Держсекретар Міністерства сільського господарства Польщі: «Імпорт продукції з України – це серйозний виклик для нашого сільського господарства та переробної промисловості»

Війна в Україні стала не лише загрозою, а й потужним економічним стимулом для сусідньої Польщі. Країна перетворилася на головний логістичний і транспортний вузол під час постачання товарів, гумдопомоги та військової підтримки. Водночас саме Варшава неодноразово запроваджувала обмеження на імпорт української сільгосппродукції під приводом захисту власних виробників.

Між нашими країнами неодноразово виникали тертя – навколо зернового експорту, доступу українських товарів на польський ринок і конкуренції в агросекторі. Сьогодні відносини Польщі та України в агросфері залишаються напруженими – насамперед через побоювання польських фермерів щодо можливого стрімкого напливу продукції made in Ukraine при вступі України до ЄС.

Дискусії тривають як на рівні урядів, так і агроасоціацій двох країн. Зокрема, наприкінці травня в Києві з офіційним візитом була польська делегація, яка прибула на XI засідання Українсько-польської Міжурядової комісії з питань економічного співробітництва. У цей період Mind вдалося поспілкуватися з держсекретарем Міністерства сільського господарства Польщі (посада, аналогічна заступнику міністра в Україні) Яцеком Черняком, щоб обговорити причини національного ембарго на українську зернову продукцію та претензії до її якості, а також страхи польських фермерів через конкуренцію з українськими агровиробниками та потенційний доступ України до європейських сільгоспдотацій.

Про причини одностороннього ембарго Польщі на українські зернові

– З 2023 року український агроекспорт стикається з протестами польських фермерів, Польща зберігає одностороннє ембарго на ввезення українського зерна та олійних культур (продукція може йти лише транзитом), а також вимагає від ЄС запровадження жорсткіших захисних механізмів. У чому основні претензії Польщі до України в цьому контексті?

– Діалог між Польщею та Україною у сфері сільського господарства ведеться дуже інтенсивно. Нині відбувається безліч зустрічей на рівні міністрів та їх заступників. Остання така зустріч, у якій також узяли участь сільськогосподарські асоціації обох країн, відбулася 19 травня 2026 року у Варшаві. Саме на таких зустрічах ми обговорюємо всі перспективи та побоювання щодо нашої співпраці у сільгоспсекторі.

Звісно, Польща за вступ України до Євросоюзу – це пріоритет нашої співпраці, і його активно підтримує прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск. Ба більше, у межах ЄС сьогодні не розглядається питання про запровадження будь-яких «суворіших захисних механізмів».

Польща підтримує конкуренцію – але лише рівну конкуренцію. У нас інша аграрна структура та інші ґрунти. Крім того, застосування пестицидів та умови утримання тварин мають відповідати євростандартам. Польські селяни повинні дотримуватися цих норм.

– Чи це означає, що Польща наполягатиме на тотальній забороні застосування в українському АПК пестицидів та інших агресивних добрив як на одній із вимог вступу України до ЄС?

– На наш погляд, дуже важливо, щоб при вступі до структур Євросоюзу Україна повністю впровадила європейські норми в галузі безпеки харчових продуктів. Зокрема це стосується вмісту залишків пестицидів у продуктах (це її зобов'язання в межах Угоди про асоціацію з ЄС), сталого розвитку, а отже – благополуччя тварин, захисту клімату, довкілля, прав працівників. В Україні також має існувати ефективна та надійна система інституцій, які контролюватимуть дотримання цих норм і вимог.

Обов'язок щодо повного впровадження законодавства ЄС, зокрема у сфері пестицидів, лежить на кожній країні, яка вступає до Євросоюзу. Варто також додати, що в межах угоди, укладеної на підставі ст. 29 Угоди про асоціацію з ЄС, Україна зобов'язалася повністю узгодити своє законодавство з європейським законодавством щодо вмісту пестицидів у продуктах, благополуччя тварин і ветеринарних препаратів до 2028 року.

– Повернімося до питання про причини одностороннього польського ембарго...

– Це було рішення Міністерства розвитку та технологій Польщі. Польське Міністерство сільського господарства та розвитку сільських районів підтримує цей крок у контексті захисту від надмірного імпорту, що завдає шкоди вітчизняним виробникам. У 2022 році і до запровадження заборони у квітні 2023-го приплив дешевих товарів з України до Польщі (особливо зернових, ріпаку, а також багатьох інших) був величезним. Це призвело до дестабілізації внутрішнього ринку, а польські фермери не мали змоги реалізувати свою продукцію та залишилися з великими запасами.

Потрібно пам'ятати, що Польща є великим виробником та експортером зерна. На той час також було важко реалізувати внутрішні надлишки, які скупчилися у фермерів, шляхом експорту вітчизняного зерна, у тому числі через велику завантаженість балтійських портів, які раніше не експортували таких великих обсягів українського та польського зерна. І ще довгий час після запровадження заборони на імпорт Польща відновлювала стабільність на ринку.

Щодо інших продуктів, імпорт яких з України до Польщі дозволено, наприклад, соняшникова олія становить 62% всього імпорту ЄС, соєвий шрот – 51%, а ріпакова олія – 25% (попри те що Польща також вважається великим виробником цього продукту).

Це означає, що ми налагодили плідну співпрацю й активний торговельний обмін, а близькість польського ринку призводить до того, що до Польщі надходять значні обсяги конкурентоспроможних за ціною агропродовольчих товарів з України, які не підпадають під заборону. У тому числі тих, які виробляються і в самій Польщі, створюючи конкуренцію польським фермерам та переробникам.

У 2025 році торговий баланс Польщі показав значний дефіцит у розмірі понад 400 млн євро. Щодо імпорту сільськогосподарських і харчових товарів з України до Польщі, то він становив 6,7 млрд злотих (близько 1,6 млрд євро).

Значущими позиціями в імпорті були: соєва олія, соєва макуха, соняшникова олія, заморожені фрукти. У 2025 році частка імпорту з України у загальному обсязі польського імпорту сільськогосподарської та харчової продукції становила 4,1%. Водночас польський експорт продовольства в Україну був близько 5 млрд злотих (трохи менше 1,2 млрд євро) і становив 2% від загального обсягу польського експорту сільськогосподарської та харчової продукції.

– Щодо польських претензій до української продукції, хотілося б почути від вас конкретні цифри. Які масштаби збитків польських фермерів через потоки дешевого українського зерна, коли це стало приводом для запровадження жорсткого ембарго?

– Як я вже згадував, українське зерно, яке надходило на територію Польщі до введення ембарго, було значно дешевшим за польське.

Крім того, з'явилася практика ввезення зерна, яке декларується в митних документах як «технічне», щоб уникнути прикордонного контролю. Саме по собі ввезення такого зерна було законним. Незаконним було його використання в харчових або фуражних цілях. Такий матеріал міг використовуватися виключно поза харчовим ланцюгом: наприклад, як паливна сировина або сировина для виробництва біоетанолу з енергетичною метою.

У 2022 році загальний імпорт зерна до Польщі становив 3,27 млн тонн, що втричі більше, ніж роком раніше. Близько 75% (2,5 млн тонн) надійшло до Польщі з України.

Імпорт зерна до Польщі з України становив близько 10% річного внутрішнього споживання, незважаючи на те, що Польща є великим виробником зерна та великим експортером своїх виробничих надлишків. Очевидно, що це призвело до дестабілізації внутрішнього ринку, руйнування ланцюгів постачань, що існували, і падіння цін.

– Ви акцентували, що українське зерно, яке надходило до Польщі до запровадження ембарго, було значно дешевшим за вітчизняне. Чи можна конкретизувати?

– Наприклад, у грудні 2022 року кукурудза, імпортована з України, була більш ніж на 17% дешевша за польську, а пшениця з України – приблизно на 28% дешевша, ніж на внутрішньому ринку.

Про те, чи відповідає українське зерно євростандартам

– Однією з передумов для запровадження ембарго стали заяви про те, що в українському зерні нібито виявляли сторонні домішки, зокрема мінеральні олії та рештки пестицидів, а окремі партії продукції нібито не відповідали вимогам ЄС щодо безпеки. Водночас Держпродспоживслужба України (ДПСС) спростовує ці закиди та заявляє, що офіційних нотифікацій щодо українського зерна чи м'яса не надходило. Представники українських агроасоціацій також називають претензії політизованими, наголошуючи, що «український фураж і соєвий шрот польські та європейські тваринники вигрібають із задоволенням». Чи направляла польська сторона офіційні нотифікації / претензії до ДПСС України стосовно невідповідності українського збіжжя чи м’яса вимогам ЄС?

– Наскільки мені відомо, жодних офіційних повідомлень з боку польського Міністерства сільського господарства не надходило.

Проте PIORiN не контролює залишки засобів захисту рослин в імпортованих товарах: це входить до компетенції Державної санітарної інспекції, підпорядкованої Міністерству охорони здоров'я. Але я не знаю, чи зверталося Міністерство охорони здоров'я щодо цього питання до української сторони.

– Тож у чому тоді проблема та чому немає офіційних нотифікацій від Польщі?

– Наскільки мені відомо, в оновленій угоді між Україною та Євросоюзом йдеться про те, що Україна має трирічний перехідний період (до 2028 року) для впровадження норм ЄС щодо пестицидів і благополуччя тварин.

– Тобто якби Польща зараз приймала наше зерно не транзитом і знайшла б у ньому якісь сторонні домішки, то все одно офіційного документа про це в Україну не було б скеровано?

– Якби наша інспекція виявила в українських продуктах сторонні домішки, вона б просто не допустила такі товари на територію Польщі та й узагалі на ринок ЄС.

Система офіційного контролю Польщі складається з кількох інспекцій.

Торговельна якість сільськогосподарських та харчових продуктів, у тому числі зерна зернових культур і насіння олійних рослин, призначених виключно для харчових цілей та ввезених із-за кордону, контролює Інспекція з контролю якості сільськогосподарських та харчових продуктів (IJHARS). У разі виявлення невідповідності товарної якості сільськогосподарських та харчових продуктів вимогам, які випливають із законодавства чи декларації виробника, ця інспекція застосовує санкції (виносить адміністративні рішення), передбачені законодавством. Наприклад, забороняє введення в обіг сільськогосподарських і харчових продуктів із невідповідною товарною якістю.

Ветеринарна інспекція (IW) здійснює нагляд, зокрема, за суб'єктами, що діють на ринку кормів, і контролює імпорт (ввезення з країн, що не входять до ЄС). Отже, пшениця та кукурудза, призначені для використання як корми, підлягають контролю з боку IW. Проте імпорт пшениці та кукурудзи з України заразі заборонений.

– А за яких умов можна чекати на скасування односторонніх польських обмежень щодо української агропродукції та чи варто взагалі розраховувати на це найближчим часом? Чи тривають зараз прямі перемови між Україною та Польщею щодо цього питання: про що йдеться та на якому етапі діалог?

– 22 травня в Києві міністр фінансів та економіки Польщі Анджей Доманський підписав протокол XI засідання Українсько-польської міжурядової комісії з питань економічного співробітництва. Це питання також обговорювалося на рівні експертів обох країн. Було погоджено, що буде здійснено поступову лібералізацію двосторонніх обмежень.

Однак і українська сторона запроваджує певні обмеження на імпорт польських товарів. Наприклад, через реєстрацію випадків синього язика (bluetongue, BTV) Україна заборонила ввезення тварин, сприйнятливих до вірусу BTV, а також генетичного матеріалу, отриманого від них.

І попри те, що в ЄС у зв'язку з цією хворобою було запроваджено регіоналізацію (зони, вільні від цієї хвороби, та зони, не вільні від неї), Україна повністю заблокувала постачання з Польщі. (Синій язик у великої рогатої худоби вказує на небезпечне вірусне захворювання – блутанг (катаральну лихоманку). Для людини вірус безпечний, але м'ясо та молоко хворих тварин у їжу не вживають, хоча вони не загрожують здоров'ю людей. – Mind).

Коли обмеження буде знято – я не можу передбачити. Це складний процес. Проте міждержавний діалог триває. І дуже важливим чинником, який вплине на нього, є ситуація на європейському та українському ринках.

Про пошуки компромісу в агровідносинах

– Україна запровадила механізм ліцензування експорту зернових та олійних культур до п'яти сусідніх держав ЄС як компромісний інструмент контролю постачання. Частина країн позитивно поставилася до цієї моделі, проте Польща й Угорщина продовжують утискати імпорт української агропродукції. Наскільки успішним є зараз діалог про впровадження механізму взаємного ліцензування, який би влаштовував обидві сторони?

– 2024 року тодішній міністр сільського господарства Польщі Чеслав Секерський вів такі перемови зі своїм українським колегою. Однак на цьому етапі вони не продовжуються. Можливо, ми повернемося до цієї теми. Переговори було припинено через певні організаційні питання.

– А чи можна уточнити, з чиєї ініціативи переговори із цього питання зайшли у глухий кут?

– У Польщі є пісня гурту «Budka Suflera», у якому співак Кшиштоф Цуговскі співає, що «для танго потрібні двоє». Тож моя відповідь має філософський і художній характер.

А якщо серйозно – польська та українська сторони мали різні думки щодо кількості та виду продуктів, які б могли підпадати під ліцензування. Польща прагнула включити до системи ліцензування інші чутливі продукти, а не лише зернові та олійні культури. У результаті – ми не дійшли згоди. Проте я не знаю подробиць, оскільки не брав участі в перемовному процесі.

– Польські виробники мають сильніші дотації та підтримку до ЄС, а експорт української продукції АПК обмежений через війну з росією. В Україні вважають, що Польща використовує ці обставини для жорсткого захисту власного ринку, що не відповідає духу добросусідства. Як прокоментуєте?

– Я хотів би наголосити, що із самого початку російського вторгнення Польща як сусід України надавала допомогу в усіх аспектах – від приймання біженців до економічної та військової підтримки. Ми також завжди підтримували прагнення України до членства в ЄС.

Звісно, ​​ми активно обстоюємо у ЄС інтереси польських фермерів. Ми хочемо, щоб на польські продукти був попит у Європі, тому ретельно контролюємо їхню якість.

– Тобто нинішню політику Польщі щодо українського агроекспорту ви не вважаєте недобросусідською?

– Абсолютно ні. Нашим пріоритетом є захист польського ринку, сільського господарства та продовольчої безпеки. Це єдині мотиви. Водночас ми підтримуємо Україну.

– В українській молочній галузі дедалі частіше критикують масовий імпорт дешевших польських сирів і молочної продукції (на них припадає понад 40% імпорту цих продуктів). Звучать пропозиції посилити ветеринарний контроль або навіть запровадити тимчасові обмеження на імпорт польської молочної продукції під час дії ембарго щодо українських товарів. Наскільки чутливими такі кроки могли б бути для польського аграрного сектору?

– Хотілося б зазначити, що у 2025 році Польща експортувала до України майже 36 тис. тонн молока та молочних продуктів на загальну суму понад 137 млн євро.

Щодо домінування польських сирів і молочних продуктів, то я хотів би наголосити, що в аналогічному обсязі ми експортуємо на український ринок корми для котів і собак – 2025 року на суму 118 млн євро (тверді та м’які сири – на суму 113 млн євро). Сири в польському експорті в Україну становлять лише 10% від загальної вартості сільгосппродукції.

Польща зацікавлена ​​у співпраці в молочній галузі на українському ринку. Наша країна дуже динамічно розвивається в цій ніші. І якщо українські споживачі визнають, що польські молочні продукти відрізняються високою якістю, ми хочемо й надалі бути присутніми на цьому ринку. У Польщі споживачі також керуються якістю товарів та їхньою ціною.

Однак у нас поки що немає таких планів. Проте ми проаналізуємо це питання – і, можливо, воно стане темою для обговорення на наступній зустрічі на рівні міністрів наших країн.

– Через торговельні обмеження та ризики українські виробники дедалі активніше переходять від експорту сировини до експорту продукції з вищою доданою вартістю, зокрема олії та борошна. Наскільки це впливає на польських переробників, які раніше використовували українську сировину?

– Я б казав передусім про ріпак. Польський сектор виробників олії імпортує його з різних країн. Наприклад, 2025 року з Чехії було імпортовано 119 тис. тонн, з Німеччини – 102 тис. тонн, з Румунії – 75 тис. тонн, зі Словаччини – 45 тис. тонн. Крім того, Польща має власні запаси ріпаку, які в переважній більшості покривають потреби польської переробної промисловості.

Справді, імпорт ріпакової олії становить конкуренцію польській олійнопереробній промисловості. Ми є одним із найбільших імпортерів ріпакової олії з України до ЄС попри те, що в нас є власне велике виробництво олії. Це означає, що імпорт сільськогосподарської та харчової продукції з України є серйозним викликом для нашого сільського господарства та переробної промисловості. Своєю чергою заборона імпорту ріпаку зберігається у зв'язку з необхідністю захисту польського сільського господарства.

– А чи стикається польська харчова промисловість із дефіцитом окремих ресурсів і як адаптується до таких змін?

– Наша харчова галузь функціонує нормально й не має особливих проблем. Винятком є ​​рибна галузь, де протягом багатьох років спостерігається дефіцит сировини. Потреба вітчизняних переробних підприємств перевищує 1 млн тонн живої ваги на рік, тоді як улови в Балтійському морі та продукція аквакультури не в змозі повністю задовольнити внутрішній попит.

У результаті імпорт рибної сировини та рибної продукції залишається необхідним і систематично зростає, а польські підприємці диверсифікують джерела постачань, адаптуючись до ринкових умов і потреб, що змінюються.

Польща є одним із найбільших виробників і переробників риби в Європі. Рибна переробка забезпечує близько 5–6% вартості реалізованої продукції польської харчової промисловості та близько 14% ринку рибної переробки ЄС. Частка нашої країни у виробництві копченої, солоної та сушеної риби в ЄС становить майже 30%, а в разі свіжої та охолодженої риби перевищує 22%.

Загалом 40% продукції, що виробляється в Польщі, становлять надлишки, які ми змушені експортувати до ЄС та інших країн.

Про побоювання польських фермерів та альтернативні пропозиції

– Польські фермери часто висловлюють стурбованість майбутньою конкуренцією з українським агросектором після вступу України до ЄС і потенційного доступу українських виробників до інструментів Спільної аграрної політики (САП). Український агросектор справді має значно більші масштаби: близько 42 млн га сільськогосподарських земель проти приблизно 12 млн га в Польщі. Наскільки ці побоювання щодо цінової конкуренції та перерозподілу дотацій ґрунтуються на реальних економічних розрахунках, а наскільки – на політичних страхах?

– Польща та Україна знаходяться в одній географічній зоні та виробляють схожу продукцію. Українські господарства часто значно більші, а виробничі витрати (особливо на землю та робочу силу) залишаються нижчими, ніж у багатьох країнах ЄС. У таких сегментах, як зернові, кукурудза, ріпак або виробництво олії, це може означати сильнішу цінову конкуренцію на єдиному ринку. Тому побоювання щодо конкуренції є економічно обґрунтованими.

Зараз тривають активні дискусії щодо того, який вигляд матиме спільна сільськогосподарська політика в ЄС після 2027 року. Прямі субсидії польським фермерам покликані підвищити їхню конкурентоспроможність і доходи на ринку.

Підтверджую, що деякі побоювання польських фермерів, пов'язані зі вступом України до ЄС, зараз є обґрунтованими. Частина фермерів побоюється, що в результаті субсидії буде скорочено, оскільки частину коштів буде перенаправлено українським фермерам. Ба більше, побоювання поляків пов'язані також з українськими сільгоспхолдингами, які можуть виробляти багато товарів із меншими витратами. Це означає, що така конкуренція витіснить польську продукцію з ринку.

Потенціал України в сільському господарстві величезний, зокрема й завдяки родючим ґрунтам і чорноземам. Це дає можливість виробляти продукцію значно дешевше. Проте будь-який продукт, що надходить на єдиний ринок ЄС, має відповідати виробничим стандартам.

– А як ви оцінюєте вплив угоди із МЕРКОСУР? Чи не вважаєте, що воно може бути більш ризикованим для польського агросектору, ніж партнерство з Україною, адже там такі самі холдинги, такі самі величезні обсяги та такі самі агресивні агротехнології?

– Найбільший ризик для польського сільгоспсектору є явищем накопичення поступок, які надаються ЄС щодо доступу до сільськогосподарського ринку. Йдеться як про поступки, надані країнам МЕРКОСУР та Україні, так і деяким іншим торговим партнерам.

Щодо МЕРКОСУР, то це ринки, дуже віддалені від Польщі та частково розташовані в інших кліматичних зонах. Ми не маємо значних традицій торгівлі з цим регіоном.

Тому загрози, пов'язані зі збільшенням імпорту сільгосппродукції з МЕРКОСУР, мають переважно непрямий характер і полягають у небезпеці витіснення польських товарів із ринків держав – членів ЄС у Західній Європі. Такі загрози стосуються насамперед м'яса птиці та яловичини. У зв'язку з вищезгаданими загрозами Польща була та залишається противником цієї угоди й подала скаргу до Суду ЄС щодо її відповідності законодавству Євросоюзу.

Важливим елементом угоди між ЄС та Україною від 2025 року на підставі ст. 29 Угоди про асоціацію є зобов'язання України запровадити до кінця 2028 року стандарти ЄС у сфері благополуччя тварин, застосування пестицидів і ветеринарних лікарських засобів.

Завдяки цьому умови конкуренції ЄС (разом із Польщею) та України мають стати більш рівноправними. Угода з МЕРКОСУР не містить такого зобов'язання, хоча під час переговорів Польща наполягала на тому, щоб надані МЕРКОСУР преференції щодо доступу до європейського ринку були зумовлені дотриманням стандартів ЄС.

Під час голосування в Раді ЄС Польща зрештою підтримала угоду ЄС – Україна від 2025 року. Тим часом при голосуванні щодо угоди з МЕРКОСУР Польща проголосувала проти.

Я розраховую, що завдяки більш збалансованим торговим рамкам, встановленим у межах модернізованої Угоди про асоціацію з Україною, а також конструктивному діалогу, під час якого будуть враховані наші занепокоєння, виявлені нами погрози будуть пом'якшені.

– А які ви бачите ключі до співпраці, а не протистояння? Чи можлива в аграрній сфері модель взаємної вигоди для України та Польщі?

– Одним із прикладів, у якому ми бачимо величезний потенціал, є корми, у тому числі соєвий шрот. Нині ми імпортуємо його у великих кількостях із Південної Америки, а можна було б закуповувати в Україні.

У 2025 році Польща закупила загалом трохи більше 4,2 млн тонн шротів (макухи) олійних культур, з яких 3,7 млн ​​тонн (близько 90%) припадало на соєвий шрот (макуху). Соєва макуха Польща імпортує насамперед із країн МЕРКОСУР (77%). З України ми завезли 555 тис. тонн (15%).

До речі, Польща вже неодноразово висувала цю пропозицію українській стороні, зокрема під час зустрічі у Варшаві. Поки що відповіді немає, але ми чекаємо.

– А про які обсяги закупівлі українського шроту йдеться – що пропонуєте?

– Звісно, не йдеться про 100%, оскільки в Польщі ми робимо кроки щодо збільшення вітчизняного вирощування й переробки сої та інших білкових культур.

Щодо імпорту, то маршрут через Україну був би для нас набагато зручнішим: принаймні логістика не така затратна. Взагалі, ця угода була б вигідною для обох сторін. І загалом, для Польщі дуже важливим є партнерство з Україною.