Голова Міжнародної фінансової корпорації в Україні: «Від лютого 2022 року і до сьогодні IFC вклала в Україну $2,7 млрд»

Міжнародна фінансова корпорація (IFC) не припиняє інвестувати в Україну навіть під час війни. Основні сфери інтересів – фінанси, підтримка експортно-імпортних операцій і переходу компаній від експорту сировини до глибокої переробки. Корпорація й надалі продовжує шукати перспективні проєкти. Зокрема, поки це інтерв'ю готувалося до публікації, стало відомо, що IFC вперше має намір увійти в капітал українських страхових компаній.

Крім того, IFC має великий досвід підготовки та реалізації проєктів державно-приватного партнерства (ДПП) у різних секторах економіки (логістика, енергетика, охорона здоров'я, інфраструктура тощо) та надає допомогу у створенні сприятливих умов для зростання вже залучених приватних інвестицій в українську інфраструктуру. А також продовжує підтримувати розробку фінансових механізмів для залучення приватного капіталу в критично важливі проєкти.

З Оленою Волошиною – керівницею діяльності IFC в Україні – Mind обговорив деталі цих ініціатив, а також розпитав про прогрес у приватизації держбанків і концесію морпорту «Чорноморськ», кредитування в умовах воєнного стану та плани корпорації на наступний рік.

Про кредитування України до та після 2022 року

– Скільки загалом IFC надала кредитів Україні до й після лютого 2022-го? Як ці інвестиції розподілені за напрямками (держкомпанії та бізнес) і за галузями?

– Точних даних до 2022 року я не маю. Можу хіба зазначити, що тоді ми в середньому інвестували в межах $300–500 млн щорічно. А після лютого 2022-го і до сьогодні IFC вклала в Україну $2,7 млрд. Тобто обсяги інвестування значно збільшилися. Але тут йдеться не лише про кредити, а й про всілякі фінансові інструменти. Зокрема, вони містять програми експортного фінансування – близько $0,8 млрд, а також кредитні гроші, прямі інвестиції та гарантії (у тому числі портфельні гарантії банків).

Якщо розглядати за напрямками, то IFC практично не фінансує держкомпанії. Ми це робимо у вкрай поодиноких випадках.

– У яких саме?

– Ми маємо спецпроцедуру, якою затверджується дозвіл на фінансування державні компанії. Але має бути чітка готовність власника (тобто держави) з цією компанією розпрощатися, тобто віддати її на приватизацію. Тому від початку воєнних дій в Україні ми не фінансували держкомпанії, крім часткової кредитної гарантії для ПриватБанку. Також  маємо програми торговельного фінансування з держбанками (зокрема, з Укргазбанком, ПриватБанком та Укрексімбанком).

– А як політика інвестування IFC змінилася за останній рік і чому?

– Не можу сказати, що наша політика дуже змінилася: ми, як і раніше, дивимося на фінансово стійкі проєкти. Єдина новація – деякі свої процедури ми спростили, щоб мати можливість швидше їх просувати. У всьому іншому підходи не змінилися: проєкт має бути фінансово привабливим і мати певний ефект для економіки країни.

Про український інвестпортфель IFC та заборгованості

– Скільки проєктів складає інвестиційний портфель IFC у приватному секторі України, на яку суму? І які плани на 2026 рік?

– На сьогодні наш інвестиційний портфель має 44 проєкти. Розмір портфеля – $1,164 млн.

Щодо наших планів на наступний рік, то вони наполеонівські – на понад мільярд доларів. Якщо говорити про кількість проєктів запланованого інвестування, то їх близько десяти.

– Кредитування в Україні під час війни (особливо у приватному секторі) несе великі ризики. Як IFC змінила умови кредитування для приватних компаній з огляду на цей факт?

– Механізм часткового зняття ризиків (зокрема воєнних) полягає в тому, що ми партнеримося з донорами. Держава та донори виділяють фінансові кошти (зокрема через програму «Ukraine Investment Framework»), де $9,5 млрд виділено саме на фінансування приватного сектору у формі гарантій і грантів. Ці гроші розподіляються через міжнародні фінансові організації, і IFC одна з них. Тобто ці донорські гроші дозволяють частково знімати наші ризики.

– А яка зараз заборгованість України за кредитами та чи є прострочена? Якщо так, то яким чином гарантується виконання зобов'язань?

– Є прострочена заборгованість, але це ще довоєнні борги – станом до лютого 2022 року. Але суму прострочок, імена компаній-боржників і відсотки погашених боргів ми не розголошуємо. Ця заборгованість критично не впливає на діяльність IFC в Україні. Ба більше, таких «гучних» історій, як з українським агрохолдингом «Мрія» у 2014 році – тоді це був типовий «кидок» на $75 млн – наразі немає.

За кредитами, які видавалися IFC вже після лютого 2022 року, поки що прострочок немає.

Про кейс Укргазбанку та можливості приватизації держбанків в Україні

– Уже вісім років IFC веде перемовини щодо купівлі частки Укргазбанку (передбачався обмін кредитної заборгованості майже на 30% акцій). Меморандум про залучення IFC як інвестора підписано ще в листопаді 2017 року. Але процес продажу держбанку так і не зрушив з «мертвої точки»…

– По-перше, IFC не веде жодних перемовин щодо купівлі. Там є спеціальний фінансовий інструмент convertible loan («позика, що конвертується») – це кредит, який може бути конвертований в акції за заздалегідь обумовленою ціною. Але це станеться тоді, коли IFC вважатиме за потрібне.

По-друге, підписано не меморандум, а кредитний договір, який має опційну конвертацію в акції.

– Але чому історія із цим банком гальмується вже стільки років?

– Процес приватизації не залежить від IFC. Приватизацію держбанків здійснює його власник – Міністерство фінансів України.

Проте IFC чітко розуміє, що Україні не можна мати понад 60% банківського сектору в держвласності.

– А які перспективи цієї угоди загалом?

– З огляду на війну, важко прогнозувати… Умови цього кредиту та його конвертації прописані у кредитному договорі, який має свій термін. І колись ми підійдемо до закінчення цього терміну.

– Але в нашому торішньому інтерв'ю ви говорили, що IFC готує Укргазбанк на приватизацію. Тобто, за вашими словами, вона повинна була відбутися ще у 2024-му…

– Якщо приватизація Укргазбанку не відбулася, значить, власники мали якісь причини затягнути цей процес. І це їхнє право. Ми – лише кредитор.

Причини такого рішення можуть бути дуже різні. Можливо, думали, що воєнні дії скоро закінчаться. Адже продавати банк у війну – це означає віддати його значно дешевше. До того ж у воєнний час потенційні інвестори можуть не мати належного інтересу до такого активу. Але головне, що процес уже запущений, і важливо, щоб він пройшов транспарентно та ефективно.

– А чи реалістично провести в Україні хоча б часткову приватизацію держбанків до закінчення воєнних дій? І хто, на вашу думку, крім IFC може зацікавитися такими активами?

– Цілком реально. На цей момент в Україні вже запущено процедуру приватизації Укргазбанку та Сенс-банку.

Сьогодні можна знайти зацікавлені фінансові інститути, які захочуть подивитися на ці два банки. А зацікавленими у придбанні українських держбанків можуть бути фінансові інститути, які вже працюють на тутешньому ринку чи хочуть зайти до цієї ніші.

Щодо IFC, то ми не зацікавлені в цьому активі. Ми не купуємо банки й не керуємо ними, а можемо лише допомагати їм розвиватися далі різними інструментами – від лінії торговельного фінансування до risk sharing facility (механізму розподілу ризиків), ліквідності або входу в капітал (на міноритарний пакет).

Про найбільші проєкти IFC останніх років

– В умовах війни IFC активізувала свою діяльність, зосередившись на проєктах, пов'язаних із відновленням України: будівництвом, АПК, енергобезпекою тощо. Розкажіть про наймасштабніші з них, які кошти залучені?

– Наймасштабнішим був проєкт у телекомі – фінансування модернізації та розширення телекомунікаційної інфраструктури в Україні. Зокрема, це проєкт із французьким холдингом NJJ, який купував та консолідував в одну групу Datagroup–Volia–lifecell. Проєкт вартістю майже $0,8 млрд, який ми профінансували разом із ЄБРР.

На другому місці наш проєкт із МХП – на $130 млн. З яких $30 млн – будівництво заводу з виробництва зрідженого біогазу (з виробничих відходів). Обидва проєкти вже профінансовані нами повністю.

– Днями Мінекономіки повідомило, що на Київщині збудують перший в Україні завод із виробництва флоат-скла. IFC, Японія та українська компанія NovaSklo (входить до EFI Group) уклали відповідний договір. Розкажіть детальніше про цей проєкт: зокрема, які умови кредитування?

– Там немає кредитування, а є спільна розробка проєкту. Поясню. Ми маємо такий офіційний інструмент, який називається «апстрім». Суть його в тому, що IFC поєднує свої зусилля з якимсь потенційним спонсором. Але не в плані надання кредиту чи інвестиції, ми партнеримося на ранній стадії, коли проєкт ще потребує розробки.

І таких проєктів в Україні ми вже реалізували два. Про один із них я вже говорила – будівництво біогазового заводу з МХП. Другий – з агропромхолдингом Astarta, коли ми також партнерилися на ранній стадії і підготували проєкт із глибокої переробки сої під виробництво кормів для риб. До речі, цей продукт має неабиякий попит на ринку ЄС. Тобто спочатку ми спільно розробили цей проєкт, а потім IFC його профінансувала. Сума фінансування – $40 млн.

– А яка компанія будуватиме цей завод, яка його запланована потужність, скільки потрібно ринку тощо?

– Будівництво заводу здійснюватиме українська компанія NovaSklo. Запланована потужність заводу – 25 млн кв. м скла на рік.

Щодо обсягів ринку, то на це запитання ми отримаємо відповідь після підготовки проєкту, а також ринкових досліджень. Але цінність цього проєкту в тому, що в Україні немає жодного заводу з виробництва листового скла, а воно буде вкрай потрібне в період відновлення країни.

– У липні на Римській конференції з відновлення України IFC оголосила про нові ініціативи – зокрема про готовність інвестувати в енергетичні проєкти. Про що саме мова, коли можливий запуск цих проєктів і який обсяг коштів передбачається під них?

– Ми вже профінансували один проєкт і він стартував. Це проєкт із концерном «Галнафтогаз» (бренд ОККО Group) з вітроенергетики на Волині, потужністю 147 МВт і вартістю 93 млн євро. А другий проєкт ми підписали в листопаді на нещодавній міжнародній конференції ReBuild Ukraine у ​​Варшаві. І тепер починаємо працювати з німецькою компанією Notus Energy – це також будівництво великого вітропарку потужністю 120 МВт на Одещині. Сума фінансування від IFC – близько $100 млн.

– ЗМІ писали, що IFC розглядає можливість нової інвестиції у другий проєкт OKKO Group – будівництво наземної вітроелектростанції у Волинській області потужністю 192 МВт. Яке вкладення планує IFC?

– Це буде одна з найбільших ВЕС України, друга за величиною на неокупованих територіях. Але цей проєкт ще на дуже ранній стадії: зараз відбувається процедура due diligence, і потім ми вже розглядатимемо обсяги можливих інвестицій.

– А скільки всього кредитних коштів було надано в цей сектор і чи відрізняються умови кредитування в цю галузь від інших секторів?

– На сьогодні – це проєкт ОККО Group на $93 млн + $30 млн, які ми виділили МХП. Тобто загальна сума понад $100 млн.

Щодо умов кредитування, то в кожному секторі є своя специфіка. Ба більше, кожен проєкт має свої умови фінансування. Але хочу наголосити, що кредитна ставка не визначається сектором.

– У листопаді стало відомо, що IFC інвестує $25 млн у Rebuild Ukraine Fund від Dragon Capital. Розкажіть про операцію докладніше, що зацікавило Фонд? Який її розмір та на що направите фокус інвестицій?

– Україна потребує великих вливань для повоєнного відновлення. І IFC розуміє, що знадобляться різні фінансові інструменти. У нас є банківське фінансування від міжнародних організацій, але вкрай мало безпосередньо інвестицій у капітал. Є лише кілька фондів так званих прямих приватних інвестицій: один із них – Horizon Capital, другий – Dragon Capital. Як відомо, IFC є найбільшим інвестором у Horizon Capital – профінансувала сам фонд (з початку повномасштабної війни – на $60 млн) іі співфінансуємо дрібніші проєкти.

Щодо інвестиційних напрямків фонду – гадаю, що це сектори, які нині вкрай необхідні для української економіки (енергетика, сільське господарство, промислове виробництво, логістика).

Про проєкти з державно-приватного партнерства та концесії порту Чорноморськ

– Поговоримо про Програму IFC з державно-приватного партнерства (ДПП). IFC співпрацює з Мінрегіоном щодо підтримки програм Фонду енергоефективності «ВідновиДІМ» та «ЕнергоДІМ». Скільки проєктів реалізовано за цими програмами, скільки будинків уже відбудовано? Яка сума фінансування IFC?

– За цими програмами немає нашого фінансування: IFC виступає лише радником.

За даними програмами є виділена сума фінансування – 50 млн євро, і поки ми її освоюємо – ​​проєкт продовжуватиметься. Наразі участь IFC у програмах Фонду енергоефективності продовжили до березня 2028 року.

Хочу зазначити, що існує два паралельні учасники у Фонді енергоефективності: держава Україна та донори (держави ЄС та уряд Німеччини).

Щодо кількості проєктів: за програмою «ЕнергоДІМ» – їх 800, за програмою «Віднови ДІМ» – 1240. За муніципальною програмою відновлено 12 висотних будівель і надано житло для 1914 ВПО. Загальна сума гранту від донорів – $11,5 млн. Три проєкти вже повністю реалізовано у Львові, Кам'янському (Дніпропетровська область) і Чернівцях. Тобто ці будинки повністю реконструюються під житло для переселенців, там одразу впроваджується енергоефективне утеплення.

– Мінрегіон у співпраці з IFC готує два концесійні проєкти (термінали) у морському порту Чорноморськ. Що з підготовкою цих проєктів та коли старт процесу?

– Зараз триває підготовка до концесії. Проєкт концесії було презентовано на інвестиційній конференції у Варшаві у квітні.

Вибиратимуть концесіонера на відкритому аукціоні за найкращою ціною та умовами. IFC виступає консультантом і потенційним інвестором у рамках цих проєктів. Уже був оголошений конкурс із пошуку інвестора проєкту ДПП в порту Чорноморськ, який триватиме близько півроку. Також відбулося роуд-шоу. Обидва чорноморські тендери (за Контейнерним та Першим терміналами) у процесі: в одному сформовано тендерну комісію, в іншому – буде незабаром. Отже, робота в цьому напрямку рухається і є інтерес іноземних інвесторів, незважаючи на військовий стан у країні.

У свою чергу ми щільно працювали над змінами в українському законодавстві щодо ДПП, які б дозволили прискорити процедури (особливо для невеликих проєктів). Тому що звичайне ДПП структурується 18 місяців, а для України зараз це надто довгий час.

Також ми придивляємося, у яких секторах можна застосувати механізм ДПП. Зокрема, потенційно цікавить водопостачання, дороги й аеропорти. Але все це наразі на стадії глибокого вивчення питання. Тобто говорити про фінансування та якісь конкретні проєкти зарано.

– Ви сказали, що є інтерес іноземних інвесторів до порту «Чорноморськ». А як ці інвестори відреагували на нещодавній гучний корупційний скандал в Україні (пов'язаний із розкраданням понад $100 млн державних грошей, призначених для захисту енергоінфраструктури), у якому фігурують перші особи держави?

– Звісно ж, такі історії погано позначаються на іміджі України загалом. Особливо це негативно впливає на тих, хто хоче потенційно інвестувати в Україну. Хоча не думаю, що цей корупційний скандал чи якийсь інший може спонукати іноземну компанію зовсім відмовитися від інвестування. Але я на 100% впевнена, що іноземні інвестори будуть вкрай обережними у вибудовуванні своїх бізнесових відносин з Україною. За принципом «сім разів відміряй – один раз відріж».

До речі, додам, що я особисто допомагаю приїзду західних волонтерів до України за гуманітарною лінією. І після цього корупційного скандалу – перше, що мене казали, застерегли: «Тільки дивись, щоб там не було корупції. Тому що ми розвернемось і поїдемо».

Про роботу IFC з вітчизняними банками за програмами фінансової підтримки бізнесу

– На початку вересня IFC та ПриватБанк уклали угоду про розподіл ризиків на $100 млн та угоду про нову гарантійну лінію торговельного фінансування від IFC на $20 млн. Програма спрямована на кредитування мікро-, малого та середнього бізнесу (ММСБ). Які умови по цій програмі?

– Умов кредитування немає. Це часткова кредитна гарантія на портфель банку, тож там немає грошей. На цей момент із ПриватБанком у нас активна лінія торговельного фінансування на суму $20 млн та «risk sharing facility».

Якщо говорити про підприємців, то для отримання кредиту вони мають попрацювати з банком і надати відповідний проєкт. Загалом суть підписаних IFC та ПриватБанком документів у тому, що банк, який має певні ліміти, встановлені регулятором – скільки він може свого капіталу куди фінансувати. Коли IFC дає банкам часткову кредитну гарантію, вони можуть профінансувати більше МСБ. Тобто ця угода дає банкам можливість збільшити обсяги фінансування бізнесу.

– Можливо, IFC має плани щодо запуску інших нових програм фінансової підтримки бізнесу в Україні чи щодо розширення вже наявних? Загалом, які тренди очікувати від IFC у найближчий рік?

– На сьогодні, враховуючи, що українська банківська система перебуває в дуже добрій ліквідності, єдиний інструмент, який працює – це «risk sharing facility». Тому ми робитимемо часткові кредитні гарантії, а також напевно розширимо коло банків, яким виділимо такі гарантії. На сьогодні IFC працює із шістьма українськими фінінститутами – Укрсиббанк, «КредіАгріколь», «Райффайзен», ОТП-банк та ОТП-лізинг, Укргазбанк, ПриватБанк.

Крім цього, IFC докладе зусиль, щоб банки максимально розширювали свою клієнтську базу, щоб залучати туди соціально незахищені верстви населення. Хоча банкам це складно робити, бо банк оцінює ризик того чи іншого позичальника. Але ми шукатимемо альтернативні шляхи.