Шоураннерка проєкту «Кава з кардамоном»: «Мені дуже подобається слово «неможливо»»
Олена Лавренюк – про зйомки 10-серійної історичної драми з елементами еротики у копродукції з Польщею
Наприкінці цього року відбудеться вельми очікувана українська прем’єра – глядачам представлять нову 10-серійну історичну драму «Кава з кардамоном», події якої розгортаються у Львові XIX століття. Проєкт створено Solar Media Entertainment спільно із телеканалом СТБ за підтримки Державного агентства України з питань кіно та Українського культурного фонду. Сценарій є адаптацією роману-бестселлера української письменниці Наталії Гурницької «Мелодія кави у тональності кардамону». За сюжетом, історія «забороненого» кохання польського пана та українки розгортається на тлі «Весни народів», революції 1848-1849 років.
Режисеркою виступила Ірина Громозда, а в головних ролях – Олена Лавренюк, яка також є шоураннеркою проєкту, та польський актор Павел Делонг, який розпочав свою кар’єру зі зйомок у «Списку Шиндлера» Стівена Спілберга.
Незабаром розпочнуться зйомки фінального блоку, а зараз триває монтаж відзнятого матеріалу. Тим часом Mind поспілкувався з Оленою Лавренюк про те, з чого починався проєкт, який вже називають українськими «Бріджертонами», які складнощі у виробництві стали найбільшими, а також – про наймасштабніший наразі павільйон на території Кіностудії імені Олександра Довженка, плани продажу кіно на міжнародні платформи і не тільки.
– Як і коли у вас з’явилася ідея щодо історичної драми?
– Близько п’яти років тому. Я прочитала книгу Наталії Гурницької «Мелодія кави у тональності кардамону», яка мене зачепила. Перевірила її на своїй мамі та на всіх подругах і таким чином зрозуміла, що треба робити екранізацію. Шлях був довгим. Не одразу все вдалося реалізувати, але коли кажуть слово «неможливо», мене це тільки ще більше стимулює.
– А у чому були найбільші складнощі?
– Щоби хтось повірив у цей проєкт. Бо мене запевняли, що історичні драми не продаються, – це дорогий, нікому не потрібний формат. Після чого вийшла «Кріпосна» (2019; російськомовний український серіал, демонструвався на українському СТБ та російському «Росія-1». – Mind), яка зірвала всі рейтинги, в Польщі зокрема. Десь у цей період ми подали тизер на конкурс Українського культурного фонду. Так отримали кошти на сценарну розробку.
Вичленивши Х-фактор цієї історії, який «бере за живе», було знято тизер і написано сценарій – і тоді телеканал СТБ зацікавилися цим проєктом. Для мене було важливо, щоб сценаристи відчули тематику та героїв, і могли це передати у сценарії. Звісно, ми дописали нові сюжетні лінії, яких немає у книзі. Тому що вона розповідає про стосунки двох центральних персонажів.
У нашій країні взагалі складно знімати історичні драми. Залишилося дуже мало історичних локацій у чистому вигляді. Навіть у Львові багато історичних будівель межують із сучасними елементами. Давня архітектура залишилася буквально на кількох вулицях, решту ж видає сучасність.
У нас до слова «серіал» дуже халтурне ставлення. Історичні драми вимагають більше коштів, ніж історії про сьогодення, але все завжди тримається на бажанні людей створити якісний продукт.
І такі довготривалі проєкти – а ми вже знімаємо рік – потребують значної емоційної витримки. Від режисерів у першу чергу, і від команди загалом.
– Для серіалу будували доволі масштабний павільйон на території Кіностудії імені Олександра Довженка. В чому його унікальність?
– Його площа складає 1650 кв. м. Всього 12 різних кімнат. У «Каві...» багато об'єктів: героїня постійно кудись їде чи йде у гості. У неї самої лише дев’ять спалень! Павільйон будували протягом місяця. Це дуже швидко. І ще півмісяця декорували, наповнювали реквізитом, оздоблювали.
Головна ідея нашого художника-постановника Максима Німенка – зробити простір, щоб при оптиці, обраній оператором, бачити край стелі у кінці кадру, і все відбувалося на глибоких багатопланових фонах.
– Який головний меседж історії?
– Він вічний: всім нам потрібне кохання, яке давало би сили працювати і надихало. Може здатися, що це банальна історія, яких багато знімається, але нам важливо, ЯК розказати. Показати її правдивою і чесною.
– Як узагалі до ваших рук потрапила ця книга?
– Випадково. Так склалося, що одна спільна знайома – моя і авторки, – прочитавши цей роман, коли він вже був достатньо популярним, сказала, що знає актрису, яка ідеально підійшла б на роль головної героїні. Письменниця, побачивши мене, сказала: «Знаєте, ви – героїня цієї книги». Але я не планувала грати головну героїню. У нас був кастинг на цю роль, але сама авторка після всіх проб наполягла, щоб Анну все ж зіграла я.
– Якщо гуглити саме назву книги, то є не тільки «Мелодія кави у тональності кардамону», а саме «Кава з кардамоном». Чи не буде плутанини у глядачів? І як бути з авторським правом?
– Плутанина буде. Ми це багато обговорювали з командою. Насправді, у нас робочою назвою серіалу була «Кава з кардамоном» і вона настільки прижилась, що її ніхто не хоче змінювати. Головну героїню багато що пов’язує з кавою з кардамоном, власне. У нас кінофільм, а авторські права книжки на фільми не розповсюджуються. Бо ми робимо екранізацію за мотивами з певною назвою, тому це не є проблемою.
– Які зобов’язання у творців перед Держкіно та чи є складнощі у копродукції з Польщею?
– Ми маємо повернути половину від суми інвестицій Держкіно, коли почнемо отримувати прибуток. Взагалі це був перший серіальний пітчинг за всю історію Держкіно. До нас такої практики ще не було. Ми так само вкладаємо свої гроші, і досі ведемо перемовини з польськими телеканалами. З боку Польщі до нас є велика недовіра, незважаючи на те, що в них з гарними рейтингами пройшла «Кріпосна». Ментальність зовсім інша.
Важко адаптувати сценарій під два ринки, бо сприйняття головної героїні є різним. У нас звикли до «жінки-жертви», а в Польщі уявляють більш феміністичний образ. Ми ведемо перемовини з найбільшим телеканалом у Польщі, але досі узгоджуємо всі сценарні моменти.
Поляки, оскільки за сюжетом це період Австро-Угорщини, взагалі вважають, що Львів – польське місто. Коли мені вперше потрапив до рук сценарій, адаптований поляками – то українці там ходили в слугах. Але історія у нас про українку-міщанку і польського шляхтича. У неї своя родина, а у нього – своя. Поляки, на жаль, бачать українців у прислузі. Ми ж намагаємося зробити продукт, який зможе фінансово себе окупити з Європою, а не з Росією, бо незважаючи на війну, наші серіали все ще робляться під російський ринок. І хочемо показати Україну європейською.
Львів середини ХІХ століття був на рівні з Віднем. Там жили поляки, німці, євреї, українці – це були дружні народи, кожен відстоював і виборював свою державність. Тож я, як львів’янка, чесно кажучи, була здивована таким підходом польських колег. Львів тоді не був польським містом, як його сприймають зараз поляки. Тож із цим є великі проблеми.
– Який загальний бюджет серіалу?
– Приблизно $2 млн. Частка Держкіно складає приблизно 30%.
– Хто цільова аудиторія серіалу?
– Жінки, 18+.
– Яке «майбутнє» для серіалу плануєте?
– Кожну серію ми знімаємо, як повний метр, щоб якість могла відповідати тим стандартам, які дадуть нам змогу продати серіал на міжнародні онлайн-платформи. Це історія з елементами еротики, тому на онлайн-платформі СТБ буде версія, відвертіша за ефірну. І вестимемо перемовини щодо продажу на закордон, показавши якість. Не дарма нас порівнюють із «Бріджертонами».
Це красива історія кохання з гарними костюмами та героями. У наш нелегкий час глядач потребує таких історій. Це жанрове кіно, яке розважає глядача, і водночас дає замислитися. У нас непогано роблять авторське кіно, а от з жанровим все не так добре.
– Так, це дійсно складніше зробити, ніж артхаус… А для тих, хто вперше чує про цю історію, що б ви розказали про свою героїню і взагалі, чим заінтригуєте?
– Моя героїня намагається йти проти правил того часу. Цікавиться політикою. Зараз здається, що це звичайна річ, а тоді жінки не мали на це права. Вона не хоче одружуватися з тим, кого їй нав’язують. Робить речі, які абсолютно суперечать тому історичному періоду. На перший погляд, жертва обставин, дуже скромна і тендітна, але вона виявиться напрочуд сильною, навіть сама цього не очікуючи від себе. Та вона намагається всілякими способами довести, що жінка важлива в суспільстві, що її погляди важливі.
– Чи надихалися ви історичними драмами? Якщо так, то якими?
– Передивлялася, мабуть, все за темою. Зокрема, «Віднесені вітром», «Абатство Даунтон», «Герцогиня», «Гордість і упередження».
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
