Прем'єра тижня: «Французький вісник…» Веса Андерсона

Сюжет: Стрічка складається з трьох історій, пов'язаних з публікаціями у газеті «Французький вісник» від «Ліберті, Канзас івнінґ сан». Колектив талановитих авторів робить усе можливе, щоб матеріали виходили захоплюючими, тому беруть активну участь у карколомних погонях та навіть революціях.

У ролях: Білл Мюррей, Бенісіо Дель Торо, Леа Сейду, Тімоті Шаламе, Френсіс МакДорманд, Едріан Броуді, Тільда Свінтон та інші.

В українському прокаті: з 28 жовтня 2021 року.

Бекґраунд. У вигаданому французькому містечку Аннюї (з огляду на його масштаб, прообразом вбачається Париж) працює відділення американського видання, яке випускає англомовну газету про життя Франції. Атмосфера XX століття тісно переплітається з фірмовим ляльково-театральним стилем Веса Андерсона, що забезпечує справді незабутнє видовище – естетично бездоганне, поетичне та наповнене різними алюзіями.

Якщо ви дивилися фільми Андерсона, то неодмінно знаєте, чого чекати від його нової роботи. Впізнаваність стилю та скрупульозність при побудові кадру зробили відомою картинку будь-якого проєкту, до якого він докладає рук (і це стосується навіть рекламних роликів!). Однак візуальна чарівність – далеко не єдине, за що шанувальники кіно люблять Веса. Адже не менш якісні структури його історій, приховані та відкриті смисли, а також комедійний флер, завдяки якому перегляд протікає легко та невимушено.

Три основні історії «Французького вісника» несуть у собі відсилання до реальних людей (арт-дилер Джозеф Дювін) та подій (студентські акції протесту французів 1968 року), але про це думаєш в останню чергу. Головне – ти повністю занурюєшся в яскраву пригоду з харизматичними героями (хіба могло бути інакше з таким акторським складом?), тому відразу приймаєш правила гри, які можуть змінюватися від одного матеріалу газети до іншого. І це чудово! Андерсон надає своїм персонажам найбільш сприятливу навколишню обстановку, так чи інакше просочену любов'ю – до мистецтва, жінки, протестів чи їжі. Спрацювали всі задуми.

На мить ловиш себе на думці, що хочеться зануритися в створюваний Андерсоном світ – він сповнений невидимої магії, для отримання якої немає потреби звертатися до заклять, фантастичних тварин чи химерних поселень з фонтанами, де вода – зухвало яскравих кольорів, а на деревах росте зефір. Подібне вдається одиницям, і Вес – серед них.

Виділити якусь із історій – складно, оскільки різні тематики матеріалів для «Французького вісника», зрештою, і утворюють цілісний випуск, який не потрібно оцінювати окремо. Новели доповнюють одна одну, і багато в чому це відбувається завдяки введенню глядача в курс справи з приміщень, в яких чути майже невгамовні звуки друкарської машинки.

Вам сподобається, якщо: до вподоби фільми Веса Андерсона, особливо – «Готель Гранд Будапешт», оскільки він найбільш близький за атмосферою та подачею історії. Красива картинка, чудовий саундтрек (Олександр Деспла знає, які ноти допомагають створювати магію) та яскраві персонажі – джек-пот для любителів кіно.

Вам не сподобається, якщо: ви надаєте перевагу більш стандартному та приземленому кіно, а французька культура та стиль оповіді, властивий Андерсону, не викликають інтересу.

Чому варто подивитися. Вес Андерсон освідчується в любові до французької культури так, як це вміє лише він, використовуючи для цього незаїжджений прийом розповіді «ніби читаєш газету». Глядач справді мимоволі опиняється в м'якому кріслі, поруч – кухоль із чаєм чи чимось міцнішим, а за вікном – вирує життя, у божевілля якого й самому вдасться поринути трохи згодом.

Дивним чином народжується усвідомлення того, наскільки прекрасний світ, у якому безліч цікавих деталей – ми їх мимоволі (або спеціально) упускаємо. Цей світ може освітлювати яскраве сонце чи повний місяць, часом він тоне в нескінченних опадах або продувається могутніми вітрами – все це не має значення, адже кожен із нас пише свою історію, яка прикрасить найголовніший «Вісник» – особистий.