Команда театру «Модерн-Вертеп»: «Наша головна ідея – створити історію про соціальні ігри, в які грають люди»

У жовтні новий театральний проект «Модерн-Вертеп» презентує п'ять вистав за мотивами культової п’єси Едварда Олбі «Не боюсь Вірджинії Вульф». Його створено за підтримки Українського культурного фонду та київського Театру маріонеток.

Режисером виступив Ігор Задніпряний. Художник – Ірина Задніпряна, композитор – Іван Розін. Музичне оформлення – Роман Луценко. Актори: Борис Книженко, Оксана Цимбал, Станіслав Щокін, Мальвіна Салійчук. Актори-ляльководи: Олександр Калаш, Олена Книженко. Директор – Вадим Кожевніков.

Надихнувшись традиційним українським карнавалом, творці «Модерн-Вертепу» винайшли власний спосіб пропагувати мовою театру абсолютні цінності – чесність і справедливість, довіру і любов.

Суть лялькового вертепу: дія, що розігрується на двох поверхах. На верхньому – різдвяна драма про народження Ісуса Христа, на нижньому – сатирично-побутові інтермедії. Сучасне бачення та головна ідея «Модерн-Вертепу»: розповісти про відвічний діалог тіла і душі, зберігаючи структуру двоповерхового лялькового театру. І якщо  душа мріє про любов та прагне порозуміння, то тіло – загрузло у побуті та не дослухається порухів душі.

Одна з ключових ознак вистави – мультижанровість, побудована на взаємодії одразу багатьох сценічних форм виразності: ляльки, пантоміми, мультимедійне зображення та сучасна електронна музика.

Mind поспілкувався з творчою командою проекту про формат та задум їхнього театрального дійства і ділиться колективним баченням ідеї та втілення майбутньої прем’єри «Модерн-Вертепу».

Про формат

Йдеться про відродження найтрадиційнішої форми театру. 

Є дві форми вертепу. Перша – це ляльковий вертеп, містерія про народження Ісуса Христа, месії, і взагалі історії про дива. Тоді у дійстві беруть участь такі персонажі, як Діва Марія, Ірод, волхви. Розігруються інтермедії, де є Чорт, Запорожець, Жид, Москаль.

Другий варіант – це різдвяна історія, народжена з першого, тобто лялькового театру. Персонажі ті самі, але їх грають люди. Коли на Різдво водять Маланку, то це свого роду народні гуляння з тими ж Москалем, Іродом тощо.

Те, що ми робимо, – не стільки поновлення вертепу, скільки стилізація, відродження його структури. У нас є два поверхи – верхній і нижній. У нашому варіанті модерного вирішення вертепу верхній поверх – це душа людини, а на нижньому поверсі розігрується історія за мотивами п’єси Едварда Олбі «Не боюсь Вірджинії Вульф».

Про ідею

У нас народилася ідея створити історію про соціальні ігри, в які грають люди. Як приклад візьмемо епізод «Ігри і забави». Люди, вибудовуючи кар'єри та досягаючи певних висот, забувають про людські почуття. Тому виникли асоціації з інтермедіями, з поділом на Тіло і Душу. Тіло займається роботою, лицемірить, обманює, а Душа чекає, поки Тіло награється, встановиться справедливість і всім буде добре.

Ідея «Модерн-Вертепу» з’явилася із заявленої програми Українського культурного фонду «Створюємо інноваційний продукт». Тому ми намагатимемось модно і дотепно розказати про важливе.

Після п'яти безкоштовних показів (у Театрі на лівому березі Дніпра), що стало можливим завдяки підтримці УКФ, проект стане репертуарною виставою Театру маріонеток.

Про бекґраунд

Колись у Театру маріонеток, як у державного театру, було своє приміщення на вулиці Сагайдачного. Але будинок приватизували і нашу залу автоматично забрали. Натомість нам надали репетиційну базу, але вона абсолютно не пристосована для виступів. Держава може компенсувати суборенду малої зали Театру ляльок, яку запропонувала для показу вистав, але здебільшого глядачі асоціюють Театр ляльок з дитячим театром. Тому такий варіант не найкращий. Коли ми мали власне приміщення, у нас завжди були аншлаги, дуже хотілося б це поновити, бо своя постійна база – один із факторів гарної відвідуваності. Ми ставили серйозні вистави, такі як «Макбет», «Будинок, який побудував Свіфт».

Чому не варто боятися Вірджинії Вульф?

Двоє людей, головні герої п’єси, вигадали собі сина. Тобто у чомусь ця тема перегукується з містерією, що лежить у основі вертепу, із міфологією. Хоча на перший погляд твір Едварда Олбі «Не боюсь Вірджинії Вульф» виглядає як побутова драма. І лише тривалий час попрацювавши з цим матеріалом, розшарувавши його, можна відкопати набагато глибші сенси. Самому автору не подобались вистави, які ставились за цим текстом, бо його часто неправильно трактували. Потім він втомився боротися і просто перестав ходити на прем’єри. Навіть легендарний оскароносний фільм з Елізабет Тейлор подає сюжет як реальну історію.

Весело, драйвово, є над чим подумати, красива сценографія та авторський музичний супровід – наші ключові аргументи, чому варто прийти на «Модерн-Вертеп». Взагалі не треба сумніватися, чи ходити до театру. Напевне, цю корисну звичку варто формувати так само, як у дитинстві нас привчають до книжок.

Прем’єрні покази «Модерн-Вертепу» відбудуться 3, 4, 10, 11 та 16 жовтня у Київському театрі драми та комедії на лівому березі Дніпра.