Голова КНР, генеральний секретар ЦК Комуністичної партії Китаю.
Ранні роки та освіта
Сі Цзіньпін народився 15 червня 1953 року в Пекіні у сім’ї Сі Чжунсюня, одного з ветеранів Комуністичної партії Китаю та одного з соратників Мао Цзедуна. У дитинстві він пережив політичні переслідування своєї родини під час культурної революції, через що юнак тривалий час жив і працював у сільській місцевості, де здобув практичний досвід життя простих людей.
У 1975 році Сі Цзіньпін вступив до престижного Пекінського університету Цінхуа, де вивчав хімічну інженерію, а пізніше здобув ступінь у галузі марксистської теорії.
Початок кар'єри та політичне зростання
Свою кар’єру він починав на місцевому рівні в провінціях, поступово зростаючи в ієрархії партійної влади. Завдяки послідовній роботі та вмінню налагоджувати відносини, він здобув репутацію ефективного керівника.
Протягом 1980–2000-х років Сі Цзіньпін обіймав керівні посади в різних регіонах Китаю, зокрема у Фуцзяні та Чжецзяні. Його діяльність відзначалася прагненням до економічних реформ і боротьби з корупцією. У 2007 році він увійшов до Постійного комітету Політбюро КПК, що стало вирішальним кроком у його політичному піднесенні.
Лідерство в Китаї
У 2012 році Сі Цзіньпін був обраний Генеральним секретарем Комуністичної партії Китаю, а згодом став головою КНР. Він ініціював масштабну антикорупційну кампанію, яка суттєво зміцнила його владу. Його політика характеризується акцентом на централізації управління, посиленні ролі партії та піднесенні міжнародного авторитету Китаю.
Сьогодні Сі Цзіньпін є однією з найвпливовіших політичних постатей світу. Його стратегія включає проєкти на кшталт «Один пояс, один шлях», спрямовані на зміцнення економічних зв’язків із різними країнами. Водночас його правління викликає дискусії щодо рівня свободи слова, контролю над суспільством і зовнішньополітичних амбіцій Китаю.
Критика і виклики
Сі Цзіньпін відомий своєю політикою максимальної концентрації влади в руках Комуністичної партії та особисто себе. Він скасував обмеження на кількість президентських термінів, фактично відкривши шлях до довічного правління. Така централізація породжує побоювання щодо авторитарного укріплення системи та зменшення внутрішньої політичної конкуренції.
Крім цього, правління Сі супроводжується жорсткими обмеженнями свободи слова, преси та інтернету. Опозиційні голоси й незалежні активісти піддаються переслідуванню, а в Сіньцзяні запроваджено масові табори перевиховання для уйгурської меншини. Ці дії викликають широку міжнародну критику та ставлять під сумнів дотримання Китаєм прав людини.
Попри те, що Китай під керівництвом Сі зберіг статус другої економіки світу, його модель розвитку стикається з проблемами. Зростання боргів, сповільнення економічного розвитку та торгові конфлікти зі США підривають стабільність. Критики зазначають, що замість ринкових реформ Сі надає перевагу державному контролю, що може гальмувати інновації та розвиток приватного бізнесу.
Проєкт «Один пояс, один шлях» позиціонується як інструмент економічної співпраці, проте часто розглядається як спосіб розширення геополітичного впливу Китаю. Пекін критикують за використання так званої «боргової дипломатії», коли країни-партнери опиняються у фінансовій залежності. Крім того, зростає напруженість у відносинах із сусідами через претензії Китаю в Південно-Китайському морі.
Під час повномасштабної війни росії в Україні
За правління Сі Цзіньпіна відносини між Китаєм та росією суттєво посилилися. Лідери обох країн декларують «безмежне партнерство», особливо у сфері енергетики, військової співпраці та протидії західному впливу. Такий союз дозволяє Китаю отримувати доступ до дешевих ресурсів.
Після початку повномасштабної агресії росії проти України у 2022 році Сі Цзіньпін зайняв позицію «нейтралітету», але фактично зберіг стратегічну підтримку Москви. Хоча Пекін офіційно говорить про мирні ініціативи, він уникає прямого засудження дій кремля. Це викликає критику Заходу, який розглядає Китай як непрямого союзника росії.
Зв’язок із росією під керівництвом Сі ставить Китай у складне становище. З одного боку, партнерство з рф дозволяє балансувати проти США та ЄС, з іншого – воно погіршує імідж КНР як «відповідального глобального гравця». Критики вважають, що така політика може ізолювати Китай і поглибити його залежність від непередбачуваного російського режиму.
Особисте життя
Сі Цзіньпін одружений із Пэн Ліюань – відомою китайською співачкою та виконавицею народних пісень, яка має звання генерал-майора Народно-визвольної армії Китаю. У подружжя є одна дочка — Сі Мінцзе. Вона навчалася в Гарвардському університеті під іншим іменем для збереження анонімності. Загалом сім’я Сі веде закритий спосіб життя, уникаючи публічності, що відповідає традиційній політиці китайських керівників щодо обмеженого розголосу особистих справ.
