Не лише «Французький вісник»: топ-5 стрічок Веса Андерсона, які має побачити кожен
«Домашня робота» для тих, хто хоче краще розуміти одного з кінокласиків сучасності
28 жовтня нарешті вийшов у прокат «Французький вісник» від «Ліберті, Канзас Івнінґ Сан» – стрічка, яку зняв великий мрійник та «вічна дитина» – Вес Андерсон. Режисер цього разу зібрав, напевне, найбільш вражаючий каст за всю свою фільмографію.
Хто ще може похвалитися тим, що зняв в одному фільмі настільки розрізнених акторів, як Сіршу Ронан, Наталі Портман, Тімоті Шаламе, Бенісіо дель Торо, Леа Сейду, Френсіс Мак-Дорманд, Овена Вілсона, Білла Мюррея, Кейт Вінслет, Джеффрі Райта, Едрієна Броуді, Віллема Дефо, Джейсона Шварцмана, Елізабет Мосс, Крістофа Вальца та Едварда Нортона? «Можливо, Вуді Аллен?» – скажете ви. «Але не в такій кількості», – відповімо ми.
Mind пропонує вам краще зрозуміти феномен чи принаймні закохатися у фірмовий стиль Веса Андерсона, переглянувши інші знакові його стрічки. Це допоможе водночас і налаштуватися на відповідний настрій під час перегляду прем’єри, і глибше зрозуміти кінематографічну мову режисера.
«Готель «Ґранд Будапешт» (2014)
Тут Андерсон вдало маскує під фільм-казку справжню трагікомедію, чим і є, власне, життя кожної людини. Критики виділяють кілька смислових пластів у цій стрічці. Це й казка про жебрака, але доброго і працьовитого сироту Мустафу, який врешті-решт досягає успіху і стає багатим. Це й легенда про великого, неперевершеного, ідеального старшого консьєржа мсьє Густава, який обдурив свого головного ворога, підозріло схожого на Дракулу. Але, головне, це й казка про втрачений час, що минув, бо невипадково в титрах фільму згадується ім'я Стефана Цвейга.
«Королівство повного місяця» (2012)
Мила й дещо сумна картина про дорослішання. 1965 рік, Нова Англія. Вожатий скаутів Ворд виявляє, що один з його підопічних на ім'я Сем зник. За допомогою місцевого шерифа Шарпа перший дізнається, що хлопчик се втіразом із дівчинкою Сюзі, донькою ексцентричного подружжя адвокатів Бішопів.
Ретельно вивірена яскравість у цій історії виглядає ніби штучно й водночас реально, претензійно і зворушливо. Тут і про перше кохання, і про співчуття, і про «другий шанс». Для глядачів це насамперед можливість приміряти на себе модель дитинства, якого у них, мабудь, ніколи не було. Фільм про дивакуватість, але і про гостинність. Немов саме кіно Веса Андерсона.
«Водне життя зі Стівом Зіссу» (2004)
В основу сюжету покладено історію колись популярного океанографа Стіва Зіссу, кар'єра якого досягла тієї точки, у якій герой неминуче стикається з творчою і, мабуть, особистою кризою. Його фільми стають дедалі пафоснішими і менш цікавими, його команда втратила бойовий дух, а корабель сімейного життя давно дав тріщину.
Проте невтомний дослідник вирушає в нову експедицію на пошуки ягуарової акули, жертвою якої став його соратник і близький друг Естебан. Компанію йому склали досить екстравагантні персонажі: колишня дружина-мільйонерка, вагітна репортерша і позашлюбний син Нед.
Не треба довго думати, щоб в антуражі, костюмі та самій поведінці головного героя не впізнати посилання до легендарного документаліста та дослідника світового океану Жак-Іва Кусто. А втілює його образ дещо флегматичний Білл Мюррей.
«Родина Тененбаумів» (2001)
Перша комерційно успішна картина режисера, якого й до цього любили критики, але тепер ця любов нарешті змогла монетизуватися. Фільм розповідає про дивовижну сім'ю, яка складається з матері, батька (який не живе з сім'єю), прийомної дочки та двох братів. Кожен із дітей досяг вражаючих успіхів у різних сферах життя.
Але нинішні проблеми змусили замислитися над життєвими пріоритетами та цінностями, тож від булого успіху не лишилося й сліду. І родина намагається возз’єднатися зважаючи на нові обставини.
«Острів собак» (2018)
Андерсон вигадав кіносвіт цієї історії разом із постійними співавторами – Романом Копполою і Джейсоном Шварцманом, а також із другом, японським режисером Куніті Номура. Стрічка народилася з любові до собак, антиутопій і японської культури, зокрема до робіт Акіри Куросави та мультиплікаційних різдвяних роликів компанії Rankin/Bass Productions.
Назва фільму Isle of Dogs співзвучна фразі I love dogs. В «Острові собак» Андерсон вперше займався і режисурою, і сценарієм одночасно. Це дев'ятий повнометражний фільм режисера, а також другий фільм у жанрі лялькової мультиплікації після «Фантастичного містера Фокса» (2009).
Це історія про боротьбу за справедливість, небанальний і аж ніяк не дитячий мультик. Режисер тут обирає лялькову мультиплікацію як форму і спосіб донесення важливих думок і міркувань про політику, владу, права та свободи людей (і собак). Це висловлювання про стан екології, про чистоту думок, а також про речі, на які держава зазвичай не звертає уваги, влаштовуючи піар-акції замість реальних реформ. Тож подумати буде над чим.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
