Регіональний директор «NEQSOL Holding Україна»: «ОГХК за 2025 рік недоотримала до $25 млн від реалізації рутилу та циркону, а це 40% усієї виручки»

Азербайджанська група NEQSOL відома як диверсифікований холдинг. Активно інвестує у кількох країнах світу, зокрема й в Україні, де володіє ключовими активами, зокрема «Vodafone Україна» та нещодавно придбаною на державному приватизаційному аукціоні Об’єднаною гірничо-хімічною компанією (ОГХК).

Єдиним власником NEQSOL є азербайджанський бізнесмен Насіб Гасанов, який заснував холдинг 2017 року. Інвестиції групи переважно зосереджені в енергетиці, телекомунікаціях, будівельному бізнесі та IT.

Перед новорічними святами Mind поспілкувався з регіональним директором «NEQSOL Holding Україна» Володимиром Лавренчуком. Говорили про діяльність азербайджанської бізнес-групи на українській території в довоєнний час і протягом останніх років, про плани щодо подальших інвестицій і розширення інвестицій у вже наявні активи, а також поцікавилися подальшою долею інвестиційних угод NEQSOL, що були «поставлені на паузу» у зв’язку з війною, й очікуваннями щодо процесів повоєнної відбудови України.    

Про активи NEQSOL і вплив війни в Україні на діяльність холдингу

– NEQSOL Holding розпочав роботу в Україні з моменту придбання оператора «Vodafone Україна» 2019 року. З чого зараз складається портфель активів холдингу в Україні?

– Головні офіси холдингу розміщено в Баку й Амстердамі, де відбувається значна частина нарад, а також є представницький офіс у Києві.

NEQSOL – це диверсифікований холдинг, який оперує в 11 країнах на чотирьох континентах – як у розвинених економіках (як-от США, Велика Британія, ЄС), так і в тих, що лише розвиваються (Україна, Грузія, Казахстан, Туреччина тощо). Тому, диверсифікація дуже точно відповідає базовому принципу побудови офісу NEQSOL і його стратегії.

Також диверсифіковано не лише географічний контур холдингу, а й індустріальний – телекомунікації («Vodafone Україна», «Bakcell Азербайджан», AzerTelecom, Azerconnect Group), енергетика (нафта, газ – Nobel Energy, Nobel Upstream), будівельні матеріали (Norm Cement, Азербайджан), титанова галузь і критичні мінерали  (ОГХК).

Окрім того, є інвестиції в новітні технології в галузі інженерії: NEQSOL придбав декілька компаній, зокрема відому Audubon Engineering Company у 2023 році – це одна з провідних інженерних компаній у США, що надає послуги для енергетичної індустрії (нафтогаз, хімія). До речі, вона виконує проєкти для американського NASA.

– Наскільки вплинула війна в Україні на бізнес NEQSOL: як на показниках діяльності позначилося вторгнення рф у лютому 2022 року та яких збитків холдинг зазнав за період воєнних дій? Як змінилася прибутковість проєктів?

– Незважаючи на великі втрати NEQSOL Holding в Україні та українській економіці загалом, український ринок залишається для NEQSOL у переліку пріоритетних. Цьому є декілька причин. Зокрема, компанії, які купувалися до війни – «Vodafone Україна» та декілька компаній навколо неї – є високоефективними, належать до критичної інфраструктури та відіграють значну соціальну роль для забезпечення зв’язку великої групи клієнтів – понад 15 млн абонентів, державні установи, соціальна інфраструктура тощо.

Окрім цього – Україна, розвиток її новітніх технологій, а також диджиталізація всіх сфер діяльності є дуже перспективними для багатьох інших інвестицій у майбутньому. До того ж прискорений вступ України до Євросоюзу має значення для інвесторів, адже зі входом до ЄС, очевидно, збільшаться перспективи українського ринку. Тобто є причини говорити про те, чому Україна залишається стратегічним ринком.

Щодо питання про збитки, то я б уникав цього формулювання. Бо збитки – це різниця між доходами й витратами. Але кількість витрат, їхні обсяги значно збільшилися.

Я назву деякі нюанси, які потребують додаткових витрат, пов’язаних з енергопостачанням й відновленням зв’язку. Якщо говорити про Vodafone – це відновлення зруйнованих веж та інших елементів мережі, і не лише в зоні бойових дій, а й по всій території Україні.

Загалом капітальні витрати за період великої війни по групі Vodafone становлять 20 млрд грн, з них 10% – пов’язані з додатковими витратами на енергопостачання. Тобто це не є збитки як такі. Але витрати на додаткову підтримку роботи мережі погіршують фінансові результати діяльності.

Також зазначу, що з початком воєнних дій, окрім руйнувань і потреби в капітальних витратах, змінилися регламенти ведення бізнесу. Йдеться про те, що великі інвестиції зазвичай робляться в комбінації власного капіталу та запозичень. А обслуговування закордонних запозичень у валюті зараз стало регульованим – великою мірою вкрай обмеженим, що призводить до додаткових витрат на обслуговування таких запозичень.

Лише по групі «Vodafone Україна» витрати на додаткове обслуговування боргових зобов’язань через чинні валютні обмеження становлять близько $30 млн щорічно. За два роки сума вже сягнула $60 млн, які лягають на витратну частину й значно обтяжують фінансовий стан.

Звісно, компанія могла б уникнути цього, адже накопичені кошти дозволяють розрахуватися по боргах. Проте регламенти регулювання й обмеження валютних операцій грають проти нас (і це думка не лише компанії «Vodafone Україна», а значної частки бізнес-спільноти). І це чинник, який ускладнює фінансовий стан, у тому числі подальші інвестиції, тому що обслуговування запозичень залишається складним. 

Слід окремо сказати про АТ «ОГХК». З придбанням цієї компанії холдинг NEQSOL увійшов у достатньо регульований сектор. Адже титанова галузь і титанова продукція – навіть сировина, яку виробляє ОГХК, – у період війни стали предметом додаткових регламентів.

90% продукції ОГХК направляється на експорт, тому що Україна не потребує стільки титанової сировини й тут немає потрібної кількості заводів для її переробки. І, хоча мінерали рутил і циркон є продукцією, яка за світовими стандартами не пов’язана з воєнною промисловістю, в Україні чомусь її віднесли до такої, і це значно ускладнило експортні процеси.

У результаті, ОГХК недоотримала за 2025 рік до $25 млн від реалізації рутилу та циркону, а це 40% усієї виручки. Як наслідок – недостача ліквідних коштів, а це означає дуже обмежені можливості в забезпеченні життєдіяльності самого підприємства. Тому зараз в ОГХК залучаються додаткові кошти безпосередньо інвестора, аби мати можливість підтримувати підприємство у виробничому процесі. Негативні фінансові ефекти від зміни регламентів, що відбулися після завершення приватизації, для ОГХК є дуже чутливими.

Також є труднощі з персоналом. Але ця проблема в Україні стосується не лише групи компаній NEQSOL – коли звужується коло можливостей поповнення штату. Проблема пов’язана з масовою міграцією населення та мобілізацією чоловіків до лав ЗСУ. Звісно, усі ці нюанси можна перевести в гроші. Але переважні фактори – це руйнування енергооб'єктів, додаткові витрати на відновлення, енергозабезпечення та регламентні обмеження.

Про фінансові втрати й недоотримані прибутки NEQSOL через війну

– А на які фінансові показники (доходи, прибутки) розраховуєте 2026 року, якщо порівняти з 2025-м?

– Я б тут зробив акценти на телекомунікаційний сектор (група компаній «Vodafone Україна») і нішу критичних мінералів (ОГХК). І тут є два різних сценарії формування планів на майбутнє.

Група компаній «Vodafone Україна» – це зараз розвинутий структурований бізнес. І тому розглядає подальше збільшення пропозицій для клієнтів (не лише мобільного зв’язку), підвищення й підтримку якості послуг, що є надскладним завданням в умовах війни.

Також йдеться про розвиток супутніх / додаткових сервісів через фіксований зв’язок  та інтернет речей (Internet of Things) – усе, що пов’язано з подальшим оцифруванням як виробничих процесів компаній і організацій, так і приватних осель / осіб тощо. Тобто в планах продовження стратегії групи – і звідси виникають потреби в нових інвестиціях  зіабезпеченні життєдіяльності. Але у «Vodafone Україна» є свій топменеджмент, який уповноважений комунікувати про стратегію розвитку компанії.   

Щодо ОГХК, то вона зараз – у трансформаційному періоді. Нещодавно змінено менеджмент і призначено Наглядову раду. Компанія перейшла з державного в приватне управління, де єдиним джерелом фінансування є ефективна робота й капітал від інвестора.

Це дослідження є фундаментом для того, щоб розпочати другий і третій етапи нашої стратегії – перейти до розширення сировинної бази та модернізації виробництва. А далі вже – до максимально глибинної переробки сировини з формуванням продукції, яка надасть їй вищу маржу та більшу користь для споживачів. Але другий і третій етап можливі лише після завершення першого.

Тобто 2026 рік стане роком, який дасть відповіді на основні запитання – через дослідження, стабілізацію всіх процесів і узгодження їх з міжнародними стандартами (як управлінської звітності, фінансової роботи, так і загалом управління компанією).

Якщо говорити про плани й обсяги в титановій галузі, то скажу, що це прийде разом із підбиттям підсумків роботи за 2025 рік.

– А якщо говорити мовою цифр, які у вас сподівання на 2026 рік?

– NEQSOL – приватна компанія, і ми маємо приватні інвестиції. Якщо говорити про ОГХК, то в нас є зобов’язання перед Фондом держмайна України стосовно подальших інвестицій у капітальні потреби ОГХК та підтримку соціальних галузей. І ми можемо на 100% це підтвердити, адже в нас немає ані альтернатив виконанню цих зобов’язань, ані бажання їх порушувати. Адже наша стратегія в три етапи, про яку я вже згадував, передбачає й подальші інвестиції (окрім тих, що ми зобов’язалися – на 400 млн грн). А коли ми перейдемо до етапу глибинної переробки, вони в рази зростуть.

Але наразі говорити про те, чи збільшаться наші інвестиції в ОГХК наступного року на 10% чи 20% – не так важливо. Головне – підтримувати безперервність бізнесу, бо зараз ОГХК потребує саме цього: адже забезпечення електроенергією та персоналом – на межі необхідного мінімуму. Тому я б радше говорив про довгострокову стратегію – коли масштаби та безперервність виробництва будуть сталими.

Про проєкти NEQSOL, які зупинила війна в Україні та їхні перспективи

– Повномасштабна війна зупинила низку інвестиційних проєктів NEQSOL в Україні, деякі угоди були на фінальній стадії. Що це були за проєкти?

– З одного боку, війна поставила на паузу бізнес-домовленості, які мав холдинг. А це були абсолютно амбіційні плани. Спираючись на досвід, де NEQSOL мав експертизу, в галузі енергетики (нафта, газ) було укладено Меморандум із НАК «Нафтогаз» про формування спільного підприємства з видобутку газу й нафти в Чорному морі.

Також наш холдинг укладав угоду про придбання одного з найбільших цементних виробників України – Івано-Франківськцемент. Окрім того, розглядалося можливе придбання середнього розміру компаній у галузі будівельних матеріалів і телекомунікацій. Тобто це були всі напрями, де NEQSOL вже має досвід.

Але, хочу наголосити: у жодній з 11 країн, де працює холдинг, він не продавав свої активи. NEQSOL заходить у компанії по всьому світу: він або продовжує наявну стратегію, або ж розробляє нову, інвестуючи в подальший розвиток.

І те, що в Україні холдинг продовжив свій принцип стратегічного інвестора й придбав ОГХК та декілька компаній навколо Vodafone, – це дало сигнал багатьом, що NEQSOL може потенційно розглядати ті чи інші компанії та галузі, де досі не мав достатньо досвіду й експертизи. Тому кількість звернень до нас із війною не зменшилася, а навпаки.

Проте, звісно, у нас є пауза у зв’язку з війною. Угоди, про які я говорив, були на фінальній стадії реалізації. З іншого боку – війна зараз (особливо, в останні два роки) принесла дуже багато нових ініціатив, на які треба реагувати. Попри те, що ми все ж маємо пріоритетні галузі (телекомунікації, енергетика, будівельні матеріали, титанова галузь), звісно, перспектива саме в цих галузях є значно вищою, аніж там, де ми ще не присутні. Але все буває вперше, і до нас звертаються з різних секторів щодо можливої співпраці чи інвестування.

– А чи повертатиметься NEQSOL до угод, яким не дала змоги здійснитися війна, і за яких умов?

– Пройшло доволі багато часу, щоб сказати, чи можливо повернутися до угод, які були актуальними станом на 2022 рік. Якщо коментувати бізнес-підходи групи NEQSOL, то ми відкриті як для партнерства з тими компаніями, з якими вели перемовини до війни й не встигли зафіксувати домовленості, так і для нових пропозицій.

Але поки що працюємо з наявним портфелем. Проте зараз багато чого змінюється: ринки, геополітичний ландшафт тощо.

– А як ви оцінюєте перспективи цементного ринку України та чи не бажаєте реанімувати угоду по Івано-Франківськцементу? Нещодавно розгорівся судовий спір: група «Ковальська» оскаржувала дозволи Антимонопольного комітету України на купівлю ірландською CRH двох цементних українських заводів. Очевидно, що подібні активи в період повоєнної відбудови України можуть бути дуже цінними для бізнесу.

– NEQSOL щойно зайшов у нову для нього галузь – титанову. Тому кожен наступний крок має свою логіку та послідовність. Сьогодні ми готові розглядати різні пропозиції, але пріоритетом поточного стану є стабілізація нашої великої інвестиції в титановій галузі. І це забере ще деякий час, аби налагодити гідне й ефективне виробництво на ОГХК.

Але тут мова не лише про цемент, а й про скло, телекомунікації, метал. Тобто все, що пов’язане з будівельною галуззю, матиме великий попит – і тому інвестиції у придбання таких підприємств будуть доволі виправданими.

Про трансформацію ОГХК та плани з модернізації й подальшого розвитку

– Посол Азербайджану в Україні Сеймур Мардалієв у нещодавньому інтерв’ю Mind сказав, що NEQSOL планує запустити повний цикл титанового виробництва на базі ОГХК і зараз перебуває на стадії пошуку нових можливостей і партнерств для ОГХК – зокрема, зі США та країнами ЄС. З ким і про що ведете перемовини, наскільки вони успішні та які саме плани щодо створення повного циклу виробництва титану?

– Частково я вже дещо розповів про ОГХК. Але повторю головне: наша стратегія має три етапи. Перший – трансформація підприємства (переведення його діяльності у прозорий статус, аби можна було вести перемови з банками чи інвестиційними фондами для спільного фінансування / партнерства). Другий і третій – розвиток сировинної бази, модернізація виробництва та створення глибинної переробки.

І для того, щоб це зробити, є вже перше партнерство, яке ми можемо озвучити публічно – це угода з компанією Micon International, яка дасть нам міжнародне підтвердження, наскільки ОГХК забезпечена ресурсами та виробництвом для спільних проєктів.

Зараз можемо лише підтвердити, що перемовини тривають дуже активно. А паралельно ми запустили трансформаційні процеси, аби привести ОГХК до прозорого вигляду (у фінансовому, організаційному й виробничому стані).

– Ви сказали, що переговори йдуть доволі активно. А наскільки вони успішні – адже можна безліч разів зустрічатися, але безрезультатно?

– Я відчув деякий скепсис у ваших коментарях… Але навколо критичних мінералів немає скепсису. Так склалося, що наше придбання ОГХК майже збіглося з формуванням політичного й міжнародного інтересу до критичних мінералів. Зокрема, створення навесні 2025 року Американсько-Українського інвестиційного фонду відбудови (AUDF), у якому ми намагаємося знайти своє місце чи взаємодію. Йдеться про нові регламенти, новий порядок нагляду за ліцензіями, за механізмом отримання нових ресурсів на території України. Це дуже великий простір для розвитку.

До речі, наприкінці грудня вже відбулися засідання керівництва AUDF щодо його подальшого розвитку. І скоро ми почуємо про перші кроки в практичній площині. Тобто зараз в Україні складається новий регламент. Відкривається перспектива, яка потребує надзвичайної уваги, проактивності й обережності. Адже фонд залучатиме не лише українські ресурси, а й міжнародний капітал. Зокрема, ми очікуємо під час війни можливості залучення американських коштів для розв’язання секторальних завдань.

Тому наш переговорний процес сьогодні має характер ознайомлення, пошуку та ймовірних шляхів партнерств в умовах, коли регламенти лише формуються. Адже ми оперуємо в дуже змінному регламентному середовищі по критичних матеріалах.

– А чи можна говорити про те, що 2026 року ОГХК укладе конкретну угоду з тією чи іншою компанією?

– Зарано говорити. Адже ми не знаємо, у яких умовах 2026 року функціонуватиме AUDF. Звісно, NEQSOL хоче якомога пришвидшити залучення капіталу для партнерства в ОГХК. Але я не можу стверджувати, що це станеться саме у 2026-му.

Тут дуже багато змінних складових. Наприклад, перебої в постачанні електроенергії, які вкрай негативно впливають на виробництва. Загалом через війну є багато чинників поза нашим контролем. Але сам факт придбання ОГХК під час війни (коли дуже багато невизначеності) говорить про те, що NEQSOL Holding має серйозні наміри.

– Ви вже згадували, що зараз триває процес трансформації ОГХК. Декілька місяців тому завершено процедуру оформлення документів на купівлю придбаного активу. А коли плануєте завершити оцінку запасів титанової руди підприємства, яку замовили ще в серпні?

– Представники компанії Micon International, яка працює над цим, у листопаді відвідали Україну, зокрема заводи, розташовані у Дніпропетровській і Житомирській областях. Вони зробили необхідні дослідження й опрацьовують цей матеріал.

Процедуру ще не завершено, але в І кварталі 2026 року плануємо отримати результати технічного аудиту, а вже у другій половині року – звіт з оцінки запасів за міжнародним стандартом JORC Code. Це дасть нам підстави для наступних кроків щодо визначення необхідності додаткових капітальних інвестицій і формування партнерств.

Про можливі нові придбання в добувній промисловості

– Рік тому ви заявляли, що NEQSOL Holding після ОГХК може купити й інші титанові активи в Україні. Чи не змінилися плани, і про які саме активи йдеться: можливо, це Нікопольський завод «Титан Україна» і Демурінський ГЗК російського олігарха Михайла Шелкова?

– У мене немає відповіді щодо озвучених вами підприємств. Але ми дивимося на нові активи. Проте нам треба бути впевненими, що маємо достатньо ресурсів для довгострокової стратегії.

NEQSOL Holding придбав ОГХК з достатньою кількістю ресурсів (за оцінкою ФДМУ й аналітичної бази, яку ми отримали на поточний стратегічний момент). Але, якщо говорити про довгострокові інвестиції в масштабах, які потребують глибинної переробки, слід мати впевненість, що нам вистачить ресурсів. І  не тільки в Україні – бо, працюючи на чотирьох континентах, ми розуміємо, що ресурс можна придбати й в іншій країні.

Глибинна переробка теоретично може бути пов’язана з придбанням переробної компанії або ж будівництвом нового переробного підприємства. І те і інше можливе. Проте відповідь на запитання, якою може бути переробка, матимемо, коли буде пройдено перший етап, про який ми сьогодні говорили.

– Наскільки я зрозуміла, наразі NEQSOL не має намірів щодо придбання нових титанових активів – зокрема, тих двох об’єктів, які я назвала?

– Зацікавленість залишається. Але для нас на поточний момент дуже важливо пройти оцінку запасів ОГХК та забезпечити себе ресурсом для довгострокової стратегії. Тож, поки цей етап в роботі, питання придбання переробних заводів / виробництв не на часі. Воно актуалізується після того, як ми чітко знатимемо обсяги ресурсів ОГХК та скільки ще ресурсів можливо залучити в Україні.

Ми не хочемо «бігти попереду паровозу». Адже виграли конкурс у листопаді 2024 року, заплатили кошти у грудні, а дозвіл АМКУ й усіх профільних органів отримали лише в червні 2025-го. І за ці пів року відбулося безліч змін.

Зокрема, за цей період ОГХК майже зупинила виробництво (з фінансових причин). На жаль, NEQSOL у цей час ще не мала можливості впливу на компанію, а держава вже вважала її проданою, тому управління компанією не було ефективним.

– А в які ще проєкти в добувній промисловості плануєте зайти в Україні та чому?

– Зараз NEQSOL зайшов у ринок видобувної промисловості – у титанову галузь. Якщо сюди ж віднести ще й нафтогазовий сектор, то ми вже на цьому ринку перебуваємо тривалий час і маємо глибоку експертизу та завжди відкриті до партнерства.

Інша галузь видобувної промисловості, яка сьогодні вкрай популярна, – це критичні мінерали. Тут ми активно комунікуємо з Європейською Бізнес Асоціацією (EBA), з робочими групами та профільним комітетом Верховної Ради. Очікуємо, що конкуренція в цій ніші буде більш прозорою у зв’язку з формуванням AUDF, що дасть нам більше аргументації для заходу в нові бізнеси. Але сьогодні NEQSOL взяв на себе ризик управління таким складним активом як ОГХК, і поки що скрупульозно працює саме над цим.