Як Оман став «тихою гаванню» для підсанкційного російського флоту
І як регуляторна підтримка країни сприяє відновленню роботи російських танкерів, що перебувають під санкціями США
Держава Оман на південному сході Аравійського півострова посідає дедалі помітніше місце серед країн, на які спирається судноплавна складова та морська логістика росії, затиснута санкційними обмеженнями. Відносини країн стали особливо активними цього року – протокольною основою руху назустріч декларуються далекосяжні перспективи економічної співпраці. Та поза офіційними заявами проступає інша сторона взаємодії москви й Маската.
Цьогоріч Оман дозволив кремлю використовувати свою юрисдикцію та допомогти нівелювати частину нагальних проблем, спричинених західними санкціями. Країна почала надавати прапор підсанкційному російському флоту, який обслуговує експорт нафти, нафтопродуктів та СПГ. Причому йдеться про найціннішу й найактивнішу частину флоту – судна російської державної компанії «Совкомфлот». Мотиви султанату підтримати кремль переважують навіть той факт, що більша частина цих суден перебуває під санкціями США.
Mind дослідив, які термінові прагматичні завдання у сфері судноплавства та морського експорту енергоресурсів розв'язує кремль на тлі швидкого політичного зближення країн.
Як змінюється економіка Оману
Султанат Оман вирізняється стратегічно важливим географічним положенням на перетині міжнародних транспортних коридорів між Європою, Азією та Африкою. Країна, розташована вздовж Аравійського моря й Оманської затоки, своїми північними берегами впирається в Ормузьку протоку – надзвичайно важливий та інтенсивний судноплавний шлях, яким проходять близько 25% глобальної морської торгівлі нафтою та 20% світового експорту СПГ.
Оман із населенням 5,6 млн осіб і розміром номінального ВВП майже $107 млрд у 2024 році крокує шляхом реформ, реалізуючи національну економічну програму Vision 2040. Її основне завдання – трансформувати консервативну модель економіки, основу якої довгі роки формував нафтогазовий сектор. Нафтогазова залежність донедавна вимірювалася 40% ВВП і стала основною причиною бюджетної кризи країни в період пандемії коронавірусу.
Vision 2040 передбачає структурну диверсифікацію економіки та збільшення ваги перспективних галузей, зокрема транспорту й логістики, промислового виробництва, агросектора й рибальства тощо. Власне, пріоритетний розвиток транспортно-логістичного комплексу – довгоочікуване рішення, що нарешті дозволить Оману повною мірою конвертувати переваги свого географічного положення та посилити інтегрованість у світову економіку.
Отож країна із береговою лінією понад 2000 км, сімома портами різної спеціалізації, зокрема трьома глибоководними (Салала, Сохар, Дукм), прибережною інфраструктурою, що активно розвивається, реалізує амбіції повноцінного центру регіональної та світової логістики й торгівлі.
Цьому мають сприяти значне спрощення умов ведення бізнесу, системне залучення приватного бізнесу та заохочення іноземних інвестицій, а також розвиток шести вільних економічних і спеціальних зон, зокрема в портових регіонах, що пропонують привабливі умови інвесторам.
Такими загальними рисами відкривається оновлена інвестиційна «вітрина» Оману перед міжнародним бізнесом, який охоче заходить до країни. До прикладу, минулого місяця офіс у Маскаті відкрила глобальна контейнерна лінія Hapag-Lloyd.
Як Оман зближується з росією
У 2022 році 11-та надзвичайна спеціальна сесія Генасамблеї ООН ухвалила низку резолюцій, реагуючи на повномасштабну російську агресію проти України. Оман був серед переважної більшості країн, які своїми голосами засудили російське вторгнення (резолюція ES-11/1) і підтвердили територіальну цілісність України (резолюція ES-11/4).
Минуло трохи більше трьох років, і лідер Оману – султан Хайтем бен Тарік Аль Саїд вирушає з державним візитом до росії. Цей візит у квітні 2025 року відкрив новий етап двосторонніх відносин, які почали надзвичайно стрімко розвиватися 2023 року – після запровадження санкцій проти росії, зокрема щодо морського експорту нафти та нафтопродуктів. Тоді розпочалися активні обміни делегаціями урядовців і бізнесу, зокрема Маскат відвідав міністр закордонних справ рф сергій лавров.
Одним із напрямків взаємодії стало долучення Оману до військово-морських навчань Ірану та росії, що відбулися в жовтні 2024 року. При тому що менш ніж за три роки до них, у січні – лютому 2022 року, країна брала участь у маневрах США та Ізраїлю. Зони обох навчань охоплювали, зокрема, Оманську затоку.
Отже, візит оманського монарха до москви та помітне зближення країн вочевидь хитнули міжнародний політичний статус країни, яку традиційно вважають «нейтральною», «поміркованою» і до якої часом приміряють кліше «арабської Швейцарії».
Започаткування «нової ери» відносин, як охарактеризували підсумки візиту султана оманські медіа, було формалізоване пакетом домовленостей щодо розвитку торговельно-економічної та інвестиційної співпраці. Серед них виділимо меморандум про взаєморозуміння у сфері транспорту та транзиту, що передбачає розвиток перевезень у транзитному та двосторонньому сполученні, зокрема, міжнародним транспортним коридором Північ – Південь, що проходить через Іран.
Російський інтерес до Оману під тиском західних санкцій зрозумілий: країна виступає опорним логістичним хабом у регіоні Перської затоки з подальшими векторами до Індії, інших країн Азії, а також Східної Африки. Оман зі свого боку розраховує отримати додаткові можливості транзиту, посилити свою роль як центру реекспорту, наростити двосторонній імпорт та експорт.
Лояльність умовно нейтральної країни на ключових торговельних шляхах, схоже, перевищує значущість взаємної торгівлі, обмеженої галузевою специфікою (деякі основні статті експорту ідентичні – нафта, нафтопродукти, газ, міндобрива) і масштабом економіки Оману.
У 2022 році країна імпортувала російських товарів на $247 млн (60% становили товари АПК та ГМК), а експортувала – усього на $4 млн. Цього року представник уряду Оману припускав, що експортери можуть запропонувати хіба що більші обсяги морепродуктів і фініків. А перспективи комерційних перевезень міжнародним коридором через Іран наразі провальні через високу вартість.
Та, хоча співпраця країн репрезентується переважно через майбутні можливості, росія вже користується послугами нового партнера та стратегічним положенням країни. І ці відносини активно розвиваються цього року за фасадом офіційних заяв.
Як російські танкери переходять під прапор Оману
Коли Султан Хайтем відвідував москву, вже завершилися реєстраційні формальності щодо першої групи із п’яти підсанкційних російських нафтових танкерів, яким було надано прапор Оману. Після паузи в місяць візиту цей процес продовжився, а піковим періодом став серпень-вересень, коли реєстрацію пройшли 22 підсанкційні російські нафтові, нафтопродуктові та СПГ-танкери. Наприкінці 2025 року загальна кількість підсанкційних танкерів під прапором Оману сягнула 37.
Коли підсанкційним російським танкерам було надано прапор Оману
| Місяць 2025 року | Кількість підсанкційних танкерів |
| Березень | 5 |
| Квітень | - |
| Травень | 2 |
| Червень | 1 |
| Липень | 4 |
| Серпень | 14 |
| Вересень | 8 |
| Жовтень | 2 |
| Листопад | 1 |
| Загалом | 37 |
Джерело: Equasis
Міжнародне морське право вимагає, щоб кожне комерційне морське судно мало офіційну реєстрацію певної держави, яку називають державою прапора. Держава прапора забезпечує національність і юрисдикцію судну, яке стає «плавучою територією» цієї держави в міжнародних водах. Вона здійснює нормативний контроль над судном і зобов’язана регулярно виконувати інспекційні перевірки, сертифікацію суднового обладнання та екіпажу, надавати документи щодо безпеки та захисту довкілля.
«За загальним правилом, визначеним у ст. 92 Конвенції ООН із морського права 1982 року, судно повинно ходити тільки під прапором однієї держави й підпорядковуватися юрисдикції такої держави у відкритому морі. Також ст. 94 конвенції прямо покладає обов’язок на державу прапора судна ефективно здійснювати свою юрисдикцію в адміністративних, технічних і соціальних питаннях на суднах, які ходять під прапором цієї держави», – пояснює Mind керівник практики морського права юридичної фірми АНК Артем Волков.
Юрист додає, що «говорячи простою мовою, на судні діють закони держави прапору, а сама держава забезпечує ведення реєстру суден, встановлює та контролює виконання вимог щодо безпечної експлуатації своїх суден відповідно до вимог міжнародних правил, практики та процедур».
Із 37 суден, що перейшли під прапор Оману, найширше представлений сегмент нафтових танкерів – 34, у переліку також один нафтопродуктовий танкер і два СПГ-танкери.
Увесь цей флот перебуває під санкціями США, ЄС та/або Великої Британії. Зокрема, чорний список Брюсселя містить усі 37 суден, Лондона – 36, Вашингтона – 23. Щодо американських санкцій окремо зауважимо, що 23 судна увійшли до найбільшого пакету санкцій Управління контролю за іноземними активами (OFAC), ухваленого 10 січня 2025 року.
Бенефіціарний власник переважної більшості цих танкерів – російська державна судноплавна компанія «Совкомфлот» (до вторгнення і перших санкцій через дочірні структури володіла флотом чисельністю понад 120 танкерів і газовозів).
Судна компанії вирізняються задовільним технічним станом на противагу застарілому та погано обслуговуваному флоту, який описують терміном «тіньовий». До вищезазначених американських санкцій судна «Совкомфлоту» були найактивнішою частиною флоту, що обслуговував експорт російської нафти. Таким чином, Оман надав «притулок» частині найбільш цінного танкерного активу кремля.
Західні санкції змусили управлінців «Совкомфлоту» декілька разів протягом останніх років змінювати прапори своїх танкерів, так само, як їхні назви, операторів і зареєстрованих (формальних) власників. Від початку експлуатації більшість суден компанії ходила під прапором Ліберії, проте була змушена шукати новий реєстр, коли США запровадили перші санкції проти її танкерів наприкінці 2023 року.
Подальша типова історія судна «Совкомфлоту» включає реєстри Габону та Барбадосу, які також довелося залишити, зокрема завдяки дипломатичному впливу союзників. Останньою «зупинкою» перед Оманом став переважно реєстр Коморських Островів, а також шахрайські реєстри з чорного ринку, які надають підроблені суднові сертифікати.
«Варто розуміти, що Ліберія – один із найпрестижніших прапорів світу, який стабільно входить до так званих білих списків. Натомість Коморські Острови – прапор із чорного списку, який викликає недовіру та неодноразово був помічений у різноманітних махінаціях», – говорить Волков.
Коли Оман почав реєструвати перші російські танкери, привернула увагу маловідомість реєстру країни, а також відсутність технічних можливостей і необхідного досвіду регуляторного супроводу океанського танкерного флоту.
У цьому контексті зазначимо, що поряд із прапором кожне торговельне судно зобов’язане мати чинний клас, який надає класифікаційне товариство, також відоме як регістр.
«Саме класифікаційні товариства (регістри судноплавства) періодично перевіряють «свої» судна на предмет виконання ними технічних, експлуатаційних та інших вимог, встановлених класом – від стану корпусу, машин і механізмів, наявності рятувального обладнання до наявності відповідної документації (суднових, машинних, медичних журналів, калібрувальних таблиць та інших технічних документів) на борту. При цьому кожна держава, яка реєструє судна під своїм прапором, має так званий схвалений перелік класифікаційних товариств, яким вона довіряє здійснювати технічний і конвенційний нагляд на суднах під своїм прапором», – продовжує Волков.
Усі 37 підсанкційні російські танкери під прапором Оману мають чинну класифікацію Індійського регістру судноплавства (Indian Register of Shipping – IRClass), свідчать дані галузевої бази даних Equasis. Це класифікаційне товариство отримало статус схваленої організації для проведення обов'язкових інспекцій, аудитів і сертифікації від імені держави прапора Оману 2016 року. Не варто забувати, що Індійський регістр є членом престижної Міжнародної асоціації класифікаційних товариств (IACS).
Чому зареєстровані власники російських танкерів мігрують до Оману
Разом зі зміною прапору на Оман російські танкери змінювали назви, менеджерів і зареєстрованих власників. Зокрема, новими зареєстрованими власниками 29 із 37 танкерів стали три компанії: White Agate Marine SPC володіє 13 суднами, Serpentine Marine SPC і Citrine Marine SPC – по 8.
До перших західних санкцій ці танкери були частиною флоту, яким оперувала дочірня компанія «Совкомфлоту» – еміратська SCF Management Services Ltd, котру невдовзі перейменували на Sun Ship Management, щоб приховати російський слід. Після санкцій проти неї флот неодноразово змінював операторів і титульних власників – у міру запровадження санкцій проти них США, ЄС та/або Великою Британією.
До речі, одного з трьох нових зареєстрованих власників, Citrine Marine SPC, уже «нагнали» санкції ЄС, запроваджені 15 грудня 2025 року.
Адресою компанії White Agate Marine SPC, зареєстрованого власника найбільшої групи танкерів, сервіс MarineTraffic вказує оманську Спеціальну економічну зону (СЕЗ) Дукм (Duqm Special Economic Zone).
СЕЗ Дукм – найбільша із шести спеціальних економічних зон Оману площею 1800 кв. км із 90-кілометровою береговою лінією вздовж Аравійського моря. Зона позиціюється як «найбільша СЕЗ на Близькому Сході» та має кластерну галузеву структуру. Морський доступ забезпечує глибоководний порт Дукм, стратегічним партнером якого виступає бельгійський порт Антверпен.
Гавань також пропонує послуги рейдової перевалки вантажів, а також розвивається як центр судноремонту (має сухий док) і бункерування. А поблизу завершено будівництво НПЗ (Оман володіє 50% активу), до структури якого входить портовий термінал із резервуарним парком.
Резиденти СЕЗ користуються низкою преференцій, зокрема дозволено відкривати компанії, які повністю належать іноземцям, відсутні валютні обмеження, запроваджено звільнення від податку на прибуток строком до 30 років із можливістю пролонгації, нульові ставки мита на імпорт та реекспорт тощо.
Інтерес бенефіціарів російських танкерів до юрисдикції Оману збігається з посиленням санкційного контролю в сусідніх ОАЕ, де зосереджена основа мережі, що пов’язана з російським танкерним флотом.
«В ОАЕ так званий закритий бізнес-реєстр, тобто учасники та кінцеві бенефіціарні власники не публікуються у відкритому доступі (в Інтернеті), і місцеві консалтингові компанії з ОАЕ приділяють надзвичайно пильну увагу дотриманню конфіденційності та секретності. Саме це подобається бізнесменам, які хочуть приховати свою участь в еміратській компанії від широкого загалу», – зазначає Волков.
Та після санкцій проти еміратських компаній, запроваджених Великою Британією в лютому 2024 року та ЄС у липні 2025 року, фінустанови ОАЕ розпочали перевірки клієнтів, пов’язаних із росією.
Оманський порт Дукм
Яку активність демонструють танкери після зміни прапору
У вересні 2025 року очільник МЗС України Андрій Сибіга зустрівся з оманським колегою Бадром Аль-Бусаїді на полях 80-ї сесії Генасамблеї ООН.
«Я запропонував Оману відігравати роль у мирному процесі, використовуючи свій авторитетний голос. Ми обговорили шляхи розвитку взаємовигідної співпраці у багатьох сферах – від сільського господарства до технологій і торгівлі», – цитує Сибігу пресслужба Посольства України в Султанаті Оман (до речі, наша країна відкрила посольство в Омані лише в жовтні 2024 року.)
Коли міністри зустрічалися в Нью-Йорку, підсанкційні російські танкери під прапором Оману вже транспортували найбільші обсяги російської нафти (386 тис. барелів на добу, або близько 15%), випередивши судна під прапором Сьєрра-Леоне (383 тис. барелів на добу) і Панами (370 тис. барелів на добу), але поступившись танкерам під фальшивими або неідентифікованими прапорами (630 тис. барелів на добу), свідчить вересневий моніторинг українського аналітичного центру KSE Institute, що оперує даними Kpler.
Mind проаналізував активність 18 нафтових танкерів із санкційного переліку OFAC, які перейшли під прапор Оману з березня до вересня 2025 року, використовуючи базу даних українського Інституту Чорноморських стратегічних досліджень, що відстежує рейси танкерів із російських портів Балтійського та Чорного морів.
З’ясувалося, що 8 із них виконали по одному рейсу з російських балтійських і чорноморських портів після зміни прапора на Оман у зазначений період: перший танкер розпочав рейс у травні, два – у серпні, п’ять – у вересні. Пунктами призначення чотирьох суден став Китай, інших – Індія, Сирія, Сингапур і Венесуела.
Востаннє деякі судна вирушали в рейси з Балтійського та Чорноморського регіонів у листопаді та грудні 2024 року, після чого вони зупинили комерційну активність через санкції OFAC у січні 2025 року. Логічно припустити, що деякі з них могли відновити перевезення раніше – з інших російських експортних регіонів, Далекосхідного або Арктичного, проте історія їхніх треків у MarineTraffic не підтверджує таких припущень.
У будь-якому разі виходить, що регуляторна підтримка Оману постає складовою зусиль щодо відновлення експлуатації танкерів після тривалого простою, спричиненого санкціями США, інакше кажучи – сприяє обходу санкцій OFAC.
Якщо говорити про танкери під санкціями ЄС і Великої Британії, які змінили прапор на Оман, то вони переважно й не припиняли комерційну активність, виконуючи прямі рейси з російських портів до Індії та Китаю після запровадження санкцій. Серед них, до речі, був танкер Qendil (IMO 9310525), атакований дронами в нейтральних водах у Середземному морі.
Як Оманська затока стала центром рейдової перевалки російської нафти
Тим часом росія вже користується вигідним географічним положенням Оману: води довкола східних і південних берегів країни стали місцем перевантаження російської нафти із танкера на танкер (рейдової перевалки), після чого вона потрапляє до Індії та Китаю. Виявлені випадки свідчать, що операції здійснюються в межах виключної (морської) економічної зони Оману.
Оманська затока – одне з найбільших у світі місць рейдової перевалки нафти та нафтопродуктів, яке використовують учасники санкційної торгівлі. Донедавна через рейдові операції у затоці проходили переважно потоки іранської нафти.
Та, починаючи з лютого 2024 року, до цієї сірої зони почали прибувати підсанкційні танкери, завантажені російською нафтою. Особливу увагу привертають танкери під санкціями США. Вантажі перекачують переважно на «чисті» судна (без санкційного статусу), що вирушають до кінцевих пунктів призначення. Локація особливо вигідна в постачаннях до Індії – відстань до нафтових терміналів у західному штаті Гуджарат становить орієнтовно 700 миль.
Актуальність Оманської затоки помітно зросла торік, коли Греція розпочала тривалі маневри й закрила основну частину акваторії Лаконської затоки, яка була центром рейдової перевалки російських вантажів після введення західних санкцій.
Тож води довкола Оману стали новою ланкою експортної логістики російської нафти. Водночас затоку охоплено силовими лініями військово-морського впливу Ірану, росії, Китаю, які офіційно заявляють про «захист морських торговельних шляхів» і «безпеку судноплавства».
Щотижня десятки танкерів – учасників рейдових операцій маніпулюють сигналами ідентифікаційної системи AIS, широко застосовуючи технологію спуфінгу, щоб приховати своє місцеположення. Така тактика, зрештою, досягає мети – трек походження нафти обривається, схема працює.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
