Прем’єри тижня: «Молода жінка» і «До побачення там, нагорі»

«Молода жінка»

Сюжет. Паула вештається Парижем у пошуках старих контактів та зв’язків, бо до цього 10 років вона жила в Мексиці із фотографом, і була його музою. Тепер же ані її мати, ані колишній не бажають з нею спілкуватися. Жінка має влаштовувати своє життя з нуля у великому місті самостійно. Спочатку винаймає кімнату в непримітному готелі, згодом ночує у попутниці, яка прийняла її за колишню однокласницю. Зрештою героїня починає одночасно працювати консультантом у магазині білизни і стає нянькою в заможній родині.

Водночас у Паули грандіозні плани, і жодні перепони їй не заважають. Втім, буває соромно зустріти знайомих з «минулого» паризького життя, які мають стабільну роботу і люблячу родину... Головній героїні ж 31 рік, і хоч вона й іронізує, що «це майже 40, а отже скоро і на пенсію можна», але вірить, що життя тільки починається. Точніше, новий період. А поки – костюмовані вечірки, випадкові зв’язки і знайомі, які не дають засумувати.

В українському прокаті: з 10 травня

Бекґраунд. «Молода жінка» − це повнометражний дебют Леонор Серай, за який вона отримала приз «Золота камера» на Каннському кінофестивалі минулого року. Майже вся знімальна група склалася з жінок, а саме: головний оператор, звукорежисер, монтажери зображення та звуку, художниця, композитор і продюсер. Для Серай це було одним із ключових моментів, адже фільм би міг мати зовсім інший вигляд із «більш чоловічим» складом.

Ідея стрічки виникла у Леонор Серай після суперечки з бойфрендом, який не вірив, що зі звичайної історії розриву стосунків може вийти цікава історія про непросту особистість.

Виконавиця головної ролі Летиція Дош також відома як драматург, театральна актриса та режисер. У своїй моновиставі «Альбом» вона перевтілюється у 80 різних персонажів. Відома українському глядачеві за участю у таких стрічках, як «Тепла пора року» та «Мій король», де у головних ролях знялися Венсан Кассель, Еммануель Берко і Луї Гаррель.  

Одну із найбільш промовистих реплік у фільмі «Молода жінка» про те, що «Париж – це місто, яке не любить людей», Летиція Дош додала сама. Режисер Леонор Серай в інтерв’ю одному з європейських видань говорить, що з переїздом до французької столиці дійсно відчувала тиск великого міста.

Серед стрічок, які мали вплив на сценарій і режисуру «Молодої жінки», зазначаються «Оголені» Майка Лі (1993), «Ванда» Барбари Лоден (1970), «Жінка під впливом» Джона Кассаветіса (1975) і «Клер Долан» Лоджа Керрігана (1998).

Вам сподобається, якщо: ви готові побачити історію «дорослішання» жінки, яка раніше не мала фінансових проблем, але тепер життя ставить їй нові виклики. Та самостійність не «вбиває» у героїні її людяність, почуття гумору і легкість у ставленні до проблем, починаючи від побутових дрібниць і закінчуючи доволі серйозними питаннями.

Вам не сподобається, якщо: ви віддаєте перевагу романтизованим історіям успіху жінок, які, вирвавшись у «вільне плавання», одразу розпочинають успішний бізнес або одружуються із багатієм: у «Молодій жінці» без прикрас подається сюжет, який переживають сотні тисяч жінок по всьому світу, будучи ніби однаковими зі сторони, але кожна по-своєму – унікальними особистостями.

Головна причина подивитися: відчути стан жінки, яка, наважившись попрощатись із минулим, не цурається першої-ліпшої роботи, бо це краще за бездіяльність, а жага до боротьби за своє місце під сонцем і власні творчі амбіції стають найкращою мотивацією; й подекуди дивакувата поведінка – просто захисна реакція у сучасному світі, що тисне кар’єризмом і прагматичним розрахунком у всьому.

---

«До побачення там, нагорі»

Сюжет. Кінець Першої світової війни. Головні герої – колишній бухгалтер Альбер Майярд і молодий художник Едуар Перикур. Вони дуже різні. За мирних обставин чоловіки навряд чи спілкувалися б і тим більше товаришували. Але війна змінює цінності та пріоритети. У когось на першому місці виявляється самозбереження і взаємодопомога. Так, рятуючи один одного на полі бою, Альбер та Едуар стали друзями. Але ж для когось війна – спосіб збагатитися. Саме через надмірну любов до грошей Едуар не любить батька-мільйонера, з яким у нього склалися непрості стосунки – той не хотів визнавати мистецький талант хлопця.  

Війна закінчилася. Товариші за нещастям змушені пристосовуватися до звичайного життя в Парижі. Разом вони винаймають житло. Альбер підробляє, рекламуючи різні товари на площі. Та уламок міни так пошкодив обличчя Едуара, що він не здатен говорити і повноцінно їсти.

Альбер же відчуває, що своїм життям він завдячує юнакові, тому бере на себе відповідальність дбати про нього. Іноді навіть скоюючи крадіжки заради морфію, до якого призвичаївся молодий художник. На щастя, Едуар починає знову малювати (що робив навіть в окопі), маскуючи обличчя під загадковими та ексцентричними масками, а згодом в нього назріває план їхнього з Альбером збагачення. Останній погоджується на аферу, але через неї зустріч із батьком-багатієм тепер точно неминуча. Та хіба не цього потребує Едуар – нарешті розставити усі крапки над «і»?

В українському прокаті: з 10 травня

Бекґраунд. У 2004 році Жан-П'єр Жене (реж. «Амелі», 2001) зняв історичну драму «Довгі заручини» на основі роману Себастьєна Жапрізо – антивоєнний фільм із Одрі Тоту і Гаспаром Ульєлем у головних ролях про те, що  перемогти жахи війни здатне лише безмежне і вічне кохання. Одну з ролей у фільмі зіграв Альбер Дюпонтель. Через 13 років він і сам взявся за екранізацію іншого роману про наслідки Першої світової війни – однойменного бестселера П'єра Леметра (Au revoir là-haut, 2013, Гонкурівська премія), який і є основою стрічки «До побачення там, нагорі». Дюпонтелю, втім, довелося переписувати сценарій 13 разів, поки автор роману не погодив усі зміни.

Проект вперше анонсували у серпні 2014-го. Роль Альбера мав зіграти бельгійський актор та режисер Булі Ланнерс, проте через зміни у графіку він був змушений відмовитися від зйомок. Врешті-решт персонажа зіграв режисер Альбер Дюпонтель.

Роль молодого художника дісталася аргентинцеві Науелю Пересу Біскаярту, з яким на українські екрани нещодавно виходили драми «Зазирни в його серце» та «120 ударів на хвилину». За роль в останній актора було номіновано на премію Європейської кіноакадемії в категорії «Найкращий європейський актор». А вже у 2018-му Біскаярт отримав за цю ж роль кінопремію «Сезар» як найперспективніший актор.

Цього року кінокартина «До побачення там, нагорі» завоювала премії «Сезар» за найкращі режисуру, адаптований сценарій, операторську роботу, декорації та костюми, а загалом мала номінації у 13 категоріях.

Вам сподобається, якщо: вам небайдужа історія про те, як і без того багаті вигідно влаштовують бізнес на смертях сотень тисяч; а тим часом ті, хто вижив, має до кінця днів жити не лише з душевними ранами, а й з фізичними каліцтвами – існуючи поруч із негідниками, які забезпечили собі благополучне життя на загальнонародній трагедії.

Вам не сподобається, якщо: ви не сприймаєте художні прийоми гротеску в антивоєнному кіно – коли є місце не тільки суму, а й жартам, бо сміх залишається єдиною протиотрутою страхові, захищає і дозволяє не з'їхати з глузду; разом з тим ви не побачите у фільмі надмірного пафосу, властивого голлівудським картинам.

Головна причина подивитися: переконатися, що і 100 років по тому теми війни, морального вибору і принципу «кому війна, а кому мати рідна» знову актуальні; переосмислити цінність людського життя, яке варте того, щоб прожити щасливо, а не бути лялькою в руках божевільних правителів, які свідомо розпалюють ворожнечу задля задоволення власних нездорових амбіцій.