«Стирання Мадуро»: як Делсі Родрігес під тиском США трансформує Венесуелу та чи спрацює ця стратегія
«Країна нафти» стала лабораторією, у якій Вашингтон вчиться приборкувати авторитарний режим
Після 3 січня 2026 року, коли армія США захопила та вивезла з Венесуели її авторитарного лідера Ніколаса Мадуро, багато хто надіявся на відродження демократії в нафтовій країні. Але навесні цей оптимізм розвіявся повністю. Наступницю Мадуро – Делсі Родрігес – в її країні називають «мавпою» та звинувачують у перебудові режиму Уго Чавеса у «слухняну автократію» для Вашингтону.
«Президенту Трампу вдалося усунути Мадуро, проте чавізм не змінився демократією, – цитує британський Time венесуельського колумніста Боріса Муноса. – За іронією долі, американський президент став «акушером» режиму, змусивши старий лад мутувати та переродитися. Вашингтон фактично перезапустив режим під керівництвом Делсі Родрігес, яка була віцепрезиденткою Мадуро й однією з найвпливовіших фігур у його найближчому оточенні».
Як влада США приборкує Венесуелу та що із цього виходить, розбирався Mind.
Що змінює Делсі Родрігес?
Американські ЗМІ розхвалюють лідерку Венесуели за те що вона поступово та без зайвого шуму демонтує «ближнє коло» Ніколоса Мадуро. Так, New York Times у статі «Мадуро пішов, і чистка почалася», стверджує, що Делсі Родрігес за три місяці одного за другим звільнила 17 міністрів, замінила ключове військове керівництво на своїх прибічників, призначила нових дипломатів і наказала арештувати щонайменше трьох олігархів, пов’язаних з її попередником.
Кілька венесуельських високопосадовців порівняли правління Делсі Родрігес із керуванням під дулом пістолета біля скроні. Після захоплення Ніколоса Мадуро з демонстрацією нищівної сили адміністрація Трампа погрожувала знову напасти на Венесуелу, якщо нові лідери відмовляться співпрацювати. Делсі Родрігес ефективно використовує цю погрозу США для відсунення від влади «сірих кардиналів», яких раніше вважали недоторканими.
«У результаті і Трамп, і Родрігес здобули політичну перемогу. Американські посадовці звели рахунки із союзниками Мадуро, які кидали їм виклик, і водночас – зміцнили лідерство самої пані Родрігес. Приголомшливе перетворення Венесуели з антагоніста США на протекторат стало справжнім шоком для більшості громадян країни», – пише New York Times.
Що не чіпає Делсі Родрігес?
У березні ООН опублікувала звіт із назвою «Венесуела зберегла репресивний держапарат, попри зміни в керівництві». У ньому сказано, що уряд Делсі Родрігес у січні здійснив 87 нових політично мотивованих арештів, щоб показати, що практика залякування дисидентів залишається незмінною.
«Державні та військові чиновники, яких раніше розслідування ООН визнало відповідальними за скоєння злочинів проти людства, продовжують утримувати владу. Немає жодних сигналів, що уряд має намір притягнути цих осіб до відповідальності», – наголошує ООН.
Найяскравішою політичною фігурою, яка уникла відповідальності та пережила чистку, є Діосдадо Кабельйо. Він зберіг посаду міністра внутрішніх справ Венесуели попри те, що курував репресивний апарат за часів президентства Мадуро та конфліктував з Делсі Родрігес, а США звинувачували його в «торгівлі наркотиками».
Аналітики припускають, що Штати могли пролонгувати високі повноваження Діосдадо Кабельйо, зваживши на його вплив на проурядові збройні формування.
Інше пояснення – це участь у «великій зраді». Очевидна легкість, з якою американці захопили Мадуро на добре укріпленій військовій базі, породила теорії, що венесуельського президента видали його найбільш довірені особи, які уклали трансакційну угоду з адміністрацією Трампа.
Діосдадо Кабельйо вважали спадкоємцем і першим із трьох найближчих соратників Мадуро. Торік Державний департамент США пропонував $25 млн за допомогу в його арешті. Другий соратник – жорсткий міністр оборони, генерал Падріно Лопез, за голову якого Штати назначали нагороду в $15 млн, був зміщений і призначений на менш вагому посаду міністра сільського господарства. Третьою була Делсі Родрігес.
Навіщо Штатам «опція Делсі»?
«Опція Делсі» – новий термін, який просувається адміністрацією Трампа як дипломатичний успіх його політики у Венесуелі. Відрубати голову змії – у венесуельському кейсі це Ніколас Мадуро – і залякати решту режиму, щоб примусити його до покори.
«У Штатах уже розмовляють про впровадження «опції Делсі» в Ірані та на Кубі. Тільки є проблема. «Опція Делсі» не працює в Венесуелі», – пише американський військово-політичний журнал National Interest.
Держсекретар США Марко Рубіо анонсував трифазний план по Венесуелі: стабілізувати країну, економічно відновити її, а потім політично трансформувати та провести вільні вибори.
Наразі Штати надали Делсі Родрігес контроль, вважаючи це найкращою опцією для збереження стабільності для забезпечення інтересів США. Але аналітики говорять, що цей план не здійснюється.
«Схоже, Штати розраховують, що постійною загрозою застосування своєї військової сили, вони забезпечать поступливість Родрігес у досягненні пріоритетів адміністрації Трампа: припиненні нелегальної імміграції, обмеженні наркотрафіку, відновленні домінування США в півкулі шляхом витіснення американських противників із регіону та гарантування безпечного повернення американського бізнесу у Венесуелу. Проте дії режиму Родрігес свідчать не про стабілізацію, що сприятиме економічному відновленню, а про стагнацію та регрес», – зазначає National Interest.
Парламент Венесуели в січні змінив Закон про вуглеводні, а в березні ухвалив Закон про шахти. Це значно полегшило доступ іноземного капіталу до розробки нафтових родовищ і корисних копалин. Штати у свою чергу зняли санкції з американських компаній для видобутку та імпорту венесуельських ресурсів. Але інвестори не змінили свого негативного ставлення до батьківщини Чавеса.
У січні голова корпорації ExxonMobil Даррен Вудс назвав Венесуелу «непридатною для інвестицій», а пізніше наголосив, що цій країні потрібен «перехід до представницького уряду». У березні керівник ConocoPhillips Раян Ленс назвав венесуельські реформи «вкрай неадекватними». Він нагадав, що досі не повернув $12 млрд, які його корпорація втратила в епоху Чавеса.
Чому опозиціонери скандують «Мавпу геть»?
Економіст Стів Ханке повідомив в Х, що станом на кінець квітня інфляція у Венесуелі залишається найвищою у світі та становить «нищівні» 548,1% річних, а в лютому вона досягнула рекордної позначки 828,6%.
На тлі зростання цін громадяни у 28-мільйонній країні все гучніше висловлюють невдоволення бідністю, корупцією та соціальною нерівністю, а також говорять про небажання чекати виборів до 2030 року – номінального закінчення терміну президентства Мадуро/Родрігес.
Згідно з нещодавнім опитуванням громадської думки, проведеним американською консалтинговою компанією Gold Glove Consulting, більшість венесуельців були раді усуненню Мадуро від влади. Згідно з тим самим опитуванням, 68% респондентів хочуть проведення виборів уже цього року й лише 14% вважають за краще почекати до 2030-го.
На минулому тижні розгорівся гучний міжнародний скандал через те, що зневажливе прізвисько Делсі Родрігес, яке до того вірусилося в соцмережах, венесуельці почали скандувати на демонстраціях. Гасло «Мавпу геть!» багатотисячний натовп викрикував 20 квітня на акції в підтримку лідерки венесуельської опозиції та нобелівської лауреатки Марії Коріни Мачадо в Мадриді.
Міністри уряду Делсі Родрігес опублікували декілька заяв, у яких звинуватили опозиціонерів у расизмі та мізогінії. Опоненти президентки у свою чергу доводять, що прізвисько пов’язане не з ненавистю до темношкірих жінок, а виключно з зовнішньою схожістю президентки та карикатурами, на яких її малюють прирученою мавпочкою на поводку в Трампа.
Делсі Родрігес презентує футболку з надписом «Ось і мавпи» на акції «Паломництво за мир і звільнення Венесуели від санкцій» 22 квітня 2026 року. Джерело: мережа X
Щоб знизити градус напруженості в суспільстві, Делсі Родрігес публічно звернулася до урядів США, Євросоюзу та Великої Британії з проханням зняти санкції з Венесуели. Також вона пообіцяла підвищити бонусні виплати держслужбовцям із $160 до $190 на місяць і плюс до цього підняти їм із травня заробітну плату на неназвану суму грошей.
Делсі Родрігес нещодавно отримала можливість відкрити населенню «доларовий кран» унаслідок війни в Ірані, яка підвищила ціни на нафту до $100/бар. Також для Каракаса відчинилися нові ринки збуту нафти, зокрема Перу. Ці фактори на деякий час зменшать соціальне невдоволення у Венесуелі, але не гарантують політичного виживання уряду в довгостроковій перспективі.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
