Андрій Здесенко: «До кінця 2026 року плануємо зайняти 8% чайного ринку України»

Корпорація Biosphere, заснована вітчизняним підприємцем Андрієм Здесенком, працює в Україні вже майже три десятки років. З 2018 року входить до сотні найдорожчих українських брендів. Це всім відомі торгові марки для дому та гігієни «Фрекен Бок», Smile, Novita, Lady Cotton, Vortex, а також імпортні бренди Selpak, Fantom тощо. З 2024 року до цього переліку додалася «чайна ніша» – у вигляді брендів Graff і Ritz Barton, які набирають популярності.

На сьогодні виробничі потужності корпорації представлені чотирма заводами у Дніпропетровській, Київській і Хмельницькій областях, а площі логістичних центрів становлять понад 30 000 кв. м.

Також корпорація має тривалу й активну присутність на ринках Східної Європи та Центральної Азії. Зокрема, спільно з французькою компанією Groupe Lemoine володіє заводом в Естонії з виробництва ватної продукції (площею 8500 кв. м). А у 2022 році придбала австрійську ТМ Alufix та її заводські потужності в Румунії.

Mind обговорив з Андрієм Здесенком розвиток корпорації у складний воєнний час, зокрема збитки, пов’язані з пошкодженням потужностей. Поспілкувалися також про специфіку європейського сегмента бізнесу Biosphere, складнощі у просуванні чайного бренду, плани на ринки США, Азії та Близького Сходу. Торкнулися й проблематики національного інвестиційного клімату та «труднощів перекладу» у спілкуванні з митними органами.

Про збитки від ворожих атак

– Рік тому російська ракета поцілила по «Біосфера Комплекс» у Дніпрі. Чи вдалося його відбудувати? Скільки витратили на відновлення потужностей і закупівлю нового обладнання?

– «Біосфера Комплекс» у Дніпрі є майданчиком, на якому сконцентровано кілька виробництв і склади. Загальна площа – близько 36 600 кв. м, а також додаткові площі для виробництва чаю та нетканого полотна.

Досі на згарищі із сировини височіє велетенський «кістяк» покручених конструкцій. Ми збираємося його повністю знести та розчистити цей майданчик. Уже вивезено близько 100 траків продукції, що згоріла.

Згодом буде чистий майданчик поруч із виробничим цехом, який залишився в робочому стані. Після закінчення війни будемо готові звести новий логістичний комплекс на площі близько 15 000 кв. м. Ця інвестиція вимагатиме $15 млн. На жаль, сьогодні не маємо таких грошей, та й з погляду безпеки інвестувати таку суму навіть кредитних коштів – невиправданий ризик.

Поки що ми орендували неподалік нашого виробництва незалежний склад великої площі. Зробили з нього за короткий проміжок часу сучасний логістичний комплекс і возимо туди продукцію.

– А скільки зараз вже витратили грошей на «латання дірок» – закупівлю нового обладнання тощо?

– На рівні $1 млн. До цієї суми входить оренда нового складу, стелажі та техніка. Плюс до всього, ми зіткнулись із серйозною проблемою розвитку експорту.

Про втрати і набутки «Біосфери» в Україні та за кордоном

– Нещодавно корпорація повідомила про досягнення обороту за 2025 рік у $173 млн. Це за приблизними підрахунками менше, ніж у 2024 році, коли було 7,5 млрд грн, і менше, ніж планові 8,5 млрд грн. Чому відбулося зменшення? І чи пов'язано воно з пошкодженням виробничо-складського комплексу?

– Є кілька чинників. Один із них – «фактор гривні». Ми працюємо на українському ринку, а на сьогодні різниця між гривнею, доларом та євро змінилася. І якщо дивитися на гривневий еквівалент, то у гривні ми досягли навіть більшого результату, ніж у 2024-му. Але у валютному вимірі це становило менше. Як ви розумієте, умовний мільярд гривень за курсом 40 грн/$ та 45 грн/$ – це різні суми.

Також є споживчий чинник. Усі ми пам'ятаємо про блекаути: зрозуміло, що за відсутності електроенергії приготування їжі (у кого електричні плити) і прибирання в будинку зводяться до мінімуму. Ба більше, значна кількість людей виїхала з України. Тому споживання нашої продукції просіло.

Ми також працюємо із сегментом HoReCa (готелі, ресторани, кафе), а він також серйозно просів, оскільки змушений постійно працювати на дорогих генераторах. У результаті HoReCa нерідко стала економити на засобах гігієни.

На жаль, наше життя з кожним днем ​​стає дедалі дорожчим – і спектр споживання засобів гігієни так чи інакше стримується. Наприклад, люди використовують не три губки для миття посуду, а лише одну; коли немає світла – не запікають їжу в рукаві, не використовують пергамент / фольгу для випікання або наші слайдери для зберігання продуктів у холодильнику. Натомість замовляють готову їжу з кафе, супермаркетів.

Але не можна сказати, що все погано. Наприклад, у нас збільшився продаж вологих серветок (зокрема, для прибирання приміщень без води та хімії). Тобто можна говорити про те, що ця ніша сьогодні злетіла.

Попри всі труднощі, ми недовиконали річний план із продажів загалом на 10% – і це непоганий результат.

– А чи вдалося досягти плану продажів у європейському кластері в 30 млн євро 2025 року?

– На жаль, досягти цієї планки нам не вдалося: продажі становили лише 20 млн євро. Ми планували, що повернення бренду Alufix сприймуть у Європі з великим ентузіазмом. Річ у тому, що поки австрійська торгова марка Alufix банкрутувала, і поки ми робили рестайлінг, на це місце зайшли сильні бренди конкурентів. Однак завдяки Alufix ми присутні на полицях європейських магазинів. І якщо до купівлі цього бренду ми продавали продукції на пів мільйона євро на місяць, то зараз – майже на 2 млн євро/місяць.

Україна перебуває в повномасштабній війні, і через це кредитування європейських активів «Біосфери» ускладнене. На сьогодні ми підтримуємо своє зростання з огляду на ті фінансові можливості, які мають наші дочірні підприємства.

Якби ми мали доступ до кредитування й іноземні банки Україну не розглядали б як ризикову країну – думаю, наша динаміка була б вищою. Адже розвиток продажів – це інвестиції. Наприклад, щоб продати на 10 млн євро, потрібно вкласти 20 млн євро. А таких грошей і можливостей у «Біосфери» зараз немає. Тож ми йдемо консервативним шляхом.

– Як загалом за 2025 рік змінилася структура виторгу між Україною та закордонними ринками?

– Ми маємо цифру у 30% експорту. Наш оборот по ринку «Захід – Схід» становить $40 млн при загальному обороті «Біосфери» у $173 млн. Але наша мета через три роки наблизитися до 50% експорту.

Про боротьбу за «місце під сонцем» на чайному ринку

– За результатами 2025 року «Біосфера» оцінила свою частку на ринку чаю в Україні в 5%. Але цього показника ви збиралися досягти ще 2024-го. З чим пов'язане відставання від графіка? Чи вплинула на це ракетна атака на виробничо-складський комплекс (адже тоді також було пошкоджено чайний цех) чи більше далися взнаки маркетингові причини?

– Причина завжди не одна. Ми не спрацювали так, як хотілося б. До того ж у нас сильні конкуренти, серед яких є українські компанії з 30-річною історією.

Наша позиція: тримати чайний бренд Graff на висоті та не розпорошувати його через великі знижки. Ми розраховували, що українські торговельні мережі сприймуть новий бренд як можливість, і наш товар швидко заповнить магазинні полиці. Але все виявилося не так оптимістично. Уже рік ми ведемо переговори з деякими мережами – і досі не знаходимося в тому асортименті, у якому нам хотілося б.

Я не беруся давати юридичні оцінки, але як підприємець і громадянин не до кінця розумію, як така бізнес-модель може працювати в Україні зараз. Для мене це питання не лише конкуренції, а й загального принципу – у яких умовах працює бізнес і які правила є спільними для всіх.

Загалом український чайний ринок залишається достатньо прозорим: більшість компаній працюють офіційно, сплачують податки. І саме тому подібні кейси викликають додаткові запитання. З одного боку, ми багато говоримо про пошук і обмеження російського впливу, з іншого – на ринку залишаються продукти, походження яких для споживача не завжди очевидне.

У публічному просторі можна зустріти різні інтерпретації структури власності таких брендів. Водночас для пересічного покупця це часто не є прозорою історією – і це, на мою думку, теж проблема.

Якщо підсумувати: ми продовжуємо працювати та поступово посилювати свої позиції на ринку. Але наша мета – не перерозподіл часток як такий. Ми хочемо дати споживачеві якісну альтернативу та зробити вибір більш усвідомленим.

– І скільки плануєте ще «відгризти» від чайного ринку цьогоріч?

– Хочемо забрати ще 3% (плануємо прирости ще на 60% в обороті з продажу чаю). Тобто до кінця 2026 року в нас має бути 8% чайного ринку України.

Але маю зауважити, що навіть ті 5%, які вже маємо – це феноменальний результат. Тому що компанія без досвіду в цій ніші, у величезному конкурентному полі (263 чайні бренди), за наявності приватних марок від таких великих мереж, як АТБ, «Сільпо» тощо, увірвалася на цей ринок та одразу ж забрала 5%. До речі, у мережі супермаркетів Varus ми маємо частку 10%.

– Чи коригуєте ви стратегію поведінки на українському ринку та експансії за кордон у зв'язку з цими результатами?

– Коригування стратегії як такої немає: ми просто зробили більш консервативним зростання продажів, тому що в нас не вистачає для цього фінансових можливостей. Адже зростання – це гроші. А також скоригували наш підхід: ми думали протягом кількох років придбати пару компаній у Європі чи Азії, і приєднати їх до нашого арсеналу. Але враховуючи, скільки часу досі займає інтеграція компанії Alufix до «Біосфери» з погляду повернення на ринок та інвестицій, розуміємо, що в найближчі три роки, напевно, не матимемо угод зі злиття.

Можливо, будуть якісь альянси. Але придбання саме нових іноземних гравців ми поки що відкладаємо – стратегія зростання через поглинання на паузі.

Нас цікавить ніша побутової хімії, виробництво паперових виробів, food-напрям (чай і все до чаю). Загалом усе те, що вписується в нашу систему дистрибуції та турботи про домівку. Але конкретики наразі в мене немає.

Якщо говорити про якусь диверсифікацію нашого бізнесу – я проінвестував би невеликий капітал в український синдикат Toloka бізнесмена Олександра Колба. Туди входять кілька компаній, що займаються логістикою, digital-маркетингом. Це невеликі інвестиції на рівні $50 000, але дуже цікавий концепт.

Про інвестпроєкти в Узбекистані та США

– А на якій стадії перебуває проєкт будівництва заводу сміттєвих пакетів в Узбекистані? І як впливають обмеження на переробку полімерів?

– Проєкт наразі на паузі. Річ у тому, що Узбекистан хоче синхронізувати своє законодавство в цій сфері з європейськими процесами. І там поки що не розв'язали питання виробництва полімерів певної товщини.

Сміттєві пакети – основа бізнесу «Біосфери». І ми вже давно відкрили б їх виробництво в Узбекистані, якби була можливість на законодавчому рівні.

– Якщо такі проблеми – чи не простіше взагалі закрити цей проєкт, чи ви вже встигли вкласти якусь суму?

– Ми нічого не інвестували, окрім нашого часу та поїздок наших менеджерів туди. Я зустрічався із заступником міністра економіки та міністром із залучення інвестицій в Узбекистан, а також з міністром екології – але наразі безрезультатно.

Коли ми заходимо в будь-яку країну як міжнародний інвестор і при цьому самостійно, то маємо бути впевнені, що з погляду законодавства цілком захищені. Нам не хотілося б опинитися в залежній ситуації або одного дня дізнатися, що наше підприємство вже нам не належить (наприклад, його можуть заарештувати за порушення екологічних норм тощо).

– А чи не виникало у вас ідеї «постукатися» до інших південних пострадянських держав – Казахстану, Туркменістану, Таджикистану, Киргизстану?

– У Казахстані ми могли б відкрити наше виробництво. Але там лише близько 20 млн жителів – на відміну від Узбекистану, де проживає 40 млн осіб. До того ж із Казахстану ми не можемо експортувати сміттєві пакети до Узбекистану, бо, як я вже казав, це заборонено.

Так, за бажання ми вирішимо локальне завдання – бути на казахстанському ринку, але при цьому не розв'яжемо глобальне – бути на 40-мільйонному узбецькому ринку. Узбекистан для нас у пріоритеті: там активна народжуваність, поруч Афганістан, а це величезний ринок. Тобто кластер країн навколо Узбекистану – це серйозний ринок, де нам потрібно бути присутніми.

– Окрім ваших «східних інтересів», подейкують, що ви «замахнулися» ще й на ринок США. З ким ведете там переговори та що цікавить?

– Насамперед, це так звані етнічні folk-мережі для мігрантів (де продаються звичні товари з країн їхнього походження), куди ми можемо постачати наш бренд «Фрекен БОК», вологі серветки Smile, чай Graff тощо.

Ринок США – безмірний, і постійно з’являються компанії, які кажуть, що їм цікаво просувати наші товари на ньому. Але наразі сказати, що ми чітко та системно розвиваємо цей ринок, я не можу. Те саме стосується й ринку Канади, який теж дуже цікавий.

Також у нас є виробництво в румунському місті Фегераш (там розташований один із заводів австрійської компанії Alufix, придбаний «Біосферою» 2022 року). Ще маємо великі плани на Хорватію та Сербію, Угорщину, Польщу, Австрію, Болгарію. Дуже цікаві Середній Схід (Пакистан, держави Перської затоки тощо) й Африка.

– Якщо підсумувати все сказане: яка мета за загальним оборотом, європейським кластером, продажами на закордонних ринках на 2026 рік? І яка тут роль у розширенні експорту на Близький Схід?

– Мета на закордонних ринках 2026 року – на рівні $50 млн, в Україні з урахуванням постійного падіння гривні – на рівні $175 млн. Загальний таргет – близько $220 млн. Але це моя особиста амбіція.

Наш фінансовий рік обчислюється з 1 березня до 1 березня. Тобто нещодавно він закінчився. Тому 1 березня 2027 року можемо знову зустрітися – випити кави та підбити підсумки.

Щодо Близького Сходу, то його роль у розширенні нашого експорту невелика – близько пів мільйона доларів.

Про важливість індустріальних парків і нюанси вітчизняного бізнес-клімату

– Чи розглядаєте ви відкриття підприємств у межах індустріальних парків для отримання певних пільг? І як оцінюєте загалом цей напрям?

– Напрям дуже важливий, це світова практика. З погляду виробництва компанії потребують швидкого доступу до приміщень, електроенергії, газу, ресурсів, безпеки. Наприклад, «Біосфера» має 11 га землі у Дніпрі, з яких на сьогодні зайнято близько 50%. Тому ми самі можемо податися й отримати статус «технопарку».

Коли ми купували ці ділянки, то розраховували, що вони будуть зайняті під різні виробництва. І сьогодні вже можемо стати невеликим технопарком: збудувати площі, які здаватимемо під свої проєкти або партнерські.

Загалом я вважаю, що Україну після війни підніме, зокрема, й індустріалізація.

– У березні 2023 року ви стали радником із розвитку бізнесу в галузі FMCG на громадських засадах при Офісі із залучення та підтримки інвестицій UkraineInvest. Якщо усунути чинник війни – оцініть, наскільки державі вдається формувати сприятливий інвестиційний клімат (адже багато інвесторів продовжують нарікати на фундаментальні проблеми у сфері верховенства права)?

– Я можу відзначити приголомшливу роботу Сергія Цивкача на посаді голови UkraineInvest (2020–2023 роки) і шкодую, що він залишив її. За його керівництва було залучено чимало інвестицій в Україну.

Якщо говорити про наш національний інвестиційний клімат – проблема в розмитому фокусі держави та відсутності єдиного стратегічного бачення щодо залучення інвестицій. Охочих дуже багато, але дійсно, проблема в постійному адміністративному тиску, зарегульованості – це відштовхує більшість інвесторів. А також – у питаннях податкової політики та пільг для інвесторів. Коли інвестор має можливість вкладати гроші в Польщі, Словаччині, Латвії, Румунії (з її 20-мільйонним населенням), Болгарії (де податок на прибуток становить 10%) або Естонії, де для іноземних інвесторів взагалі немає податку на прибуток – він обере не Україну.

Тому без гарантування безпеки та прозорості для іноземного бізнесу державою й усіма її структурами буде вкрай складно залучити серйозні інвестиції в Україну. Не допоможуть жодні гарантії, інвест-няні та інше.

Бізнесу не потрібні інвест-няні. Просто створіть умови, скасуйте ПДВ на ввезення обладнання. Встановіть нормальний податок на прибуток у 10% і відсутність податку на прибуток під час реінвестування, активуйте податкові пільгові кредити для певних проєктів.

Про реформування української митниці: думка бізнесу

– Редакція Mind готує серію публікацій про реформування митниці в Україні. У проєкті нового Митного кодексу передбачено наділити митників правоохоронними функціями для проведення досудових розслідувань під час кримінальних проваджень щодо контрабанди. Чи варто, на вашу думку, давати такі повноваження Держмитслужбі?

– Будь-яке збільшення повноважень органів контролю призводитиме до тиску на бізнес, а мені здається, що варто рухатися навпаки – шляхом дерегуляції. Можливо, реорганізація системи роботи митниці – це гарна ідея, але вона затратна з усіх сторін, здається, що наразі в нас інші пріоритети.

Варто розуміти, що наявність повноважень не розв’язує проблеми по суті. Питання ще й у тому, як та ж митниця впорається з новими функціями. Наприклад, для досудових розслідувань потрібні не лише кадри, а й ізолятори, спецпідрозділи, спеціальна підготовка слідчих тощо. А це призводить до значних бюджетних витрат, чого Україна сьогодні собі дозволити не може. Але про проблеми роботи митниці сьогодні знають усі.

– Тобто ви проти наділення митників такими розширеними повноваженнями?

– Це просто зараз не є розв'язанням проблеми, це її поглиблення коштом платників податків.

– А з якими основними перешкодами стикаються різні бізнес-напрями корпорації при контакті з митними органами? Як можна їх розв'язати та чи допоможе в цьому інтеграція із законодавством ЄС?

– Корпорація «Біосфера» усе возить «у білу». Іноді митниця хоче підняти вартість деяких вантажів. Ми, як велика компанія, завозимо певну сировину по $2,5. А в митній базі є опція $4 (наприклад, для дрібних вантажів або іншої номенклатури) – і митниця намагається поставити нам вартість саме в $4. У результаті наші машини простоюють, але ми все ж таки доводимо свою правоту. У решті моментів у нас не виникає проблем із митниками.

Щодо інтеграції з європейським законодавством – це важливий крок у розвитку митної системи. Водночас такі зміни потребують системної, послідовної та тривалої роботи, адже глибока трансформація процесів не відбувається миттєво та вимагає зваженого підходу до реалізації.