Енергія як витрата і актив: скільки вона коштує українському бізнесу

Зміна підходу до інвестування в енергобезпеку означає, що поряд із сонячними станціями зростає попит на накопичувачі, збільшується масштаб проєктів, а економія на електроенергії та захист від зупинок стають рівнозначними мотивами для інвестування. Водночас готовність підприємств будувати власні енергосистеми залежить від доступності коштів і воєнних ризиків. Разом із Тимуром Якименком, директором з маркетингу Atmosfera, розбираємо, що змінилося у попиті та як ці зміни впливають на економіку агро, логістики й виробництва.

Ринок у цифрах: що відомо на завершення III кварталу 2026 року

Показник	2025 рік	2026 рік	Період і джерело
Імпорт фотоелектричних модулів в Україну	2,8 ГВт	2,7 ГВт	2025 рік – січень–грудень; 2026 рік – січень–серпень
Імпорт інверторів в Україну	5,7 ГВт	6,2 ГВт	2025 рік – січень–грудень; 2026 рік – січень–серпень
Імпорт акумуляторних батарей (АКБ)	3,8 ГВт	3,2 ГВт	2025 рік – січень–грудень; 2026 рік – січень–серпень
Середньозважена ціна електроенергії на РДН		6,19 грн/кВт·год без ПДВ	Серпень 2026 року; «Оператор ринку»
Тариф на передачу НЕК «Укренерго»		0,93 грн/кВт·год без ПДВ	З 1 серпня 2026 року; НКРЕКП
Масштаб бізнес-проєктів	Близько 330 кВт	400–500 кВт	Порівняння 2025 та 2026 років
Основні завдання енергетичних інвестицій		Оптимізація витрат і підвищення рентабельності; енергетична незалежність та управління ризиками; виконання екологічних зобов'язань (Zero Carbon)	JTBD – завдання, які бізнес прагне вирішити за допомогою енергетичних рішень

Імпортні показники охоплюють обладнання для різних категорій споживачів. Вони не є статистикою введених в експлуатацію станцій чи вимірюванням виключно B2B-ринку. Порівняння восьми місяців із повним попереднім роком показує масштаб поставок, але не дає змоги визначити темп зростання рік до року за зіставні періоди. Потужності модулів, інверторів та акумуляторних батарей також не можна додавати: вони можуть стосуватися компонентів одних і тих самих систем.

Поставки обладнання зростають, а структура попиту змінюється

За січень–серпень 2026 року в Україну завезли фотоелектричні модулі сумарною потужністю близько 2,7 ГВт. За весь 2025 рік цей показник становив 2,8 ГВт. Імпорт інверторів за перші вісім місяців 2026 року сягнув близько 6,2 ГВт проти 5,7 ГВт за попередній рік. Імпорт акумуляторних батарей за цей період становив близько 3,2 ГВт проти 3,8 ГВт у 2025 році.

Ці дані свідчать про значні обсяги поставок, однак їх не можна прямо переводити в кількість нових бізнес-об'єктів. Обладнання може використовуватися в різних сегментах, встановлюватися пізніше або залишатися на складах.

Важливішою для розуміння B2B-попиту є зміна самого замовлення. Підприємства дедалі частіше розглядають сонячну станцію одразу разом із системою накопичення. Інший сценарій – почати з накопичувача, а генерацію додати згодом. У цьому випадку перша інвестиція пов'язана з резервуванням та можливістю використовувати різницю погодинних цін на електроенергію.

Отже, сонячна станція дедалі частіше стає частиною ширшого проєкту. Підприємство визначає, коли вигідніше купувати електроенергію, яку частину виробляти самостійно, що накопичувати та які процеси підтримувати під час відключень.

Економія та безперервність роботи мають однакову вагу

Енергетичні інвестиції допомагають бізнесу вирішувати три основні завдання:

• Оптимізувати витрати та підвищити рентабельність. Власна генерація й накопичення дають змогу скоротити витрати на закупівлю електроенергії та ефективніше керувати споживанням.
• Забезпечити енергетичну незалежність і управляти ризиками. Резервне живлення допомагає підтримувати критичні процеси під час відключень і зменшувати залежність від зовнішнього постачання.
• Виконувати екологічні зобов'язання (Zero Carbon). Енергетичні рішення можуть бути частиною стратегії декарбонізації та досягнення цілей зі скорочення викидів.

У 2025 році економія була основним мотивом приблизно для 60% бізнесу, що розглядав власну генерацію, тоді як енергонезалежність та управління ризиками – приблизно для 30%. У 2026 році значущість цих двох мотивів наблизилася до співвідношення 50 на 50. Це орієнтовна оцінка зміни пріоритетів, а не результат репрезентативного опитування: мотиви одного клієнта можуть поєднуватися.

Для підприємства рішення про інвестицію тепер залежить і від рахунків за електроенергію, і від вартості години простою. Зупинка виробничої лінії, порушення температурного режиму або втрата можливості виконати замовлення можуть зробити резервування необхідним навіть тоді, коли його окупність лише через економію на закупівлі енергії виглядає довгою.

Ширший контекст дає дослідження «Енергетичний перехід», оприлюднене 29 жовтня 2025 року. Серед 212 опитаних українських компаній 95% впроваджували заходи для підвищення енергонезалежності та енергоефективності, а 59% встановили власні об'єкти генерації. З останньої групи 89% обрали сонячні панелі або електростанції.

Більші проєкти та новий попит малого бізнесу

Середня потужність бізнес-проєкту змістилася від приблизно 330 кВт у 2025 році до 400–500 кВт у 2026-му. Паралельно з'являється більше звернень від малого бізнесу щодо станцій потужністю 50–100 кВт. Ці тенденції описують різні частини попиту: більші підприємства розширюють масштаб інвестицій, а менші компанії активніше входять у власну генерацію.

Зростання потужності не дає підстав автоматично стверджувати, що середній чек збільшився на такий самий відсоток, в той час як вартість залежить від конфігурації, накопичувача, монтажу та інших складових.

Які підприємства інвестують: важливіші витрати та графік роботи

Попит уже не зосереджується в одній галузі. Власну генерацію розглядають різні виробництва та бізнеси, які мають придатні площі й відповідний профіль споживання. Особливо відчутним стимулом стає висока частка електроенергії у собівартості продукції – близько 15% і більше.

Це не універсальний поріг доцільності. Підприємство з меншою часткою енерговитрат також може мати вигідний проєкт, якщо воно споживає більшість сонячної генерації на місці або зазнає значних втрат через відключення.

Потреби в енергетичних рішеннях залежать від специфіки роботи підприємства. В агросекторі накопичувачі допомагають використовувати електроенергію в години, коли її вартість вища або власна генерація недостатня, але не можуть повністю компенсувати сезонні коливання виробництва та споживання. У логістиці доцільність сонячної станції залежить не лише від площі даху, а й від того, скільки електроенергії склад споживає протягом дня. Для виробничих підприємств важливо узгодити генерацію з графіком роботи обладнання, щоб зменшити закупівлю електроенергії з мережі та уникнути витрат через зупинки й повторний запуск виробничих ліній.

Окремим чинником для підприємств стають екологічні вимоги. Компанії, які працюють із міжнародними партнерами або залучають зовнішнє фінансування, можуть враховувати вимоги до скорочення викидів і декарбонізації у своїх інвестиційних рішеннях. Конкретні зобов'язання залежать від галузі, ланцюга постачання, умов співпраці та правил відповідних програм фінансування.

Тому секторні діапазони окупності без розрахунків конкретних об'єктів мало допомагають інвестору. Порівнювати потрібно профілі споживання, бюджети та очікуваний економічний ефект.

Скільки коштує електроенергія: ринкова ціна – лише частина рахунку

За даними «Оператора ринку», середньозважена ціна купівлі-продажу електроенергії на ринку «на добу наперед» у серпні 2026 року становила 6 187,65 грн/МВт·год – приблизно 6,19 грн/кВт·год без ПДВ.

До закупівельної ціни додаються мережеві складові та умови постачання. З 1 серпня 2026 року загальний тариф на передачу НЕК «Укренерго» становить 928,45 грн/МВт·год, або близько 0,93 грн/кВт·год без ПДВ. Розподіл залежить від оператора мережі та класу напруги, а фактична закупівельна ціна підприємства – від договору й погодинного профілю.

Для оцінки власної енергосистеми підприємству потрібні три величини: вартість електроенергії з мережі, вартість резервного живлення та збитки від простою. Саме вони визначають, які функції генерації й накопичення створюють найбільшу цінність.

Річний економічний ефект можна оцінювати як суму уникнених витрат на мережеву електроенергію, заміщене резервне живлення та простій, а також чистого доходу від дозволених операцій з енергією, за вирахуванням витрат на експлуатацію. Ці складові потрібно рахувати без подвійного зарахування однієї й тієї самої кіловат-години чи втрати. Для інвестиційного рішення окремо враховуються капітальні витрати, фінансування та строк служби обладнання.

Накопичувачі створюють попит на управління

Клієнти, які розглядають системи накопичення, дедалі частіше запитують, хто керуватиме їхньою роботою. Підприємствам потрібно визначати час заряджання й розряджання, резерв для критичних процесів, частку власного споживання та можливості продажу надлишків.

Це змінює вимоги до постачальника: разом з обладнанням бізнесу потрібне управління, яке допомагає реалізувати закладену в проєкт економіку. Водночас інтерес до такого сервісу не означає автоматичного переходу до Energy as a Service або орендної моделі фінансування.

Накопичена енергія також має свою вартість – з урахуванням джерела заряджання, втрат і ресурсу батареї. Резервування потребує відповідної схеми системи та достатньої потужності. Продаж електроенергії залежить від виконання ринкових, договірних і технічних умов, тому очікувані доходи від нього слід підтверджувати до включення в інвестиційну модель.

Власні кошти залишаються основою, але потреба у фінансуванні може зрости

Підходи до фінансування відрізняються залежно від того, чи інвестує підприємство у власну сонячну генерацію, чи встановлює систему накопичення енергії.

Для проєктів сонячної генерації орієнтовно 70% клієнтів використовують власні кошти, а 30% залучають зовнішнє фінансування. Для установок зберігання енергії (УЗЕ) ситуація протилежна: близько 80% клієнтів планують скористатися кредитуванням.

Така відмінність відповідає різним моделям інвестування: підприємства можуть мати сформовані підходи до фінансування сонячних станцій, тоді як накопичувачі потребують окремого розрахунку економіки та можуть передбачати залучення кредитних коштів.

Водночас воєнні збитки можуть змінювати доступність власного капіталу: кошти доводиться спрямовувати на відновлення, а для розвитку енергосистем шукати зовнішнє фінансування.

Одним із доступних механізмів є державна програма підтримки розподіленої генерації для середнього й великого бізнесу. Вона передбачає кредити від 1 до 25 млн євро у гривневому еквіваленті під 10% річних строком до п'яти років; для прифронтових територій мінімальна сума становить 500 тис. євро. Серед напрямів – накопичення, окремі види генерації, мережі та мікромережі.

Ці умови описують можливість залучення коштів, але самі по собі не показують фактичний попит чи кількість профінансованих підприємств.

Війна одночасно стимулює попит і стримує інвестиції

Відключення підвищують потребу у власній енергосистемі, а ризик пошкодження активів може відкладати рішення про її будівництво. Підприємства зіставляють можливість продовжувати роботу з необхідністю зберегти кошти та ризиком втрати обладнання. Вплив цих чинників залежить від регіону й конкретного об'єкта.

Серед інших обмежень виділяються складність умов участі у продажу електроенергії та нестачу фахівців, зокрема для монтажу й продажів. Наявність обладнання на момент розмови Тимур Якименко не вважав головним бар'єром, хоча звертав увагу на конкуренцію за поставки з інших ринків.

Це означає, що інтерес до проєкту й підписаний контракт можуть мати різну динаміку. Потреба в резервуванні зростає, але для реалізації потрібні фінансування, команда та прийнятний рівень ризику.

У 2027 році очікуємо більше комплексних систем

Зараз можна прогнозувати подальше зростання ринку, головним напрямом якого директор з маркетингу Atmosfera Тимур Якименко вважає поєднання накопичення та сонячної генерації. Частина підприємств, що зараз починають із батареї, на його думку, згодом додасть СЕС. Інші одразу будуватимуть систему з обома компонентами.

Цей сценарій залежить від перебігу війни, доступності капіталу та роботи енергосистеми.

На завершення третього кварталу зміна ринку проявляється передусім у складі замовлення. Бізнесу потрібні генерація, накопичення, резервування та управління, які разом відповідають його графіку роботи й ризикам. Власна енергосистема стає активом тоді, коли підприємство може виміряти її внесок у витрати, рентабельність і виконання замовлень.