Від початку війни притулок на ВДНГ прихистив понад 400 тварин. Як їм там живеться та кого можна забрати додому? Відеоекскурсія
300 загублених і покинутих через бойові дії котів та собак вже знайшли нових господарів
Уже більш ніж 10 місяців на території Національного комплексу «Експоцентр Україна» в Києві працює тимчасовий притулок для тварин «Виставковий центр». Заклад, що розпочав роботу навесні 2022-го, створений силами муніципалітету та волонтерів у відповідь на виклики війни і попервах приймав переважно котів і собак з Києва й області, які через бойові дії втратили господарів, загубилися під час обстрілів чи евакуації або ж були залишені власниками напризволяще.
Перший мешканець тут з’явився 31 березня 2022 року: це був пес, якого через кілька днів забрали в родину. За весь час існування притулку в ньому побувало понад 400 тварин, і більше ніж 300 з них уже знайшли нових господарів.
Mind поспілкувався з працівниками та волонтерами закладу і з’ясував, як виникла ідея його створення, кого притулок приймає зараз та як правильно допомогти безпритульній тварині, а в яких випадках не варто забирати її з вулиці.
Як і чому з’явився притулок на території Експоцентру
Тимчасовий притулок для тварин «Виставковий центр» запрацював наприкінці березня. Підпорядкований він комунальному підприємству «Київська міська лікарня ветеринарної медицини» (КМЛВМ). Робота останнього, власне, і полягає в обліку, реєстрації, стерилізації безпритульних тварин, наданні їм медичної допомоги.
На території Експоцентру притулок створили через ускладнену логістику в перші тижні війни, коли транспорт практично не працював і пересуватися містом було проблематично. На вулиці тоді опинилося багато домашніх тварин, які губилися чи тікали від господарів під час евакуації з Києва і області, деяких чотирилапих покидали.
Створений заклад, за словами в. о. директора КМЛВМ Наталі Мазур, виключно благодійними коштами та спільними зусиллями міста і волонтерів. Кормами, медикаментами та усім необхідним йому допомагають благодійні фонди, гуманітарний штаб Києва та небайдужі громадяни.
У притулку працює ветеринарний лікар, на добровільних засадах із собаками займається кінолог. Близько 10–15 волонтерів регулярно приходять та вигулюють, годують тварин, прибирають приміщення, займаються адопцією, реєстрацією вусанів та оформленням документів. Періодично допомагають й інші містяни, для багатьох з яких спілкування з тваринами – своєрідна психотерапія.
Волонтери кажуть, що поки дають раду з доглядом за мешканцями, але вільні руки потрібні завжди, тому запрошують усіх охочих долучатися.
Про мешканців: хто і як потрапляє до закладу
Станом на початок лютого-2023 в притулку перебуває близько 40 собак і 15 котів. За весь час існування закладу у ньому побувало більше ніж 400 тварин, з них понад 300 вусанів вже прилаштовано до родин.
Кінцева мета роботи притулку – знайти для всіх тварин нових власників. «Звісно, ми націлені на те, щоб знайти попередню родину. Але на цей час, з 31 березня по сьогодні, лише п'ять тварин знайшли попередні родини, бо були ідентифіковані належним чином», – розповідає Наталя Мазур і закликає чипувати улюбленців, щоб у разі чого знайти їх.
Більшість мешканців закладу – це колишні домашні тварини, яких підбирали з вулиць і привозили волонтери, небайдужі громадяни та комунальна служба «Зоодопомога» (входить до складу КМЛВМ). Також тут опинилися безпритульні коти й собаки, що мали ознаки соціалізації та йшли до людей.
«Коли цей притулок відчинив свої двері, сюди потрапляли переважно тварини з міста Києва та області. Але були й тварини, яких привезли з Бахмута, Лисичанська. У мене є товариш, який допомагав вивозити людей звідти і кожного разу привозив якусь тварину. Окрім загублених, тут також знаходилися тварини, у яких померли власники. Тварини, яких власники покидали або залишали сусідам й обіцяли забрати через деякий час, але не забирали, чи одразу просили привезти до нас» – згадує Наталя Мазур.
Коти з Бучі, хаскі з Ірпеня та пес із Лисичанська
Історії тварин, які побували чи досі живуть у тимчасовому притулку «Виставковий центр», схожі та водночас особливі. Тут є пес Джек з Гостомеля, який намагався втекти в перші дні та ледь не перекусав волонтерів, але тепер адаптувався і виявився надзвичайно добрим собакою. Кіт Василь поважного віку, якого разом з братом після смерті власниці відправили до притулку її діти.
Схожа доля спіткала котів Чорного та Мурзика, квартиру яких розбомбило в Бучі: власниця тварин загинула, і вони потрапили сюди. Вусані довгий час перебували в сильному стресі, але зараз вже прилаштовані до родини.
Поділились у притулку й щасливою історією возз'єднання улюбленця з господарем. Так, хаскі Рей загубився при евакуації з Ірпеня, але пса знайшли завдяки тому, що він був ідентифікований. «Власник шукав собаку, приїздив і знайшов його в нас у притулку. Тварина хворіла, ми її лікували. І розумієте, коли доросла людина, дорослий чоловік зі сльозами на очах, ну це дійсно бере за серце», – згадує Наталя Мазур.
Вона також пригадала, як її товариш привозив собак з територій, де ішли активні бойові дії, як силами КМЛВМ тварин оперували та лікували від складних поранень. Так, із переломом передньої лапи в притулок потрапив хаскі Бурбон із Лисичанська. Пса вилікували і він знайшов новий дім.
Коли і як можна прийти до вусанів?
Притулок «Виставковий центр» розташований в 16-му павільйоні та відкритий для усіх охочих з 10:00 до 17:00. Бажаючі можуть приходити і вигулювати собак територією Експоцентру чи Голосіївського парку. З одного боку, це допомога волонтерам, зокрема, з соціалізацією чотирилапих, з іншого – можливість познайомитися з твариною та прийняти рішення про її «всиновлення».
Взяти собаку на вигул можуть лише повнолітні відвідувачі (при собі треба мати документ, що посвідчує особу, чи додаток «Дія»). Графік прогулянок: щодня з 9:00 до 11:00 та з 15:00 до 17:00. Час обмежений, бо у тварин є режим. Із собою можна приносити смачні гостинці, але годувати мешканців притулку дозволено лише після погодження з ветлікарем (деякі тварини перебувають на спецгодуванні).
Заохочують волонтери відвідувачів спілкуватися і з котами, щоб тварини соціалізувалися. «Котики теж бувають дуже часто залякані, з якихось гарячих точок, де були обстріли. Сирени їх лякають, сидять забиті. І тому дуже корисно, коли люди приходять: а можна нам котиків погладити? Гладьте, тільки зробіть так, щоб вони були ручні», – пояснює волонтерка Ліза Позняк.
У середині липня в притулку пройшов День відкритих дверей, коли відвідати тварин зібралось близько тисячі людей. Захід привернув увагу до проблеми тварин, що залишилися без домівок під час війни, і нові родини в цей день знайшли 11 тварин: 7 собак і 4 коти. Цифра лише здається невисокою. Для порівняння: в середньому щодня з притулку забирають не більше 1–2 мешканців.
Кого приймають зараз?
У притулку переважно розміщуються колишні власницькі тварини, в яких помер господар, яких віддали або покинули, які самі втекли, особливі коти чи собаки, які не можуть існувати на вулицях самі (наприклад, якщо тварина потрапила під автівку і в неї ампутовано кінцівку).
«Якщо ви бачите, що це дійсно домашня тварина і вона не може перебувати на вулиці, звісно, ви можете звертатись. Але все ж таки, коли нам приносять сюди тварин, ми перенаправляємо їх до наших лікарень для того, щоб тварини обов’язково пройшли стерилізацію і вакцинацію. Бо якщо тварина буде хвора, не вакцинована, то можуть захворіти інші тварини, які знаходяться тут, навіть щеплені», – зауважує Наталя Мазур.
Лікар ветеринарної допомоги КМЛВМ Влада Миколаєнко, яка опікується здоров’ям мешканців притулку, пояснює, що головні умови прийому в будь-який подібний заклад: тварина має бути здоровою (без лишаю, бліх, паразитів, виділень з носа чи очей) і щепленою. Якщо кіт чи собака дорослі, то мають бути вакциновані хоча б раз, якщо їм менше року – то двічі.
«Якщо людина хоче зробити добре діло, вона забирає тваринку до себе, вакцинує, витримує карантин, вакцинує вдруге, знову витримує карантин, і тоді вже може кудись її прилаштовувати. Головне, щоб були документи, що саме ця тварина вакцинована. Нам важливо, щоб був імунітеті», – пояснює медик.
Влада Миколаєнко додає, що наразі притулок «Виставковий центр» переповнений, тому нових мешканців не приймає. Заповненість закладу залежить не так від кількості тварин, скільки від характеру «вихованців» та їхньої здатності уживатися на одній території.
Яких тварин не варто забирати з вулиць
«Українці мають високий рівень емпатії. Але є котики, які звикли жити на вулицях. І є собачки, в яких ви, мабуть, бачили, на вухах є кліпси. Це означає, що тварина щеплена проти сказу та стерилізована і все життя прожила на вулиці. Тому, якщо ви її пожалієте і вирішите, що їй потрібно перебувати в притулку, то їй там буде складно», – наголошує Наталя Мазур.
Слова колеги підтверджує і Влада Миколаєнко. «Не можна просто іти по вулиці, дивитися: о, кіт, я хочу віддати його в притулок. Кіт відбивається всіма чотирма лапами, залишає половину зубів в «добродєтєлє», половину шерсті на місці, половина вилізе, поки доїде в стресі. Привозять в притулок, і цей кіт сидить два тижні не їсть, бо для нього це переляк, а як тільки хто до нього лапки тягне, то він по тих лапках [б’є]», – зазначає ветлікар.
«Чи, наприклад, більшість людей думають: я зробив добре діло – перетранспортував кошеня з ринку (де воно собі їло, жило, нормально йому було) в притулок. Я зробив добре діло, а ви там далі розбирайтеся, то ваші проблеми. Перекинути з хворої голови на здорову – то не добре діло», – пояснює вона.
Як узяти тварину з притулку?
Для того щоб визначитись, чи дійсно ви хочете домашнього улюбленця, варто прийти і познайомитися з тваринами. Працівники і волонтери притулку розкажуть усім охочим про його мешканців детальніше. Дізнатися про «вихованців» можна також на сторінках закладу в соцмережах, однак волонтери не встигають відзнімати всіх та розповідати про них.
Якщо людина планує взяти собаку, то їй пропонують погуляти з ним, погодувати, побути наодинці якийсь час, щоб зрозуміти характер пса. Тоді буде легше прийняти рішення та оцінити, зможе вона впоратися з твариною вдома чи ні.
«Я бачила, коли прийшов тато з доньками, які просили взяти собачку додому. Тато був категоричним. Але десь через півгодини прогулянок він був вже не таким категоричним і сказав: можливо, ми когось і візьмемо. Тобто, щоб зрозуміти, треба це тобі чи ні, потрібно спробувати. Не можна, сидячи на дивані, сказати: ні, цього не буде взагалі», – запевняє Наталя Мазур.
Вона також згадує, що пару разів тварин повертали після адопції. «Люди розуміли, що тут комфортно було, а вдома з цією твариною некомфортно. І це теж нормально. Якщо щось не зрослося, то краще повернути тварину, ніж покинути її на вулиці», – наголошує в. о. директора КМЛВМ.
У притулку сподіваються, що врешті-решт всі їхні «вихованці» опиняться в люблячих родинах. Тому заклад і має в назві слово «тимчасовий». «Трапляється, звісно, що тварини все життя перебувають в притулку. Але я вважаю, що притулок не може бути для тварини постійним місцем перебування. Мені здається, що як людям, так і тваринам, краще, ніж в своїй родині, ніде бути не може», – підсумовує Наталя Мазур.
