Командир 1 батальйону БпС 59 ОШБр: «Знищуємо більше техніки, ніж ворог. Пілотів – не менше»

Історик за фахом, Максим Богачук пішов на війну 2016 року. В інтерв’ю для Mind він розповів про особливості роботи «пілотів», свою трансформацію з піхотного командира на «безпілотного», пріоритетні цілі та підрозділ противника «Рубікон», а також про те, як вдалося збити ворожий гелікоптер

– Про що Ви думаєте наприкінці четвертого року повномасштабної війни росії проти України?

– Як знищити якомога більше особового складу противника.

– Вдається?

– Так, задоволений. Беремо 2025 рік, дивимося результати. Вони високі. Конкретніше – батальйон посідає 11-те місце серед підрозділів ЗСУ, які «прибирають» особовий склад противника безпосередньо дронами. Усі, хто вищі за нас, мають значно ширші можливості щодо комплектації.

– Проте наприкінецы року показники впали. Чому?

– Причина у зменшенні активності ворога у смузі відповідальності батальйону. Улітку по всій смузі рухалося 150–200 солдатів противника. Восени та на початку зими – 50, 40, 30, 20. Траплялися дні, коли взагалі нікого не бачили.

Пояснити це просто: ворог «уперся» в нас. Батальйон знищив 3500 солдатів. Це верифіковані дані. Водночас просунутися «руським» не вдалося. А якщо ворогу дають по зубах, то він сюди більше й не лізе.

– А що Вас тривожить?

– Обмеження західної допомоги – зброї та фінансування. Воювати Україна може класно, і показує це.

Але треба реально дивитися на речі. росія – сильна та потужна країна. Можна скільки завгодно говорити, що там воюють «чмоні», які їздять на «буханках». Але факт – ворог просувається. Малими темпами та з  величезними втратами.

– Технологічно росіяни нас випереджають?

– Я б так не стверджував. Ініціативно невелика перевага на нашому боці. Проте ворог швидше масштабує новації. Сказано «зробити дрони на оптоволокні» – зроблено. Їх буквально декілька різновидів. Держава їх штампує, передає на фронт і немає проблем. А в нас є рішення щодо оптоволокна, купа виробників, але продукт виходить неякісний.

– Загальновідомо, що ЗСУ відчуває брак людей. Для батальйону це також проблема?

– Донедавна її не було. Але батальйон масштабується вдвічі. Тому вона виникла. Проте ми знаємо, де і як знайти людей та що їм запропонувати. Насамперед хороше ставлення, створення довіри до командирів і якісна підготовка.

– Кого найбільше чекаєте – «сирих» людей із вулиці чи вже трохи навчених?

– Найбільше – не те слово – чекаємо всіх. Звичайно, хотілося б, щоб люди мали бодай мінімальні навички. Тиждень підготовки – і вони стають до роботи. Але останнім часом таких немає.

Ну, от візьму я і переведу екіпаж із Запорізького напрямку. Він нас посилить, а там ситуація «просяде». Кому це потрібно, якщо спільну справу робимо? Інша річ, якщо тамтешні командири самі відпустять людей до мене.

– Чи потрапляють до вас «бусифіковані»?

– Немає такого за останні три-чотири місяці. То пріоритет для піхотних підрозділів. Ми набираємо самі. Пропонуємо цивільним людям: йди до нас, ти спеціаліст, поставимо в майстерню. «Ні, – каже, – не піду, мене не чіпають». За місяць обставини змінюються, і тоді уже телефонує з ТЦК – візьміть. А зробити вже нічого не можна.

– «Бусифікований» здатний стати гідним бійцем?

– Цілком. Багато людей не наважуються зробити перший крок. Чекають, коли їх «зловлять».

А коли це вже трапилось – за два тижні людина літає на «мавіку» не гірше за контрактника.

Випереджаючи наступне запитання щодо ТЦК. Я б ввів жорсткішу відповідальність за протиправні дії проти співробітників ТЦК, коли їх б’ють і, що найгірше, по них стріляють. Ці люди – такі самі співробітники ЗСУ.

Інша річ, якщо вони перевищують повноваження. Але країна перебуває у стані війні. Ми не воюємо на території росії, а захищаємо свою країну. Тому говорити про поганих «тецекашників», які тебе зловили, недоречно. Йди сам – і тебе не ловитимуть. Вакансій безліч.

– Що дасть масштабування безпілотних систем у бригаді?

– Маємо два батальйони, які збільшуються вдвічі. Створюється третій. Це дасть опцію для збільшення кількості екіпажів, а отже – результатів зі знищення ворога.

Якщо за 2025 рік із наявними екіпажами довірений мені батальйон знищив 3500 «руських», то подальші цифри можете підрахувати самі. Зможемо закривати ширшу смугу та забезпечити менше просування противника або зробити так, щоб його взагалі не було.

За таких умов логічно буде думати, щоб самим рухатися вперед. Маю такий досвід, ще коли був командиром першого стрілецького батальйону. Вибивали суперника дронами – і штурмовики заходили на залишені ворогом позиції.

– Роль піхоти при цьому залишатиметься вагомою?

– Дуже. Якщо не буде піхотинця в окопі, то противник рухатиметься від укриття до укриття та просуватиметься. Бо знатиме: якщо над головою щось дзижчить – перечекаю й рухатимусь. Перестало – пішов, бо піхотинець із нашого боку відсутній.

Плюс безпілотний компонент дуже залежить від погодних умов. Сильний вітер – дрон не летить. Дощ – не може перебувати довго в повітрі. Туман – майже нічого не бачимо. Тому противник штурмує саме за поганої погоди.

Рятують дрони на оптоволокні. Вони летять практично по землі, не потребують радіогоризонту. Туман піднімається вище, і дрони можуть рухатися.

– Туман, дощ – зрозуміло, але зараз зима – сніг і мороз. Як «поводяться» дрони?

– Підмерзають мотори – і дрони падають. Камера не рухається – і пілот нічого не бачить. З іншого боку, снігопад показує стежки, яким рухається противник. Якщо противник іде в маскхалаті – виявити його важче. Якщо сидів на позиції і пішов на штурм – легше.

– Чули, що створюємо протидію російському дрону «Молнія». Це так?

– Це правда. Нарешті виробники розробили дешевий робочий дрон. Зробили аналог, який несе від 5 до 8 кг заряду на відстань до 50 км. Ціна – від 30 000 до 40 000 грн.

Це дозволить запускати такі дрони на поле бою сотнями. І навіть якщо влучать два з десяти – буде нормально, зважаючи на співвідношення якості та ціни.

Зараз «Молнія» – більш точний засіб. А колись вони летали і створювали ефект панування в небі. Ти розумієш, що вони «мають похибку», але все одно смикаєшся – а раптом влучить по тобі?

Ворог використовує «Молнію» як «матку» для FPV. І ще багато чого робить – ставить старлінк, що дозволяє точніше відпрацьовувати.

Ще один винахід – «молніями» у протитанковий рів доставляли драбину, аби їхні піхотинці могли долати відстань. «Молнія» без бойового заряду, драбина. Підходить їх піхотинець – і поліз. Хоча ми це виявили і знищили, бо кинули біля самого рову.

– «Рубікон», підрозділ безпілотних систем ворога, дуже сильний?

– Достатньо. Працює кілька років. Вони вчилися, ми також. Коли перед  тобою сильний противник, є стимул розвиватися.

Спілкуємося з підрозділами, які стоять на різних напрямках. Колеги кажуть: у нас усе тихо та спокійно. Запитуємо: на чому літаєте? Виявляється, на засобах, які ми давно не використовуємо. Упевнений: куди б не направили наш підрозділ, пристосуємося до будь-яких умов. Війна – страшна річ. Але вона рухає прогрес, зараз у мілітарному плані. Коли закінчиться – у цивільному.

Техніки ми точно знищуємо більше. Пілотів – не менше.

– З літа ворог використовує тактику інфільтрації, відмовившись від штурмів з технікою. Чому?

– Бо вона дієва. У 2023 я був піхотним комбатом. Ще тоді зауважив: простіше, коли суперник пересувається на техніці. Бо ти її бачиш і чуєш. Знищив – і ворогу немає на чому пересуватися. Суто піхотні групи, яких ти бачиш безпосередньо перед позиціями, «прибрати» важче. Кинув міну на пів метра вліво – він пройшов. Дрон – також.

– Чи довго росія може застосовувати «м’ясні» штурми?

– Так, це не коротка історія. Поки вони рухаються вперед – на перемовини не підуть. Питання – скільки завдяки західній допомозі протримаємося ми.

– Як у вас пройшла трансформація з командира піхотного батальйону на керівника «безпілотників»?

– Ще коли формувався перший стрілецький батальйон, робили акцент на безпілотний компонент. Ще 2023-го в мене в батальйоні з’явився екіпаж FPV. Малий «бомбер», який носив 50-кілограмовий заряд. Спалили КСП 110 мотострілецької бригади. Штурмували позиції виключно завдяки дронам.

Коли став командиром безпілотників, було багато чого нового, треба було розібратися в технічних моментах, але сам напрямок руху – розумів.

Значення дронів у сучасній війні зростатиме. Робитимемо все, аби «нівелювати» піхоту. Так, кіл-зона збільшуватиметься, діставатися позиції буде все важче. Але все одно дрони не перекриють сто відсотків простору.

Наземні роботизовані комплекси, важкі бомбери, на яких тримається 90% логістики на передній край, – безцінні.

– Розвиток дронів дає путіну додаткові шанси діймати Європу?

– Звичайно. Прольоти їхніх безпілотників над європейськими країнами – це прагнення росії показати: можемо дістати вас у такий спосіб, без введення «сухопутки». Погано, що нуль реакції. Тому не вірю в дію п'ятої статті НАТО. Тільки в силу нашої армії.

– «Пташка», захисниця «Азовсталі», служить у вашому підрозділі. Які її функції?

–- Допомагає забезпечувати підрозділ. Її впізнаваність і медійність допомагають нам розвиватися. Вона бачила результати роботи батальйону і приєдналася до нього. Це людина, за якою готові йти.

– 29 вересня екіпаж вашого батальйону збив російський гелікоптер МІ-8. Пам'ятаєте той день?

– 28 вересня моїй доньці виповнилося 12 років. На добу вирвався додому, до Вінниці. Мої люди знали, що робити: знищити за цей час принаймні 15 ворогів та одну одиницю техніки.

Наступного дня зранку мені пише черговий: «Не вразили лат (легку автомобільну техніку. – Mind), зафігачили вертик». Відповідаю: «Вирішили поприкалуватися?»

Ми давно хотіли це зробити і готувалися. Більше року гелікоптери в нашій смузі не літали. А тут почали. Тижні два стежили – звідки працюють, у який час. Збирали ці дані та «вилітали» на чергування. Одного разу камера FPV зафіксувала, але не змогли наздогнати. Інший раз – збило потоком вітру від гвинтів. Розуміли – надскладно. Але мали впевненість – вийде. Коли сталося, можу порівняти свою реакцію з днем народження доньки чи звільненням Херсону.

Насамперед привітав командир бригади. Потім – Сергій Стерненко. Години за дві зателефонував командувач СБС «Мадяр». «Бачив, – каже, – подати на нагороди екіпаж, це визначна подія».

Крім нагороди, екіпаж отримав $10 000 від компанії – виробника дрона.

– Система «єБалів» – наскільки вона коректна?

– Зараз вона коректна. Раніше працювала з хибами: можна сказати, стріляли самі собі в коліно. Одні підрозділи ганялися за балами, інші – намагалися справитися з навалами противника. Тепер ситуація вирівнялася.

За допомогою електронних балів ми на 80% забезпечили свої технічні потреби.

– Не може бути ситуації, коли пілот заради «єБалів» пропустить піхотинця, щоб знищити техніку, бо за неї дають більше?

– Виключено. Визначаємо пріоритетну ціль. Якщо танк стоятиме за 10 км, а піхотинець – за три, то насамперед відпрацюємо по особовому складу ворога. Бо техніку можна «перенести» на завтра. А піхотинець може сховатись і пізніше «штурманути» нашу позицію.

– Що вкладаєте у слово «перемога» на момент зими-2026?

– Дві умови. Перша – аби перестали гинути військові та цивільні українці. Друга – аби Україна зберегла свою свободу та суверенітет.