«Щоб НРК уразив ціль, потрібно зупинитися. Але в цей момент тебе бачить ворог»

Формат сучасної війни передбачає важливу роль у ній інновацій. Зокрема, йдеться про наземні роботизовані комплекси (НРК). Назар Болехівський, командир відділення навчання і тестування НРК батальйону «Вовки Да Вінчі» 59 ОШБр БпС розповів про перший досвід роботи з роботизованими комплексами, вартість та швидкість НРК, складнощі логістики, вдалі операції та перспективи розвиткуцих систем.

- Розкажіть про свій досвід роботи з НРК. Як їх застосовували?

- Це відбулось під час перебування на заздалегідь підготовленій позиції біля одного з населених пунктів.

Від бліндажа ми прокопали траншею до місця розміщення МК-19 і могли пересуватися, не демаскуючи себе.

Це було життєво важливим, бо з цими «турелями» час від часу виникали проблеми – техніка могла відмовити або працювала нестабільно. Завдяки наявності траншеї могли усувати несправності з МК-19, додатково міняти розряджені батареї. Траншея також сприяла більшій безпеці, бо на відкритій місцевості працювати складніше.

Згодом налагодили процеси. Бліндаж перетворився на спостережний пункт, де ми відкривали і закривали спеціальну «шторку» для огляду території. Він бліндажу до самої вогневої позиції, на який стояли МК-19 – сім метрів. Фактично можна було стріляти, залишаючись в укритті й керуючи з пульта – без необхідності висовуватись.

Поруч працювали оператори дронів – «мавікісти». Вони вели трансляцію, і я міг бачити, влучив чи ні. Хоча стріми дають затримку і не завжди зручний ракурс, це все одно допомагає коригувати вогонь.

Позиція досить довго протрималася. Завдяки цьому упродовж тривалого часу ворог зазнавав уражень.

- Чим займаєтесь зараз?

- Відповідаю за напрямок навчання і тестування НРК. Також займаємося логістикою за допомогою «термітів».

Ми організували процес тестування: модернізуємо нові комплекси, які надходять, встановлюємо Starlink, перевіряємо і доопрацьовуємо ходову частину. Проблема з нею в тому, що вона дуже жорстка – через це техніка швидко зношується і на асфальті, і на замерзлому ґрунті. А під час відлиги все забивається багнюкою.

Зараз доїхати до піхотних позицій майже неможливо: НРК повільні, і їх швидко знищують FPV-дрони.

- Чи є зв’язок із виробниками, щоб усувати ці проблеми?

- Так, зв’язок є. Підрозділи подають заявки на рік уперед. Командування СБС залучає нас до процесу кодифікації. В Україні вже кодифіковано близько 150 видів НРК: камікадзе, логістичні, ударні, евакуаційні.

Виробники реагують, але війна змінюється дуже швидко, і вони не завжди встигають адаптуватися.

- Що встановлюють на ударні НРК?

- Здебільшого кулемети. Але загалом найпростіше працювати з логістичними платформами.

Спочатку робиться база: ходова, мотори, зв’язок – і машина вже може рухатися. Потім на неї встановлюють «турель» і розділяють керування.

Тобто один оператор відповідає за рух платформи, інший – за стрільбу. Наведення здійснюється через камери, тому потрібно під’їжджати доволі близько до противника.

- Наскільки близько?

- Приблизно до кілометра. Але це вже дуже небезпечно через FPV-дрони.

Наприклад, на напрямку, де тримає позиції 59-та бригада, це фактично неможливо. Коли ми намагалися возити прямо на піхотні позиції, техніку просто знищували. Є один маршрут – і його контролюють. Як тільки НРК рухається, по техніці одразу відкривають вогонь.

- Яка вартість таких комплексів?

- В середньому, від 700 000 до одного мільйона гривень.

- Чи раціонально використовувати їх як камікадзе?

- Камікадзе значно дешевші. Наприклад, НРК-камікадзе «Гієна» коштує близько 126 000 грн – без урахування вибухівки.

- Яка швидкість НРК?

- Зазвичай близько 10 км/год. Евакуаційні можуть розганятися до 40 км/год.

Зараз тестуємо нову платформу на базі пікапа – вона має розвивати до 60 км/год по бездоріжжю. Але великі логістичні НРК із двигунами внутрішнього згоряння не дуже ефективні – їх рано чи пізно знищують.

- Яку операцію вважаєте найбільш вдалою?

- Була проведена дуже успішна евакуація поранених.

На позиції на межі Дніпропетровщини та Донеччини четверо військових потрапили під скид. Троє були поранені, один надав їм допомогу.

Наша НРК була неподалік. Ми під’їхали приблизно на 8 кілометрів і евакуювали всіх «термітом». Хоча він логістичний, використали його як евакуаційний.

Їхали не дорогою, а відкритим полем. Це була фактично спецоперація: оператори дронів повністю контролювали маршрут і супроводжували рух.

У підсумку всіх вдалося врятувати.

- А ударні НРК?

- Тут складніше. Наприклад, під час прориву в Новопавлівці багато цілей знищували FPV-дрони і «бомбери». Без втрат.

Але загалом ударні НРК застосовувати важко. Щоб уразити ціль, потрібно зупинитися і бачити її. Але в цей момент і ворог бачить тебе.

- Чи є НРК у росіян?

- Є, але не настільки розвинені. Їм простіше використовувати людський ресурс. Полонені розповідають, що їм доводиться проходити по 15 кілометрів пішки, несучи провізію та обладнання.

- Яким буде подальший розвиток НРК?

- Уже з’являються нові модифікації. Наприклад, у «терміта» повністю переробили ходову – вона стала м’якшою.

Зараз логістичні НРК можуть доставляти на відстань приблизно 20 км від лінії фронту. Далі їх привозять пікапом, підключають до Starlink – і керувати можна з будь-якої точки, навіть із Києва.

- Чи може стати в нагоді штучний інтелект?

- Частково вже допомагає – є функція автозахоплення цілі. Але вона недосконала. Якщо людина йде в повний зріст або навприсядки – система її бачить. Якщо повзе – вже ні.

Проблема також у вузькому куті огляду – близько 54 градусів. На відстані він збільшується, але все одно не дає повної картини.

Тому поки що ШІ – це лише допоміжний інструмент, а не повноцінна заміна оператору.