Терор як ознака слабкості
Останній обмін стратегічними ударами між Україною та росією вкотре підкреслив суттєву різницю в методах країн
Ще один акт терору проти українського цивільного населення з боку росії: удари по житловій забудові, в результаті яких загинули щонайменше 25 осіб, включаючи 4 дітей, а понад 50 людей отримали поранення. Поки Київ в жалобі за загиблими, звичайні росіяни, навпаки, досить активно записують відео палаючих нафтопереробних заводів, відкрито висловлюючи захоплення від чергового успішного українського удару по нафтовій інфраструктурі росії.
Поки звичайні росіяни почуваються в безпеці, знаючи, що українські безпілотники використовуються лише проти військових цілей, мирні українці змушені переживати одну жахливу ніч за іншою. Щоночі, лягаючи спати, українці грають в «російську рулетку», не знаючи, чи прокинуться вони наступного ранку живими, чи їх тіла зранку знайдуть під завалами в результаті чергового російського удару ракетами та дронами.
З самого початку повномасштабного вторгнення росіяни мали значну перевагу над Україною з точки зору стратегічних спроможностей: балістичні, гіперзвукові та крилаті ракети, до яких додалися також тисячі безпілотників типу Shahed. Незважаючи на все це, їм не вдалося досягти жодного стратегічного військового успіху за три роки, через що вони вдаються до відкритого терору як до свого основного інструменту, що є характерним для росіян підходом ще з 2014 року.
Але як не парадоксально, саме ця ставка на терор і є причиною того, що росіяни не змогли досягти жодних своїх стратегічних цілей. А також те, чому росія за весь цей час все ще залишається вразливою перед українськими deep strike операціями. Історія вже колись навчила схожому уроку інший нелюдський режим.
Під час «битви за Британію» – однієї з найважливіших битв Другої світової війни – нацистська Німеччина намагалася змусити Велику Британію капітулювати. Щоб досягти цього, нацисти планували спочатку завоювати перевагу в повітрі, після чого знищити британський флот і розпочати наземне вторгнення на Британські острови. В якості першого етапу цього плану нацисти розпочали масштабну повітряну кампанію, спрямовану на знищення британських аеродромів і важкої промисловості.
Проте, недооцінивши можливості британських повітряних сил, німці не змогли досягти своєї початкової цілі – швидкого придушення британського спротиву в повітрі. Через що вище керівництво нацистської Німеччини прийняло рішення зосередитися на масованих бомбардуваннях британських міст, насамперед Лондона. Багато істориків стверджують, що саме це рішення стало ключовою помилкою німців, яка дала виснаженим британським повітряним силам можливість тимчасово перепочити, наростити сили та продовжити запеклий спротив. Як результат, це призвело до першої великої військової поразки нацистської Німеччини та мало значні глобальні наслідки для подальшого перебігу всієї війни.
Сьогодні росія повторює ту саму помилку, яку зробили нацисти 85 років тому. Після майже трьох років постійних хаотичних обстрілів, Україна не тільки вижила, але й розвинула власні стратегічні можливості для глибинних ударів у відповідь. А вже в найближчому майбутньому Україна взагалі прагне перевершити Росію за рівнем інтенсивності застосування далекобійних дронів та ракет для глибинних уражень. Відсутність, тим часом, якісного системного підходу у росіян призводить до того, що дуже часто результатами масштабних й комплексних ракетно-дронових атак, на які витрачаються сотні мільйонів доларів, є ураження чергового дитячого садочку, школи чи житлового будинку.
Саме тому Україна має, зціпивши зуби, встояти та продовжувати глибинні удари по найуразливішим галузям оборонної промисловості країни-агресора, поки економічні та енергетичні кризи на росії тільки продовжуватимуть поглиблюватися. Навіть якщо зараз здається, що можливості росії вести війну є безмежними.
Матеріал рубрики «Точка зору» є відображенням особистої думки автора й може не збігатися з точкою зору редакції Mind. Він не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Ініціатива публікації, як правило, надходить з боку автора.
Редакція не несе відповідальності за достовірність і тлумачення наведеної інформації та виконує винятково роль носія. Матеріали в рубриці «Точка зору» можуть бути опубліковані як на комерційній, так і на безоплатній основі.
Основна вимога – суспільна значущість теми та відкрита публічна позиція автора.
