Прем'єра тижня: навіщо дивитися «Спліт» режисера М.Найта Ш'ямалана

Сюжет. Після вечірки на честь дня народження Клер, куди та запросила весь клас, навіть – через ввічливість – дивакувату Кейсі (Аня Тейлор-Джой), батько іменинниці взявзя відвезти додому дочку з подружкою Маршою і Кейсі, за якою ніхто не приїхав. Про драматичне минуле Кейсі, яке і примушує її поводитися як дивачка, глядачам розкажуть трохи згодом.

А тим часом те, що мало бути звичайною поїздкою, перетворилося на викрадення: на парковці незнайомець із суворим обличчям (Джеймс МакЕвой) вирубив батька і приспав дівчат. Прокинулися вони у підвалі. А їхній викрадач виявися людиною із диссоціативним розладом ідентичності, тобто в його голові не просто звучать 23 голоси – усі ці 23 голоси є повноцінними особами: манірний модник, дев'ятирічний фанат Каньє Уеста, суворий любитель порядку, схожа на маньяка жінка з тихим голосом тощо.

Тривалий час вони нормально уживалися в одному тілі – не в останню чергу тому, що регулярно ходили до психіатра доктора Флетчер (Бетті Баклі), спеціаліста з диссоціативних розладів. Та тепер проблема в тому, що гору взяли прихильники культу загадкового кровожерливого Звіра. І саме з цими віруваннями якимось чином пов'язане викрадення дівчат.

В українському прокаті: з 16 березня

Бюджет: $9 млн.

Боксофіс: $248,1 млн

Бекграунд. У 2000 році режисер М. Найт Ш'ямалан, слава до якого прийшла лише за рік до того, після «Шостого чуття» (1999), випустив триллер «Невразливий», з Брюсом Уіллісом у ролі Девіда Данна – охоронця із надприродніми здібностями. У «Спліті» Данн у виконанні Уілліса також з'являється – у самому фіналі стрічки. Однак для Ш'ямалана – це не просто дотепне самоцитування. Він зізнається, що хотів включити до сюжету «Невразливого» Кевіна Крамба – людину, в тілі якої живуть 23 особистості, та останнього моменту передумав. Втім, фрагменти сценарію, які написав тоді, не викинув і використав для «Спліту».

«Я хотів узяти якісь психіатрічно достовірні факти і відштовхуватися від них, – пояснює Ш'ямалан свій задум. – При диссоціативному розладі ідентичності кожна с особистостей вірить, що вона – повноцінна окрема людина, причому настільки сильно, що тіло «господаря» змінюється на фізіологічному рівні. У якихось із альтер-его може бути діабет, хтось може бути сліпим – а всі інші – здоровими. А якби одна з особистостей вірила у свою надприродність?» Допомогти відповісти на це питання Ш'ямалан запросив актора Джеймса МакЕвоя. «Як звуть мого персонажа?» – запитав той перед тим, як відкрити сценарій. На що Ш'ямалан відповів: «Не скажу. Просто прочитай. Якщо тобі не сподобається – цей проект не для тебе». Однак сценарій актору сподобався, а всі персонажі – вдалися. Для МакЕвоя «Спліт» став чи не найкращою роботою в кар'єрі. А для Ш'ямалана – тріумфальним поверненням у велике кіно після низки провальних проектів.

Вам сподобається, якщо: ви любите саспенс у стилі Альфреда Хічкока, однак надаєте перевагу його лайт-версії.

Вам не сподобається, якщо: ви вважаєте, що хороший триллер – це містичний триллер. У «Спліті» містики фактично немає, натомість ставку Ш'ямалан зробив на загравання з психіатрією.

Головна причина подивитися: порахувати, у скількох із заявлених 23 альтер-его головного героя перевтілиться на екрані Джеймс МакЕвой.

У тому ж дусі:

«Три обличчя Єви», 1957

Режисер Наннеллі Джонсон

Домогосподарка Єва Уайт (Джоан Вудвард) страждає на головні болі і провали у пам'яті. На прийомі у психіатра зрештою з'язовується, що під час цих провалів Єва Уайт перетворюється на Єву Блек – легковажну, а інколи і небезпечну особу. Картина базувалася на реальній історії, а акторка Джоан Вудвард отримала за роль Єви «Оскар».

«Психо», 1960

Режисер Альфред Хічкок

Секретарка Маріон Крейн піддається імпульсу, краде гроші боса і вирішує втекти з міста. Вона потрапляє до тихого готелю, яким управляють Норман Бейтс і його владна мати. Щоправда, жінку Маріон так ніколи і не побачить, хоча і втратить через неї життя. Критики неодноразово визнавали «Психо» найкращим триллером в історії кіно: навіть якщо знати його напам'ять, сцена убивства, яка вже стала хрестоматійною для кіметографістів, все одно лишається моторошною.

«Я, знову я та Ірен», 2000

Режисери Боббі і Пітер Фареллі

Полісмен Чарлі Бейлігейтс (Джим Керрі) завжди був добрим і порядним, навіть коли його дружина народила трійнят-мулатів, кинула дітей на Чарлі і втікла з їхнім батьком, темношкірим ліліпутом. Минуло 18 років – і одного разу психіка Чарлі дала збій: час від часу він став перевтілюватися у Хенка – повну протилежність Чарлі. Якому саме в цей час доручають доправити до іншого міста заарештовану за порушення правил дорожнього руху Ірен (Рене Зеллвегер). При тому, що диссоціативний розлад ідентичності – не надто весела тема, братам Фареллі вдалося використати її як привід для дотепної комедії.