140 млрд євро на порятунок держбюджету: які є перешкоди для отримання Україною репараційного кредиту за рахунок російських активів

Україні на 2026 рік необхідно близько $45 млрд зовнішньої підтримки, щоб перекрити дефіцит держбюджету. Втім, де взяти з них близько 40%, або майже $18 млрд, поки що невідомо.

Українська влада розраховує розв’язати бюджетні проблеми за рахунок репараційного кредиту (reparation loan). Це новий вид фінансування, який передбачає вилучення російських активів на суму 140 млрд євро (понад $160 млрд) та передачу їх Україні.

З ініціативою надати таку позику виступила Єврокомісія, оскільки саме на території ЄС зберігається більша частина заморожених активів. Її підтримали Велика Британія та Канада. Але згоди серед членів ЄС наразі немає. З обережністю до цієї ідеї поставилися США та Японія.

Основні контраргументи проти – відсутність чіткого юридичного фундаменту, який дозволить легітимізувати конфіскацію російських суверенних активів на користь України, загроза зустрічних судових позовів із боку рф, а також ризики підриву довіри до європейської фінансової системи.

Mind розбирався, чому виділення репараційного кредиту все ще під питанням.

Від кого та в якому обсязі отримує кошти Україна

У 2025 році основним джерелом іноземного фінансування є механізм ERA. Це кредити, які надають країни – члени G7, а їхнє погашення та обслуговування покривається з доходів від управління замороженими російськими активами.

Обсяги зовнішнього фінансування державного бюджету України станом на 28 жовтня 2025 року

Загальна сума, яка запланована в рамках ERA, становить $50 млрд. З неї Україна вже отримала понад $29 млрд, зокрема $28,2 млрд – за 10 місяців 2025 року.

Друга за обсягом наданих коштів програма – Ukraine Facility від Євросоюзу. З початку 2025 року за цією програмою ЄС виділив Україні $7,3 млрд, з яких $6,9 млрд – кредити, а $0,4 млрд – гранти.

Також великими донорами є Міжнародний валютний фонд (МВФ) і Світовий банк (СБ). Ці два фінансові інститути надали у 2025 році кредитні кошти на $0,9 млрд і $0,4 млрд відповідно.

За даними Міністерства фінансів, всього за січень – жовтень 2025 року Україна отримала міжнародне фінансування на суму $37,1 млрд. Як підрахував Mind, з урахуванням змін до держбюджету (збільшення витрат на 317 млрд грн – до 4,65 трлн грн), потреба в зовнішній підтримці на 2025 рік досягне $46,3 млрд. За оцінками НБУ, за весь 2025 рік фінансування становитиме $51,5 млрд, що має повністю закрити нестачу грошей.

Що таке репараційний кредит

Вперше про репараційний кредит українські депутати заговорили наприкінці вересня, коли Кабінет Міністрів вніс до парламенту проєкт державного бюджету на 2026 рік із дефіцитом у розмірі понад 2 трлн грн. Виникло логічне запитання: де взяти гроші?

Як заявила голова бюджетного комітету ВР, народна депутатка Роксолана Підласа, одним із варіантів може стати механізм так званого репараційного кредиту, згідно з яким російські заморожені активи фактично можуть бути передані в користування Україні.

Після повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року активи Центробанку рф у багатьох країнах були заморожені (знерухомлені). За оцінками Інституту Брукінгса (The Brookings Institution, США), загальний обсяг іммобілізованих російських активів у всьому світі сягає приблизно $330 млрд.

Більшість цих активів у сумі $250 млрд сконцентровано на території ЄС. Згідно з даними Reuters, близько 194 млрд євро ($230 млрд), які вже конвертовані в готівку, перебувають на балансі одного з центральних депозитаріїв цінних паперів Euroclear, він розташований у Брюсселі (Бельгія). Хоча Euronews наводить дещо інші цифрита вказує, що в Euroclear зберігається близько 176 млрд євро ($203 млрд), а ще 10 млрд євро ($11 – 12 млрд) надійде до кінця 2025 року.

Cкільки російських активів іммобілізовано в різних країнах

Країна/юрисдикція	Сума активів, млрд $
Бельгія	200
Велика Британія	38
Японія	36
Франція	26
Швейцарія	9
Люксембург	7
США	5
Німеччина	4,5

Джерела: The Brookings Institution, Reuters, Euronews

Згідно з попереднім планом Єврокомісії, Euroclear обміняє (інвестує) російські активи на спеціальні облігації з нульовим купоном (безвідсоткові папери), за якими виступатимуть гарантами країни Євросоюзу та, можливо, держави G7, які не входять до складу ЄС.

Єврокомісія виділить Україні траншами кредит на загальну суму близько 140 млрд євро. Ще близько 45 млрд євро буде направлено на погашення позики ERA, яку вже отримує Україна.

Повернення заборгованості розпочнеться лише тоді, коли бойові дії будуть припинені, а російська сторона почне виплачувати репарації Україні. У рахунок погашення кредиту Україна направить отримані від рф компенсації до Єврокомісії, яка перерахує їх до Euroclear, після чого депозитарій поверне заморожені активи рф.

Які позиції країн-партнерів щодо видачі репараційного кредиту

Пропозицію надати Україні репараційний кредит озвучила голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн. Але для того щоб цей механізм був реалізований на практиці, необхідна одностайна підтримка з боку країн – членів ЄС. Саме це питання лідери держав Євросоюзу обговорювали на саміті 23 жовтня, але консенсусу вони так і не дійшли.

Як повідомило агентство Bloomberg, найбільший опір чинить Бельгія, де, нагадаємо, і зберігається основна маса заморожених російських ресурсів.

Прем'єр-міністр Бельгії Барт де Вевер стурбований тим, що репараційний кредит буде заснований виключно на тих грошах, які зберегаються в Euroclear. На його думку, це покладе на Бельгію всі можливі наслідки вилучення активів.

Тому Де Вевер наполягає, що перед тим, як вживати рішучих заходів, необхідно забезпечити юридичну чистоту з урахуванням норм міжнародного права, розподілити ризики між іншими членами ЄС та захистити євро.

Особливо переймається наслідками для європейської валюти голова Європейського центробанку Крістін Лагард. Вона висловила побоювання, що юридично спірне рішення щодо експропріації російських активів може підірвати довіру інвесторів до євро та негативно вплинути на фінансову стабільність усієї Єврозони.

До речі, Де Вевер заявив, що він усе одно не розраховує на повну підтримку з боку всіх членів Євросоюзу, згадавши лише 25 країн із 27. Мабуть, це натяк на Угорщину та Словаччину, які виступають із проросійськими заявами та критикують політику блоку щодо російсько-української війни.

Президент Франції Емманюель Макрон в інтерв'ю CBSNews заявив, що міжнародне право чітко забороняє конфіскацію і він зважиться на такий крок лише у тому разі, якщо Україна та москва досягнуть мирної угоди, але російська сторона її порушить.

Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц вважає, що потрібно знайти таку правову конструкцію, яка дозволить утриматися від прямої конфіскації. За його словами, альтернативою може бути видача безвідсоткового кредиту на суму 140 млрд євро, забезпеченого російськими активами, умовою повернення якого стане виплата репарацій Україні.

Важлива позиція й інших країн, які не є членами ЄС, але при цьому входять до складу G7 і беруть активну участь у фінансуванні України.

За даними Bloomberg, Велика Британія та Канада готові приєднатися до репараційної позики Україні. Зокрема прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер заявив про готовність координувати свої дії з Євросоюзом на шляху «до спільного використання заблокованих російських суверенних активів».

А ось США, нехай поки що і без офіційних заяв, але утримуються від участі в цій ініціативі. Схожа позиція й у Японії.

У результаті рішення щодо репараційного кредиту було відкладено ближче до кінця 2025 року. Рада Європи опублікувала заяву, в якій зобов'язала Єврокомісію розробити всі можливі варіанти фінансової підтримки України та подати їх до наступного саміту, який орієнтовно відбудеться у грудні.

Які є юридичні підстави для конфіскації російських активів

Представники Єврокомісії запевняють, що запропонований механізм не є конфіскацією активів, оскільки кошти, які зберігаються в Euroclear, будуть інвестовані в облігації ЄС. І формально Євросоюз завдяки своїм борговим зобов'язанням профінансує Україну. При цьому у рф, як і раніше, залишиться право вимоги до Euroclear.

Але росія вже пригрозила європейським країнам, що «причетні (до видачі репараційного кредиту, – Mind) так чи інакше будуть піддані судовому переслідуванню».

Як зазначають юристи, з правового погляду конфіскація заморожених активів на користь третіх країн може ґрунтуватися на доктрині колективних державних контрзаходів.

«Вона передбачена статтями 49–54 Проєкту статей про відповідальність держав за міжнародно протиправні діяння, ухвалені резолюцією Генасамблеї ООН 56/83. Ця доктрина дозволяє державам тимчасово вдаватися до заходів, які зазвичай були б незаконними, проти порушника фундаментальних норм міжнародного права з метою змусити його припинити правопорушення або компенсувати шкоду», – пояснює керуючий партнер адвокатського об'єднання «Етернікс» Олександр Ромасєв.

Водночас міжнародне право та національні законодавства захищають суверенні активи держави від примусового стягнення.

Крім того, міжнародне право не визнає колективних контрзаходів, якщо до них вдається не безпосередньо потерпіла держава. А в цьому випадку йдеться про те, що процедури із замороженими активами здійснюватимуть країни ЄС, а вигодонабувачем стане Україна.

«Використання заморожених активів без рішення Ради Безпеки ООН може бути сприйнято як політично вмотивований крок, який потенційно створює загрозу для репутації України. Отже, застосування доктрини колективних контрзаходів до фінансових активів іншої держави без мандату ООН безпрецедентне та може бути визнане незаконним у міжнародних судах», – уточнює юрист юридичної компанії «Максим Боярчуков і Партнери» Ірина Заквацька.

Заквацька також додає, що, навіть коли механізм буде побудований на «тимчасовому використанні» активів із подальшою компенсацією, він усе одно має мати широку підтримку та прозору юридичну основу, що унеможливить звинувачення в порушенні принципів міжнародного права.

Якими можуть бути наслідки для України та як їх передбачити

Міністр фінансів Сергій Марченко розраховує на те, що російські заморожені активи зможуть стати одним з основних джерел фінансування України у 2026 – 2027 роках. Національний банк (НБУ) зі свого боку зазначає, що саме репараційний кредит може забезпечити Україну стійкими та достатніми обсягами міжнародного фінансування.

Якщо ж ЄС не прийде до компромісу, Україна ризикує втратити інші програми підтримки. Видання Politico повідомило, що Міжнародний валютний фонд може відкласти надання нового кредиту Україні на $8 млрд (у рамках чинної програми МВФ на $15,6 млрд уже виділено $10,6 млрд), якщо рішення щодо російських активів не буде знайдено.

Водночас виділення репараційної позики все одно несе для України певні ризики в майбутньому.

Якщо рф не виплатить репарації, то країни ЄС можуть вимагати повернення кредитів саме від України, що призведе до суттєвого збільшення фінансового навантаження на держбюджет та економіку.

«Оскільки росія є постійним членом Ради безпеки ООН, вона може  й уже використала своє право вето, щоб заблокувати обов'язкові правові дії проти неї. І малоймовірно, що рф погодиться виплатити повну компенсацію Україні та іншим країнам за збитки, завдані російським вторгненням», – вважає Олександр Ромасєв.

Також варто враховувати високу ймовірність того, що рф оскаржуватиме використання активів у міжнародних арбітражах.

«Такі процеси, навіть якщо вони не матимуть успіху, можуть бути тривалими й затратними, створюючи юридичний тиск на Україну та партнерів», – каже Ірина Заквацька.

Крім того, критики цієї ідеї вважають, що конфіскація забере важливий переговорний інструмент у майбутніх мирних процесах і може створити небезпечний прецедент, який надалі легітимізує конфіскацію активів держав у політичних конфліктах.

Тому для того, щоб мінімізувати ризики для України, видача репараційного кредиту має базуватися на створенні колективної системи гарантій G7 для покриття потенційних збитків Euroclear, на узгодженні спільного юридичного тлумачення контрзаходів, ухваленні відповідних законодавчих змін у державах ЄС та на легітимізації механізмів через підтримку ООН.

«Без цих передумов механізм залишається політично бажаним, але юридично вразливим і фінансово ризикованим. Його реалізація потребує безпрецедентної політичної єдності та правової творчості – ресурсів, які Євросоюз поки що не продемонстрував у повному обсязі», – резюмує Ірина Заквацька.