Прем’єри тижня: «Воно 2», «Де ти поділась, Бернадетт?» і «Заборонений»

«Воно 2»

Сюжет. Після того як «Клуб невдах» здолав клоуна Пеннівайза, шляхи дітей розійшлися: вони подорослішали і виїхали з міста. Проте навколо знову коїться щось дивне, і знову безслідно зникають діти. Схоже, як і кожні 27 років, зло повернулося тероризувати місто Деррі. Майк, єдиний з «клубу», хто залишився жити у рідному місті, вирішує скликати додому решту друзів. Кожен з них досі шокований пережитим у дитинстві й повинен змусити себе перемогти найбільші страхи, щоб назавжди знищити зловісного клоуна. А він став ще небезпечнішим і смертоноснішим…

В українському прокаті: з 5 вересня.

У ролях: Білл Скарсгард, Джессіка Честейн, Джеймс МакЕвой, Білл Хейдер, Джеймс Ренсон та інші.

Бекґраунд. Друга частина екранізації культового роману Стівена Кінга. Режисер – аргентинець Андрес Мускетті, який також був режисером першої частини «Воно». Стрічка встановила світовий рекорд з касових зборів серед картин свого жанру, зібравши по всьому світу $700 381 748. Від кінокритиків перший фільм отримав схвальні відгуки: Rotten Tomatoes дав оцінку 90% на основі 167 відгуків від критиків. Загалом на сайті фільм має схвальні оцінки, фільму зарахований «стиглий помідор» від фахівців.

Вам сподобається, якщо: ви хочете отримати порцію кінематографічного адреналіну з романтичною сюжетною лінією та гумором, властивим для фільмів жахів, а також готові витримати у глядацькому кріслі майже три години.

Вам не сподобається, якщо: вам цікаво побачити екранізацію твору культового «короля жахів», але ви не бачили попередньої частини «Воно», або ж більше любите Кінга трилерно-детективного, як, наприклад, у «Містер Мерседес».

Головна причина подивитися: захопитися професійною акторською грою та якісними зйомками – багато в чому завдяки цьому, а не сюжету, досягається відчуття саспенсу.

---

«Де ти поділась, Бернадетт?»

Сюжет. У Бернадетт, чарівної жінки і талановитого архітектора, є все: прекрасний будинок, чудова дочка, успішний і люблячий чоловік. Хоч вона і вибивається з «бездоганної» компанії сусідських матусь, ніхто не міг уявити, що в один прекрасний день Бернадетт просто зникне без сліду. Вона прямує на пошуки себе, намагаючись знайти щастя на краю світу.

В українському прокаті: з 5 вересня.

У ролях: Кейт Бланшетт, Біллі Крудап, Крістен Віг, Емма Нельсон, Джеймс Урбаняк, Джуді Грір, Троян Беллісаріо, Зої Чао, Лоренс Фішберн.

Бекґраунд. У січні 2013 року Annapurna Pictures і Color Force придбали права на кіноадаптацію однойменного роману американської письменниці та сценаристки Марії Семпл. Книга-бестселер The New York Times протягом 2012 року, яку видали більше, ніж у 25 країнах світу.

Кейт Бланшетт прочитала роман Семпл задовго до того, як потрапила в студію Annapurna. За словами продюсера картини, вона висловила свій намір зіграти Бернадетт на ранній стадії роботи над фільмом. «Книга захопила мене, я насміялась від душі під час читання», – розповіла акторка в одному з інтерв'ю.

До початку зйомок Бланшетт вирушила в Сієтл, щоб особисто познайомитися з Марією Семпл і почути її історію про те, як з'явилася головна героїня книги. При зустрічі письменниця подарувала Кейт темні окуляри, які вона носила, коли писала книгу. Окуляри так сильно сподобалися актрисі, що вона наполягла, щоб Бернадетт носила їх у фільмі.

Режисером виступив Річард Лінклейтер. Свою стрічку «Юність» (2014) він знімав впродовж 11 років – з 2002-го до 2013-го. Тепер же американський незалежний режисер планує протягом 20 років знімати кіноадаптацію бродвейського мюзиклу «Весело ми котимося» (Merrily We Roll Along).

Тим часом Кейт Бланшетт оголосила про завершення акторської кар'єри зі словами «настав час зупинитися». Акторка сказала в одному з інтерв’ю, що публіка зрозуміє рішення піти з кіноіндустрії після перегляду останньої роботи з її участю. Бланшетт мала зіграти в новому проекті Гільєрмо дель Торо «Алея жахів».

Вам сподобається, якщо: ви хочете побачити історію про кризу особистості, що насправді межує з бажанням «творити, а не витворяти», а також про те, що у кожного своя «норма», якщо вона взагалі існує.

Вам не сподобається, якщо: ви не хочете зайвий раз міркувати про тлінність буття – втім, картина подає абсурдність зіткнення характерів і принципів головних персонажів з іронією, що не дає засумувати.

Головна причина подивитися: отримати задоволення від геніальної акторської гри Кейт Бланшетт, яка чудово втілила образ творчої інтровертки, що намагається не зациклюватися на буденності, а цінувати важливі миті життя.

---

«Заборонений»

Сюжет. 1965 рік. Молодий поет Василь Стус не може миритися з безправним становищем українців у Радянському Союзі та кидає виклик тоталітарній системі. Він говорить про те, про що мовчать мільйони. Незважаючи на постійний тиск і погрози, Стус не припиняє боротьбу навіть у засланні. Реальна історія нескореного поета, історія  кохання і зради, людської гідності та підлості.

В українському прокаті: з 5 вересня.

У ролях: Дмитро Ярошенко, Віталій Салій, Олег Масленніков, Євгенія Гладій, Карина Шереверова, Діана Розовлян, Роман Халаімов, Михайло Кришталь та інші.

Бекґраунд. Режисером виступив Роман Бровко. Фільм створено за підтримки Державного агентства України з питань кіно. Стрічка виходить у вітчизняний прокат до Дня пам'яті поета, перекладача, прозаїка, літературознавця і правозахисника Василя Стуса (1938–1985).

Бюджет становить 38,1 млн грн, держпідтримка – 19,5 млн грн.

В інтерв’ю «Дзеркалу тижня» режисер розповів, що «задля максимальної достовірності сцену суду над Стусом витримано в документальному ключі, без перекручення фактів, без виривання фраз із контексту, без художніх інтерпретацій і без згущення фарб».

Студія консультувалася з юристами, щоб не вийти за рамки закону. До сцени потрапили лише ті фрази, які були у протоколі, без жодних творчих вставок. На думку творців, це той випадок, коли визначені юридичні позиції були вагоміші, ніж бачення авторів фільму.

Бровко наголошує, що ця ситуація стала серйозним прецедентом для всього українського кінематографу, оскільки всі зрозуміли, який вагомий юридичний бік у створенні фільмів байопіків. Є суворі норми закону: знімаючи сцени про людей, котрі досі живі або мають нащадків, треба узгоджувати з ними ті події, які з'являться на екрані.

«Стус згадував сцену суду як приклад того, що в Радянському Союзі вміли фабрикувати обвинувачення проти незручних людей. На певному етапі епізод справді вирізали, з мотивів як юридичних, так і надмірного хронометражу фільму. Але потім довкола фільму спалахнув резонансний скандал, стало зрозуміло, що сцена суду над Стусом цікавить суспільство значно більше, ніж будь-що інше в цьому фільмі. Звісно, ми реагували на потреби цільової аудиторії й суспільний запит», – аргументує режисер.

Фільм міг мати назву «Птах душі», однойменну до останньої збірки Стуса, яку він створив, відбуваючи покарання, і яка безслідно зникла. За ще однією версією – просто «Стус». Але врешті-решт творці зупинилися на варіанті «Заборонений», бо це «вирок, що його ніс на собі все життя Стус через свою принциповість. Його правда «колола очі». Стуса не друкували за життя, радянська влада все робила, аби його творчість та ім'я безслідно зникли. Адже ніхто з поетів тієї доби так гостро не критикував владу, як це робив Стус. Тому поета вважали «антисовєтчиком» і звинувачували в тому, що його дії компрометують радянську владу, а націоналістичні заклики спрямовані на підрив «великого і нерушимого Радянського Союзу».

Вам сподобається, якщо: ви хочете упевнитися в тому, що радянська влада пригнічувала українську інтелігенцію та вдавалася до дуже ганебних вчинків, аби знищити інакомислячих.

Вам не сподобається, якщо: вам не надто цікавий рух дисидентства, коли одиниці жертвували власними життями заради зародження демократії.

Головна причина подивитися: переконатися, що громадянська позиція митця за гострих політичних обставин важить більше за творчість, та порадіти, що у прокат виходить все більше вітчизняних стрічок, які порушують важливі для українського суспільства теми.