Тиждень після Стінга: про що хочеться згадувати

14 листопада до Києва на власному літаку прилітав Стінг – талановитий британський композитор, співак, інструменталіст. Як завжди, в величезному залі Палацу Спорту організатори поставили величезні екрани, підключили потужні підсилювачі, і стало можливим усе бачити й почути. Виступ Стінга в Києві – частина тривалого туру на підтримку альбому «44/876», який побачив світ цьогоріч. Гастролі проходили по всьому світу: стартувавши 14 вересня, охопили 18 міст США, Торонто, три південноамериканські столиці, чотири російських міста, Київ, Прагу, Лодзь і закінчилися 19 листопада в Гданську – всього тридцять концертів.

Артистові 67 років, втім, виглядає на 10 років молодше, і як автор і виконавець все ще дуже хороший. Але самобутній, зовсім не простий авторський стиль суперзірки з роками все ж вимагає свіжих ідей, оновлення. Таким оновленням стала співпраця з уродженцем Ямайки, 50-річним реггі-співаком Шеггі. Їхній спільний альбом і кращі хіти кожного – стали основою туру. На київському концерті музиканти виступали майже дві години без єдиної перерви. Це було непросто і дуже чесно. Публіка була щаслива, як ніби всі побували в якомусь іншому, неземному вимірі.

Початок виступу затримали всього на 25 хвилин. Дрібниця порівняно з Мадонною, яка спізнилася у Києві на 3,5 години. Першими на сцену вийшли два постійних гітаристи Стінга: Домінік і Руфус Міллери й ударник Джош Фріз. Потім – один з партнерів ямайського гостя, клавішник Кевоні Уебстер, який прекрасно імпровізував у дусі реггі. Слідом – двоє бек-вокалістів, за ними Шеггі і, нарешті, під оглушливі оплески глядачів – Стінг. Артисти чесно заспівали майже всі з перерахованих у сет-листі 27 треків. Приблизно після першої чверті концерту в залі почалася позитивна емоційна істерика, настільки відмінно все йшло. Якість звуку була неймовірною.

Стінг не дозволив влаштовувати у залі VIP-зону. Величезний простір половини хокейного поля перед сценою, відокремлений від решти залу бар'єрами, слугував фан-майданчиком, де танцювали і насолоджувалися близькістю до зірки, напевно, майже тисяча найвідданіших шанувальників. Весь свій концерт артист відіграв на старому жовто-коричневому електро-басі. Його інструмент – якір, що зв'язує виконавця з власною музикою, певна опора, ґрунт, на якому він твердо стоїть.

Співав Стінг з «перепочинками», які йому давали Шеггі та бек-вокалісти: схильна до манери нео-соул Мелісса Мюзік, і рослий темношкірий тенор Джин Нобл, що відмінно імпровізувати в стилі R&B.

Ближче до завершення концерту виконавці розіграли міні-виставу: сценку суду в пісні Dreaming in the USA. Стінг надів смугастий светр підсудного, а Шеггі – парик і мантію судді. Публіка напружилася, прагнучи гарненько розібратися в драматичному задумі гостей. Але нічого надзвичайного не сталося.

Стінг співав майже так само чудово, як і 20 років тому, вміло перемежовуючи власний вокал короткими соло Шеггі і двох бек-вокалістів. Його старі хіти сприймалися з великим ентузіазмом: Englishman in New York, Fields of Gold, If You Love Somebody Set Them Free, Shape of My Heart, Roxanne, Desert Rose, Every Breath You Take. Остання з чотирьох бісовок – Fragile – хіт хітів, приголомшлива за щирістю і чистотою пісня про те, як зірка ллє сльози, що падають на нас дощем, і наскільки ми тендітні. Вона набрала на Youtube 73,5 млн переглядів.

Заради справедливості варто зазначити, що нові пісні зі спільного з Шеггі альбому цього року не викликали подібного емоційного підйому. А Boombastic – головний хіт Шеггі – хоч і виконали, але він на порядок простіший від музики Стінга.

Щоб як слід підготувати майданчик до виступу, технічна команда в складі 30 осіб прибула до Києва на кілька днів раніше від музикантів. Обладнання, завантажене в Лондоні, привезли через Москву, де був концерт трьома днями раніше. Налаштовувався Стінг на роботу за допомогою медитації у спеціально підготовленій гримерці, де стіни покрили темною тканиною, щоб нічого не відволікало його від занурення в себе.

На сцені тримався дуже спокійно, навіть дещо відлюдькувато. Зате Шеггі щосили підтримував імідж мачо і бешкетника, говорив нескінченні компліменти киянкам, вимагав аплодисментів, які і без нього не припинялися ані на мить у крихітних паузах. У пригоді артистові ставала його яскрава харизма і наполегливість. А Стінг – кумир мільйонів, його зірка як і раніше в зеніті.

Фото: Андрій Максимов та Василь Осадчий