Відчути Альмодовара: 7 стрічок, які варто побачити перед переглядом драми «Паралельні матері»
Від побутових драм до шокуючих трилерів
Феномен іспанця Педро Альмодовара, напевне, в тому, що він вміє естетизувати побутові та банальні на перший погляд речі й історії. Іноді здається, що сюжети його драм надто «надумані» або ніби втекли з синопсисів «мильних опер». Але у цьому і талант цього живого класика – бачити важливі деталі в усьому. Згадати, хоча б, наскільки важливе місце в його картинах займає колір (особливо червоний). І це недарма: в усіх його фільмах на першому місці опиняються людські драми та пристрасті.
Можливо, тому в історіях Альмодовара під обгорткою мелодрами настільки часто ховаються своєрідні притчі – чи то про зв’язок поколінь, чи про пошук споріднених душ.
Mind радить кілька стрічок, які допоможуть вам краще підготуватися до перегляду прем’єри «Паралельні матері», вітчизняний прокат якої ще триває.
«Кіка» / Kika (1993)
Головна героїня, Кіка (Вероніка Форке) – наївна та довірлива косметологиня, яка мріяла стати акторкою. Одного разу її викликає в свій будинок Ніколас Пірс (Пітер Койот). Чоловік хоче, щоб Кіка виконала поховальний грим для сина його дружини Рамона (Алекс Касановас). Обставини смерті Рамона здаються Кіці підозрілими, але вона виконує замовлення. Аж тут виявляється, що Рамон не помер. Дотики Кіки приводять його до тями. Рамон розповідає Кіці, що, прочитавши щоденник своєї матері, він почав підозрювати, що Ніколас вбив її. Перейнявшись розповіддю хлопця, Кіка закохується в нього.
Але, переїхавши жити до коханого, героїня скоро втомлюється від його постійного ниття. У неї починається роман з Ніколасом. У їхнє життя постійно втручається колишній психолог Рамона і колишня коханка Ніколаса, нині ведуча популярного кримінального телешоу Андреа (Вікторія Абріль) та служниця Хуана (Россі де Пальма) зі своїм братом-бандитом.
«Все про мою матір» / Todo sobre mi madre (1999)
Драма про жінок у багатьох іпостасях: мати, дочка, медсестра або актриса, сестра милосердя або трансвестит. Фільм отримав такі нагороди, як «Оскар», «Золотий глобус», «Сезар» і BAFTA, а також приз Каннського кінофестивалю за найкращу режисуру.
Педро Альмодовар присвятив свій фільм «усім актрисам, які грають; усім жінкам, які грають; усім чоловікам, які грають і перевтілюються в жінок; усім тим, хто хоче стати матір'ю, і своїй матері».
Мануела працює в клініці з трансплантації органів у Мадриді. Вона живе зі своїм 17-річним сином Естебаном. Дещо відлюдькуватий Естебан захоплюється віршами та старими фільмами. Але головний об'єкт його інтересу, постійних досліджень та аналізу – це минуле його матері і як наслідок доля батька, якого він ніколи не знав. Він починає писати сценарій під назвою «Все про мою матір». У день народження Естебана Мануела обіцяє зробити йому подарунок – розкрити ретельно приховану таємницю, хоч це буде неприємно і нелегко.
Але щось непередбачене трапиться в цю ніч, щось, що змусить Мануелу повернутися до міста своєї юності (з якого втекла 17 років тому) – Барселону, щоб відшукати Естебана-батька, пошукам якого присвятив своє життя Естебан-син. Тут вона знайде нових друзів, вирішить давні проблеми й отримає сили, щоб укотре почати все з чистого аркуша.
«Поговори з нею» / Hable con ella (2002)
Фільм отримав велику кількість нагород, зокрема «Оскар» за найкращий оригінальний сценарій та премію «Європейської кіноакадемії» як найкращий фільм року.
Головний герой стрічки Беніньйо працює санітаром у лікарні, де доглядає за пацієнтами у комі. Найулюбленішою його пацієнткою є колишня балерина Алісія, з якою він постійно розмовляє та яку доглядає з ніжністю закоханого. У сусідній палаті лежить жінка-тореадор Лідія, що впала в кому через нещасний випадок під час кориди. Біля неї чергує її друг – аргентинець Марко. Обоє чоловіків мають достатньо вільного часу, щоб проводити його у лікарні ближче до коханих, і невдовзі між ними виникає дружба. Але життя усіх чотирьох героїв стрічки докорінно змінюється…
В основу фільму лягла реальна історія співробітника румунського моргу, який намагався зґвалтувати жінку, яка впала в летаргічний сон і яку вважали мертвою, і тим самим пробудив її до життя.
«Погане виховання» / La mala educación (2004)
Дехто вважає, що у цій драмі Педро Альмодовар розповів – на прикладі двох юнаків зі скаліченими долями – про свою власну молодість. З одного боку, це закручена детективна історія, а з іншого – сага про те, що відбувається з людьми, чиє дитинство було розбите насильством дорослих. Події починають розгортатися приблизно в наш час, коли молодий режисер на ім'я Енріке отримує в руки дивну оповідь, дуже схожу на історію його життя. Рукопис приносить йому Ігнасіо, друг дитинства за католицькою школою, з яким Енріке мав дещо інтимніші стосунки, ніж у звичайних друзів. Прочитавши, режисер дізнається, що його друга регулярно ґвалтував директор школи падре Маноло. А згодом – виключив зі школи, адже падре не влаштовували близькі стосунки між хлопчиками. Розпочавши роботу над сценарієм, Енріке вирішує відвідати рідні місця свого старого друга, де зустрічається з його матір'ю. Від старої жінки він дізнається, що Ігнасіо вже чотири роки, як немає в живих.
«Повернення» / Volver (2006)
Доброта і несамовите бажання вижити – єдина зброя трьох поколінь в їхній боротьбі проти шаленого східного вітру, вогню, безумства, марновірств і навіть смерті. Раймунда (Пенелопа Крус) заміжня за хронічно безробітним Пако, у них підростає донька (Йоана Кобо). Сестра Раймунди Соледад (Лола Дуеньяс) працює перукарем. Батьки Раймунди загинули під час пожежі. Мати (Кармен Маура) приходить в образі примари, спочатку до своєї сестри (Чус Лампреаве), а потім і до Сол. За життя у матері були складні взаємини з Раймундою та сільською сусідкою Агустіною (Бланка Портільйо).
«Повернення» – не сюрреалістична комедія, як це може здатися. У фільмі легко переплелися життя і смерть. Тут провокаційні веселощі ґрунтуються на глибоких і щирих почуттях.
«Розірвані обійми» / Los abrazos rotos (2009)
Головний герой стрічки Матео Бланко, який пише оповідання і сценарії під псевдонімом Гаррі Кейн. Одного разу він потрапляє в страшну автокатастрофу на острові Лансароте, після якої назавжди втрачає зір. Він не може більше знімати кіно, від нього йде Лена – жінка, яка була сенсом його життя. Разом із зором Матео втрачає все. Вижити йому допомагає стара подруга і продюсер його фільмів Джудіт Гарсія. Змиритися з трагедією свого життя він зможе лише через 14 років, відкривши душу своєму молодому помічникові Дієго, сину Джудіт.
«Шкіра, в якій я живу» / La piel que habito (2011)
Світова прем'єра відбулася у рамках 64-го Каннського кінофестивалю 19 травня 2011 року.
Фільм було знято на основі книги «Тарантул» Тьєррі Жонке. Стрічка, за словами Альмодовара, є моторошною історією, яка не схожа на жоден з попередніх фільмів режисера. За жанром вона близька до фільму жахів, в якому присутні насилля і нездорові потяги. Центральна тема – помста.
Головний герой стрічки – пластичний хірург на ім'я Роберт Ледгард (Антоніо Бандерас) – після того, як його дружина потрапила в автокатастрофу й згодом від реакції на жахливі наслідки аварії вкоротила собі віку, присвячує себе створенню штучної шкіри, яка б могла її врятувати. Через 12 років йому вдається створити таку шкіру. Тепер лікарю потрібно знайти піддослідного для тестування.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
