діяльність юридичних осіб приватного права у військовій та безпековій сферах». У ньому 65 сторінок, на яких прописані всі нюансі діяльності таких компаній.

Всього в законопроєкті для ПВОК перелічена 21 послуга. 13 із них депутати пропонують дозволити надавати на території України, а саме:

   1) розмінування територій, створення та утримання мінно-вибухових загороджень;

   2) будівництво, ремонт та влаштування військових оборонних об’єктів, здійснення інженерно-технічних робіт і заходів із маскування та захисту об’єктів;

   3) охорона військових об’єктів і виконавців державного контракту з оборонних закупівель;

   4) участь у тактико-стратегічному плануванні, зборі й аналізі інформації;

   5) підготовка та навчання військовослужбовців за замовленням відповідної держави, організація та проведення військових навчань;

   6) надання на замовлення збройним силам, силовим чи правоохоронним органам відповідної держави кадрової, фінансової, логістичної, інформаційно-аналітичної підтримки;

   7) медіація щодо врегулювання військових та/або збройних конфліктів;

   8) надання послуг спеціального консалтингу у військовій і безпековій сферах;

   9) здійснення міжнародної передачі товарів військового призначення та подвійного використання;

   10) надання іншим суб’єктам допомоги в експорті-імпорті товарів військового призначення та подвійного використання;

   11) надання парамедичних, санітарних послуг, а також послуг із евакуації, зокрема цивільному населенню, у зонах конфліктів, гарячих точках, за форс-мажорних обставин (пожежі, землетруси, буревії тощо);

   12) навчання та тренування цивільного населення щодо дій у надзвичайних ситуаціях;

   13) посередницька діяльність щодо надання послуг, передбачених попередніми пунктами.

За кордоном, окрім цих послуг, ПВОК додатково пропонується дозволити ще 8:

   1) надання в оренду власних бойових комплексів, техніки, устаткування, обладнання та іншого майна;

   2) охорона установ, що виконують покарання, об’єктів державної власності, критичної інфраструктури, зв’язку, мостів, аеропортів, а також охорона іншого майна, що є державною, комунальною або приватною власністю;

   3) охорона та супроводження транспорту;

   4) охорона гуманітарних та інших, зокрема міжнародних, місій;

   5) охорона фізичних осіб – як громадян України, так і іноземців та осіб без громадянства;

   6) участь у миротворчих місіях під егідою ООН та інших міжнародних інституцій;

   7) участь у боротьбі з піратством – супровід і захист суден, ведення переговорів із піратами та визволення заручників;

  8) інші послуги, які не суперечать цьому закону, іншому законодавству України та нормам міжнародного гуманітарного права.

Як просувається законопроєкт

За два місяці після реєстрації документа є висновок лише одного профільного комітету ВР. Депутати Комітету з питань цифрової трансформації зазначили, що проєкт сприятиме інтеграції України у світову систему безпеки, але він потребує врахування зауважень і пропозицій.

Ці зауваження надало Мінцифри. Всі вони – незначні юридичні правки та стосуються норм щодо створення, ведення й контролю реєстру ПВОК.

Чи є шанси прийняття законопроєкту, наразі важко прогнозувати. З одного боку, проблема інтеграції ветеранів дійсно дуже актуальна, і її розв’язання має хвилювати не лише депутатів Комітету з питань соціальної політики. З іншого – провальний досвід попереднього законопроєкту натякає на те, що навіть лобі Міноборони не завжди допомагає. Втім цілком імовірно, що свою роль зіграє «ультиматум» із рф.