Іранські «ендгейми»: як завершуватимуть війну США, Ізраїль, Китай та Іран
Експерти розповіли, як чотири країни – фігуранти збройного конфлікту будуть із нього виходити
«Венесуельський сценарій» зміни режиму в Ірані не реалізувався. Тегеран не капітулював після ліквідації верховного лідера країни Алі Хаменеї внаслідок нападу США та Ізраїлю 28 лютого 2026 року. Стійкість іранського режиму підвищила його шанси сформувати з Китаєм таке партнерство, яке Захід запропонував Україні після повномасштабного російського вторгнення.
Хоча Вашингтон запевняє про готовність до довгих бойових дій, антивоєнні настрої всередині США зростають, й експерти очікують, що адміністрація Дональда Трампа не витримає внутрішнього тиску та різко об’явить «ендгейм» – завершення гри.
Mind зібрав думки провідних аналітичних центрів про те, як хочуть вийти з конфлікту на Ближньому Сході його основні учасники: Штати, Ізраїль, Іран і Китай.
ECFR: «Вашингтон може оголосити перемогу»
Європейський аналітичний центр European Council on Foreign Relations (ECFR) називає конфлікт в Ірані «війною без переможців» – у ній не буде завоювань, і всі учасники понесуть лише втрати.
Агресивна риторика Дональда Трампа із закликами до іранців «повернути свою країну» демонструє його готовність до подальшої ескалації. Президента підтримують проізраїльські яструби з Республіканської партії США. Однак соцопитування свідчать про негативне ставлення американського суспільства до бойових дій на території Ісламської Республіці. У січні 2026 року лише 31% американців підтримували напад на Іран і 45% висловлювалися проти.
Тому, згідно з висновками ECFR, Трамп, який раніше обіцяв завершити «нескінчені війни», не захоче затягувати бойові дії в рік проміжних виборів у США. Експерти вважають, що він обірве війну, як неодноразово робив раніше.
«Якщо судити за попереднім послужним списком Трампа, зокрема швидким оголошенням перемоги у 12-денній війні з Іраном у червні 2025 року, рішення призупинити операції проти хуситів у Ємені після зростання витрат на кампанію проти них, а також операцію у Венесуелі – його інстинктом буде швидко вийти», – пише ECFR.
В ECFR зазначають, що «вбивство Алі Хаменеї стало тим ефектним ударом по іранському режиму, який може дати Вашингтону швидку «перемогу» і вихід із затяжної війни».
Politico: «Хаос в Ірані – гарний ендгейм для Нетаньягу»
Дружній режим у Тегерані – ідеальний результат війни, про який мріє лідер Ізраїлю Беньямін Нетаньягу. Але навряд чи він вважав реалістичним цей сценарій, бо нічого не зробив для створення опозиційної сили, яка змогла б замінити режим аятол.
Про це американському виданню Politico розповів колишній прем’єр-міністр Ізраїлю Ехуд Олмерт. За його словами, Нетаньяхгу й Трамп лише роблять вигляд, що в них був продуманий план дій після смерті Алі Хаменеї в Ірані. Насправді в них був лише оптимізм.
«Бібі (лідер Ізраїлю) хотів війну, а Трамп боявся зробити щось виняткове. Я не бачу в них ніякого плану, окрім надії на колапс режиму в Ірані, – цитує Ехуда Олмерта Politico. – Я здивуюсь, якщо ця ескалація змінить натуру Ірану. Але війна із США та Ізраїлем може відкинути Іран як військову силу в регіоні, що само по собі є зовсім непоганим результатом».
Нетаньягу, як пише Politico, буде щасливий завершити бойові дії, посіявши в Ірані хаос і політичний розлад, який завадить Тегерану розробляти ядерну зброю та фінансувати проксі-угрупування в регіоні.
Як зазначає ECFR, усередині Ізраїлю є міцна двопартійна політична підтримка військової кампанії проти Ірану, особливо в союзі із США. Але Ізраїль теж орієнтований на коротку війну, бо має обмежений запас ракет-перехоплювачів і невпевненість у тому, що економічно витримає війну на виснаження.
«Будь-яке рішення США про раптове завершення конфлікту без досягнення амбіцій Ізраїлю щодо зміни іранського режиму буде схвалене Тель-Авівом, враховуючи його військову та політичну залежність від Вашингтону», – прогнозує ECFR.
Stimson Center: Іран змушує ворогів «витрачати «феррарі» на перехоплення електромопеда»
Як пише американська організація Palestine Chronicle, мета іранського режиму – вижити. І він буде зі «стратегічним терпінням» асиметрично підвищувати вартість ведення війни для США та Ізраїлю без перетинання «червоних ліній», які можуть викликати наземне вторгнення.
«Іран розуміє, що час працює по-різному для кожного актора. Вашингтону час розмиває політичний капітал. Ізраїлю – підвищує вразливість. А Тегерану час консолідує національну єдність під загрозою зовнішньої агресії», – пише Palestine Chronicle.
Іран атакував дронами та ракетами кожну країну в Перській затоці, а також ключові нафтові об'єкти в Саудівській Аравії та Катарі. Зокрема по Об’єднаних Арабських Еміратах (ОАЕ) в неділю Іран випустив 165 балістичних ракет, дві крилаті ракети та 541 дрон. З них 92% було збито, але за це довелося заплатити надвисоку ціну.
За підрахунками Келлі Грєко, спеціаліста по повітряній безпеці американського дослідницького центру Stimson Center, іранські балістичні ракети коштували $1–2 млн, а дрони-камікадзе – $20–50 тис. Отже, у неділю на атаку по ОАЕ Іран витратив від $177 млн до $360 млн, а Емірати заплатили від $1,45 млрд до $2,28 млрд за збиття цих цілей.
«Дрони – це основа стратегії Ірану. За кожний $1 вартості іранського дрона, ОАЕ витрачає $20–28 на його збиття, – повідомляє Келлі Грєко. – Економічна асиметрія дорівнює витрачанню «феррарі» на перехоплення електромопеда».
SETA Foundation: «Фінальна форма партнерства Іран – Китай… буде схожа на партнерство Захід – Україна»
Дослідник турецького аналітичного центру SETA Foundation Тарик Гюнген, пише, що Тегеран став «життєво важливим партнером» Пекіна у 2021 році, підписавши 25-річну угоду про отримання китайського військового обладнання, технологій і розвідданих в обмін на іранську нафту за зниженою ціною. Відтоді Іран покриває 20% китайських потреб у нафті, постачаючи її неофіційно через посередників.
Аналітик SETA Foundation стверджує, що Китай нарощуватиме допомогу Ірану та поступиться своїх принципів невтручання, щоб не допустити потрапляння Ісламської Республіки під контроль США, як це нещодавно сталося з Венесуелою. За його даними, Пекін уже передав Тегерану радари YLC-8B, зенітно-ракетні комплекси HQ-9B і доступ до супутникової навігації BDS, китайського аналогу GPS.
«Фінальна форма цього партнерства Іран – Китай може стати схожою на партнерство Заходу з Україною після російського вторгнення, коли суттєва допомога та розвідувальна підтримка Заходу перетворила безнадійний сценарій захисту України в чотирирічний глухий кут і війну на виснаження».
Схожу аналітику, але інший прогноз, опублікував Харш В Пант, віцепрезидент індійського аналітичного центру Observer Research Foundation. Він називає Іран «корисним, якщо не незамінним партнером» Китаю, а створену Штатами кризу – безперечною невдачею для Пекіна.
Китай, згідно з виводами аналітика, не відступиться від своїх принципів: уникати військової участі, зберігати гнучкість та очікувати шторму. Пекін буде довго терпіти економічні труднощі від втрати дешевої іранської нафти, але в підсумку суттєво підвищить вплив у регіоні, не використавши жодного патрона.
Після війни ослаблений Іран запросить китайського фінансування на реконструкцію, а країни Перської затоки активізують із Пекіном економічні відносини, щоб застрахуватися від американської непередбачуваності.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
